Ю.Г. | Юрій Гудименко

Так, ніхто прямо завтра в Гаазький трибунал Путіна не привезе. Це факт.

Але рішення Міжнародного кримінального суду про арешт Путіна матиме наслідки. І наслідки серйозні.

1. Якщо до цього іноземні лідери і дипломати з Путіним контактували хоч якось, то тепер контакти зменшаться до мінімума. Уявіть собі Макрона чи Шольця, який збирається черговий раз набрати Кремль, але прес-служба м‘яко кладе руку на слухавку і каже: «Ви ж розумієте, що під кожною новиною у ЗМІ про ваш дзвінок тому московському mutterfucker буде нагадування про те, що ви поговорили з обвинуваченим у викраденні дітей?..»

2. Паранойя Путіна розквітне ще більш яскравим цвітом. Тепер його бажання знищити всіх, хто потенційно може відібрати в нього владу, стало питанням не тільки життя, а і статусу потрапляння у історію. Доля Слободана Мілошевіча йому чудово відома. А своє відображення у історії Путіна цікавить, і дуже сильно. Тож Прігожина і компанію можуть чекати неприємні часи.

3. Сі Цзіньпін, який зібрався в Москву наступного тижня, отримав подарунок під ялиночку. Чи під конюшину, зважаючи на те, що сьогодні день святого Патрика.

Тож не треба недооцінювати наслідки сьогоднішнього рішення. Воно історичне, без перебільшення. А от про що треба подумати зараз, так це про те, що Україна підписала, але не ратифікувала Римський статут. Але це тема окремої розмови.

Знову бачу в коментарях класичне «от хлопці з фронту повернуться і наведуть порядок».

Є хуйові новини. Так не буде. А якщо буде, то вам не сподобається.

Я навіть не кажу про те, що величезна частина інтелектуальної еліти мого покоління, яка мала б стати елітою політичною, ніколи з фронту не повернеться. Ті, хто мали б стати мерами міст, міністрами, реформаторами, депутатами, ті хто хотів би і міг змінити щось на краще – будуть лежати у землі, і їх вже багато, а буде ще більше. А з тих, хто повернеться живими, буде величезна кількість поранених, скалічених або просто психологічно травмованих. Додайте величезну кількість тих, хто замість продовження боротьби за країну буде вимушений наново будувати своє власне життя: зі зруйнованим будинком, без роботи, з забутими мирними навичками, можливо – без родини або з проблемами у сім‘ї, які доведеться вирішувати. Ось вам портрет «втраченого покоління» – не у ремарківському значенні, бо на фронті всі покоління присутні, а у політичному, бо ті 30+, які мали б еволюційно зайняти свої місця за 3-5 років, і потім поступитися тим, кому зараз 18-20, значною мірою знищені війною – як фізично, так і морально.

Плюс додайте, будьте ласкаві, величезний рівень внутрішньої агресії, яка накопичена у людях і яка переважно не находить виходу назовні, а потім виплескується на оточуючих – і на ветеранів вона виплеснеться теж. Це ти зараз, братику, герой війни, наш котик, гордість, честь і слава. Як тільки дембельнешся і вирішиш щось змінити хоч у власному селі, не кажучі вже про країну, одразу почуєш про себе, що воював ти не там і не так, на передку не був, волонтьорку пиздив, і взагалі алкаш і наркоман. І готовими до такого психологічного перепаду буде не кожен боєць, можете мені повірити. Навіть ті, хто бачив справжнє пекло навколо себе, не завжди зможуть дати опір, коли це пекло їм влаштують нібито свої.

Відверто не хочу розписувати далі, хоча пунктів ще багато. Підсумок у цього один. Якщо ми хочемо змін на краще, попрацювати доведеться всім. І не треба перекладати повну моральну відповідальність за зміни на пацанів і дівчат, що повернуться з фронту. Голосувати будуть не тільки вони, робити зміни можуть не тільки вони, жити у країні будуть не тільки вони. Тож або разом, або ніяк.

І починати варто вже зараз, до речі.

Хе-хе.

1. Демсокира оголосила збір на заставу Коболєву.
2. Це репостнула дружина Коболєва.
3. Це побачив Шарій.
4. Шарій виклав скріншот поста, де Демсокира збирає гроші на Коболєва з підписом «наконєц понятно, хто содєржит Дємсокиру».
5. Мені нєпонятно.

Ну або просто таблетка дід не випив. Теж мо‘ бути.

Люди не говорять на рівному місці про те, що їх не хвилює їх особисто. Це аксіома. Навряд ви починаєте в розмові згадувати, наприклад, рак легенів, якщо у вас його немає або вас не турбує те, що він може бути.

І коли Путін у інтерв‘ю починає говорити про розпад Росії і знищення російської нації – це може говорити про одне з трьох:

1. Це просто тема для підтримання бесіди. Як погода, наприклад. «Сьогодні у Москві шквальний вітер, град і геноцид русні, можлива ожеледиця, бо м‘ясо росіян заб‘є водостоки і кров буде замерзати на тротуарах. А тепер до новин спорту…».

2. Це через бажання поділитися новим знанням і підвищити свій імідж і значимість в очах співрозмовника. «– Знаете, такую интересную мысль прочитал намедни у Фукидида: оказывается, русские могут умереть все до одного, а меня колесуют и выебут труп в глазницы.» — «– Владимир Владимыч, экий вы начитанный!..»

3. Це через те, що Путіна хвилює розпад Росії, але не як державника, патріота і громадянина, а як людину, що в цьому процесі теж розвалюється на шматки, ще й у максимально болісний спосіб, і він цілком розуміє реальність цього сценарію, цей сценарій його хвилює і тому він про це говорить і буде говорити.

В принципі, вірогідні всі три варіанти. Просто вірогідність різна.