Репост из: Прим. пер.
9,2 %
«Читомо» опублікувало результати опитування про читання і книговидання в Україні. Найвідоміше видавництво — «Ранок», найвідоміший літератор — ЛВК і так далі. Там є цікаві моменти, гляньте самі. І це опитування оприявнило обставину, невтішну для перекладачів, які знають своє ремесло добре (а таких у цеху, треба сказати, небагато).
Виявляється, все українське книговидання — це про переклад: «Більшість українських видавців спеціалізуються на виданні перекладної літератури. Для 48 % опитаних частка перекладної літератури у видавничому портфелі становить понад 50 %. Тим часом для 24-х респондентів ця частка становить навіть понад 75 %».
При цьому на питання «Які найпріоритетніші напрямки ви хотіли би покращити в роботі вашого видавництва?» відповідь «Покращити якість перекладів» дало 9,2 % опитаних видавців. Більшість переймається зовсім іншими проблемами і їх можна зрозуміти.
Ось вам дзвінка відповідь, чому з сучасними українськими перекладами так кисло, — видавців усе влаштовує, крім продажів. (Читачів теж, раз купують.) Звісно, видавці не будуть проти, якщо ви зробите першокласний переклад, але й не будуть заради цього докладати додаткових зусиль і відсіювати зерно від полови.
Залишається сподіватися, що коли вони налагодять ширшу систему збуту — а першочерговою проблемою це вважають 82 % опитаних, — то підтягнуть і рівень перекладів. Напевно. Той, хто добре продає, переграє того, хто добре видає, — це непорушний закон видавничого бізнесу. І сумна для перекладачів реальність полягає в тому, що у видавничих пасьянсах якість перекладу не має вирішального значення.
Схоже, що сто років тому Євген Чикаленко був абсолютно правий, коли на прохання Винниченка дати йому грошей з’їздити на Капрі полікуватися, відповів, що українському національному рухові вигідніше тримати дві кози, ніж одну корову (тобто два посередні письменники коштують дешевше, ніж один видатний).
Все це ще раз утверджує мене в думці, що професійний художній переклад — це різновид релігійної діяльності. Нікому, крім самого перекладача, вона не потрібна. Боюся, що Лукаші закінчилися і нових уже не завезуть.
«Читомо» опублікувало результати опитування про читання і книговидання в Україні. Найвідоміше видавництво — «Ранок», найвідоміший літератор — ЛВК і так далі. Там є цікаві моменти, гляньте самі. І це опитування оприявнило обставину, невтішну для перекладачів, які знають своє ремесло добре (а таких у цеху, треба сказати, небагато).
Виявляється, все українське книговидання — це про переклад: «Більшість українських видавців спеціалізуються на виданні перекладної літератури. Для 48 % опитаних частка перекладної літератури у видавничому портфелі становить понад 50 %. Тим часом для 24-х респондентів ця частка становить навіть понад 75 %».
При цьому на питання «Які найпріоритетніші напрямки ви хотіли би покращити в роботі вашого видавництва?» відповідь «Покращити якість перекладів» дало 9,2 % опитаних видавців. Більшість переймається зовсім іншими проблемами і їх можна зрозуміти.
Ось вам дзвінка відповідь, чому з сучасними українськими перекладами так кисло, — видавців усе влаштовує, крім продажів. (Читачів теж, раз купують.) Звісно, видавці не будуть проти, якщо ви зробите першокласний переклад, але й не будуть заради цього докладати додаткових зусиль і відсіювати зерно від полови.
Залишається сподіватися, що коли вони налагодять ширшу систему збуту — а першочерговою проблемою це вважають 82 % опитаних, — то підтягнуть і рівень перекладів. Напевно. Той, хто добре продає, переграє того, хто добре видає, — це непорушний закон видавничого бізнесу. І сумна для перекладачів реальність полягає в тому, що у видавничих пасьянсах якість перекладу не має вирішального значення.
Схоже, що сто років тому Євген Чикаленко був абсолютно правий, коли на прохання Винниченка дати йому грошей з’їздити на Капрі полікуватися, відповів, що українському національному рухові вигідніше тримати дві кози, ніж одну корову (тобто два посередні письменники коштують дешевше, ніж один видатний).
Все це ще раз утверджує мене в думці, що професійний художній переклад — це різновид релігійної діяльності. Нікому, крім самого перекладача, вона не потрібна. Боюся, що Лукаші закінчилися і нових уже не завезуть.