Кременчуцькі старожитності

Поштова листівка "1000 привітів" з фотографією Базарної площі в Кременчуці. Початок ХХ ст.

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Борошняні пристані на Дніпрі у Кременчуці. Фото з листівки поч. ХХ ст.

На початку ХХ століття річний рух вантажу на кременчуцькій пристані доходив до 21,4 млн. пудів, з них 18,2 млн. пудів припадало на лісні матеріали, 1,8 млн. пудів – на дрова, 0,7 млн. пудів – на хліб, 0,1 млн. пудів – на сіль, 0,6 млн. пудів – на решту товарів.

То ж мав підстави професор Ю.Янсон так оцінити торгове значення Кременчука: «На всьому Дніпрі між порогами та гирлом Прип’яті немає місця більш важливого в торговому плані, ніж Кременчук».

Джерело: А.Лушакова, стаття «Містобудівні фактори розвитку Кременчука в епоху капіталізму»

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Зруйнований автомобільний міст через Псел в районі Щербаків, вересень 1941 року.

Міст був підірваний 4 вересня радянськими саперами 297-ї стрілецької дивізії після захоплення німцями станції Потоки. Після війни міст був частково відновлений і функціонував до побудови, трохи нижче за течією, нового автомобільного мосту через Псел, Залишки конструкцій старого мосту збереглися до сьогодні.

Джерело: Сергій Кардаш, "Околиці Кременчука".

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

У неділю, 27 жовтня, о 9:00, у Кременчуці відбудеться справді історична подія. Вперше відбудеться богослужіння українською мовою у Свято-Успенській церкві в Крюкові (вул. Драгоманова, 107).

Свято-Успенська церква почала будуватися як цвинтарний храм 1863 року. 1877 року церкву освятили. У 1897 році поряд звели церковно-приходську школу.

1929 року за наказом більшовиків церкву закрили. Розібрали дзвіницю та купол храму, демонтували і знищили внутрішнє оздоблення, дзвони розбили і переплавили.

Відновили богослужіння в церкві 1942 року з дозволу німецької окупаційної адміністрації. Після вигнання німців радянська влада храму не зачіпала аж до 60-х років, коли пройшла нова хвиля закриття церков. Але єдиний в місті храм вдалося відстояти громадськості.

До 2024 року церква перебувала в УПЦ (московського патріархату). У вересні цього року громада прийняла рішення про перехід до помісної Православної церкви України.

Богоявленська церква в селі Обознівка, фото 1941 року та сучасний вигляд.

Церква будувалася у 1896-1901 роках, архітектор Микола Ніконов. Храм орієнтований з півдня на північ, а не зі сходу на захід, як прийнято в православ'ї. Для цього замовник (місцевий землевласник О. Панайотов) отримав спеціальний дозвіл у керівництва єпархїї. Незвичне орієнтування було потрібне для того, щоб церква мала гарний вигляд з маєтку Панайотова.

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Рідкісну знахідку доби Середньовіччя виявили археологи на Полтавщині

Про це 15 жовтня повідомили у заповіднику «Більськ».

Знахідку виявили в околицях Глинського археологічного комплексу.

Це льодохідний шип, який вставляли у передні копита коней для безпечного пересування в зимову пору року.

На територію Русі ці вироби потрапляли разом із вікінгами не раніше 9 століття. Шипи подібної форми добре відомі в похованнях дружинників раннього періоду історії Русі.

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Після того, як німецьких нацистів 29 вересня 1943 року вигнали з Кременчука, майже два місяці точилися важкі бої за Крюків.

Війська Вермахта побудували потужну лінію оборони на високому правому березі Дніпра і здолати її було дуже важко. Червона армія не стала бити в лоб і вдалася до обхідних маневрів, Дніпро форсували в районі Табурища і нинішньої Білецьківки. Радянські війська скористувалися, у першу чергу, чисельною перевагою, фактично завалюючи ворога трупами…

На фото: укріплені вогневі точки німців на правому березі; відхід німецьких військ з Кременчука до Крюкова через міст Рунштедта (він буде підірваний після виходу Вермахта з міста).

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

На Полтавщині під час археологічних розкопок було знайдено ручку амфори віком 2400 років, з клеймом майстра

Цей артефакт виявили учасники експедиції на поселенні Старий кар'єр, що знаходиться на північно-східній околиці Більського городища.

Амфора виготовлена на острові Фасос і датується серединою IV століття до нашої ери.

Дніпро в районі Кам'яних Потоків, вересень 1941 року.

На німецькому самохідному паромі - тягач Sd.Kfz.7 з 88-мм зенітною гарматою Flak 18/36/37. Фото зроблено з правого берега між Кам'яними Потоками і Чикалівкою. На дальньому плані - лівий берег Дніпра в районі хутора Воровського (зараз це район кар'єру, поруч з Редутами). Ліворуч видно німецький понтонний міст, який звели 3-4 вересня 1941 року.

Джерело: Сергій Кардаш, "Околиці Кременчука".

Кременчуцький пивзавод та етикетки його продукції.

Завод було збудовано 1970 року, а наступного підприємство зварило своє перше пиво. 1972 року ввели в експлуатацію другу чергу завода, запрацював власний елеватор та солодовня. 1983 рік було зварено 2,36 млн. декалітрів пива. 1989 року встановлено автоматичну лінію розливу продуктивностю 1200 пляшок на годину.

Колишній директор заводу Єгор Любушко згадував, що кременчуцьке бочкове пиво развозили по всій Полтавщині. У Кременчуці завод мав власні ларьки, де завжди був свіжий напій за смішною, як здається зараз, ціною: 24 коп. – півлітровий кухоль.

Пиво випускали і в пляшках – близько 1,2 млн декалітрів на рік. Причому несортових видів було тільки два – «Жигулівське» та «Кремінь», інші – «Ризьке», «Оксамитове», «Поділь¬ське» – випускалися за рецептами чеських пивоварів.

У час горбачовського сухого закону завод змусили зменшити випуск продукції наполовину.

У 90-ті роки підприємство міняло форму власності, співпрацювало з чехами, але, зрештою, змушене було закритися. Офіційно – через борги перед «Приватбанком», неофіційно говорили про втручання конкурентів. Про свою ліквідацію компанія оголосила 2010 року.

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Види Кременчука з чотирьох сторін світу. Початок ХХ століття.

Фото зроблено з наглядової вежі пожежної частини, яка знаходилася на нинішній вулиці Перемоги, приблизно там, де зараз книжковий магазин "Роксолана".

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Олексіївське комерційне училище в Кременчуці, фото поч. ХХ ст.

Кременчуцьке комерційне училище Міністерства торгівлі і промисловості було відкрите 1905 року. Воно розміщалося у будівлі колишнього технічного залізничного училише, розташованій вздовж Харчової вулиці (нині — Шевченка), на перехресті з Миколаївською вулицею.

В училищі викладалася математика, комерційна арифметика і кореспонденція, бухгалтерія, політична економія, законознавство, фізика, хімія і товарознавство, закон Божий, російська мова і словесність, каліграфія, креслення, малювання, космографія, французька мова, німецька мова, історія і географія, гігієна, а також гімнастика.

Будівля училища була зруйнована у роки Другої світової війни.

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт

Острів Кулинка на Дніпрі біля Кременчука. Листівка поч. ХХ ст.

На островах біля Кременчука селилися на весь теплий сезон місцеві рибалки разом із сім'ями. Тут вони вели свій промисел, а на зиму поверталися до міста чи навколишніх сіл. Торговці скуповували рибу оптом прямо на островах або ж очікували рибалок щоранку на березі. На островах також рибу сушили або солили, заготовляли ікру.

🔸 Підпишіться на  канал | Історичний сайт