Давай розділимо все чесно. Я працюю на роботі – ти вдома.
Я напружуюсь там і заробляю гроші. А ти, люба, закриваєш усі проблеми в домі. 50 на 50, по-братськи. Але за фактом по-чесному не виходить майже ніколи.
Причина проста. Чоловік, отримуючи нестерпну ситуацію на роботі, не терпить. Навіщо мучитися? Завжди можна звільнитися. Піти, грюкнути дверима. На мене кричать, принижують, мало платять, підставлять, не поважають, а я маю це терпіти? З якого переляку? Я, раб, раб? І чоловік гордо звільняється, навіть якщо роботу, потім важко знайти. Навіть якщо попереду безгрошів'я. Чи не біда. Якщо що, піду потаксую. Або посиджу вдома, зберуся з думками. Відпочину. Трапляється, це «відпочину» затягується на місяці.
У дружини в будинку, на її роботі, ситуація не менш болісна. Діти розносять будинок, вередують, хворіють. Роль будильника, збори до школи. Обов'язки старшини з підтримки дисципліни та відбою за розкладом. Функції психолога, трохи терапевта та відділу постачання. Прогулянки, клініки, магазини. Готування, прибирання, прання. Одноманітна і явно не палко улюблена робота. Нічні підстрибування від плачу дітей і докучань чоловіка, що висмикують і з сну... День за днем. Без вихідних.
Але куди дінеш малечу? Отримуючи нестерпну ситуацію вдома жінка не може залишити дітей. Їх не кинути. Від них не звільнитися. І доводиться далі жити в ролі старшини, психолога, водія, у наростаючій напрузі.
Чоловік завжди знаходить свою точку рівноваги. Зрештою, він осідає на роботі, яка в принципі його влаштовує. Мало платять, але є свої плюси: можу зависати в Інтернеті або спати, відновлюючись після бурхливої ночі. Можу купити квартиру, машину. Потішити себе мотоциклом. Кожен погоджується зі своїм зручним варіантом. Добровільно роблячи вибір. Чоловіки перебирають роботу багато разів, зрештою зупиняючись на психологічно стійкому варіанті.
Давай розділимо все чесно. Тобі половина і половина мені. Я напружуюсь там і заробляю гроші, приходжу додому та відпочиваю. Тому хочу, щоб удома було чисто, смачно, мило та сексуально. Я забезпечую – ти дбаєш про тил і дітей.
А де ж відпочиває дружина? Коли? І де чесність… 50 на 50 не виходить.
І починає накопичуватися образа. Капає по краплині щодня. З роками збирається ціле море сліз.
Дітей неможливо змінити. Подарувати друзям. Звільниться з посади мами. Хочеш не хочеш – тягнеш далі. Про психологічний стан чоловік особливо не питає. Потребами цікавиться рідко. Гроші видає як нагороду. Але й ті, що видає, йдуть на побут і дітей. На себе залишається зовсім мало чи нічого. Але вимог залишається темрява: чисто, смачно, мило та сексуально. А як виглядати сексуально, коли немає ні нового одягу, ні прикрас, ні косметики, ні сили.
Влітку, дочекавшись відпустки, чоловік прагне відпочити серйозно. Але чоловічий відпочинок на морі та відпочинок мами з дітьми на морі – дві великі різниці. Часом після такої відпустки маму потрібно відновлювати та рятувати. Тим більше, якщо на руках троє дітей. Бо це скоріше стрес. Адже дітей треба контролювати. За всім слідкувати. Все передбачити. Чекала, чекала – дочекалася. Відпустка минула, а втоми стало ще більше. 50 на 50 не вийшло знову. Хтось відпочив, а хтось не дуже.
На себе грошей не вистачає та й на дітей не надто теж. Втомившись жити в грошовому цейтноті, жінки виходять на роботу. І виходить зовсім криво. Тепер треба працювати, де часто не так багато платять, а начальники трапляються не дуже. Загалом усе, як у чоловіка. Плюс залишається вся робота по дому, яку ніхто не скасовував. Подвійне оподаткування. Робота на роботі, робота вдома. Якщо діти хворіють, то робота й ночами. Майже пекло.
Чоловіки, побувши в такому пеклі кілька років, починають нервувати, сумувати, скиглити: «Ми так не домовлялися. Де твоя посмішка, де чарівність, де милий сміх? Я, що, раб – це все терпіти? Спрацьовує напрацьований рефлекс. І думки починають текти у напрямку звільнення із сім'ї. Накатаною доріжкою. У пошуках психологічного комфорту. 50 на 50 не виходить. У сім'ї, де є діти, не виходить навіть 40 на 60. Тим більше, якщо їх троє чи четверо.