Репост из: Fandorina•Rhymebook
Це життя.
Тут найкращі друзі стають колишніми.
Хай не крає серце тобі,
Облиш його.
І на рівному зійде спориш,
кропива картата.
І немає сенсу себе картати.
Тут карти нові
І координати,
ти маєш рацію.
В інтернат
провели Інтернет,
Декомунізацію.
Декому й діла до нас немає,
не те щоб цікавості.
Затишний вечір на двох,
балачки за кавою?
ці культурні обряди
мене лякають,
що трясця їм,
тим суспільним комунікаціям!
Очі розміром з чайні блюдця
у винуватців;
серця - з зернятка,
хапай і лузгай!
І ти винятковий,
неначе напав на акцію -
на акцію
проти здорового глузду.
Виблискує цукор глазурі
на пазурах,
я ж на них на шаленій швидкості
падаю раз за разом.
Суміш крові, відчаю та відрази
відрізали шлях назад.
І тепер я тобі не маю,
чого казати.
Хоч слова твої
сентиментальні,
монументальні...
Та казки скінчилися,
а життя - реальне.
Тут найкращі друзі стають колишніми.
Хай не крає серце тобі,
Облиш його.
І на рівному зійде спориш,
кропива картата.
І немає сенсу себе картати.
Тут карти нові
І координати,
ти маєш рацію.
В інтернат
провели Інтернет,
Декомунізацію.
Декому й діла до нас немає,
не те щоб цікавості.
Затишний вечір на двох,
балачки за кавою?
ці культурні обряди
мене лякають,
що трясця їм,
тим суспільним комунікаціям!
Очі розміром з чайні блюдця
у винуватців;
серця - з зернятка,
хапай і лузгай!
І ти винятковий,
неначе напав на акцію -
на акцію
проти здорового глузду.
Виблискує цукор глазурі
на пазурах,
я ж на них на шаленій швидкості
падаю раз за разом.
Суміш крові, відчаю та відрази
відрізали шлях назад.
І тепер я тобі не маю,
чого казати.
Хоч слова твої
сентиментальні,
монументальні...
Та казки скінчилися,
а життя - реальне.