Готувалась до Книжкового клубу за
«Трубадурами імперії» і заради цікавості вирішила знайти чим займається зараз
Людміла Пєтрушевская. Письменниця, якій Ева Томпсон у книжці (2000 рік) присвятила цілий розділ. Ну і чи жива вона взагалі. Бо, на думку, Томпсон, саме у жіночій прозі кінця XХ століття закладено можливість говорити про колоніальну росію і наслідки. Що поки чоловіки розширюють безкрайні простори імперії, у їхніх сімей немає ні щастя, ні любові, ні перспектив це отримати.
Історії на які посилається Томпсон у Пєтрушевской — просто жахливі. Але в них і є та «русская душа» — аборт на 7 місяці, дітей виховує бабуся, комуналка, ґвалтування. Російські «багатства» не мають жодного значення для людей, які, зрештою, є тим єдиним, що має справжнє значення у суспільстві.
Так от що сталось з тією, хто говорив про приниження жінок імперської нації, про те, що трапляється з людьми внаслідок імперських прагнень — на скрінах останніх постів Людміли Пєтрушевской.
Красномовно чи не так? Відповідно, вона не в росії.
in book we trust