Репост из: Grumpy readerka
П А С Т К А
Наш ринок фентезі та янґ-едалту все більше розвивається, з'являються все нові і нові перекладні книжки. Заходиш у книгарню і серце радіє: Лі Бардуґо, Голлі Блек, Джонтаун Страуд, Редгрейн Лебовскі.... Почекайте-почекайте, а хто така Редгрейн Лебовскі?
Я майже купила її книжку по передпродажу в Nebo Booklab Publishing, бо загалом вона непогано виглядає: красива обкладинка, цікава анотація, аж раптом взнала про одне "але". Редгрейн Лебовскі - це Надія Парцей з Івано-Франківська, пише вона українською, але - ой, несподіванка - видає свої книжки в російському видавництві ЕКСМО (яке ховається під назвою АСТ, але мінімальний рісьорч показує, що це одна і та сама компанія з 2012 року). ЕКСМО тішить своїх читачів величезною купою всякого гівна, в тому числі про найкращого і найсильнішого президента абощо, проводить літературні фести в окупованому Криму.
Видаватися там пані Лебовскі почала у 2015 році, тобто у розпал російсько-української війни, роблячи це з повним усвідомленням, бо у своєму інтерв'ю за той таки рік письменниця лицемірно бідкається, що у країні відбувається так багато жахливих подій. Ні, я в жодному разі не стверджую, що це пані Лебовскі винна у всьому злі навколо, але ж вона розуміла, що вже обрала сторону. Не могла не розуміти.
"Ти пишеш українською, але твої книжки одразу ж перекладаються російською. З чим це пов'язано? Чи не виникає якихось неприємних ситуацій у зв'язку з цим, враховуючи останні події в країні? Чи не збираєшся ти відмовитись від російської мови взагалі?
Якби у мене була можливість перекласти книгу польською, англійською, китайською чи будь-якою іншою мовою світу, то я б це зробила. Ми перекладаємо книги задля того, щоби познайомити якомога більшу кількість читачів з українським фентезі".
Ні, ви перекладаєте книги, аби продавати їх росіянам і зароблять гроші, ніхто там не здогадується, що пані Лебовскі - українка, я спеціально подивилася кілька російських буктюберок, які її читали. І "неприємна ситуація" таки виникає, враховуючи останні, передостанні і взагалі всі події в країні.
Менше з тим, вмерла так вмерла, все, видавайся там і не потикай сюди носа. Пані Лебовскі не перша і не остання, хто розставив пріорітети і покинув наш ринок, але ж ні, дуже хочеться ощасливити і українських читачів своєю присутністю. Дуже хочеться і їхніх грошей теж. Це вже мєрзость, реально мєрзость.
Якщо я правильно підібрала слова, то цей допис вийшов глибоко просякнутим зневагою до пані Лебовскі і таких як вона, що, маскуючись під іноземок, видаються в Росії, так зване просування українського фентезі. Ну, ви знаєте, оця от українська культурна експансія.
Сподіваюсь, ви будете уважнішими ніж я, не бігтимете за красивими іменами та обкладинками. Пані Лебовскі я ж бажаю успіху і слави, але вже не тут. Треба мати якусь самоповагу і бути послідовною у своєму виборі.
Наш ринок фентезі та янґ-едалту все більше розвивається, з'являються все нові і нові перекладні книжки. Заходиш у книгарню і серце радіє: Лі Бардуґо, Голлі Блек, Джонтаун Страуд, Редгрейн Лебовскі.... Почекайте-почекайте, а хто така Редгрейн Лебовскі?
Я майже купила її книжку по передпродажу в Nebo Booklab Publishing, бо загалом вона непогано виглядає: красива обкладинка, цікава анотація, аж раптом взнала про одне "але". Редгрейн Лебовскі - це Надія Парцей з Івано-Франківська, пише вона українською, але - ой, несподіванка - видає свої книжки в російському видавництві ЕКСМО (яке ховається під назвою АСТ, але мінімальний рісьорч показує, що це одна і та сама компанія з 2012 року). ЕКСМО тішить своїх читачів величезною купою всякого гівна, в тому числі про найкращого і найсильнішого президента абощо, проводить літературні фести в окупованому Криму.
Видаватися там пані Лебовскі почала у 2015 році, тобто у розпал російсько-української війни, роблячи це з повним усвідомленням, бо у своєму інтерв'ю за той таки рік письменниця лицемірно бідкається, що у країні відбувається так багато жахливих подій. Ні, я в жодному разі не стверджую, що це пані Лебовскі винна у всьому злі навколо, але ж вона розуміла, що вже обрала сторону. Не могла не розуміти.
"Ти пишеш українською, але твої книжки одразу ж перекладаються російською. З чим це пов'язано? Чи не виникає якихось неприємних ситуацій у зв'язку з цим, враховуючи останні події в країні? Чи не збираєшся ти відмовитись від російської мови взагалі?
Якби у мене була можливість перекласти книгу польською, англійською, китайською чи будь-якою іншою мовою світу, то я б це зробила. Ми перекладаємо книги задля того, щоби познайомити якомога більшу кількість читачів з українським фентезі".
Ні, ви перекладаєте книги, аби продавати їх росіянам і зароблять гроші, ніхто там не здогадується, що пані Лебовскі - українка, я спеціально подивилася кілька російських буктюберок, які її читали. І "неприємна ситуація" таки виникає, враховуючи останні, передостанні і взагалі всі події в країні.
Менше з тим, вмерла так вмерла, все, видавайся там і не потикай сюди носа. Пані Лебовскі не перша і не остання, хто розставив пріорітети і покинув наш ринок, але ж ні, дуже хочеться ощасливити і українських читачів своєю присутністю. Дуже хочеться і їхніх грошей теж. Це вже мєрзость, реально мєрзость.
Якщо я правильно підібрала слова, то цей допис вийшов глибоко просякнутим зневагою до пані Лебовскі і таких як вона, що, маскуючись під іноземок, видаються в Росії, так зване просування українського фентезі. Ну, ви знаєте, оця от українська культурна експансія.
Сподіваюсь, ви будете уважнішими ніж я, не бігтимете за красивими іменами та обкладинками. Пані Лебовскі я ж бажаю успіху і слави, але вже не тут. Треба мати якусь самоповагу і бути послідовною у своєму виборі.