Репост из: (о)знаки
Марк Z. Данилевский "Дом листьев"
Бібліофільска штука з неймовірною версткою, котру іноді потрібно перегорнути, або шукати посилання на іншій сторінці, або відкрити і побачити лише одне слово на білому полі.
Це, звісно викликає захват, відвал щелепи, здивування, що так, виявляється, теж можна робити з книгою і текстом, що текст можна так записати в книжці, що він може так існувати і бути.
Є дім, котрий зсередини більший, ніж ззовні. Є фотограф, котрий знімає фільм про цей будинок. В нього двоє дітей та дружина, кар'єра, успіх, брат. Він намагається розгадати будинок, знаходить раптовий хід в підземелля, де безліч темних кімнат та є величезні сходи вниз. За сюжетом він ледь не втрачає всіх близьких, хоча вийде з усього цього калікою.
Є літня людина, котра пише книгу про цей фільм. З посиланнями та величезною кіпою критичних оглядів та аналізів. Наче переказує та аналізує одночасно сюжет. Людина давно сліпа. І раптом помирає.
Є чоловік, котрий знаходить цей рукопис і намагається його впорядкувати та доповнює по ходу своїми враженнями та спогадами, хоча книжка суттєво починає впливати на нього, змінюючи дивним чином його життя. І важко сказати, чи в кращу, чи в гіршу сторону. В нього повно своїх внутрішніх демонів та страшних історій.
Частина сторінок пошкоджена. Всі посилання на статті та книжки раптово нікуди не ведуть. А як і існують, то вони не про цей фільм.
Фактично, всі три розповіді йдуть паралельно, десь в посиланнях, десь в примітках.
Сам текст повний загадок - щезаючі кімнати, підземелля, сходи, щось в будинку, що наче переслідує, і відмова від базових правил фізики. Можна провести паралель з фільмом "Відьми з блер", єдине - це книга і не так стрьомно. Хоча іноді жахає.
Але на ділі, в самому кінці - лишається трохи розчарування. Обіцяли Лавкрафта, але його ніхто не побачив. Все, можливо, дуже просто. Всі жахи-страхи-чорні-кімнати в середині дому (сім'ї/людини)
Схоже, що ця книжка про родину та чорні кімнати, котрі породжують відношення двох-трьох-чотирьох в родині. Всі ці кімнати, в котрих є лише стіни, сходи, що наче ведуть в глиб Землі, а на ділі - можливо і в підсвідомість, де інші правила у світу.
На справді тут можна (і дуже хочеться) писати саме розлогий довжелезний коментар-трактування того, що є в тексті, що я побачив, відчув, зрозумів, але це буде саме тією пасткою, котру ця книжка готує кожному читачу. Її можна прочитати як завгодно, з любою оптикою, деконструювати, перезібрати, але це не відміняє факту - читання цієї книжки захоплює. Просто ця книжка окрім дивовижного змісту має ще і дивовижну форму
п.с. цією кирпичиною (700 сторінок) мав би закінчитись Постмодерн.
#зарліт #сучліт #Данилевський
Бібліофільска штука з неймовірною версткою, котру іноді потрібно перегорнути, або шукати посилання на іншій сторінці, або відкрити і побачити лише одне слово на білому полі.
Це, звісно викликає захват, відвал щелепи, здивування, що так, виявляється, теж можна робити з книгою і текстом, що текст можна так записати в книжці, що він може так існувати і бути.
Є дім, котрий зсередини більший, ніж ззовні. Є фотограф, котрий знімає фільм про цей будинок. В нього двоє дітей та дружина, кар'єра, успіх, брат. Він намагається розгадати будинок, знаходить раптовий хід в підземелля, де безліч темних кімнат та є величезні сходи вниз. За сюжетом він ледь не втрачає всіх близьких, хоча вийде з усього цього калікою.
Є літня людина, котра пише книгу про цей фільм. З посиланнями та величезною кіпою критичних оглядів та аналізів. Наче переказує та аналізує одночасно сюжет. Людина давно сліпа. І раптом помирає.
Є чоловік, котрий знаходить цей рукопис і намагається його впорядкувати та доповнює по ходу своїми враженнями та спогадами, хоча книжка суттєво починає впливати на нього, змінюючи дивним чином його життя. І важко сказати, чи в кращу, чи в гіршу сторону. В нього повно своїх внутрішніх демонів та страшних історій.
Частина сторінок пошкоджена. Всі посилання на статті та книжки раптово нікуди не ведуть. А як і існують, то вони не про цей фільм.
Фактично, всі три розповіді йдуть паралельно, десь в посиланнях, десь в примітках.
Сам текст повний загадок - щезаючі кімнати, підземелля, сходи, щось в будинку, що наче переслідує, і відмова від базових правил фізики. Можна провести паралель з фільмом "Відьми з блер", єдине - це книга і не так стрьомно. Хоча іноді жахає.
Але на ділі, в самому кінці - лишається трохи розчарування. Обіцяли Лавкрафта, але його ніхто не побачив. Все, можливо, дуже просто. Всі жахи-страхи-чорні-кімнати в середині дому (сім'ї/людини)
Схоже, що ця книжка про родину та чорні кімнати, котрі породжують відношення двох-трьох-чотирьох в родині. Всі ці кімнати, в котрих є лише стіни, сходи, що наче ведуть в глиб Землі, а на ділі - можливо і в підсвідомість, де інші правила у світу.
На справді тут можна (і дуже хочеться) писати саме розлогий довжелезний коментар-трактування того, що є в тексті, що я побачив, відчув, зрозумів, але це буде саме тією пасткою, котру ця книжка готує кожному читачу. Її можна прочитати як завгодно, з любою оптикою, деконструювати, перезібрати, але це не відміняє факту - читання цієї книжки захоплює. Просто ця книжка окрім дивовижного змісту має ще і дивовижну форму
п.с. цією кирпичиною (700 сторінок) мав би закінчитись Постмодерн.
#зарліт #сучліт #Данилевський