Як була ліквідована українська промисловість
Початком української промислової політики можна вважати рекомендації Світового Банку та МВФ по «шоковій терапії», які були реалізовані безвольними Кравчуком та Кучмою.
Ідея «шокової терапії» полягала в різкій лібералізації економіки, тобто ліквідація регуляції цін на товари та послуги та приватизація державних підприємств з моментальним переходом до ринкових відносин.
Ідеологи цієї «смертельної терапії» спиралися на досвід ФРН, яка проводила її у 1946-1947 роках, правда ніхто з них не брав до уваги те, що економіка Німеччини не знаходилася в умовах планової економіки з відсутністю приватного сектору та будь-яких ринкових відносин на протязі останніх 70 років.
Майже всі приклади успішної «шокової терапії» припадали на держави, де не був знищений інститут приватної власності та ринкових відносин між господарюючими суб’єктами.
Український уряд та народ в 90-ті вірив в добрі міжнародні організації, які хочуть допомогти, але по факту той самий МВФ та Світовий банк свідомо проігнорували досвід КНР, який дійсно міг врятувати Україну: https://medium.com/@konkretyka/як-китай-відійшов-від-планової-економіки-або-порівняємо-з-україною-90-х-fed332c4e402
А після того, як їх провал став очевидним, вони просто розвели руками. В цьому плані є чудова цитата одного куратора ринкових реформ Дж. Сакса:
«Ми поклали хворого на операційний стіл, розпороли йому грудну клітину. А виявилось, що у нього інша хвороба»[1].
Причому, уряд ігнорував такі голоси, як листи Академіка Пахомов, який прямо звертав увагу на хибність вибраного шляху:
Китай з його стриманою в частині ринкового поспіху політикою….системно перекачував фінанси та ресурси з індустрій відсталих або неринкових (важка промисловість) в ринкові (легка промисловість), а ми, зробивши масштабну дерегуляцію, відкрили одразу кордони, і позбавили себе такої можливості[2].
Крах промисловості в першу чергу був обумовлений абсолютним невіглаством серед українських урядів, які власноруч ліквідували потенціал держави. Я навіть не буду згадувати про те, як НБУ фінансово морив голодом промисловість, через що підприємства не могли брати довгі кредити і як результат всі технологічні індустрії просто вимерли. І все це відбувалося під фактичним наглядом МВФ та Світового банку.
Не вимерли тільки сировинні індустрії, бо сам по собі олігархат, який захопив державу в своїй суті примітивний і не був здатний розвивати технологічні підприємства. Тому у нас залишилась тільки брудна металургія, агро і тп. "Виростив, викопав - продав", це типічне правило українського олігарха.
Україна ніяк не вивчить одне просте правило, яким користуються потужні країни «ніколи не створюй собі конкурента і не сподівайся на допомогу від гегемона».
Джерелa:
1. Питання економіки 1998. №8
2. Ю.М. Пахомов. Цивілізаційні моделі сьогодення. С. 396
#Україна
Початком української промислової політики можна вважати рекомендації Світового Банку та МВФ по «шоковій терапії», які були реалізовані безвольними Кравчуком та Кучмою.
Ідея «шокової терапії» полягала в різкій лібералізації економіки, тобто ліквідація регуляції цін на товари та послуги та приватизація державних підприємств з моментальним переходом до ринкових відносин.
Ідеологи цієї «смертельної терапії» спиралися на досвід ФРН, яка проводила її у 1946-1947 роках, правда ніхто з них не брав до уваги те, що економіка Німеччини не знаходилася в умовах планової економіки з відсутністю приватного сектору та будь-яких ринкових відносин на протязі останніх 70 років.
Майже всі приклади успішної «шокової терапії» припадали на держави, де не був знищений інститут приватної власності та ринкових відносин між господарюючими суб’єктами.
Український уряд та народ в 90-ті вірив в добрі міжнародні організації, які хочуть допомогти, але по факту той самий МВФ та Світовий банк свідомо проігнорували досвід КНР, який дійсно міг врятувати Україну: https://medium.com/@konkretyka/як-китай-відійшов-від-планової-економіки-або-порівняємо-з-україною-90-х-fed332c4e402
А після того, як їх провал став очевидним, вони просто розвели руками. В цьому плані є чудова цитата одного куратора ринкових реформ Дж. Сакса:
«Ми поклали хворого на операційний стіл, розпороли йому грудну клітину. А виявилось, що у нього інша хвороба»[1].
Причому, уряд ігнорував такі голоси, як листи Академіка Пахомов, який прямо звертав увагу на хибність вибраного шляху:
Китай з його стриманою в частині ринкового поспіху політикою….системно перекачував фінанси та ресурси з індустрій відсталих або неринкових (важка промисловість) в ринкові (легка промисловість), а ми, зробивши масштабну дерегуляцію, відкрили одразу кордони, і позбавили себе такої можливості[2].
Крах промисловості в першу чергу був обумовлений абсолютним невіглаством серед українських урядів, які власноруч ліквідували потенціал держави. Я навіть не буду згадувати про те, як НБУ фінансово морив голодом промисловість, через що підприємства не могли брати довгі кредити і як результат всі технологічні індустрії просто вимерли. І все це відбувалося під фактичним наглядом МВФ та Світового банку.
Не вимерли тільки сировинні індустрії, бо сам по собі олігархат, який захопив державу в своїй суті примітивний і не був здатний розвивати технологічні підприємства. Тому у нас залишилась тільки брудна металургія, агро і тп. "Виростив, викопав - продав", це типічне правило українського олігарха.
Україна ніяк не вивчить одне просте правило, яким користуються потужні країни «ніколи не створюй собі конкурента і не сподівайся на допомогу від гегемона».
Джерелa:
1. Питання економіки 1998. №8
2. Ю.М. Пахомов. Цивілізаційні моделі сьогодення. С. 396
#Україна