Крах Титанів. Львівський Електрон – зникне?
Львівський телевізійний завод «Електрон» у 1991 році випустив 1.2 млн. телевізорів, але майже через 20 років у 2009 об’єми випуску впали до 60 тис. штук. Що сталося і чому Титан став на коліна?
Щоб повністю відповісти на це питання варто написати цілу книгу, бо факторів розвалу занадто багато, але в цьому пості спробуємо обмежитись ключовими:
1. Зовнішня торгівля СРСР була повністю зав’язана на країнах соціалістичного блоку, відповідно і наші торговельні зв’язки були у Східній Європі та республіках СРСР. Тому телевізори «Електрону» йшли на продаж саме в цих напрямках і як тільки відбувся розвал системи, то в місцях де був вільний рух товарів з’явилися митні кордони й попит на товари заводу різко впав.
Цікавий факт: Коли Горбачов у 1989/1991 ліквідовував Варшавський блок та Раду економічної взаємодопомоги, то він фактично умисно знищував товарооборот соціалістичних країн (без перехідного періоду), що в результаті й призвело до депресії. При цьому нові керманичі незалежних країн ігнорували факт необхідності поступового колективного переходу від планової економіки до ринкової, щоб таким чином зберегти свої флагманські підприємства від краху.
2. Після падіння соціалістичного блоку конкурентами Електрону стали гігантські іноземні корпорації, які на відміну від нього мали ефективний менеджмент, який вмів швидко впроваджувати інновації та продавати себе на ринку. Комуністичні чиновники не мали ніяких шансів проти маркетологів Samsung, Sony чи LG, що в результаті закрило для Електрону будь-які шанси виходу на споживчий ринок Заходу.
Варто відзначити той факт, що Samsung мав єдиний центральний апарат управління усіх ланцюгів виробництва своєї техніки, Електрон у свою чергу мав постачальників комплектуючих з різних країн колишнього СРСР. Зокрема був такий завод львівський завод «Кінескоп», який постачав однойменні запчастини, але вони були застарілі й Електрон фактично не мав ресурсів, щоб вплинути на це. Таким чином на початку 90-х Електрон не тільки втратив свій споживчий ринок, але й отримав неконтрольованих постачальників комплектуючих.
3. Технічна відсталість відчувалася в радянській електроніці через її командно-адміністративну модель, я вже не раз писав, що в плановій системі впровадження інновацій в споживчому секторі було найважче, по причині шаленого супротиву з боку чинуш та відсутності конкуренції. В результаті електроніка СРСР розвивалася там де адміністративний супротив був менший, а конкуренція з США шаленою, тому такі індустрії, як військові/ядерні/космічні розвивалися і мали передові наукові розробки з реальними досягненнями.
Чи можна було врятувати Електрон? Так, але для цього потрібен був український власник, однак у 1991 році його просто не існувало, бо у соціалістичній системі не було бізнесу і тим паче капіталу. Комуністичні чинуші навмисно почали приватизацію в момент, коли на ринку не було українського капіталіста, але були червоні директори та комуністи, які перефарбувалися в демократів.
Якби наша економіка пішла шляхом поступового переходу від планової до ринкової, в результаті якого на момент початку приватизації був би український капіталіст, то він отримавши Електрон і за умов пільгового кредитування стратегічних індустрій міг розпочати нову сторінку в історії Титана.
Однак, все пішло зовсім не так, як хотілося і на сьогодні Електрон випускає телевізори, де стоїть LED дисплей та процесор від Samsung і має лише один фірмовий магазин у Львові (з маленькими продажами). При цьому колишній радянський Титан (увесь Концерн Електрон за данними річного звіту 2018) заплатив в бюджет 80 млн. грн. (з урахуванням ПДВ 210 млн. грн.) податку і на фоні цього в мене виникає тільки одне питання: ЯКОГО (нецензурне слово) СТРАТЕГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО НЕ ЗВІЛЬНЕНЕ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ?
Відповідь проста, примітивні чинушки не здатні мислити стратегічно, тому Електрон зникне так само, як і інші Титани промисловості, бо сьогоднішній чиновницькій Україні й 99% виборців немає ніякого діла до свого майбутнього!
#економіка_західного_регіону #крах_титанів
Львівський телевізійний завод «Електрон» у 1991 році випустив 1.2 млн. телевізорів, але майже через 20 років у 2009 об’єми випуску впали до 60 тис. штук. Що сталося і чому Титан став на коліна?
Щоб повністю відповісти на це питання варто написати цілу книгу, бо факторів розвалу занадто багато, але в цьому пості спробуємо обмежитись ключовими:
1. Зовнішня торгівля СРСР була повністю зав’язана на країнах соціалістичного блоку, відповідно і наші торговельні зв’язки були у Східній Європі та республіках СРСР. Тому телевізори «Електрону» йшли на продаж саме в цих напрямках і як тільки відбувся розвал системи, то в місцях де був вільний рух товарів з’явилися митні кордони й попит на товари заводу різко впав.
Цікавий факт: Коли Горбачов у 1989/1991 ліквідовував Варшавський блок та Раду економічної взаємодопомоги, то він фактично умисно знищував товарооборот соціалістичних країн (без перехідного періоду), що в результаті й призвело до депресії. При цьому нові керманичі незалежних країн ігнорували факт необхідності поступового колективного переходу від планової економіки до ринкової, щоб таким чином зберегти свої флагманські підприємства від краху.
2. Після падіння соціалістичного блоку конкурентами Електрону стали гігантські іноземні корпорації, які на відміну від нього мали ефективний менеджмент, який вмів швидко впроваджувати інновації та продавати себе на ринку. Комуністичні чиновники не мали ніяких шансів проти маркетологів Samsung, Sony чи LG, що в результаті закрило для Електрону будь-які шанси виходу на споживчий ринок Заходу.
Варто відзначити той факт, що Samsung мав єдиний центральний апарат управління усіх ланцюгів виробництва своєї техніки, Електрон у свою чергу мав постачальників комплектуючих з різних країн колишнього СРСР. Зокрема був такий завод львівський завод «Кінескоп», який постачав однойменні запчастини, але вони були застарілі й Електрон фактично не мав ресурсів, щоб вплинути на це. Таким чином на початку 90-х Електрон не тільки втратив свій споживчий ринок, але й отримав неконтрольованих постачальників комплектуючих.
3. Технічна відсталість відчувалася в радянській електроніці через її командно-адміністративну модель, я вже не раз писав, що в плановій системі впровадження інновацій в споживчому секторі було найважче, по причині шаленого супротиву з боку чинуш та відсутності конкуренції. В результаті електроніка СРСР розвивалася там де адміністративний супротив був менший, а конкуренція з США шаленою, тому такі індустрії, як військові/ядерні/космічні розвивалися і мали передові наукові розробки з реальними досягненнями.
Чи можна було врятувати Електрон? Так, але для цього потрібен був український власник, однак у 1991 році його просто не існувало, бо у соціалістичній системі не було бізнесу і тим паче капіталу. Комуністичні чинуші навмисно почали приватизацію в момент, коли на ринку не було українського капіталіста, але були червоні директори та комуністи, які перефарбувалися в демократів.
Якби наша економіка пішла шляхом поступового переходу від планової до ринкової, в результаті якого на момент початку приватизації був би український капіталіст, то він отримавши Електрон і за умов пільгового кредитування стратегічних індустрій міг розпочати нову сторінку в історії Титана.
Однак, все пішло зовсім не так, як хотілося і на сьогодні Електрон випускає телевізори, де стоїть LED дисплей та процесор від Samsung і має лише один фірмовий магазин у Львові (з маленькими продажами). При цьому колишній радянський Титан (увесь Концерн Електрон за данними річного звіту 2018) заплатив в бюджет 80 млн. грн. (з урахуванням ПДВ 210 млн. грн.) податку і на фоні цього в мене виникає тільки одне питання: ЯКОГО (нецензурне слово) СТРАТЕГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО НЕ ЗВІЛЬНЕНЕ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ?
Відповідь проста, примітивні чинушки не здатні мислити стратегічно, тому Електрон зникне так само, як і інші Титани промисловості, бо сьогоднішній чиновницькій Україні й 99% виборців немає ніякого діла до свого майбутнього!
#економіка_західного_регіону #крах_титанів