Кирило Половінко


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


Сучасний український письменник
Автор роману "Таксі"
Один з авторів збірки "ЙБН БЛД РСН"

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций








Репост из: Лабораторія
Продовжуємо знайомство з авторами Лабораторії!🧡

Сьогодні це Кирило Половінко — письменник, який працює у жанрі соціального реалізму. За освітою та професією – менеджер, обіймав різні посади в FMCG-рітейлі. Дитинство та юність Кирило провів в Донецьку. З початком російської агресії навесні 2014 року виїхав до Дніпра, після – перебрався до Харкова, де й застав повномасштабне вторгнення росіян у лютому 2022 року. Нині живе і працює над своїм третім романом у Києві.

Зовсім скоро в Лабораторії вийде нова книжка Кирила «Лімб. Місце загублених душ» — нуарний роман, в якому переплітаються емоції, спогади і виклик, що спонукає до змін у власному житті. Автор говорить, що ідея написання цього роману не лежала на поверхні. «Вона гнила в болючих спогадах». Трохи пізніше, після низки особистих подій, Кирило поставив собі питання: «Чи захочу я повернутись колись додому, до Донецька?». Саме тоді і стався БУМ!

«Лімб» містить багато особистих спогадів та рефлексій на них. Це роман про середину 2000-х, місто-мільйонник на сході України з поділеними між бандами районами, нічні вулиці, наповнені тишею і страхом, який місцеві вгамовують дешевим алкоголем, наркотиками або «махачем». Реалістична і похмура оповідь, що занурює у світ, де людьми керують їхні найтемніші сторони.

Незабаром відкриємо передпродаж на книжку і розкажемо вам більше про роман😉


Друзі, концентрую контент на Meta. Слідкуйте за мною там:

https://www.facebook.com/krpolovinko

https://www.instagram.com/krpolovinko?igsh=MXFreWdlYmU1OWsxcw%3D%3D&utm_source=qr

Сьогодні увірвався у ТікТок:

@kyrylo.polovinko?_t=8kZ7HGeeLNV&_r=1' rel='nofollow'>https://www.tiktok.com/@kyrylo.polovinko?_t=8kZ7HGeeLNV&_r=1

Наступного тижня ми з видавництвом анонсуємо нову книгу. Слідкуйте за мною там.


За лаштунками щось відбувається. Постійно. Так незвично та нетипово, що хочеться вийти та кричати на повні груди. Але не можна, бо щастя любить тишу. Я поважаю його кордони.

Ми пропрацювали перший шар редагування: залатали сюжетні дірки (глобальні), підточили кути, додали «сайд-квестів». Все дуже цікаво та хочеться цим ділитись.

І ні, в цьому дописі ви знову не отримаєте відповідей на питання «Коли книжка?». Терпіння, друзі та подруги. Я терплю, а ви зі мною. 🙂

Для мене це дуже відповідальний продукт. Для вас, сподіваюсь, що це буде занурення у сюжет із психологізмом. Себто, текст, що захочеться перечитувати. Для мене це важливо. Бо нащо тримати у власній бібліотеці книжки, якщо ви не збираєтесь їх перечитувати? Оʼкей, ще класна палітурка — прикраса полиці. Але «...» (тут я ледь не спойлернув назву) не про це. Він про повернення. І не тільки до тексту.

Чекайте на нього так, як на нього чекаю я.


Тому я не можу дозволити собі не вірити в них. Типові українські відносини. Любов, віра, єдність.

Ми працюємо над текстом, щоб довести його якість до відповідних стандартів. Бо повірте: те, що я підписав пару годин тому в угоді, має право тільки на успіх.

Працюємо.

Деталі згодом.

Something noir is coming 🖤


У одному з попередніх своїх дописів я казав, що у 2024 році ми з вами будемо багато говорити про спогади. Але це не про ностальгію. Це про майбутнє.

Я не люблю починати подібні речення з "Моя" та інше. Бо нова книжка — це командна праця. Загалом, у цій схемі я лише виробник сировини, себто, тексту. Який одне дуже крутезне видавництво взяло на озброєння. І на моє диво повірило в нього.  Я, розуміючи наскільки текст агресивний та вульгарний, відверто дивився на цих людей із видавництва, які зі спалахом в очах говорили "Кирило, ми віримо в вас! Все буде круто!". І я, автор тексту, який виношував роками (будуть окремі дописи), писав під проривами ДРГ у Харкові та під час блекаутів, думаю: "Люди, ви у собі узагалі?".

І я щиро вболіваю за це видавництво, що поставить свою професійну ногу в ще одну худлітературну нішу. Як постачальник сировини, себто, тексту, я максимально підтримую цих позитивних психопатів. Бо вони вірять в мене.


Часто буває літературний «Б’уе». Але він теж важливий, щоб «Гей! Гей ти! Так, ти у твердій палітурці! Ти — відвал довбешки! Ферштейн?! Іди сюди на поличку!».

Читання — це важко. Це для всіх й ні водночас. Це любов й ненависть в одній палітурці. Це розслабитись й напружитись одночасно. Це про протиріччя наодинці з собою. Це про денсінг тарганів автора в твоїй голові. Читання — це важко. Але полюбивши хоча б одну книжку, від інших не зречешся. Бо література існує століття. Бо в цьому щось є. Щось за цими літерами...

P. S. На фото видно по моєму обличчю як сильно я люблю книжки.


Я п’ять разів намагався написати цей допис. Пишу, видаляю. Знову пишу, знову видаляю. Все не те й все не так. Не ті слова, не ті сенси. Так буває, коли намагаєшся описати щось природне. Базову річ. Ну, типу, ось вода. Вона рідка, прозора (хоча буває й нє). Там качечки в ній плюх-плюх. Ну, ви пойняли, та?


Так у мене з читанням книжок. Важко пояснити якусь базову для себе річ. Особливо, коли кручусь у колах інших читачів. Типу: «Ля! У мене рука є! Клас?». Вигадати щось та перекрутити — в художніх сенсах з цим проблем немає. А тут треба так щиро та з любов’ю, щоб ще й повірили. «Чуваче, ми розуміємо, що ти сантехнік, але ж не можна так сильно любити унітази».


Я люблю. От. Не завжди міцно, але доволі стабільно щоб сказати, що ця любов справжня. Хоча їсти та спати можу... Загалом, це корисно. Я про «їсти та спати». Бо треба ж оновлювати ресурс для наступної книжки. А їх завжди більше ніж часу. І чим більше читаєш, тим довшою стає ця черга. Й не все «відвал довбешки».


Рік добігає кінця, але це навіть добре. Бо кожний кінець є початком чогось нового. Вже доволі тривалий час я тримаю в собі дещо, чим хочу поділитись назагал. Коли настане час, я напишу більш конкретно 😉

А так у 2024 році будемо з вами говорити про важкі спогади 👀

Something noir is coming 🖤

Photo by noir-fotomaster Ivan Darvin


Репост из: thedudewhoreads
😎 У грудні Heritage Auctions проведе аукціон, де буде представлена колекція легендарних друкарських машинок. Серед них - машинки Джека Лондона, Рея Бредбері, Джона Апдайка, Філіпа Рота, Ширлі Темпл і тд.

На сайті пишуть, що "одна з них може стати вашою, а тим часом подивіться на їхні фото", але я реалістично скорочу кол ту екшн і скажу - просто подивіться фото цих легендарних друкарських машинок)) Класно усвідомлювати, що саме за ними створювались класичні романи, які досі читає весь світ 🔥


До речі, лауреатство не за "Таксі" 👀


Репост из: Яйця драконів
Вітаємо Ганну Городецьку і Кирила Половинка з лауреатством IV ступеня, здобутим на Літературному конкурсі видавництва “Смолоскип”.
Бажаємо ще більше досягнень та перемог!




Репост из: Книжковий бункер
Соціальна ентропія деструктивного всесвіту.
Пилип Білянський «Луни»


⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Історія повільного відчуження, трагедія мікрокосму через невпорядковану фантасмагоричну трагедію макрокосму, метафоричність пошуку себе та свого місця у всесвіті під меланхолійний акомпанемент загального занепаду. 🤌 І до всього ж прекрасна аналогія із рибами, які мільйони років тому вийшли з води, але досі не знайшли того місця, до якого вони увесь цей час так самовіддано рухались.

👊 Білянський поставив читача перед серйозним вибором. Віддатися темпу його прекрасної історії сотень метафор і аналогій чи покопирсатись у собі й розгледіти в ній якісь сенси, несміливо здогадуючись, що автор міг вкласти в цей текст щось абсолютно інше, хоч необовʼязково аж настільки незбагненне.

👊 Білянський трохи познущався з читача, бо ж під блискучою лускою прекрасного сюрреалістичного тексту заховав моторошні натяки, які самовільно рефлексують в голові десь між підсвідомим і несвідомим.

👊 Білянський відриває очі читачеві, змушуючи дивитись на себе, зазирнути всередину себе, придивитись до соціуму, до природи, до живого і неживого оточення і побачити тонкі, зазвичай приховані від людського ока, нитки взаємозв'язків між усім реальним, уявним і нереальним.

Я б радив читати цю книгу, тим більше ймовірність, що ви побачите в ній зовсім інші сенси дуже висока. Хіба, в такому разі, воно того не варте іще більше?
#рецензії


Дуже раджу. Книжка крута.




Репост из: Кирило Половінко


А живого Артема Чеха, хоч і після контузії, я вичепив в останній день Книжкового Арсеналу. Тихий, спокійний, скоромний.

Показано 20 последних публикаций.