Соціальна ентропія деструктивного всесвіту.
Пилип Білянський «Луни»⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Історія повільного відчуження, трагедія мікрокосму через невпорядковану фантасмагоричну трагедію макрокосму, метафоричність пошуку себе та свого місця у всесвіті під меланхолійний акомпанемент загального занепаду
. 🤌 І до всього ж прекрасна аналогія із рибами, які мільйони років тому вийшли з води, але досі не знайшли того місця, до якого вони увесь цей час так самовіддано рухались.
👊 Білянський поставив читача перед серйозним вибором. Віддатися темпу його прекрасної історії сотень метафор і аналогій чи покопирсатись у собі й розгледіти в ній якісь сенси, несміливо здогадуючись, що автор міг вкласти в цей текст щось абсолютно інше, хоч необовʼязково аж настільки незбагненне.
👊 Білянський трохи познущався з читача, бо ж під блискучою лускою прекрасного сюрреалістичного тексту заховав моторошні натяки, які самовільно рефлексують в голові десь між підсвідомим і несвідомим.
👊 Білянський відриває очі читачеві, змушуючи дивитись на себе, зазирнути всередину себе, придивитись до соціуму, до природи, до живого і неживого оточення і побачити тонкі, зазвичай приховані від людського ока, нитки взаємозв'язків між усім реальним, уявним і нереальним.
Я б радив читати цю книгу, тим більше ймовірність, що ви побачите в ній зовсім інші сенси дуже висока. Хіба, в такому разі, воно того не варте іще більше?#рецензії