Кунівермаг

Ілон Маск, здається, трошки хуйлуша.

Увага! Старайтеся сьогодні та наступні декілька днів по-мінімуму споживати електроенергію! Потрібно допомогти нашій енергосистемі швидше відновитися.

Все, що зараз відбувається - це останній (або один із останніх) ривок рашистів. Йобані білоруси тепер відкрито візьмуть участь у війні, щоб максимально збільшити чисельність військового угрупування на півночі. Підуть вони в наступ? Швидше так, ніж ні. Їхня спільна ціль - знищити енергетичну інфраструктуру максимально масштабно, щоб паралізувати життєдіяльність людей і ще, мабуть, завдати шкоди всім транспортним шляхам в західній частині країни. Вигяладє так, ніби, це їхній ол-ін.

Україні вдалося визволити з полону оборонців Азовсталі серед яких є командир Азову Редіс. Ви просто вдумайтесь: росія віддала КОМАНДИРА батальйону, сама назва якого заставляє їх обсиратися.

І хочу вам сказати одне - нам всім повинно бути абсолютно похуй на те, кого віддала на обмін наша сторона. Рядового кацапа, топового пілота чи гандона-медведчука - це все вже відпрацьований непотріб.

В рф оголошують мобілізацію, а ми у відповідь рятуємо своїх людей - ось і все.

Всі люди мають одну спільну але цікаву особливість - до нас розуміння приходить з часом. Тільки з роками ми починаємо скучати за рідною домівкою, цінити своїх батьків і гордитися всім тим, що раніше ми навіть уникали.

Нам знадобився 31 рік, щоб усвідомити всю свою цінність та унікальність. Тільки зараз ми голосно й з честю називаємо себе українцями, перестали переходити на російську мову для зручності нашого співбесідника і кожен з нас нарешті має вдома жовто-блакитний прапор.

На тридцять перший день народження ми нарешті подорослішали.

З цим я всіх нас і вітаю!

🇺🇦❤️

Слава Збройним Силам України!

І до речі.

Яйця в Ненсі Пелосі то побільші будуть за Макроновські та Шольцовські.

В разів так дохуя.

Події в Тайвані зараз - це не про можливий початок війни в регіоні, якийсь конфлікт чи блаблабла.

Це про те, як США попускає Китай на очах цілого світу. Навіть, якщо дійсно зараз почнеться те, чого всі так бояться - американці просто нагло показали хто кому диктує правила.

Живемо в книжці з історії.

Хочеться сприймати та дивитися на все максимально оптимістично. От-от і наша армія піде в наступ на окуповані території, отримаємо далекобійні Хаймарси та будемо гасити орків так далеко як тільки зможемо, а за всіх наших вбитих й замордованих людей - помстимося. Тільки от про переломний момент говоримо вже не один тиждень - надіюся, ми просто збираємо всю свою силу «в один кулак».

Знаєте, не хочеться навіювати якусь зраду, але що, якщо ми станемо на ті самі граблі з 2014? Пам’ятаєте, як лугандони почали бігати з ганчірками новоросії? Мабуть, тотальна більшість українців була впевнена в тому, що це тимчасово - покричать і перестануть. Потім Крим - й територія нашої держави стала значно меншою. Пройшов місяць, пів року, рік, вісім років і для нас таке явище вже стало реальністю. Ми звикли жити поруч із сепарами та зрадниками, які перейшли не сторону нашого найбільшого ворога. Ви допускали таку думку, що якщо нічого не зміниться - Херсон та інші окуповані землі стануть другим Донбасом чи Кримом? Там проведуть якийсь недореферендум, напакують людей кацапськими паспортами, завезуть туди хуйєву тучу всяких бурят і все? Та там вже все переробили на руський лад, а що там буде ще через стільки ж?

Але ми не можемо дозволити собі повторювати помилки, які вже було нами зроблено. Ніякої пощади, компромісів та дипломатії.

Їбашимо. Хто зброєю, хто волонтеркою, а хто донатами.

В мене є одна згубна звичка - раз на декілька днів моніторити по соцмережах окуповані території. Сказати, що кожен раз я занурююсь у все глибший стан ахую - не сказати нічого. Я ненавиджу кацапів, білорусів та інше схоже біосміття але, мабуть, наших сепарів - ненавиджу ще сильніше. Мені не зрозуміти, як можуть люди (молоді та старі) з якогось задроченого (перепрошую) Лисичанська стояти на фоні знищених своїх же домівок і «плачучи від щастя дякувати» йобаним асвабаділєм.

«Ми ждалі вас с 2014 года»

Таку фразу на якомусь пропагандонському відео сказала абсолютно молода дівчина, яка в тому ж 14 році вірогідно ще вчилася читати Буквар. Наш український Буквар.

І я вже не дивуюся тим відбитим мешканцям дирявих республік, але, блять, люди які всі ці роки жили на наших територіях та бачили весь той піздєц - виявляється тільки й мріяли, щоб відчути це все на собі (а по факту получилося в разів 10 потужніше).

А ще прочитав блог однієї госпіталь‘єрки, яка після бойових дій в Київській області відправилась в Луганську область і в черговий раз переконався, що наша Україна - дуже різноманітна держава. Точніше люди такі - одні повні світлих думок, а інші не дозволять води напитися з колодця, бо бачать в тобі фашиста, який 8 років данбіт бімбас.

Фільтраційні заходи та перевірку населення потрібно починати робити вже зараз, бо їбанутися з ким ми весь цей час жили та з ким ще точно прийдеться жити в одній країні. Як би це кардинально не звучало.

Читаю про все це невдоволення людей відносно розпорядження Генштабу про вимогу отримання спеціальної перепустки для переміщення чоловіків й виникає питання: а ви, блять, кожен день десь їздите чи що? Отак рано проснулися - і одразу в далеку дорогу областями України.

Подобається комусь чи ні, але це необхідність - держава повинна розуміти де та скільки знаходиться чоловіків. І така необхідність перш за все виникає через внутрішніх переселенців, які приїхали в умовний Ужгород з умовного Харкова та ніде не зареєструвалися. Тому й получається, що таких людей ні в Харкові фізично немає - ні юридично в Ужгороді. От і гребуть воєнкомати місцевих хлопців по селах, бо про них є вся потрібна інформація. Та й зрозуміло, що такий дозвіл буде видаватися на певний час і все залежатиме від специфіки роботи та часу перебування в конкретному місці.

Кременчук.

Піздєц.

Це неможливо забути.