Long Telegram


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Блоги


Блог Антона Процюка. Ділюся цікавими статтями і вартими уваги ідеями.
Багато про медіа і технології; деколи про американську політику; зрідка — (несмішні) меми.
Ваші коментарі, побажання і критика — @protanton

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги
Статистика
Фильтр публикаций


​​📖 «Танці з кістками»

«Медичний трилер» Андрія Сем’янківа a.k.a. MED GOblin — класичний page-turner, можливість зануритися у динамічний сюжет і проковтнути книжку за пару вечорів.

При цьому написано якісно, і сюжет збудований грамотно (особливо для автора, у якого це перший художній роман). Хороший варіант, якщо шукаєте відносно нескладне [інтелектуально, але не обов'язково психологічно] читання на вихідні.

Якщо не можете вирішити, чи варто читати — оцініть за анотацією, вона гарно передає суть книжки:

«Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.

Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується — так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність.

Скоївши один злочин, він набагато легше вчиняє інший, а за ним і наступний. Те, що вчора Северин вважав неприпустимим, стає новою нормою. Та й узагалі виникає питання: чи здатен він тепер зупинитися і як далеко може зайти?»

#LT_BookReview
Фото: видавництво «Віхола»


​​📖 «Free: Coming of Age at the End of History»

Леа Юпі народилася у соціалістичній Албанії в останні роки правління Енвера Ходжі, її підліткові роки і юність припали на період падіння соціалізму і турбулентні дев’яності [1]. У своїх мемуарах, назву яких можна перекласти як «Вільна: Дорослішання наприкінці історії», вона зібрала особисті спогади та історію своєї сім’ї на фоні цього часу.

Це майстерно написані мемуари — хороше поєднання особистої історії із портретом епохи. Той випадок, коли у нонфікшн книжці важливий сюжет (невеликий спойлер: на початку книжки авторка — сумлінна школярка із мозком, промитим державною пропагандою, яка не може зрозуміти, чому її батьки не виконують її прохання повісити вдома портрет дядечка Енвера. Після падіння соціалізму вона і ми дізнаємося, що Леа виросла в родині дисидентів, які були репресовані після приходу до влади соціалізму). 

З української перспективи особливо цікаво читати. З одного боку тут можна знайти багато знайомих нам тем: черги і дефіцити [2], пропаганда і культ особистості радянської епохи. З іншого боку в Албанії було багато відмінного: маленька країна, яка стояла осібно від інших у соціалістичному таборі; мультирелігійне суспільство, де мусульман більше, ніж християн.

На жаль, українського перекладу немає, але якщо це не зупиняє, раджу почитати.

———
1. З цієї книжки я вперше дізнався, що всередині дев’яностих в Албанії сталася майже громадянська війна через крах фінансових пірамід.

2. Промовиста цитата з книжки:
🗣«Коли ми приїхали до Афін, бабуся заохотила мене завести щоденник. Я склала список усіх нових речей, які я відкрила для себе вперше, і ретельно записувала їх: вперше відчула роботу кондиціонера; вперше скуштувала банани; вперше побачила світлофор; вперше одягнула джинси; вперше не треба було стояти в черзі, щоб зайти в магазин; вперше зіткнулася з прикордонним контролем; вперше побачила черги з машин, а не з людей; вперше сіла на унітаз, а не присідала навпочіпки; вперше побачила, як люди йдуть з собаками на повідку, а не бродячі собаки за людьми; вперше мені дали справжню жуйку, а не обгортку; вперше побачила будівлі з різними магазинами і вітрини з іграшками; вперше побачила хрести на могилах; вперше дивилася на стіни, обклеєні рекламою, а не антиімперіалістичними гаслами; вперше помилувалася Акрополем, але тільки ззовні, бо ми не могли дозволити собі вхідний квиток».

#LT_BookReview

Фото: Amazon


Моя нова стаття для The Fixінтерв’ю з американським медіа аналітиком Браяном Морріссі про стан західних медіа: фінансові проблеми general interest publishers (a.k.a суспільно-політичних видань) та можливості для нішевих гравців.


​​⏳Про переваги й недоліки тайм-трекінгу

Уже кілька років я детально відстежую, скільки часу у мене йде на кожне робоче завдання і скільки часу я витрачаю на роботу щодня.

Виглядає це як ексель-табличка, у якій на кожен тиждень року відведений окремий аркуш. В аркуші біля 30 рядків на різні проєкти і завдання, якими я займаюся, і 7 колонок на кожен день тижня.

Перед початком кожного тижня я планую загальні завдання і прикидаю, скільки часу на що піде. Потім протягом кожного дня регулярно записую, скільки часу на що пішло. Оцінюю з точністю до 15 хвилин, але заповнюю рідше. (Потрібно лише поставити цифру у відповідному рядку відповідної колонки, тому це не займає багато часу. Щоб згадати, коли над чим працював, можна поглянути в календар або історію браузера).
Важливо, що враховується лише реальна робота, а не фізичне перебування в офісі чи сидіння за комп’ютером.

Формула підраховує, скільки часу я загалом пропрацював за день і скільки часу витратив на кожне завдання за тиждень. Наприклад, минулого четверга я працював 9 годин загалом, а у другий тиждень січня — 55 годин. На дописування цієї статті (на основі транскрипту інтерв'ю і плану, які в мене вже були раніше) пішло 2,5 години, а на написання допису, який ви зараз читаєте — 45 хвилин.

Велика перевага такого підходу — це зробило мене більш організованим і допомагає менше прокрастинувати. Якщо я просиджу дві години перед комп’ютером, але половину з цього часу буду скролити у твіттері, у робочий час буде зарахована лише одна година. Тому short-term temptation посидіти в соцмережах заміняється на short-term incentive поставити собі красивішу цифру в табличку :)

Інша перевага — починаєш реалістичніше оцінювати, скільки часу йде на яке завдання. При плануванні ми часто переоцінюємо свої сили і недооцінюємо, скільки часу потрібно на які справи; у підсумку робочий імейл, на який виділив собі 10 хвилин, займає півгодини. Якщо відстежувати і занотовувати, скільки часу йде на яке завдання, з часом починаєш планувати свою роботу реалістичніше.

Додатковий бонус — краще розумієш ціну свого часу: як фінансову, так і метафоричну.

Звичайно, тут є й обмеження. Якщо фокусуватися на відстеженні робочого часу, можна забути про те, що деколи треба попрацювати не довше, а розумніше — а деколи треба загалом відпочити. Тому в роботі намагаюся балансувати тайм-трекінг з іншими особистими метриками, які складніше підрахувати. Поза роботою — залишати неструктурований час, «продуктивність» якого ніяк не вимірюється.

Зображення: DALL·E 3 / ChatGPT


Штучний інтелект може автоматизувати найбільш механічні та повторювані робочі завдання. З одного боку це звільнить час для більш цінної креативної роботи. З іншого боку, є якийсь кайф у тому, щоб «легітимно попрокрастинувати» над простим механічним завданням, як пише Лорен Ларсон для The Verge.

«За словами [науковиці Ґлорії] Марк, мої запитання про майбутнє штучного інтелекту викликають у неї особливе занепокоєння. “Якщо люди будуть завантажені всією цією складною роботою завдяки тому, що нас звільняють від виконання легших справ, це може призвести до вигорання”, — каже вона. “Ми маємо дуже обмежені когнітивні ресурси, і не можна просто постійно виконувати складну роботу, не розвантажуючи себе. І в певному сенсі прості рутинні справи, навіть якщо вони не роблять нас щасливими, є способом зняти це когнітивне навантаження, бо не вимагають багато ментальних ресурсів”. (Як сказав мені один юрист, його колеги називають часомістку роботу з перегляду документів “chillable billables”).

В ідеалі, ми мали б розвантажуватися від зосереджених інтерлюдій за допомогою більш розслаблюючих повторюваних справ, як-то пазли чи в'язання. Але відволіктися на складання пазлу під час робочого дня не є реалістичним для більшості працівників. Заповнення електронної таблиці — це, можливо, найближче, що ми маємо до відпочинку».


Хоча я сумніваюся, що ці передбачення справді здійсняться. Думаю, що ми знайдемо заміну, і на зміну автоматизованим рутинним завданням прийдуть нові — так само, як рутинне завдання із заповнення ексель-таблиці є технологічним кроком вперед у порівнянні з тим, що офісні працівники робили 50 років тому.


Найпопулярніша імейл-розсилка The New York Times має понад п’ять мільйонів читачів щодня.
«Журналісти NYT історично мріяли побачити свою статтю на першій сторінці друкованого випуску, бажано зверху; більш віднедавна — зверху [головної сторінки] вебсайту. Звичайно, ці цілі досі існують, але тепер є ще дві більш заповітні “перші шпальти” видання: флагманський подкаст The Daily та флагманська розсилка “The Morning”».

Загалом в NYT понад 10 мільйонів платних підписників — з великим відривом найбільше серед усіх новинних видань.


Чи використовуєте ви інструменти генеративного штучного інтелекту (ChatGPT, Midjourney тощо) у житті й роботі?
Опрос
  •   Так, це вже важлива частина моєї роботи і/або повсякденного життя
  •   Час до часу використовую
  •   Зрідка використовую
  •   Пробував(ла) їх, але не знайшов(ла) корисного практичного застосування і не використовую зараз
  •   Навіть не пробував(ла) використовувати їх
  •   Щось інше (пишіть у коментарях)
179 голосов


Цікава стаття Financial Times про паралелі між двома масштабними винаходами останніх 50 років, які вплинули на роботу — електронними таблицями і генеративним ШІ.
Є одна дуже чітка паралель між цифровою електронною таблицею та генеративним ШІ: обидва є комп’ютерними програмами, які прискорюють час. Завдання, яке могло б зайняти години або дні, раптом може бути виконане за лічені секунди. Тож давайте на мить припустимо, що електронна таблиця може чомусь навчити нас про генеративний ШІ. Які уроки ми повинні засвоїти?

По-перше, правильна технологія в правильному місці може дуже швидко стати домінантною. За час, потрібний для отримання кваліфікації дипломованого бухгалтера, електронні таблиці знищили цілу індустрію розумової праці, яка полягала в заповненні рядків і стовпців, витягуванні електронних калькуляторів і вбиванні цифр. Бухгалтерські клерки стали надлишковими, а здатність одного працівника виконувати арифметичні дії майже миттєво збільшилася в тисячу разів, а незабаром і в мільйон разів.

Другий урок у тому, що вплив на ринок праці виявився не таким, як ми могли б очікувати. За оцінками Бюро трудової статистики, у 1980 році, приблизно в той час, коли [перша в історії програма для електронних таблиць] VisiCalc почала набувати популярності, у США працювало 339 тисяч бухгалтерів і бухгалтерських клерків. Станом на 2022 рік бюро нарахувало 1,4 млн бухгалтерів та аудиторів. Ці дві цифри не можна безпосередньо порівнювати, але важко стверджувати, що електронні таблиці знищили бухгалтерію. Натомість бухгалтерів зараз більше, ніж будь-коли; вони просто делегують арифметику машині.


Два способи подолати страх порожньої сторінки

Часто найскладніше в написанні тексту — почати писати його. Звичайно, найкращий мотиватор — це зовнішній дедлайн. Але що робити, якщо його немає або навіть він не допомагає?

Два лайфхаки, які допомагають мені:

▪️Постійно щось занотовувати. Коли з’являється ідея тексту, не чекати ідеального моменту, коли зійдуться усі зірки, а почати записувати думки в нотатнику чи навіть у збережених повідомленнях телеграму. Або навіть записати собі аудіоповідомлення. Потім із них буде значно простіше написати повний текст, ніж з нуля.

▪️Використати ChatGPT чи інший ШІ-чатбот. Публікувати тексти, згенеровані ШІ — харам. Але почати розмову з чатботом на потрібну вам тему корисно: він може наштовхнути на якусь цікаву ідею. Можна почати з простого запиту «Я пишу текст на тему X. Згенеруй план із п’яти пунктів». Звичайно, якщо тема специфічна і вузькоспеціалізована, треба буде дати трохи більше контексту.

📍Приклад: коли я пишу статті англійською мовою на основі інтерв'ю, згодовую транскрипт інтерв'ю Claude (ШІ-чатбот, який краще працює з великими текстами, ніж ChatGPT) і прошу згенерувати кілька основних тез розмови.
Останній запит звучав так (разом із ним ішов pdf-файл із розшифровкою інтерв'ю):
Here's the interview I conducted. Based on it, I want to write a piece on [TOPIC NAME]. Suggest the most interesting and important highlights on this topic I should include in my article.


Репост из: Вікімедіа Україна
❔10 питань про Вікіпедію

Чи задумувались ви над тим, хто створює статті Вікіпедії? Чому у Вікіпедії немає хорошого зображення відомого актора? І чи справді будь-хто може відредагувати будь-яку статтю?

У новому відео редактор(к)и української Вікіпедії за 3 хвилини відповідають на десять поширених питань про Вікіпедію.

📹 Дивіться за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=3Hp1owVLwno


Моя нова стаття для The Fix інтерв’ю з Маттією Перетті, італійцем у Лондоні, який консультує найбільші європейські медіа на тему штучного інтелекту. Почитайте (або послухайте автоматично згенеровану аудіоверсію й оцініть, як вам🙂)


Три робочі функції, які штучний інтелект уже замінив

Я не боюся, що штучний інтелект позбавить мене роботи (принаймні поки що😉), але зловив себе на думці, що ШІ-сервіси уже фактично замінили деякі завдання, які я робив / на яких заробляв у студентські роки.

▫️Перше — розшифровка аудіо. Транскрибувати інтерв’ю англійською мовою вручну уже немає сенсу, умовний Happy Scribe з цим чудово справляється (більше сервісів для розшифровки англійської я збирав тут). Для української мови це працює трохи гірше, але також непогано і з часом буде значно краще.

▫️Друге — переклад [нескладних нонфікшн-текстів]. Звичайно, про художній переклад тут не йдеться, але перекладати прості нонфікшн-тексти з нуля без допомоги DeepL чи Google Translate уже немає сенсу.

▫️І третє — написання простеньких шкільних/університетських есе. ChatGPT не може генерувати цікавий оригінальний текст, але він чудово заточений під написання класичних академічних робіт. Тому розвиток штучного інтелекту має означати зміну підходу до домашніх завдань і перевірки знань у школах і університетах.

Якщо маєте інші приклади, діліться у коментарях.


​​«Вікімедіа Україна» визначила топ найпопулярніших статей української Вікіпедії за 2023 рік.

Традиційно домінують дві категорії:
▪️ російсько-українська війна — українські лідери, російські ватажки, військові з'єднання і локації війни, озброєння;
▪️ «вічнозелені» теми, які завжди популярні, зокрема завдяки шкільній програмі — Україна й Тарас Шевченко, Леся Українка й Іван Франко, світові війни.

При цьому в топ-50 залишилося трохи місця для культури («Мавка. Лісова пісня», «Список 250 найрейтинговіших фільмів IMDb») й світових подій («Сектор Гази»).

Недавно також публікувалися рейтинги найпопулярніших статей англійської Вікіпедії, там традиційно домінує популярна культура, особливо фільми і спорт. Інтерес до російсько-української війни передбачувано знизився, але залишається високим.


​​Year in review для Long Telegram

Цього року я не встигав багато писати для цього каналу: більшість часу і креативних сил займала основна робота. Але на щось все-таки вистачило часу і натхнення:

▪️ Огляди найцікавіших книжок, які я читав протягом року: «Бунт проти імперії: українські шістдесятники», «Фриланс здорової людини», «Кухня терору», «За Перекопом є земля». Як бонус — особистий топ подкастів.

▪️ Замітки про ШІ і його вплив на освіту та суспільство: наприклад, ChatGPT як безкоштовний персональний асистент, чатботи в освіті і вплив машинного перекладу.
 
▪️ Моє уявлення про хорошу відпустку — провести її за читанням і оглядом цікавих лонгрідів. За пів тижня відпустки у липні встиг опрацювати чотири — репортаж із «Америки, забутої американцями»; cпогади гострайтера принца Гаррі; стаття про нігерійських «любовних аферистів»; профайл керівника Durex.

В ідеалі хотів би більше писати тут про те, що відбувається в американській політиці та медіа (у 2023 році опублікував лише кілька заміток), але це лише aspiration, не New Year’s resolution. Щоб регулярніше читати, що я пишу про медіа, підписуйтеся на щотижневу розсилку The Fix.

Дякую, що читаєте!

Зображення: DALL·E 3 / ChatGPT


​​📖 «За Перекопом є земля. Кримський роман»

«За Перекопом є земля» Анастасії Левкової — це фактично новітня історія Криму у форматі художнього роману.

Крізь призму головної героїні — етнічної росіянки, яка захоплюється кримськотатарською культурою і стає патріоткою України — авторка розповідає про Крим від дев’яностих до початку російської окупації 2014 року. Хоча головна героїня є ровесницею авторки, книга не автобіографічна, це результат багаторічних досліджень.

У цьому форматі як головний недолік книжки, так і її перевага.

Недолік у тому, що це досить слабкий художній роман. Еволюція головної героїні не відчувається реалістичною, інші персонажі картонні, діалоги недостатньо живі і занадто дидактичні.

Перевага в тому, що це хороше дослідження (яке при цьому читається легше, ніж нонфікшн-книжка на цю тему). Атмосфера Криму від перших років незалежності України до окупації змальована майстерно. Особливо гарно авторка показала культуру й історію кримських татар: їхнє прагнення повернутися на батьківщину після депортації 1944 року, складна і конфліктна адаптація дев’яностих та нульових.

Якщо ви хотіли б краще зрозуміти Крим — раджу прочитати.

#LT_BookReview

Фото: видавництво «Лабораторія»






Якщо не встигли зареєструватися до події, ще є можливість отримати запис (за донат на ЗСУ від 100+ гривень) — напишіть мені, якщо хотіли б: @protanton


Найкращі подкасти 2023 року за версією Long Telegram

Західні видання на кшталт The Economist і The New Yorker уже опублікували свої підбірки найкращих подкастів року. Час для підбірки за версією Long Telegram — окремо за англомовними подкасти і за україномовними.

▪️Англомовні подкасти:
🎧 Подкаст, з яким я провів найбільше часу — The Intelligence, щоденний новинний подкаст від The Economist
🎧 Улюблений подкаст, який запустився цього року — Past Present Future британського політолога й інтелектуала Девіда Рансімена
🎧 Найкращі індивідуальні випуски (критерій: змотивували мене прочитати чи хоча б купити згадані там книжки) — “Living Behind the Iron Curtain” у Past Present Future, “Lessons from scaling Stripe” у Lenny's Podcast

▪️Україномовні подкасти:
🎧 Подкаст, з яким я провів найбільше часу — УТ-2, регулярні цікаві розмови на важливі теми
🎧 Улюблений подкаст, який запустився цього року — «Розмови з Сенсом» про книжки і літературу (формально не подкаст, а ютуб-шоу, але можна слухати як подкаст)
🎧 Найкращий індивідуальний випуск — інтерв'ю з Євгеном Диким про війну для подкасту «Інше інтерв'ю»

📍Мій особистий топ подкастів, запущених минулого року, читайте тут


​​Запрошую наступного вівторка поєднати приємне з корисним — послухати мене і задонатити на ЗСУ.

Теми, про які поговоримо:

💬 Вікіпедія як джерело даних про суспільство (як дізнатися статистику відвідування статті — і що розповідає нам рейтинг найпопулярніших статей Вікіпедії);

💬 Вікіпедія як джерело безкоштовних фотографій (у вікіпроєктах є понад 100 мільйонів медіафайлів, які можна використовувати під вільною ліцензією для презентацій, статей чи постів у соцмережах. Але як правильно шукати та коректно використовувати фото?);

💬 Вікіпедія майданчик для розваг (поговоримо про ігри, які використовують Вікіпедію та вікіпроєкти — як навчальні, так і просто для розваги).

Донат може бути на Повернись живим чи будь-який надійний збір.

Реєстрація і деталі — https://forms.gle/kTay6ghnyTNXDqVw5

Показано 20 последних публикаций.