Ukrainian Military Honour

@militaryhonor Нравится 2
Это ваш канал? Подтвердите владение для дополнительных возможностей

Історія, цікаві факти, унікальний контент.
З питань придбання продукції чи співпраці звертайтесь до помічника — @UMH_44bot
Гео и язык канала
Украина, Украинский


Гео канала
Украина
Язык канала
Украинский
Категория
Познавательное
Добавлен в индекс
09.01.2018 14:23
реклама
SearcheeBot
Ваш гид в мире Telegram-каналов
TGStat Bot
Бот для получения статистики каналов не выходя из Telegram
Telegram Analytics
Подписывайся, чтобы быть в курсе новостей TGStat.
6 427
подписчиков
~1.9k
охват 1 публикации
~9.2k
дневной охват
~5
постов / день
29.6%
ERR %
24.62
индекс цитирования
Репосты и упоминания канала
322 упоминаний канала
7 упоминаний публикаций
294 репостов
Новини Світу
Корисно💡
Tokar.ua
А ти знав?
Smartan
Етикет
UkrMap
Мовний трибунал
RANDOMFILM | серіали
Польська мова
Za копейку
NIZHNO
Куликовец
Срібло Троянди
ПОЛИТСПУТНИК
Плине кача
Куликовец
ДвіЩ
Київ On Air
Встречай, Киев!
Цікавий Київ
Картавый Рейх
Залізний виборець
ukrain1an ꑭ news
Чому це так?
Фашик Донецкий
Анатолий Штирлиц
Анатолий Штирлиц
Каналы, которые цитирует @militaryhonor
Новини Світу
Корисно💡
Tokar.ua
А ти знав?
Етикет
Smartan
UkrMap
Мовний трибунал
RANDOMFILM | серіали
Za копейку
NIZHNO
Польська мова
Срібло Троянди
ДвіЩ
#КНПУ
КиївПрайд
Залізний виборець
Чому це так?
Наразі.Медіа
КАРПАТСЬКА СІЧ
Strichka.UA
Медвежатко
MIL.IN.UA
#КНПУ
Порохоботченко
Філіжанка
Right Voice
Фашик Донецкий
ДвіЩ
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
6 липня 1892 р. народився Володимир Герасименко "Тур"-командир кінного полку 6-ї Січової стрілецької дивізії, командувач Українського (Волинського) легіону самооборони (1944).

(6.07.1892, м. Володимир-Волинський Волинської губ., тепер Волинської обл. – 24.04.1975, Буффало, США).

Командир роти російської імператорської армії (під час Першої світової війни, Західний фронт), командир чоти 1-ї сотні (03.1918) та сотні Гордієнківського кінного полку, командир сотні 22-го кінно-козачого Гродненського полку Армії Української Держави (згодом Армії УНР), 6-го кінного козачого ім. Костя Гордієнка куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії (22.09.1920), кінного полку 6-ї Січової стрілецької дивізії, старшина полку Чорних запорожців, командувач Українського (Волинського) легіону самооборони (08.1944 – 09.1944); військові звання – поручник російської армії, сотник Армії УНР (1920), полковник Українського легіону самооборони (09.1944), генерал-хорунжий (підвищений урядом УНР в екзилі).

#UMH_УНР #Нація_воїнів
Читать полностью
7 липня 1950 р. загинув сотенний УПА “Громенко” (Михайло Дуда) командир «Залізної сотні» (Ударники-2) 2-го Перемиського куреня ТВ-26 «Лемко», лицар Золотого хреста заслуги 2-го класу.
31 травня 1950 з території Західної Німеччини група з чотирьох кур'єрів ОУН, якою керував «Громенко», була скинута на парашутах на території УРСР біля с. Танява Болехівського району на Івано-Франківщині. Група зазнала невдачі. Пілот закинув далеко від умоволенного місця, група була розконспірована МДБ, до того ж Громенко зламав ногу. Група цілоденно ховалася та відбивалася від переслідувачів. Під час оточення Громенко покінчив життям.

На фото: лежать "Лев", "Юрко", Громенко".
Слава Героям!

#UMH_УПА #Нація_воїнів
Читать полностью
Польова жандармерія Українського (Холмського) легіону самооборони - 31 батальйон СД.

#Нація_воїнів
7 липня – початок Конотопської битви, однієї з ключових  московсько-української війни 1658-1658 років. 

Військо Запорізьке на чолі з Іваном Виговським розбили московське військо під Конотопом.

«Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву…»

Удавшись до обманного маневру, українці заманили практично всю кінноту ворога в пастку – до вузького яру, який одразу затопили, загативши річку та ще й на додачу зруйнувавши міст.

Вода безжально поглинула важкоозброєних вершників. Рештки в запеклому бою були знищені козаками й татарами: за деякими даними, свою смерть під Конотопом знайшли до 30 тис. московитів (в історичних джерелах трапляються й значніші цифри).

Кавалерійський воєвода Сємьон Пожарскій, що керував операцією, потрапив у полон до татар. За переказом літописця, він, принижений і зв’язаний, “вилаяв хана за московським звичаєм матом і плюнув йому межи очі”. За це татари відтяли Пожарскому голову й відіслали її з полоненим до табору Трубєцкого.

Під час бою московський головнокомандувач повівся в гірших традиціях нерозважливих воєвод. Трубєцкой кинув напризволяще війська Пожарского, не надіславши йому підмоги; спішно зняв облогу Конотопа й наказав відступати.
Козаки й татари ще протягом трьох днів переслідували втікачів аж до московського кордону, однак так і не спромоглися цілком знищити ворога: завершальна стадія операції не була заздалегідь належно продумана. Трубєцкой дивом залишився серед живих, отримавши два важких поранення.

Утікаючи, царські війська втратили левову частку артилерії, бойові знамена, скарбницю й обоз.

Згідно з попередніми домовленостями, усі трофеї та полонені мали дістатися татарам. Усупереч узвичаєним правилам хан під страхом смерті наказав своїм воїнам знищити захоплений у бою ясир: за різними даними, татари тоді стратили від 5 до 15 тис. московитів.

Щоправда, деяким мурзам із ногайської орди вдалося приховати частину полонених, яких згодом продали на невільничих ринках Причорномор’я. Однак і вірні воїни кримського хана не залишилися без здобичі: впродовж майже двох місяців татари шугали південними теренами Московії, спалюючи все на своєму шляху, захоплюючи багатий ясир.

#Нація_воїнів
Читать полностью
Життєвий шлях Андрія Мельника.
Спогада. Боротьба. Ідея.

Маніфест вождя з нагоди великого збору український націоналістів.

Український народе!

В особливо важкий час доля судила мені взяти керму революційної боротьби народу за свободу. Напередодні рішаючих подій злочинна рука агента ГПУ вирвала з-поміж наших рядів Євгена Коновальця. З волі Його та Великого Збору Українських Націонадістів перебрав я провід боротьби за Суверенну Собору Українську Державу.
Преважкий обов’язк, що я його я тішився взяти на себе, та історична відповідальність за визволення Батьківщини, що я її несу, диктують мені оцей переломовий час звернутися до вас, українці, з цим словом.
Передумови успіху а дужанні народів завжди були: моральна сила, мобілізація мас довкола однієї ідеї, однієї Організації, одного Проводу та передусім організація свідомої своїх цілей та великої характером провідної верстви.
На першому й вирішеному пляні організації її ми покликали творення військового кадру. Збройна сила вирішить наш зміг! Тому ми ставимо її розбудову сьогодні на передове місце. Творення української збройної сили вимагає спільних зусиль усього українського загалу, всіх українських патріотів.
Безпірною була і є та правда УВО-ОУН, яку потвердує історія всіх часів і народів - саме те, що лише власними силами під єдиним проводом, в єдиній організації, з єдиною ідеєю, якою горіли серця всіх великих патріотів, визволялися народи. Зокрема тепер більше, як коли-небудь, ідея власних сил знаходить у житті своє пітвердження. Бо тільки з сильним рахується світ, і тільки сильні мають у ньому приятелів. У жорстокій боротьбі народів слабим місця немає.

#Нація_воїнів
Читать полностью
До вашої уваги добірка цікавих українських каналів в Telegram, на які варто підписатися:

🇵🇱 @polskijezyk — вчи польську мову легко!
💔 @NIZHN0 — Вам буде тут затишно.
✈️ @zakopejku — авторські бюджетні мандрівки
😋 @Yum_Story — Зашкварні та життєві історії.
🎬 @random_series — найкращі серіали українською
🎬 @kinokraina — Найкращі фільми українською
🇺🇦 @mov_tribunal — Поліпшуй свою українську

😂 @anecdotes_ua — Найкращі анекдоти з усієї мережі!
📊 @dylema — опитування, які вам сподобаються
🌍 @ukrainian_map — Карти про країни світу та Україну
💡 @poradnyk — Найкращі лайфхаки, поради та ідеї!
🍱 @ukr_culinar — Найкращі смаколики
🧠 @smartan — Психологія, розвиток та бізнес!
👔 @etiketua — Правила етикету на всі випадки

🇺🇦 @IT_v_UA — IT в Україні, новини, IT-івенти
⚔️ @militaryhonor — Історія, факти, унікальний контент.
💬 @english_push — Вчи англійську читаючи сповіщення.
▶️ @MuzTubeUA — Телеграм музика в MP3 форматі
❤️ @atyznaw — Канал для твого розвитку!
⭕️ @korisno — Поради для самовдосконалення
💬 @social_net_news — Новини світу
Читать полностью
​На початку липня 1625 року сталася одна з найбільших морських битв на Чорному морі, битва між ескадрами Війська Запорозького та цісарства Османів.

Запорожці, власне, верталися в Україну з Трапезунда (тепер це Трабзон у Туреччині), куди зробили похід на підставі Карай-Тебенського договору про дружбу з Кримським царством, укладеному на початку січня 1625 року. Метою експедиції було надання підтримки османському наміснику Ерзурума Абазі-паші родом з північно-західного Кавказу і друга кримських Гіреїв. Він повстав проти влади Османів, яку мали намір перебрати на себе Гіреї. По дорозі до Трапезунда Запорожці трохи полякали османську столицю Царгород (Стамбул).
Коли Запорожці верталися з експедиції, їх на вході до гирла Дніпра терпляче очікувала османська ескадра, очолювана головнокомандувачем османського флоту Топалом Реджеб-пашею, цісарським зятем.

До ескадри входило 43 галери. Запорожці мали до 400 чайок з 20-ма тисячами козаків на борту. Тож шансів на перемогу у Реджеб-паші не було. Проте битва виявилася запеклою і мало не коштувала життя самому Реджеб-паші. Козацький десант увірвався на його галеру й від нього заледве вдалося відбитися й втікти. За ним подалася й вціліла частина османської ескадри, якій попутний вітер, що піднявся під вечір, дозволив втікти.

Козаки якийсь час гналися за ворогом, але вітрила їхніх чайок не були такими великими, щоб його наздогнати. Тож з такої розпуки, що не наздогнали й не догромили, Запорожці увійшли до гирла Дунаю і там здобули й зруйнували османську твердиню Килію (тепер Одеської обл.), після чого щасливо повернулися у свою Січ. Командував походом, найімовірніше, Гетьман Михайло Дорошенко.

#Нація_воїнів
Читать полностью
6 липня 1920 р. Героїчно загинув сотник Пархомюк,колишній командир 2-го Сірого полку 1-ї Сірої дивізії Армії УНР в 1919 р.

В 1920 р.Пархомюк очолив рештки Спільної Юнацької школи Армії УНР.Він зі своїми юнкерами був оточений під Проскуровим (нині Хмельницький) полчищами Червоної кінноти,бої вели до останнього.Коли закінчилися набої,сотник віддав наказ ідти на багнети.І юнаки кинулися на ворога, але “дика хвиля червоної кінноти” залила їх, не давши опам’ятатися...

Більшовицький командир рубати заборонив.
Юнкерів, під дулами рушниць погнали до штабу 24-ї бригади Червоного козацтва, який розташувався у будинку священика.
“На подвір’ї було повно польських жовнірів, українських вояків та кілька жінок, – згадувала Ольга Ярмак сестра жалібниця . – Видно було, як червоні кати відводили за клуню раз по раз кількох полонених, – звідки потім доносилися страшні крики жаху, що внедовзі завмирали під глухими ударами шабель. Кінчивши зі своїми жертвами, катюги спокійно виходили з-за стодоли, обтирали закривавлені шаблі соломою і, сплюнувши, спокійно закурювали, чекаючи на чергові жертви. Присуди видавав комісар, жид, котрий сидів у холодку на ґанку хати, в розстібнутій шкіряній куртці”.
Тут із хати вийшов червоноармієць і щось зашепотів на вухо чекісту. Той підхопився і з пафосом промовив:
– Сєйчас пґієдєт камандіґ – таваґіщ Катовскій. Он хочєт паґлядєть на вас, пєтлюґовская сволочь!..
Довго чекати не довелося. На вулиці здійнялася хмара пилу, з якої вимайнуло з десяток донців – а з ними і Котовський.
Ольга Ярмак запам’ятала його таким: “Кремезний, лице пооране слідами віспи, майже на одно око сліпий, в чоботях, при боці козацька шабля, з-під картуза виглядала хвилька. В чорному френчі і такого ж кольору штанях “галіфе”, сидів визиваюче на тяжкому коні”.
З коня Котовський не зліз, “але хижацьким, злим поглядом перебіг по постатях полонених, що стояли, очікуючи свого кінця”. Гострий погляд одразу вихопив командира.
– А ти кто?! Ахвіцер?!
– Ні! – з викликом відповів Пархомюк. – Старшина...
– Валостной, что лі? – глузливо кинув Котовський. – Ну, так па старшинству єво – пєрваво...
Оточивши полонених, донці на команду начальника вивели їх на вулицю і погнали за село... Виштовхали на горбочок, що між селами Нові Зозулинці та Сорокодуби... А самі гарцювали внизу, біля кулеметників, які залягли півколом.
Було їх, скривавлених українських юнаків, близько ста чоловік.
Червоні чогось чекали, не стріляли... Як виявилося, дожидали начальника. Невдовзі він (в оточенні кількох вершників) під’їхав із Сорокодубів. Це був отой чекіст у розстібнутій чорній шкірянці, який ще годину тому невтомно засуджував на смерть полонених.
“Гаряче липневе сонце немилосердно пражило землю”. Хоч почалася жнивна пора, але в полі не видно було жодної живої душі.
– Таваґіщі, – прокартавив катюга, – прєдлаґаю вам вступіть в Кґасную армію.
Полковника Пархомюка ніби вдарило електричним струмом. Випроставшись, він пружно ступив вперед кілька кроків і плюнув у комісарську пику. А тоді твердим голосом вигукнув:
– Я плюю на тебе і на всіх вас, катів! Я – полковник Пархомюк, колишній командир 2-го Сірого полку. Слава Україні!
“Сухий тріск стрілу розбудив денну тишу і рознісся гомоном по полі, – згадувала Ольга Ярмак. – Командир юнацької сотні тихо осунувся на траву”.
– Стґєляй всєх пєтлюґовскіх сабак! – заверещав комісар, витираючи свою гидку, обпльовану твар.
Кулеметники не барилися і вмить скосили сотню українських колосків...
Була жнивна пора 1920 року...

З джерела: Роман Коваль
"За волю і честь"

#UMH_УНР #Нація_воїнів
Читать полностью
⚔️ ПІДТРИМАЙ НАШ ПРОЕКТ ⚔️

Об'єднання небайдужих ідейних громадян – Ukrainian military honour – потребує вашої підтримки!

Ми працюємо на волонтерських засадах, силами ентузіастів та небайдужих людей та абсолютно переконані, що наша справа змінює психологію українців на психологію переможців. Наша ціль – донести сучасникам, що лише #Нація_воїнів здатна вершити власну історію.

За час існування UMH було зроблено чимало роботи, але ми не зупиняємось на досягнутому і попереду ще сотні чудових ідей.

Ні для кого не таємниця, що для їх реалізації необхідно багато сил, енергії, знань, часу та коштів.

❗️Тож якщо маєш бажання допомогти, то будемо вдячні за фінансову підтримку❗️

Реквізити для допомоги:
4149 6293 1147 5602
(Ольга Стульківська)

Дякуємо за підтримку! Щиро Ваша команда UMH!
🤝 14
💰 2
Читать полностью
6 липня шоста річниця першого бою під Карлівкою ДУК ПС

Це був перший повноцінний (другий після Слов'янського рейду ПС) бій ДУК ПС

#UMH_Східний_фронт #Нація_воїнів
Українська поліція міста Києва. 1942 рік.

#Нація_воїнів
Петраш Михайло Карлович – Явір 1922 р.н., с. Тязів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. Поліцай УДП (1941-1943).

#Нація_воїнів
Українські добровольці в складі 295-ої піхотної дивізії Вермахту.
5 липня 1942 року.

#UMH_УВВ #Нація_воїнів
5 липня народився Заворицький Панас (5.07.1894, м. Нова Басань Козелецького пов. Чернігівської губ., тепер Бобровицького р-ну Чернігівської обл. – 1943).
Сотник Окремої старшинської сотні 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
Член ЛУН та ОУН
Загинув у бою на Закарпатті.

#UMH_ОУН #Нація_воїнів
Українські бійці Баудінсту.
Засідка біля містечка Козова Тернопільська обл. 1943 року

#Нація_воїнів
​​і на руках керівників Центральної Ради…

Восьмого липня москалі почали обстріл його позицій із гармат і рушниць…
У цей час керівники Центральної Ради через пресу ширили ганебно-підлі чутки про виступ полуботківців як про бунт дезертирів, які боялися йти на фронт і намагалися таким чином врятувати свою шкуру.
Богданівці мимовільно знову завдали удару: відволікши увагу полуботківців під час переговорів, вони й самі не помітили, як москалі перейшли у наступ. Вбивши трьох козаків та багато поранивши, ворог вдерся в касарні… Обеззброєних били прикладами, шаблями, грабували їхнє особисте майно, всіляко принижували…
Радісний Винниченко запопадливо поспішив повідомити «Російське правительство» про придушення виступу полку імені гетьмана Полуботка… Всі заходи з нейтралізації полуботківців зробив Генеральний секретаріат «у тісному порозумінні з місцевими російськими комітетами»…

Керівники повстання, бачачи безвихідне становище, дали згоду, щоб полк імені гетьмана Полуботка пішов на фронт і, відзначившись, намагався при першій нагоді пробиватися в Україну. Таким чином українські герої хотіли змити з себе тавро боягузів, поставлене їм справжніми боягузами — керівниками Центральної Ради.
29 липня останній ешелон 2-го Українського імені наказного гетьмана Павла Полуботка полк залишив Київ. На фронті їх відразу кинули в м’ясорубку. Полуботківці — національно свідомі українські військові кадри — зазнали жахливих втрат…
А головний винуватець цієї трагедії «драматург» Володимир Винниченко та інші члени Генерального секретаріату готувалися «стати московськими державними службовцями й одержувати платню», яку вже асигнував Тимчасовий уряд — за вірну службу «російській демократії».

(С) Роман Коваль. Багряні жнива української революції.
Читать полностью
і на руках керівників Центральної Ради…

Восьмого липня москалі почали обстріл його позицій із гармат і рушниць…
У цей час керівники Центральної Ради через пресу ширили ганебно-підлі чутки про виступ полуботківців як про бунт дезертирів, які боялися йти на фронт і намагалися таким чином врятувати свою шкуру.
Богданівці мимовільно знову завдали удару: відволікши увагу полуботківців під час переговорів, вони й самі не помітили, як москалі перейшли у наступ. Вбивши трьох козаків та багато поранивши, ворог вдерся в касарні… Обеззброєних били прикладами, шаблями, грабували їхнє особисте майно, всіляко принижували…
Радісний Винниченко запопадливо поспішив повідомити «Російське правительство» про придушення виступу полку імені гетьмана Полуботка… Всі заходи з нейтралізації полуботківців зробив Генеральний секретаріат «у тісному порозумінні з місцевими російськими комітетами»…

Керівники повстання, бачачи безвихідне становище, дали згоду, щоб полк імені гетьмана Полуботка пішов на фронт і, відзначившись, намагався при першій нагоді пробиватися в Україну. Таким чином українські герої хотіли змити з себе тавро боягузів, поставлене їм справжніми боягузами — керівниками Центральної Ради.
29 липня останній ешелон 2-го Українського імені наказного гетьмана Павла Полуботка полк залишив Київ. На фронті їх відразу кинули в м’ясорубку. Полуботківці — національно свідомі українські військові кадри — зазнали жахливих втрат…
А головний винуватець цієї трагедії «драматург» Володимир Винниченко та інші члени Генерального секретаріату готувалися «стати московськими державними службовцями й одержувати платню», яку вже асигнував Тимчасовий уряд — за вірну службу «російській демократії».

(С) Роман Коваль. Багряні жнива української революції.
Читать полностью