"Як деталі не крутив, весь час кулемет збирається, а не дитяче ліжечко"
Цей відомий анекдот, як на мене, дуже вдало характеризує реформування української вищої школи за всі роки незалежності.
От що хотіли зробити, коли надавали університетам автономію і впроваджували принцип "гроші ходять за студентом"?
Щоб кожен виш сам вирішував, що і як робити, навчав якнайкраще, конкуренція зростала, студенти йшли вчитися туди, де ліпше, і, таким чином, кращі отримували більше фінансування, а гірші - менше.
Що вийшло?
"Гроші, які ходять за студентом", фактично знищили процедуру відрахування бовдурів (вибачте, як є).
Штати кафедр та їхнє навантаження були жорстко прив'язані до кількості студентів, тому відрахування одного або кількох невігласів автоматично зменшувало навантаження і, врешті, призводило до скорочення викладачів.
Такий цікавий кульбіт створив унікальну систему, де викладачі вдають, що вчать і вимагають знань, а студенти вдають... ні, вони вже навіть не вдавали, що вчаться, бо нащо?
Все одно не відрахують.
Ба більше, такий стан справ призводив до деградації викладацької спільноти - лишалися лише ті викладачі, що були лояльними до вимог "закрити очі на невігластво".
Якщо ти не згоден - вирішуй, хто з твоїх колег або ти звільниться, бо ж навчальних годин стало менше.
Ще одним сюром було те, що університетам вигідніше було готувати умовних "білих комірців", аніж фізиків чи біологів, бо що на тих, що на інших гроші приходили ті самі, але першим потрібні тільки парти і папірці, а другим - дорогезне обладнання та устаткування.
Нині можемо спостерігати наступну ітерацію реформи і Євген Ніколаєв (Evgen Nikolaev) коротко розписав, в чому суть і що має змінитися.
В матеріалі він пояснює, чому попередня система жодним чином не сприяла ефективності освітньої системи.
І зрозуміло розписує, як нині на фінансування вишів впливатиме наука, регіональне розташування, специфіка спеціальності та інші нюанси.
Якщо чесно, мені ідея подобається.
Побачимо, що з того вийде.
Може й правда - дитяче ліжечко.
https://www.skeptic.in.ua/unis-financing-formula/
Ще одне.
З Євгеном мені пощастило роззнайомитись під час нашого візиту в Сполучені Штати і мушу зазначити, що за ерудованістю в освітніх питаннях в нашій країні Євген увійшов в перелік тих людей, котрих я перераховую на пальцях однієї руки.
Так, це суто суб'єктивна думка, але дуже раджу на нього підписатися у фейсбуці.
Розумні речі пише, а складні - пояснює.
Гарного дня.
P.S. І цей-во, Єгор Стадний, дякую.
Цей відомий анекдот, як на мене, дуже вдало характеризує реформування української вищої школи за всі роки незалежності.
От що хотіли зробити, коли надавали університетам автономію і впроваджували принцип "гроші ходять за студентом"?
Щоб кожен виш сам вирішував, що і як робити, навчав якнайкраще, конкуренція зростала, студенти йшли вчитися туди, де ліпше, і, таким чином, кращі отримували більше фінансування, а гірші - менше.
Що вийшло?
"Гроші, які ходять за студентом", фактично знищили процедуру відрахування бовдурів (вибачте, як є).
Штати кафедр та їхнє навантаження були жорстко прив'язані до кількості студентів, тому відрахування одного або кількох невігласів автоматично зменшувало навантаження і, врешті, призводило до скорочення викладачів.
Такий цікавий кульбіт створив унікальну систему, де викладачі вдають, що вчать і вимагають знань, а студенти вдають... ні, вони вже навіть не вдавали, що вчаться, бо нащо?
Все одно не відрахують.
Ба більше, такий стан справ призводив до деградації викладацької спільноти - лишалися лише ті викладачі, що були лояльними до вимог "закрити очі на невігластво".
Якщо ти не згоден - вирішуй, хто з твоїх колег або ти звільниться, бо ж навчальних годин стало менше.
Ще одним сюром було те, що університетам вигідніше було готувати умовних "білих комірців", аніж фізиків чи біологів, бо що на тих, що на інших гроші приходили ті самі, але першим потрібні тільки парти і папірці, а другим - дорогезне обладнання та устаткування.
Нині можемо спостерігати наступну ітерацію реформи і Євген Ніколаєв (Evgen Nikolaev) коротко розписав, в чому суть і що має змінитися.
В матеріалі він пояснює, чому попередня система жодним чином не сприяла ефективності освітньої системи.
І зрозуміло розписує, як нині на фінансування вишів впливатиме наука, регіональне розташування, специфіка спеціальності та інші нюанси.
Якщо чесно, мені ідея подобається.
Побачимо, що з того вийде.
Може й правда - дитяче ліжечко.
https://www.skeptic.in.ua/unis-financing-formula/
Ще одне.
З Євгеном мені пощастило роззнайомитись під час нашого візиту в Сполучені Штати і мушу зазначити, що за ерудованістю в освітніх питаннях в нашій країні Євген увійшов в перелік тих людей, котрих я перераховую на пальцях однієї руки.
Так, це суто суб'єктивна думка, але дуже раджу на нього підписатися у фейсбуці.
Розумні речі пише, а складні - пояснює.
Гарного дня.
P.S. І цей-во, Єгор Стадний, дякую.