Репост из: Прим. пер.
Не той літак
Це я до чого... Виявляється, в Національному авіаційному університеті (при кривавому режимі — Київський інститут цивільної авіації) існує літературний клуб з дотепною назвою «Не той літак». (Ну, як буває сядеш «не в ту маршрутку», так і «не в той літак» буває сідаєш.)
Якось на їхні радари потрапив телеграм-канал дорогої редакції, і вони запросили мене у себе виступити. А я вмію тільки про Фейнмана :)
Привезли в Київ, пригостили десертом, ввічливо вислухали, назадавали розумних питань і відправили додому на таксі — «ну, дощ же на вулиці».
Давно я не бачив стільки розумних молодих облич з інтересом до життя. Збагатив свій лексикон словом «пасхалочка» (так тепер молодь називає «алюзію»). Спробував (без великого успіху) переконати їх, що остання велика група — це «Лед Зепелін». І відчув себе таким старим...
Спасибі вам, не ті пілоти. Я так і не зрозумів, навіщо вам факультет журналістики. Бортові журнали писати? Але мені дуже сподобалося.
Жодне видавництво, жодне посольство, жоден форум видавців ніколи не виказував мені стільки уваги і хороших манер. У «Не тому літаку» я повною мірою зрозумів, що мав на увазі Фейнман, коли писав: «Я знаю секрет лекційних гастролей — треба щоб запрошували студенти».
Це я до чого... Виявляється, в Національному авіаційному університеті (при кривавому режимі — Київський інститут цивільної авіації) існує літературний клуб з дотепною назвою «Не той літак». (Ну, як буває сядеш «не в ту маршрутку», так і «не в той літак» буває сідаєш.)
Якось на їхні радари потрапив телеграм-канал дорогої редакції, і вони запросили мене у себе виступити. А я вмію тільки про Фейнмана :)
Привезли в Київ, пригостили десертом, ввічливо вислухали, назадавали розумних питань і відправили додому на таксі — «ну, дощ же на вулиці».
Давно я не бачив стільки розумних молодих облич з інтересом до життя. Збагатив свій лексикон словом «пасхалочка» (так тепер молодь називає «алюзію»). Спробував (без великого успіху) переконати їх, що остання велика група — це «Лед Зепелін». І відчув себе таким старим...
Спасибі вам, не ті пілоти. Я так і не зрозумів, навіщо вам факультет журналістики. Бортові журнали писати? Але мені дуже сподобалося.
Жодне видавництво, жодне посольство, жоден форум видавців ніколи не виказував мені стільки уваги і хороших манер. У «Не тому літаку» я повною мірою зрозумів, що мав на увазі Фейнман, коли писав: «Я знаю секрет лекційних гастролей — треба щоб запрошували студенти».