💡 2024-й можна назвати роком
Андрія Печаткіна, адже музикант встиг докластися до двох великих метал-релізів
Waidelotte і
Floscule, а також презентував перший повноформатник у рамках сольного проєкту mertvi dereva. Цю комплексну роботу наша редакцію включила в топ року і вважає за необхідне проаналізувати докладніше у рецензії
Вадима Олійникова.
💬 “Тексти пісень не резонують із загальним звучанням альбому. У поєднанні з музикою, вони створюють відчуття відстороненості — ніби дивишся на складний, динамічний монумент, такий як статуя Франца Кафки в Празі. Він вражає, викликає інтелектуальну зацікавленість, але не провокує жодних гострих емоцій. Альбом залишає слухача на відстані, не затягуючи емоційно до себе.
Ця емоційна стерильність відчувається у всіх елементах альбому: текстах, музиці, візуальному оформленні. Символізм текстів, хоч і рясний, залишається поверхневим, не відкриваючи слухачу прихованих сенсів. Це наводить на запитання про саму сутність альбому: чи навмисно Андрій закладає ці сумніви й неоднозначність, чи вони з’являються поза його волею через відчуття штучності, яке створюють усі елементи альбому в сукупності?”
👀 Відповідь на це, або ж ще більше запитань —
у повному тексті на нашому сайті #неформат_рецензії