Нарешті ми розчехлились з приводу трансплантацій. Довгий час, до 2019 року, в Україні зовсім була біда з цим. Людям доводилось або їхати за кордон, або просто помирати, особливо жахлива була ситуація з пересадкою кістково мозку у дітей, думаю всі пам'ятають вічні збори на трансплантацію в ізраїльських клініках.
І от тільки за останні декілька днів дві чудові новини, в Охмадиті, 1-річному Дімі провели трансплантацію кісткового мозку від донора аж із США. А в Полтаві в обласній лікарні провели вже другу трансплантацію серця, що мені особливо приємно, адже обласна лікарня за заборчиком від мого рідного університету, та і в самій обласній ми провели не мало часу.
Але навіть, говорячи об'єктивно. Якщо на рівні області, проводять трансплантацію серця, то це дуже круто.
Залишилось тільки щось зробити з культурою донорства. Як мінімум в питанні оповіщення, от ви наприклад знаєте де та як можна дати згоду на посмертне донорство? Я ні. Ну і більш глибокий момент, це момент релігійно-упередженний. Адже, не так багато людей готові, навіть після смерті, порушувати цілісність свого тіла.
А ви як відноситесь до донорства, підписали б згоду на посмертне донорство? А поки ви думаєте декілька фото з останніх радісних трансплантаційних подій.
Команда хірургів Полтавської обласної лікарні за трансплантацією серця.