Як пахне трава
Привіт, мандрівник. 🌿
Чи помічав колись як пахне трава?
Я зараз не про всім відомий та улюблений запах опалого листя, скошеної трави зранку, або гарних квітів у бабусі на городі. Я саме про красу та вишуканість простих речей, які оточують нас щодня. Наприклад, я не розрізняю мільйони відтінків запаху трави, для мене вона вся пахне однаково.
Декілька років тому я провів 40 днів в експедиції в найглибшій печері світу Крубера-Воронья.
Це 2-х кілометрова дірка на плато Орто-Балаган в Абхазії.
З цих 40 днів приблизно 2 тижні ми провели під землею без вихода на поверхню.
Уяви собі 2 тижні в печері, де температура повітря завжди близько 2 градусів, де весь час темно, де весь час ти маєш носити гідрокостюм та спеціальний комбінізон.
Експедиція була вкрай виснажливою. Ми працювали на затопленому дні великого залу, який треба було пронирювати з аквалангом та вибухами розширювати прохід на тому боці, щоб було легше пронирювати це вузьке місце. Піднімались на поверхню ми з важким спорядженням по матузці.
В останній день треба було "пройти" близько 500 метрів по вертикалі з 25 кг спорядження на людину. Добре пам'ятаю як я стояв на дні останнього провалу. До поверхні всього одна мотузка, близько 30 метрів. Якщо підняти голову, то було видно клаптик зоряного неба, а ще сильний аромат осінньої трави...
В ту ніч піймав себе на думці, що я вперше відчув всі 12 тисяч відтінків аромату трави.
Я довго лежав на землі, дивився на зоряне небо, відчував кожен дотик кавказського вітру мого обличчя та жадібно вдихав аромат трави.
Та експедиція довела мені, що людина починає цінувати все, що має, тільки коли загубить.
Бажаю тобі, мандрівник, відправитись цих вихідних в маленьку подорож та насолоджуватись осінніми барвами та ще досі теплим повітрям. 😘
Привіт, мандрівник. 🌿
Чи помічав колись як пахне трава?
Я зараз не про всім відомий та улюблений запах опалого листя, скошеної трави зранку, або гарних квітів у бабусі на городі. Я саме про красу та вишуканість простих речей, які оточують нас щодня. Наприклад, я не розрізняю мільйони відтінків запаху трави, для мене вона вся пахне однаково.
Декілька років тому я провів 40 днів в експедиції в найглибшій печері світу Крубера-Воронья.
Це 2-х кілометрова дірка на плато Орто-Балаган в Абхазії.
З цих 40 днів приблизно 2 тижні ми провели під землею без вихода на поверхню.
Уяви собі 2 тижні в печері, де температура повітря завжди близько 2 градусів, де весь час темно, де весь час ти маєш носити гідрокостюм та спеціальний комбінізон.
Експедиція була вкрай виснажливою. Ми працювали на затопленому дні великого залу, який треба було пронирювати з аквалангом та вибухами розширювати прохід на тому боці, щоб було легше пронирювати це вузьке місце. Піднімались на поверхню ми з важким спорядженням по матузці.
В останній день треба було "пройти" близько 500 метрів по вертикалі з 25 кг спорядження на людину. Добре пам'ятаю як я стояв на дні останнього провалу. До поверхні всього одна мотузка, близько 30 метрів. Якщо підняти голову, то було видно клаптик зоряного неба, а ще сильний аромат осінньої трави...
В ту ніч піймав себе на думці, що я вперше відчув всі 12 тисяч відтінків аромату трави.
Я довго лежав на землі, дивився на зоряне небо, відчував кожен дотик кавказського вітру мого обличчя та жадібно вдихав аромат трави.
Та експедиція довела мені, що людина починає цінувати все, що має, тільки коли загубить.
Бажаю тобі, мандрівник, відправитись цих вихідних в маленьку подорож та насолоджуватись осінніми барвами та ще досі теплим повітрям. 😘