Сьогодні, в першу неділю Великого посту відзначаємо Торжество Православ'я (το θρίαμβο της Ορθοδοξίας), яке присвячене спогадам подій, що відбулися в VIII-IX ст.ст. у Візантії й пов'язані з остаточним встановленням догматів Православної Віри.
Для цього був скликаний VII Вселенський собор, який засудив єресі іконоборства та виробив «христологічне богослов’я» (ортодоксальне вчення про Христа), де ікона стала зримим свідченням реальності Боговтілення.
Сьомий Вселенський Собор був скликаний в 787 році, у місті Никеї, за імператриці Ірини (вдові імператора Лева Хозара), в складі 367 Святих Отців. Собор зібрався проти єресі, що виникла за 60 років до того, при імператорі Львові Ісаврі, який, прагнучи навернути магометан у християнство, вирішив за необхідне знищити шанування ікон.
Собор засудив і відкинув цю єресь і постановив — ставити у святих храмах, разом із зображенням Чесного й Животворящого Хреста Господнього, і святі ікони, почитати та поклонятися їм, зводячи розум і серце до Господа Бога, Божої Матері та Святих, що на них зображені.
Після VII Вселенського Собору (787 р.), який встановив ушанування ікон, наступило послаблення гонінь. Однак після імператриці Ірини на святі ікони знову було розпочато гоніння наступними трьома імператорами.
І тільки в середині IX ст. вшанування святих ікон було остаточно відновлене й затверджене на Помісному Константинопольському Соборі (843 р.) за імператриці Феодори.
Також були звільнені з ув'язнення православні та повернуті на колишні посади священики, а іконоборцям запропоновано було або відмовитися від єресі, або припинити церковне служіння: "Хто не вшановує зображення Господа нашого, Пресвяту Його Матір та всіх святих, нехай буде проклятий!"
На тому Помісному Соборі (843 р.), на подяку Господу Богу, Який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, було встановлене свято Торжества Православ'я.
Вперше служба за особливим чином Торжества Православ'я відбулася в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, 19 лютого 843 р.
Ця служба являє собою торжество Церкви над всіма існуючими єресями та розколами. У ній стверджується не тільки православне вчення щодо іконошанування, але й всі догмати та постанови семи Вселенських Соборів. Також благословляються всі християни, які живуть або померлі в Господі та у вірі й благочесті.
Особливе місце в цій службі займає чин анафематствування. Він містить у собі читання Символу віри, проголошення анафеми й проголошення Вічної пам'яті всім захисникам Православ'я. Анафема проголошується соборно не тільки іконоборцям, але всім, хто дотримується єретичних поглядів або скоїв тяжкі гріхи перед Церквою.
P.S. У сучасних реаліях Торжество Православ’я слід розуміти як певний особистий проміжний підсумок початку Великого посту, коли віруюча людина, намагається жити так, як повинен жити справжній християнин, із максимально можливим особистим старанням.
У цей період людина більше молиться, частіше намагається брати участь у богослужіннях, слухає покаянний канон Андрія Критського.
Сергій Чаплигін