Орден

​Сьогодні день народження нашого Гетьмана.

15 травня 1873 року народився Павло Петрович Скоропадський. Нащадок брата гетьмана Івана Скоропадського — Василя Скоропадського, син Петра Скоропадського і Марії Андріївни Миклашевської.

Це був найкращий український правитель за минуле століття точно, а про нинішнє – і говорити нічого. За короткотривалий час свого правління Гетьман зробив для розбудови державності стільки, скільки досі не зробили ось вже шість президентів за часи незалежності. А саме:

Засновані Українська академія наук і Національний архів. Збільшилася кількість українських театральних закладів, музичних і культурних установ. Покладено початок Української Автокефальної Православної Церкви. Українську державу офіційно визнали майже тридцять країн світу. Відновлено право приватної власності. Дозволялося вільне підприємництво. Розвивалася торгівля. Магазини були заповнені товарами, Україна на короткий час перетворилася на острів добробуту в морі злиденної постреволюційної Росії.

Це був справжній Батько нації, який навіть до своїх ворогів відносився шляхетно. Можливо, саме ця шляхетність його і згубила.

На жаль, Павло Скоропадський не втримав владу, залишившись в українській історії лише сторінкою. Недовгостроковою миттю, яка залишила після себе гіркий післясмак та самі лише мрії, якби могло бути, якщо Скоропадський залишився б при владі.

Наша справа сьогодні – всебічно популяризувати цю славетну людину, якій в сьогоднішній українській буденності відведено злочинно мало місця. Три вулиці, названі на честь Гетьмана, та дві меморіальні дошки – ось історична пам'ять, якою українці «віддячили» Гетьману.

«Орден» бере на себе зобов'язання докласти максимально зусиль, щоб Ясновельможний пан Гетьман зайняв гідне для себе місце в пантеоні Великих Українців.

​​Вітаємо вас зі святом Благовіщення!

У східній християнській традиції – це третє за значенням (після Великодня і Різдва Христового) свято.

Свято відзначає благу вістку, що приніс архангел Гавриїл до Діви Марії про те, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Сина Божого – Ісуса Христа.

В Україні свято міцно переплелося з язичницькими традиціями. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.

Також вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок, — будеш вродливою.

Вважають, що на свято Благовіщення весна остаточно переборює зиму, про це казали: «Благослов зиму руйнує».

​«Орден» вітає наших еллінських братів по крові та вірі з 200-річчям еллінської революції!

Водночас, ми хочемо підкреслити, що цей день є святом для всього православного світу та християнської європейської цивілізації в цілому.

25 березня 1821 року, в монастирі Агія-Лавра пролунало знамените гасло грецьких революціонерів «Ελευθερία ή θάνατος» (Свобода або смерть) , що ознаменувало початок повстання проти Османської імперії. Того ж дня митрополит Германос Патрський здійснив молебен за перемогу та прийняв присягу пелопоннеських повстанців.

Фундаментом боротьби за визволення багатостраждальної православної Еллади став православний традиціоналізм, який мав своїм корінням рух за відродження православної віри розпочатий у 18 сторіччі св. Косьмою Еталійським. Еллінська революція стала боротьбою не тільки за національну свободу, але й за православну віру, що надає їй істинно загальноєвропейського значення.

Сьогодні, в добу нових випробувань для нашої віри та всіх братніх націй, приклад славного повстання проти чужинського антихристиянського гноблення є прикладом не тільки для православних, але й для всіх європейців та християн в усіх куточках світу.

Слава героям! Слава перемозі! Ελευθερία ή θάνατος!

​Сьогодні, в першу неділю Великого посту відзначаємо Торжество Православ'я (το θρίαμβο της Ορθοδοξίας), яке присвячене спогадам подій, що відбулися в VIII-IX ст.ст. у Візантії й пов'язані з остаточним встановленням догматів Православної Віри.

Для цього був скликаний VII Вселенський собор, який засудив єресі іконоборства та виробив «христологічне богослов’я» (ортодоксальне вчення про Христа), де ікона стала зримим свідченням реальності Боговтілення.

Сьомий Вселенський Собор був скликаний в 787 році, у місті Никеї, за імператриці Ірини (вдові імператора Лева Хозара), в складі 367 Святих Отців. Собор зібрався проти єресі, що виникла за 60 років до того, при імператорі Львові Ісаврі, який, прагнучи навернути магометан у християнство, вирішив за необхідне знищити шанування ікон.

Собор засудив і відкинув цю єресь і постановив — ставити у святих храмах, разом із зображенням Чесного й Животворящого Хреста Господнього, і святі ікони, почитати та поклонятися їм, зводячи розум і серце до Господа Бога, Божої Матері та Святих, що на них зображені.

Після VII Вселенського Собору (787 р.), який встановив ушанування ікон, наступило послаблення гонінь. Однак після імператриці Ірини на святі ікони знову було розпочато гоніння наступними трьома імператорами.
І тільки в середині IX ст. вшанування святих ікон було остаточно відновлене й затверджене на Помісному Константинопольському Соборі (843 р.) за імператриці Феодори.

Також були звільнені з ув'язнення православні та повернуті на колишні посади священики, а іконоборцям запропоновано було або відмовитися від єресі, або припинити церковне служіння: "Хто не вшановує зображення Господа нашого, Пресвяту Його Матір та всіх святих, нехай буде проклятий!"

На тому Помісному Соборі (843 р.), на подяку Господу Богу, Який дарував Церкві перемогу над іконоборцями та всіма єретиками, було встановлене свято Торжества Православ'я.

Вперше служба за особливим чином Торжества Православ'я відбулася в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, 19 лютого 843 р.

Ця служба являє собою торжество Церкви над всіма існуючими єресями та розколами. У ній стверджується не тільки православне вчення щодо іконошанування, але й всі догмати та постанови семи Вселенських Соборів. Також благословляються всі християни, які живуть або померлі в Господі та у вірі й благочесті.

Особливе місце в цій службі займає чин анафематствування. Він містить у собі читання Символу віри, проголошення анафеми й проголошення Вічної пам'яті всім захисникам Православ'я. Анафема проголошується соборно не тільки іконоборцям, але всім, хто дотримується єретичних поглядів або скоїв тяжкі гріхи перед Церквою.

P.S. У сучасних реаліях Торжество Православ’я слід розуміти як певний особистий проміжний підсумок початку Великого посту, коли віруюча людина, намагається жити так, як повинен жити справжній християнин, із максимально можливим особистим старанням.

У цей період людина більше молиться, частіше намагається брати участь у богослужіннях, слухає покаянний канон Андрія Критського.

Сергій Чаплигін

Часом особливо палкі противники християнства люблять нам казати, що християнство породило егалітаризм (читай — лівацтво). Чому це не так, а навіть навпаки — християнство, — це правий світогляд — розкажуть сьогодні Едуард Юрченко та отець Ярослав.

Початок о 20:00

https://youtu.be/4KIU5eRlNYI