Padre Poltava

Різдвяні слуби в нашому храмі.
24.12 Велике повечір'я о 17.00
25.12 Святкова Літургія о 8.30
В коментах до цього посту можна писати імена - помолимось за ти, хто не має можливості бути на богослужіннях.
Картки для пожертв
Приватбанк 4149 6293 5271 2897
Моно 4441 1110 4323 4644

​​Іноді мене питають чому я майже не пишу про полтавську політику. Да просто сил нема. Це такий суцільний оксюморон, що аж абсолютний піпєц.
Ну от вам одна з останніх новин.
"Бухой директор психлікарні, член однієї із місцевих партій, що тісно співпрацює зі слугами, поїхав до коханої на тракторі, де намагався зламати горіх. Коли пенсіонер зробив йому зауваження, вдризг бухой керуючий псіхами почав стріляти у дідуся з травмату."
Що про це можна казати? Лише зробити рукаліцо і плакати.
Або ось вам ще приклад. Зооволонтери давно вже кажуть, що Полтаві потрібно окреме комунальне підприємство, яке буде опікуватися долею безпритульних тварин. При чому, відповідні посади є в складі іншого КП, що займається (дуже погано, до речі) вивозом сміття і значить відкриття нового КП не потребує ні особливих зусиль, ні додаткових коштів. І що роблять слуги? Правильно. Навіть не хочуть його винести на сесію, бо тоді ставлення кожного до братів наших менших буде видно. 
Ось так і живемо в Полтаві, де оксюморон оксюморона оксюмороном на оксюмороне поганяє...
І що про це можна писати?
Ех...

Я думаю зараз, у зв'язку з останніми наступами, від "хоронителів та зберігателів традицій", тобто новітніх зелених личинок комуняк, варто поговорити про гординю та смирення, саме з їх православної точки зору, а не з точки зору войовничих невігласів.
Дивіться та запам'ятаовуйте.

Образити почуття віруючої людини неможливо, бо ми не почуттями керовані, а вірою та Божою волею, про яку щодня просимо, щоби була вона як на небі, так і на землі.
Образити віруючого - це як відшмагати море - можете таку дурню робити поки не втомитесь та не впадете у море та не потонете там, акі фараон з колісницями.
Образа - є наслідок гордині, і саме гординя вас ковбасить, новітні комуняки, коли ви приходити до мене в коменти, та намагаєтесь довести, що не можна зневажливо ставитися до ваших забобонів та вірувань в дурню. При цьому ви чомусь ще й страшенно матюкаєтесь, називаєте віруючих стадом, рабами та мелете інші нісенітниці.
Ну та ладно, я ж не для вас пишу, а для головозрілих, для людей вищого ґатунку, для тих, хто від Бога, для смиренних.
Так от, смиренна людина розуміє, що всі гадості, що кажуть на її адресу, насправді кажуть на Бога, і тому віруюча людина у смиренні своєму просто зітне плечима та піде далі, повз гордовитих матюкливих ідіотів.
Істинне смирення - це бути здивованим собою в очах Божих, бачити себе таким, яким тебе бачить Бог. Істинне смирення - це бути богом за благодаттю, прийняти Його найкращі дари в радості Святого Духа. Істинне смирення - прийняти і визнати себе найкращим, бо така воля Божа.
Смиренна людина, як я вже казав, не ображається, вона освячує цей світ та царює в ньому, просто обтрушуючи пилюку та бруд, яку намагаються нав'язати нам охоронителі традицій та інші безбожники.

Натхнення.
Саме його ти отримуєш під час богослужіння.
Приймаєш силу, бо сходження Святого Духа не буває інакшим, не буває без натхненної сили.
Коли ти стоїш в храмі, тим більше біля Престолу, натхнення сходить на тебе, проникає в дух, душу і оживотворяє навіть вже геть втомлене тіло.
Часто ти заклопотаний, та набіганий так, що всі твої клітинки тихенько протестують. Але починається служба, і ти радісно виголошуєш: «Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа...» І Царство наповнює все навколо, Царство стає тобою, а ти Царством. Сказати, що втома завжди відходить, буде брехнею, але вона відкладається та стає зовсім непомітною, вона скукожується, перелякана натхненням.
Виголоси та співи відбиваються від стін, та наповнюють храмовий простір, актуалізуючи густу, інакше не скажеш, благодать.
Від підлоги храму починається Небо Небес. Ти стоїш посеред неба, та наповнюєшся божественною красою, що синтезом храмових мистецтв виражена у кожному русі, кожній ноті, кожній іконі, кожному парафіянину, що прийшов розділити твою молитву, твоє натхнення, та разом з тобою доторкнутися Всеохоплюючого і Неподільного Господа.
Натхнення та Краса настільки огортають тебе, що ти не те щоби абсолютно забуваєш про втому та проблеми, але вони стають другорядними. Незначними. Колись відпочинемо, колись все вирішимо, а зараз ти стоїш в присутності Бога, та надихаєшся Ним.
Інакше не буває. Бо богослужіння – це основне джерело твого натхнення, та реалізація Божественної краси в твоєму життю.
Слава Господу Богу - джерелу нашої радості та натхнення!

​​Давайте я вам розповім про Різдвяні традиції.
Головна Різдвяна традиція - ламати всі традиції та стереотипи. 
Народження предвічного трансцендентного Бога неможливо, незбагненно, надприродньо. Саме тому Він народився.
Бог народжується щоби утвердити Своє Царство. І тому Він відкриває двері цього світу через хлів, через приниження, вплоть до розп'яття.
Первосвященик приходить, щоби принести досконалу жертву. І такої жертви в світі немає, крім Нього самого. Тому Він і освячує цей світ Собою, Своєю смертю задля нашого життя.

Все інше, що в різні часи, в різних країнах, різними людьми подавалося або називалося "різдвяними традиціями" - людські придумки, не завжди погані, але лише людські і до власне Різдва найчастіше жодного стосунку не мають. Всі ці столи, наїдки, ялинки, прикраси - непогане, але згорить воно разом з цим світом, або просто буде змито до унітазу, як і всяка їжа.
Царство Боже - не їжа та пиття, а праведність, мир, та радість в Дусі Святому.

І ще одне, всі оці наче "традиції", які сучасна вишивата просуває як "народні" - це не традиції, а етнографічні консерви, якими нас в совку теж постійно пічкали, до відрази, до блювоти, до ненависті. Те саме відбувається і зараз, коли нам "народне" подають як давне та забуте. Брехня це все. Народне - це те, що живе, те, що підтримується зараз та допомагає бути самими собою, не схожими ні на вату ні на вишивату, яка просуває свої наративи за завітами комуняк.
Дивіться на фото. Ці вбивці Різдва з трапезного храму вже вишиватну дискотеку зробили. Що далі? Нам будуть розповідати про традиційні пасхальні шашлички і смажити їх на лампадках та кадильному вугіллі? А може влаштують фонтан і стануть там в труселях бігати?
Не знаю...

Я знаю, що Святе Письмо каже: "Будьте святи, як і Я Свят". Тому ми і будуємо храми, тому ми і відділяємо святе, сакральне від повсякденного, щоби Бог був в усьому. 

Я традиційний християнин. Тому моя традиція - ламати стереотипи, розвінчувати забобони, нищити консерви та творити все нове, а не ось цю мерзоту спустошення під дєрьмєцовою пліснявою.
Христос Народжується, а виробники гнилих консерв гинуть.