Пломінь


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Политика


Видавництво, лекторій та медіа про контркультуру.
Питання? @plomin_back_bot

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Политика
Статистика
Фильтр публикаций


«Український слід в Ічкерії»


🕯️ Два роки без Сергія Заїковського.

Виконуючи бойове завдання з деокупації села Лукʼянівка в Київській області в складі протитанкового взводу, 24 березня 2022 року загинув Сергій «Деймос» Заїковський. Наш редактор, перекладач і передовсім — друг. Приєднавшись до команди кілька років тому, він посилив наше товариство своїми численними напрацюваннями, оригінальними ідеями та винятковим почуттям гумору. Найкраще про людину говорять його справи, тому ми радимо сьогодні вшанувати його памʼять, пригадавши його публікації. А також книги, які виходили під його редакцією.

Нам тебе дуже бракує, друже.

Проте ідеї та справи його живуть, доки їх продовжують його однодумці. Сьогодні його побратими продовжують захищати український суверенітет на фронті, а в тилу готуються видання, прижиттєво заплановані полеглим.

30k 15 108 7 163

1. «Битва під Оршею» Ганс Крелл.
2. «Битва під Дорогочином» Станіслав Серветник.


​​Українська баталістика й історії про дві битви.

«Битва під Оршею» стала поразкою війська московського князя Василія ІІІ, який в 1512 році сам і пішов війною проти Великого князівства Литовського, де битву проти царя очолив Костянтин Острозький. Князь Острозький створив нову тактику, що передбачала взаємодію кінноти та піхоти, а також використання маневру швидкого фальш-наступу на військо ворога, а тоді різкого відступу, що передбачав заманювання ворога у заздалегідь приготовану артилерійську пастку, де перед цим князь розмістив гармати вздовж лінії відступу. У неї ж московити і потрапили і це повністю дезорганізувало військо ворога. Уже після цього Острозький почав справжній наступ, а московити почали хаотичний відступ, що призвів до величезних втрат живої сили. Битва стала не лише військовою, а й політичною перемогою, оскільки після поразки імператор Священної Римської імперії Максиміліан І відмовився від союзу з московським князем.

«Битва під Дорогочином»

Дивно, інформацію про цю битву знайти важко, про неї мало згадують, втім про неї нас інформує Галицько-Волинський літопис. Саме звідти слова Данила Галицького, якими він описує своїх противників, і це дає краще розуміння — кого ж виграв король. А ось і ці рядки:
«Коли ж настала весна, рушили вони удвох на Ятвягів. І прийшли вони до Берестія, але ріки наводнилися, і не змогли вони йти на Ятвягів. Данило сказав:

«Не гоже є держати отчину нашу крижевникам-темпличам, тобто соломоничам» . І пішли вони на них із великою силою, узяли город [Дорогичин] місяця березня, і старійшину їх Бруна схопили, і воїв захопили, і вернулися обидва у Володимир».

Тут згадано про «крижевників», «темпличів», «соломоничів», але треба розібратися детальніше, чому взагалі відбулася ця битва у 1238 році, у якій Данило Галицький переміг лицарів Тевтонського ордену, на чолі із магістром Бруно.
Варто почати з того, що волинське місто Дорогочин на той час було перетином важливих торгівельних шляхів — між Європою, Балтійськими і Чорноморськими регіонами. Отже, це перша причина, місто було стратегічно важливим. Друге — це головна ціль «крижевників-темпличів» — заснування власної держави на територіях захоплених держав, саме Дорогожич і навколишній простір чітко підходив. Отже, «крижевники-темпличі» — це Добжинський орден, із яким воював король Данило, а орден був відгалуженням від Тамплієрів, які і є «темпличами».

Щодо перебігу бою — то почався він з інформаційної атаки, оскільки спершу Данило та його брат повідомили, що мають йти на ятвягів. Насправді ж, організували блискавичний штурм укріпленого міста, підвівши до нього піхоту («пішців»), яких хрестоносці вважали не дуже вмілими бійцями, оскільки самі воювали на конях. «Крижевники», не вагаючись, вирішили піти наступом на цюпіхоту, яку натомість прикривали лучники та власна кіннота, тому лицарі спершу потрапили під стіну стріл, після якої на них вже рушили вершники. Хрестоносці почали тікати в бік міста, а військо ж Данила слідувало за ними, таким чином потрапивши у місто і захопивши його. Отже, саме так у битві під Дорогочином король Данило Галицький переміг Тамплієрів. Ця битва менш популярна за історії поразок, ми рідко згадуємо перемоги, але вони були, є і будуть.


Терміновий збір для наших друзів із ДШВ.

На дуже гарячий напрямок потрібен пікап для евакуації поранених з «нуля». Просимо поширити та задонатити посильну суму. Надсилайте скріни своїх донатів у коментарі — ми виберемо рандомно серед них та надішлемо благодійнику книгу «Авантюрне серце» Ернста Юнґера, якої вже ніде не знайти.

Ціль — 260.000 грн.

Реквізити монобанки:
https://send.monobank.ua/jar/31vnzKqXzr

Карта монобанки:
5375411213657823


Якщо ви ще не встигли ознайомилися з другою частиною кіноепопеї, ваші очікування будуть виправдані — ви переглянете пристойну наукову фантастику з детально пропрацьованим всесвітом, циклопічними декораціями та ледь не кубриківською геометрією кадру.

«Дюна» плоть від плоті, кров від крові картина свого режисера – Дені Вільнева, авторський стиль якого відгоном віє з кожного постера, рекламного банера чи-то футажа стрічки. Довгі вивірені плани звеличують в усьому викінчені пейзажі чистої й незайманої пустелі, а композиції Ханса Циммера, що гудуть немов пароплав, низькочастотним гулом підкреслюють перевагу ландшафту над маленькою піщинкою, що зветься людиною, в цьому океані просторів. В усій цій візуальній патетиці — Вільнев.

Про волю до влади, Лоуренса Аравійського й до чого тут Україна — читайте в рецензії на другу частину кіноепопеї:
https://plomin.club/dune-2/


Ще трохи поезії.
Вірші Олеся Бабія.



Показано 8 последних публикаций.