Нова Іспанія починається в багніМабуть, вже всі з вас бачили жахливі кадри з Валенсії, які облетіли весь білий світ. Король і королева Кастилії, Андалусії, Галісії, Басконії, Каталонії, вони ж — носії десятків інших величавих титулів, що засвідчують неперервність традицій та грандіозність історії Іспанської монархії — були піддані глуму неврівноваженого натовпу, який оплакує жертви найбільшої іберійської повені останніх століть. Хтось вже встиг у розпачі накатати панегірики іспанській монархії, хтось — прославити можливе майбуття без багатостраждальної Корони. Утім на наш погляд, обидві ці думки — ілюзія.
Психологія натовпу сягає корінням хаосу несвідомості, емоційності та відсутності критичного аналізу. Булижники, які люди виковирювали з мостової посеред міста і швиряли в Його Католицьких Величностей — були спрямовані не проти персоналій, які офіційно успадкували помежи інших — титули імператора й імператриці Римської Імперії. Вони — оголене розчарування від політії, нещастя якої спіткало країну не після косих дощів, не рік тому, і навіть не 6, коли нинішня, огидна соціалістична адміністрація зайняла крісла в мадридських кулуарах.
Для того, аби заспокоїти фантомні болі нації, їй не потрібно демонструвати, для неї — варто робити. Вони приїхали засвідчити власний біль, без напищеної церемоній та конвою бюрократів. Подати руку допомоги і встати на коліна перед спільним горем, яке спіткало націю. Дивина, та й годі — монарх їде, перевдягнувшись в комбінізон, без камер та преси, в супроводі лише двох людей — своєї дружини та покірного лише власним інтересам бюрократа, який на підсвідомому рівні зневажає монархію і намагається виставити власний політичний крах коштом вітхої інституції — до провінційного управління в надзвичайних ситуаціях, аби взяти під свій контроль місію порятунку десятків людей. Не лише для галочки, але віддаючи накази в режимі живого часу, оперуючи підзвітною армією з власного досвіду військової служби. Це не селебріті, а приборкання стихії. Не з пафосних заяв для обслуговуючих телекуртизанок, але з самого епіцентру проблеми.
Натовп, розчарований бездіяльністю обраних чорноротих адміністраторів, зустрічає перед собою те, що він до сих пір мало уявляв свідомо. Прямо на вулиці, під дощем, по коліно в багнюці, перед ними — джерело влади, яке залишилось заховане тенетами "народовладних" перетворень. Найлегша реакція на власну неміч — пошук винних ззовні, і реальними цілями, подумами, переживаннями умовних хлопчиків для побиття — можна так само легко знехтувати, позаяк рівень дофаміну від розслаблення занадто великий, аби відчути власну провину.
Так а в чому ж тоді не праві ті, хто стверджують про дискредитацію монархії? Відповідь на поверхні — мало дивитись на траекторію польоту камінюк, важливо побачити, як жертва буде вести себе далі.
Педро Санчес одразу втік з місця подій, сівши на власний джип у супроводі охоронця та поїхавши геть. Отримуючи непогані шматки асфальту в лобове скло від містян, які продовжили гонитву за жалюгідним ділком. В той час, як король і королева роздались слізьми, гірко оплакуючи бездіяльність держави, ввіреної їм за покликом крові, і ті сотні забраних життів, що не дочекались рятувальників МНС, яких після негайної вимоги з боку короля ще за два дні до початку непреривних дощів кабінет міністрів відправив лише після початку катастрофи. Характерно, що після втечі очільника "народного" уряду, натовп, який щойно вимістив свою злобу на своїх володарях — ринув в обійми монархам, висловлення солідарності та подяки за сміливість, дорожчу власної безпеки.
Для кого не є мужністю відкрити своє чисте людське серце та стати до ліктя-лікоть з власними, обуреними підданими — той так і не зрозумів, в чому полягає батьківська опіка монарха, мудрість справжнього володаря та сміливість аристократа не лише по крові, а й в душі, ким зобов'язані бути королі.
Вони довели, що є гідними власної влади — хоч і обмеженої умовностями, але даної на гідне носіння самим Господом Богом.
Демократія та безособова диктатура сьогодні померли в Іспанії. Настала монархія особистостей.🇪🇸
Плуг та Меч 🇺🇦
