Погріб

@pohrib Нравится 6

Погріб думок
Пейотна вечірка здорового глузду. У пошуках критичного мислення, руйнуючи шаблони.
Про маніпуляції, ілюзії, грошики.
.
.
.
@LOPEROK
Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги


Написать автору
Гео канала
Украина
Язык канала
Украинский
Категория
Блоги
Добавлен в индекс
14.02.2018 20:58
реклама
TGAlertsBot
Мониторинг упоминаний ключевых слов в каналах и чатах.
SearcheeBot
Ваш гид в мире Telegram-каналов
TGStat Bot
Бот для получения статистики каналов не выходя из Telegram
4 294
подписчиков
~0
охват 1 публикации
~16
дневной охват
N/A
постов в день
N/A
ERR %
28.09
индекс цитирования
Репосты и упоминания канала
100 упоминаний канала
50 упоминаний публикаций
3 репостов
Kріейтор
Kріейтор
ЦИГАРКОВИЙ СОМІЛЬЕ
Инсайдер UA
Борода і все і всі
Kріейтор
cogito ergo sum
Kріейтор
Kріейтор
Kріейтор
Алгоритм
Почни Щось!
Каталог Каналів 🇺🇦
UKRJOB | Робота в Українi
Відкритий космос
КУНІВЕРМАГ
Реклама
Реклама
Otzyvy
Етикет
Українська мова
Тести з Української
Алгоритм
Пасок небезпеки
Відкритий космос
Фройд би плакав
Книжное Братство
Платина
Данило Яковлев | Блог
Сповідь · Історії
Навігатор по ТГ
Робота за кордоном
UKRJOB | Робота в Українi
Блог юриста
Алгоритм
НЕ ЗДАВАЙСЯ 🚀
Америка навиворіт
Польська мова
МОЖЛИВОСТІ
Пасок небезпеки
Український бізнесмен
Джерело в АП
Про Мандри на дивані
Verum
Відкритий космос
Каналы, которые цитирует @pohrib
Kріейтор
Kріейтор
Почни Щось!
Obozrevatel.ua
Новостройки Киева
Новостройки Киева
GymTraining
Sale Ukraine
Виталий SHARK
Почни Щось!
Электромобиль
Электромобиль
ЯжеМаркетолог
ЯжеМаркетолог
PM без проблем
SUPERLUDI
Почни Щось!
Конкретика
МК
Подорожі з України
Вільна думка
Алгоритм
The history of time
?DОВЖЕНКО
Timinsky
Пасок небезпеки
KermoUA
9 Новостей
На що підписатись
Хороша Новина
the Шалений
?DОВЖЕНКО
Український бізнесмен
Солов'їна 2.0
Солов'їна Мова
Хороша Новина
BITSIDE
Infeach
Меломанія
Lowcost.UA
Catalog UKRTG
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
Погріб 25 Mar, 11:00
Репост из: Погріб
ОСЬ 8 ПРОСТИХ СПОСОБІВ КЕРУВАТИ ЛЮДЬМИ!!1

Керівництво, як стати маніпулятором, кривим словоблудом aka популістською мішурою:

1. Капс, смайли, знаки оклику у заголовку – те, що треба!
2. Говорити максимально злободенними штампами (за можливістю релігійними), наприклад: «Не доведи Господь!».
3. У вільній формі допускати узагальнення та вішати ярлики, як пасту Болоньєзе на вуха: «Вся система», «Для духів», «Всі Вони».
4. Емоції! Викликати більше емоцій — у хід пускаємо членів сім'ї, дітей, собак.
5. Негативу подайте людям жеж — негативу та сенсацій! При цьому використовуйте не підтверджену статистику та наступний вокабулярний арсенал: похорони, криза, помруть, мертві, трупи, війна, смерть.
6. Говорити в минулій формі: померли, захворіли, заразили, похоронили. І не забуваємо заправити все це 4 та 5 пунктами — негативними емоціями.
7. Вмикаємо рубильник уяви за допомогою фраз: «Уявіть», «Припустіть, що».
8. Нагадайте людям дію, задля якої все написалось. Після 8 пунктів, ваш текст із закликом виглядатиме менш нав'язливим та, якщо ви все правильно зробили, це сприйматиметься внутрішнім підсумком. Особистим вибором.

І запам'ятайте, юні промиватори:
Пропаганда націлена виключно на емоції – створення «винного, він у всьому винний!». І, уявіть, як зручно, коли це – безформний вірус.

+++

Коронавірус – це не просто неклітинний інфекційний агент, що бере на абордаж імунітет людини. Це вже медіа-вірус – хайп для новин та недоблогерів, а для когось прикриття, щоб маску продати в три дорожче.

Паніка – головний вірус.

Цілувати на прощання не буду, це зараз небезпечно. Мийте руки, пийте вино та фільтруйте мізки.

Станьте на період «цифровим кочівником» по Netflix, як мандрівник на Airbnb!
Читать полностью
Погріб 25 Mar, 10:59
​​​​Дисклеймер: Важливо дотримуватися карантину та рекомендацій ВООЗ. Я не проти адекватних обмежень і раджу всім нам #ЗалишатисьВдома

Наткнувся на черговий текст в нашому пекучому від метушні інстаграмі (прикріплено). Побачив, як це з гонором підтримують – жахнувся, і сів за телеграм.

Текст на скриншоті – це криштелевий приклад маніпуляції. А щоб зупинити хакера, потрібно бути хакером. І ось як це працює.

↓↓↓
Читать полностью
Погріб 25 Mar, 10:59
ОСЬ 8 ПРОСТИХ СПОСОБІВ КЕРУВАТИ ЛЮДЬМИ!!1

Керівництво, як стати маніпулятором, кривим словоблудом aka популістською мішурою:

1. Капс, смайли, знаки оклику у заголовку – те, що треба!
2. Говорити максимально злободенними штампами (за можливістю релігійними), наприклад: «Не доведи Господь!».
3. У вільній формі допускати узагальнення та вішати ярлики, як пасту Болоньєзе на вуха: «Вся система», «Для духів», «Всі Вони».
4. Емоції! Викликати більше емоцій — у хід пускаємо членів сім'ї, дітей, собак.
5. Негативу подайте людям жеж — негативу та сенсацій! При цьому використовуйте не підтверджену статистику та наступний вокабулярний арсенал: похорони, криза, помруть, мертві, трупи, війна, смерть.
6. Говорити в минулій формі: померли, захворіли, заразили, похоронили. І не забуваємо заправити все це 4 та 5 пунктами — негативними емоціями.
7. Вмикаємо рубильник уяви за допомогою фраз: «Уявіть», «Припустіть, що».
8. Нагадайте людям дію, задля якої все написалось. Після 8 пунктів, ваш текст із закликом виглядатиме менш нав'язливим та, якщо ви все правильно зробили, це сприйматиметься внутрішнім підсумком. Особистим вибором.

І запам'ятайте, юні промиватори:
Пропаганда націлена виключно на емоції – створення «винного, він у всьому винний!». І, уявіть, як зручно, коли це – безформний вірус.

+++

Коронавірус – це не просто неклітинний інфекційний агент, що бере на абордаж імунітет людини. Це вже медіа-вірус – хайп для новин та недоблогерів, а для когось прикриття, щоб маску продати в три дорожче.

Паніка – головний вірус.

Цілувати на прощання не буду, це зараз небезпечно. Мийте руки, пийте вино та фільтруйте мізки.

Станьте на період «цифровим кочівником» по Netflix, як мандрівник на Airbnb!
Читать полностью
Погріб 12 Mar, 21:02
​​Криза на банановій шкірці

Криза – це коли хтось експлуатував, експлуатував і довиексплуатував знайдену вразливість в системі, після чого наступає момент «Великого Дупу».

Потік економіки схожий на лемніскату: економічний ріст змінюється економічним спадом. Вічні гойдалки. Ми в СНГ перманентно в дупі – тому говорити будемо про світовий «Великий Дуп».

Момент «Великого Дупу» наступає раптово, від чого з’являється паніка, особливо у тих, хто експлуатував. Криза – це як улюблений «розслабляючий удар» поліцейського патруля. Один раптовий удар під дих викликає відмову на все тіло.

В кризі важливий порядок:

Експлуатація вразливості – Раптово дірка дає надлам в системі – Всі гундять про це – Паніка з назвою «консерви, сіль та гречки!».

Це як було завжди. А ось, що зараз:

Всі про щось говорять – Паніка: «консерви, сіль та гречки!» – Шукаємо дірочки в системі.

Ви дещо відчуваєте перестановку причинно-наслідкового зв'язку?
Уявляєте, що може людина отримавши контроль над «Великим Дупом» – це ж бісова рукавиця Таноса в руках єдиної істоти на Землі, що вбиває для насолоди.

Коронавірус виглядає навмисно кинутою банановою шкіркою під ноги світовій економіці. А від такого в житті ніхто не падав, хіба заради сміху. (Можете самі перевірити).

Коронавірус, ціни на нафту, торгівельні війни, хтось виходить з альянсів, – і від цього всього мені має бути зле. Телеграм канали напружено наслідують за помийними новинними сайтами – рясно поливаючи свої штани сечею, бо так тепліше.

Просто подивіться на заголовки – пропагандонський абсурд. Всюди відсутній суб’єкт: всю вину перекладають на безвольний вірус чи котировки валюти.

Приклад 1: Коронавірус йде Україною. – Ось сам бере і йде?!

Туди ж:
– Коронавірус може обвалити експорт української сільгосппродукції
– Через коронавірус в Україні злетять ціни на часник

Приклад 2: Ринок падає! – Питання одне: звідки він падає і чому він стрибнув?

І у всьому цьому відчуваю себе, ніби прочитав десь чергове соц. опитування про середній розмір членів в Україні – наприклад, мене ніколи не опитували, але статистика завжди «Є».

Ось ви багато бачили неістово хворих на коронавірус? А на карантин садять всю країну. І, можливо, профілактично це корисно, але зі всією пластмасовою штучністю хвороби та іграшковим збігом обставин на політичному фронті – ситуація виглядає не переконливо.

Виходить щось на кшталт:

– Криза Буде, ВЖЕ ЗАРАЗ, Є!

– Чому?

– Тому що у зимку 2008-го також снігу не було.


Щось запашок «Великого Дупу» в повітрі витає – «Чур це не Я!».

Що думаєте про кризу, виживальщики?

🤔 – Закупився гречкою, відкриваю консерву – криза буде!
💨 – Пфф, постійно в дупі, звичайна рецесія.
🥃 – Закупився віски, нарешті не треба працювати
🤔 11
💨 131
🥃 73
Читать полностью
Погріб 8 Mar, 18:17
​​​​Фемінізм – це як закони фізики, все чесно

Розумію посил феміністок бути сильними та незалежними. Хоча від цього страждають всі: від шаленого мужика, що боїться двері притримати для леді – бо сексистом назвуть, до більшості представниць прекрасної статті, які мріють потрапити в полон метода Хітча.

Фемінізм має бути. Фраза виглядає дещо гротескно, але давайте на чистоту – більшість сучасних мужиків аморфні пакетики, які можуть хіба прилипнути до ноги коли вітер дмухне.

Тому поява «сильних та незалежних» виглядає природньою заміною недостачі на складі. Жінкам приходиться перекладати на себе обов’язки, беручи, умовно кажучи, чужі яйця в свої руки.

Ось просто гляньте: вийти на ринок і там жінка мужньо пробирається до огірків за знижкою, відбиваючись від мимольотних докорів бабок на лавочці, в той час поки в неї за пазухою майорить ганчірка на ім’я Валєра з лакейською посмішкою та пустими очима.

Такий Валєра в 95/100 випадків пустий не тільки очима, але й як чоловік. Результат – невдоволена жінка вимушена бути або диктатором, або шукати нового підхалима.

Важко уявити увесь відчай героїні, коли подальший досвід з «мужичками» викликає тільки відчуття, ніби завів собачку, яка бігає хвостиком.

Адже, коли поблизу жінки енергетично сексуальний молодий чоловік, існування фемінізму в цьому всесвіті просто неможливий. Він йде всупереч еволюційному апарату та всьому тваринному світу – навіть у природи горить жопа від цього настільки, що вже зими немає.

Тренд на виродження справжніх мужиків – глобальна проблема (в повному сенсі цього кліше). А спроби компенсації через качалку, модний маскарад або поведінку агресивного брутала aka гопника – це як подорожник на злоякісній пухлині. Не рятує. Слабкість, м’якість, не впевненість банально у своєму житті, рідинна позиція на спірні питання.

Глянувши на все це у розрізі, немає нічого дивовижного, що Жінка Розправляє Плечі. Даючи команду: «На Місце!».

І тут є два варіанти:

1. Жінка відвоює собі «рівні права» на виборчій дільниці.
2. Жінка зможе знайти собі мужика

А історія показує, що мужикам легше допустити жінку на гору корпоративного ланцюжка, аніж сексуально її вдовольнити.

Питання для жінок: Подивіться уважно і назвіть кого зі свого оточення ви можете назвати «енергетично сексуальним» або хоча б сухим кліше «справжній чоловік»? Що, нікого не має? Старицею скажу, що це точно не ваш чоловік.

А що роблять енергетично цілісні 5% мужчин, спитаєте ви? А вони і не проти феменізму, підприємницькі жопосранчики!

На салфетці така маркетингова стратегія (фемінізм) виглядає так:

– Вали за квітами, ЛОХОПЕД!
– Ну клятий ж, чому саме сьогодні?
– Тому що ти – бездар, а я так сказав, блтЬ!
– Сьогодні ті вєніки в 16 разів дорожче, аніж позавчора?
– Всеодно купиш, тому і ціни роздуті. А коль не купиш, цього тобі не пробачать: на таких клеймо ставлять.
– А можна хоч цвіту менше, не як минулого разу. У нас реформа пройшла і зарплату затримали…
– Чуй, примат голозадий, нікчема ти бродяча, де твоя мужицька купівельна спроможність?! – Принесеш менше хоч на квітку, аніж минулого року – значить розлюбив або коханка є. Так чи інакше вже обід – ні нямки, ні сексу тобі вже не бачити тиждень мінімум.
– Може тоді щось корисне купити?
– Ти шо йолопе, здурів? Як вона ту мультиварку в історію закину, що люди скажуть то? Я ВИРІШИВ, ЩО ВСІ ДАРУЮТЬ КВІТИ. ДАВАЙ, МРАЗОТА! ТИ МУЖИК ЧИ НЕ МУЖИК?
– МУЖИК! Я КУПЛЮ ЦІ КЛЯТІ КВІТИ!
– ТИ МУЖИК! ТИ ЇХ КУПИШ!
– Я! МУЖИК! КУПЛЮ! КВІТИ!ДА!
– ЙДИ С БОГОМ, І ШОКОЛАДУ НЕ ЗАБУДЬ!
🌹КВІТОЧОК 33
🍫ШОКОЛАДУ 111
Читать полностью
Погріб 8 Mar, 18:17
Повернення блудного

Текст без ідеї, як порно без дівчини – а я, вибачте, натурал. Через що й була така виснажлива перерва: ні ідей, ні метафор, а тільки багато книжок, проектів та роботи.

Для початку проведемо терапію ПІТРС – профілактику склерозу, згадаємо як було:
Найманий бовдур. Як ним не стати
Інститут головного мозку. Для кого потрібні інститути?
Мозок любить простоту
Чому начальник ідіот?
Не баг, а фіча: Суть освіти

Схема мого розумового апарату змінилася, що й казати – хохуля в дикій природі за 4 місяці встигає померти, а я ще з вами. Тому перший час тут буде багато жесті, поки я не знайду звичну лінію наративу.

На цьому інтро закінчилося, далі тільки смак та чистий, як помисли Діви Марії на восьме березня, кайф.
Читать полностью
Погріб 23 Sep 2019, 17:17
​Давайте чесно

Давайте чесно – тим, хто перераховує копійки, що залишаються після виплат за комуналку, кредиту на їжу, бізнес не потрібен. Йому не потрібен інтернет магазин, онлайн-школа чи студія дизайну.

Тут як.

Мріяти збудувати міжнародний стартап – один вид болі. Хотіти відкрити власний бар – трохи інший.

Але зовсім інше – з ломкою в кістках, синяками під очима та язвою в животі від мівіни несамовито бажати вирватись зі злиднів.

Саме до третього почуття апелюють засновники «бізнес-тренінгів», мавроді та інші казино вулкани.

Вам обіцяють, що ви зробите бізнес з нуля та заробите 200 чистими через місяць?

Людина, якій потрібен справжній бізнес, покрутить пальцем біля скроні.

А що зробить Коля, якого в час пік в забитій маршрутці бабка прижала до поручнів сумкою з цеглинами?

Він захоче повірити.

Час пік, бабка та сумка з цеглами в 100 разів сильніші критичного мислення.
Біль, з якою Коля дивиться на лексус, вальяжно пропливаючий поряд, поки хлопець чекає на зупинці маршрутку з бабкою та сумкою з цеглинами – в 100 раз сильніше критичного мислення.

Йому не потрібен бізнес. Він просто не хоче бачити цю срану бабку більше ніколи, ніколи, НІКОЛИ в житті. І через це він готовий повірити в будь-що, будь-яку маячню, в будь-який бінарний опціон та продажи щебню на ОЛХ.

В цій ситуації начхати на покликання, начхати на те, ЩО САМЕ робиш – головне, щоб на цій єбучій зупинці в 19:00 після офісу та холодних продаж змішувачів стояв і чекав маршрутку НЕ ти.

Тому так приємніше, ТАК хочеться вірити в те, що та 19-річна студентка з полосами для відбілювання зубів існує в тому вигляді, в якому вона про себе розповідає. Хворому на рак також щиро хочеться вірити, що молитва допоможе від пухлини.

Для більшості людей, як і для Колі – це тупик, аномальна бульбашка, з якої, по відчуттям, немає виходу. Постійне розчарування, жирна жопа, секс раз у рік, депресія, біль, біль, біль.

Подібних аномальних бульбашок може бути багато. Свої різновиди є у бідних, і у багатих, і у гопника, і у хіпстера на фрілансі.

Але фішка в тому, що всі «навігаційні карти», які ви купували чи находили, щоб вирватись з бульбашки, затягували вас в неї ще більше…Isn’t it?

#КвадратноГніздовим
Читать полностью
Погріб 10 Sep 2019, 11:11
Декілька важливих питань про бідність

Бачу, після всього, що я розмусолював про злидні, виникають питання.

Чи може бути по іншому?

Звісно. Не просто може, а буває – деяких так штирить абсурд, що відбувається, що на декілька років вони уходять в режим бронепотягу до тих пір, поки не витягнуть себе з кабали.

Хто в цьому винен?

Кожен сам розпалює в собі полум'я під жопою або дозволяє йому розпалитись бездіяльністю.
Левову долю роботи по втиранню лайна в голови проводять батьки з дитиною до 7 років.

Таке відбувається, коли батькам не вистачає масла в голові, щоб вирватись з ілюзії до того, як вони нароблять дітей. Тобто, майже в кожному першому випадку. Коли їх діти виростуть і втягнуть в ілюзію своїх дітей – вина перейде на них. Порочне коло.

У свідомому віці в тому, що в тебе все погано, винен тільки, тільки й тільки ти.

Чи є вина у держави?

Опосередковано. Скажімо так, держава створює перепони, як, наприклад, паплюжить та знищує освіту. Ускладнює вхід, але не перекручує шлях.

Пряма вина може бути тільки в тому випадку, якщо над тобою стоять з автоматом і насильно пхають назад в гівно. В Україні такого вже не має і не певен, що буде.

Зрозуміло, що якщо ти починаєш замахуватись на корупційний гомеостаз, то отримаєш дубиною по голові. Але так не замахуйся, є речі більш нагальні.

Чи зможуть вони самі собі допомогти?

У всіх є шанс – це та пара десятків років, коли молодість дає енергію. Потім все гірше і гірше.

Майже з кожен, хто народився в злиднях, помре в злиднях. Витаскують себе одиниці.

Чи можна допомогти зі сторони?

Можна – довго, важко, дорого та без гарантій. Навіть більше, те, кого спасаєш, в результаті можуть тебе «повісити» в тій чи іншій формі.

Як їм допомогти?

Тільки освітою, інше – тимчасові костилі.

В Україні, як ви знаєте, освіти немає взагалі, від слова «зовсім». За виключенням одиничних викладачів – в кожному універі вони є і дуже цінуються адекватними студентами.

В школі навіть при гарному вчителю себе проявити дуже важко, тому що там повна систематична жопа.

Коротше, освіта у ваших руках. Добре, інтернет дозволяє в момент вступу в універ знати і, головне, розуміти більше, аніж 95% викладачів.

Нафіга тоді універ? Ну тому що мама з папою перестануть давати грошики, якщо опинишся слідувати по їх програмі.

Чи прагнуть злидні змінюватись та чи приймуть допомогу?

Одиниці приймуть, решта напише гнівний комент, відстоюючи можливість ніхуя не робити та захищати своє страждання – єдину відому їм сильну емоцію.

Чи повинен хтось їм щось?

Ні, і ніхто нікому не повинен. Якщо є внутрішні причини діяти – роби, якщо немає – реалізуй себе іншим чином.

В цьому світі немає інших правил, окрім фізично-хімічних законів – та й ті руйнуються один за одним.
Читать полностью
Погріб 29 Aug 2019, 13:04
Сонний параліч

Продовження попереднього допису

Людина «прокинулась» з чітким усвідомленням, що життя, яке йому впарювали з дитинства – суцільна лажа.
Вона бачить, що потреби її організму зовсім не співпадають з нав’язаним способом життя. Вона не хоче половину життя просто сидіти на стільці, тому що це, як мінімум, дещо дивно.

Одночасно з цим усвідомленням людина розуміє, що повністю скована в русі. Не тому, що в принципі не здатна рухатись, а тому що їй ніхто не пояснив, як це робиться.

Вона хоче вирватись, збігти, врятуватись, в цю саму мить перескочити з 1 рівня на 99-тий. Але вона вже встигла накосячити. Влізти в борги, одружитись, наробити дітей, набрати купу зобов’язань – все, що завгодно, чого б вона ніколи б не зробила, якщо б вже не спала.

Становиться максимально душно.

В панічному режимі людина на 100% схильна до таких штук.

1. Вона довіряє всьому, що обіцяє швидкий результат.
2. Швиряє заощадженнями куди попало.
3. Молить Бога, щоб чергова «схема заробітку», з непристойними мільйонами за тиждень, запрацювала.
4. Метається зі сторони в сторону, здійснюючи сотні хаотичних дій.
5. Дуже сильно нервує, постійно злітаючи в емоціональну яму – одна глибше іншої.

Коли пробудження та «сонний параліч» трапляються в перше, паніка практично неминуча. Це етап, через який прийдеться так чи інакше пройти.

Ніхто не готував нас зі зіткненням з Бездною. Батьки взагалі не в курсах, в школі не вчили, в універі не розповідали. Нас готували тільки до одного, єдиного та безапеляційного – сидіти і не рипатись.
Доводиться наступати на таку кількість граблів, що під кінець обличчя нагадує бабусину відбивну.

Якщо ви зрозуміли, що знаходитесь на панічному етапі – знайте, це ще не кінець. Так буде не завжди. Це не більше за проміжний агрегатний стан, первісний суп, в якому тільки зароджуються зачатки життя.

В якийсь момент напруження досягає точки сингулярності, з якої відкривається два шляхи:

Або провалюватись назад в сон з ватними ногами, вже розуміючи, що це таки сон і змиритись з цим.

Або охолодити трахан’є, видохнути і не становитись божевільним, яким робить одне й те ж і чекає іншого результату.

І ось один палець починає рухатись, другий, сіпнулась рука, за нею й нога. Очі відкрились.

«Приснилося ж…»

#Жиза
_
Читать полностью
Погріб 27 Aug 2019, 19:19
Бігаючий в кисілі

Знаєте ось ці сни, коли за тобою женеться якесь жахливо громіздке скотомудило?

1. Береш низький старт і починаєш, що є сили дриґати ногами.
2. Розумієш, що залишаєшся на місці. Намагаєшся бігти ще швидше.
3. Якщо на початку було страшно, то тепер просто пиздець.
4. Усвідомлюєш – чим більше напружуєшся, тим повільніше перебираються ноги.
5. Скотомудило все ближче, страх досягає 110%, навертаються сльози.
6. Ноги перетворюються у вату. Чудовище близько.
7. Бах! Дивовижно: страх зникає. Розслабляєшся, видихаєш.
8. Скотомудило протягає лапу до твоєї спини.
9. Просипаєшся, вскакуєш з ліжка, вмикаєш світло та Смішариків.

До чого це я? Та все до того ж.

Перша ситуація нагадує людей, які кожні вихідні після умовного «трудового тижня» закидується великим сетом ролів під віскі та 10 епізодами нового серіальчику.

Умовний «трудовий тиждень» – це зовнішній прояв внутрішнього скотомудилища. Воно міцно вхопило жертву за дупу, а жертва на ватних ногах бігти вже не збирається. Навіть якщо і здійснює спроби, то цей біг схожий на спробу виграти спринт в кисілі.

Адже я пережив таке ж почуття: коли за те щоб ти взявся, деприсоїд в підсвідомості шепче «це маячня, це не спрацює, нічого не зміниться». І ось вони ватні ноги, ось вони роли, ось воно віскі, і ось він серіал. Знайомо?

А коли у жертви все-ж відбувається перехід до пункту 9 – пробудженню – наступна підніжка.

Є така цікава штука – сонний параліч. Це коли мозок майже прокинувся, але не подає сигнали рукам, очам, ногам, і навіть вухам подає з викривленням.

Зазвичай в цей момент ти розумієш, що вже не спиш. Якщо починаєш панікувати, становиться тільки гірше. Навпаки, потрібно заспокоїтись, рівно та спокійно дихати, і подавати сигнал спочатку в пальці, потім кісті рук, а потім і на руки в цілому. Поступово тіло починає рухатись, і все приходить у норму.

Встаєш, зарядку робиш, зубки чистиш і т.п. А там і в космос летіти можна.

Але ось як раз в тому, щоб не панікувати, і полягає заковика.

#Жиза

П.С. Менше ніж за тиждень буде нова «класна година», на тему телеграму. На цей раз все буде коротше та швидше, але так само круто – тож не пропускайте, анонс буде на каналі.
_
Написати комент
Читать полностью
Погріб 22 Aug 2019, 19:29
​Дифузія уваги

Абсолютно передбачувано раз у рік роздуваються до масштабів Пальчатки Безкінечності нудотні питання: «скільки коштує парад», «де патріоти кращі захід\схід», [ваш варіант].

Ці та подібні їм в будь-який інший день розмови можна назвати «розмивателем уваги» або «блокуванням концентрації». В них є багато ознак. Саме сьогодні я примітив декілька таких:

1. Одна елементарна точка зору висказується з року в рік, не змінюючись.

2. Від думки нікому не становиться не легше чи гірше, не рахуючи підгорілих філейних частин у надлишково емоційних людей.

3. Полярні думки транслюються групами людей, які це вже чули й давно погодились. «Казочки на ніч», сюжет якої до дрібниць відомий дитині, але він зі слюнями просить ще.

4. Через причини 3 пункту нічиї погляди не змінюються. Як можна витягнути на свою сторону людей, які вже на цій стороні?

5. Якщо мова йде про суперечку – переконання опонента, скоріш за все, ні на що не впливає, наприклад, переконати когось в тому, були чи ні американці на Луні.

Чи беру участь в таких обговореннях я особисто? Деколи, але іноді аж до стану тремтячого ока, становлячись людиною з пункту 2.

Чи є в цьому хоч крихітний сенс? Ні, аж ніяк, я спускаю свій час в унітаз.

Влипли в суперечку – використовуйте це як тренажер. Спробуйте в якусь мить «зупинити світ»: виключити телевізор, перестати читати чергову нейуха собі важливу точку зору, перестати писати коментар, відкласти телефон, замовчати.

Суха решта на річницю:

1. В країні є ветерани ВОВ, а також інших кампаній. Деякі з ветеранів за певними причинами не можуть нормально самі себе обслуговувати та їм потрібна допомога. Їх достатньо багато для того, щоб в нинішній реальності на державному рівні звертали увагу в бік ветеранів, не лише раз у рік.

2. Протягом всього року (не тільки в певні дати) ви на своєму рівні (студента чи бізнесмена з доходом лям+) можете надати підтримку руками чи грошима, через фонди та волонтерські організації.

3. Також ви можете взяти на себе будь-яку з тони інших проблемних сфер, не пов’язаних з ветеранами або історичними датами.

4. Можна нічого не робити та подивитися «Кіборгів».

Будь-які обговорення, зовнішні оформлення й символи – хуйня на пісному маслі, тому що завтра відправиться в реальний або ментальний смітник.

Не витрачайте на це часу й займіться чимось корисним, бо ніхто вас окрім вас не врятує, а ось зжерти увагу, щоб ще хоча б на 1 день відстрочити вашу свободу – завжди будь-ласка.

#КвадратноГніздовим
_
Читать полностью
Погріб 22 Aug 2019, 19:29
Дифузія уваги

Абсолютно передбачувано раз у рік роздуваються до масштабів Пальчатки Безкінечності нудотні питання: «скільки коштує парад», «де патріоти кращі захід\схід», [ваш варіант].

Ці та подібні їм в будь-який інший день розмови можна назвати «розмивателем уваги» або «блокуванням концентрації». В них є багато ознак. Саме сьогодні я примітив декілька таких:

1. Одна елементарна точка зору висказується з року в рік, не змінюючись.

2. Від думки нікому не становиться не легше чи гірше, не рахуючи підгорілих філейних частин у надлишково емоційних людей.

3. Полярні думки транслюються групами людей, які це вже чули й давно погодились. «Казочки на ніч», сюжет якої до дрібниць відомий дитині, але він зі слюнями просить ще.

4. Через причини 3 пункту нічиї погляди не змінюються. Як можна витягнути на свою сторону людей, які вже на цій стороні?

5. Якщо мова йде про суперечку – переконання опонента, скоріш за все, ні на що не впливає, наприклад, переконати когось в тому, були чи ні американці на Луні.

Чи беру участь в таких обговореннях я особисто? Деколи, але іноді аж до стану тремтячого ока, становлячись людиною з пункту 2.

Чи є в цьому хоч крихітний сенс? Ні, аж ніяк, я спускаю свій час в унітаз.

Влипли в суперечку – використовуйте це як тренажер. Спробуйте в якусь мить «зупинити світ»: включити телевізор, перестати читати чергову нейуха собі важливу точку зору, перестати писати коментар, відкласти телефон, замовчати.

Суха решта на річницю:

1. В країні є ветерани ВОВ, а також інших кампаній. Деякі з ветеранів за певними причинами не можуть нормально самі себе обслуговувати та їм потрібна допомога. Їх достатньо багато для того, щоб в нинішній реальності на державному рівні звертали увагу в бік ветеранів, не лише раз у рік.

2. Протягом всього року (не тільки в певні дати) ви на своєму рівні (студента чи бізнесмена з доходом лям+) можете надати підтримку руками чи грошима, через фонди та волонтерські організації.

3. Також ви можете взяти на себе будь-яку з тони інших проблемних сфер, не пов’язаних з ветеранами або історичними датами.

4. Можна нічого не робити та подивитися «Кіборгів».

Будь-які обговорення, зовнішні оформлення й символи – хуйня на пісному маслі, тому що завтра відправиться в реальний або ментальний смітник.

Не витрачайте на це часу й займіться чимось корисним, бо ніхто вас окрім вас не врятує, а ось зжерти увагу, щоб ще хоча б на 1 день відстрочити вашу свободу – завжди будь-ласка.

#КвадратноГніздовим
_
Читать полностью
Погріб 19 Aug 2019, 19:23
Та дайте йому вже ствола

Егоїзму допис.

Отримую від вас багато славнозвісного «фідбеку»: від товстого тролінгу і трешу інтернет-божевільних до цілих автобіографій, вдячності, влучних питань і свого бачення того, про що і для чого пишу.

Ось на останньому хочу зупинитися ближче.

Деяка частина підписників сприймає мене як спостерігача-висловлювача скромної думки. По аналогії з політичними анонімними блогерами, каналами дівчат про любов чи щось на кшталт того.

Не відчуваю потреби нав’язувати думки та готовий коректувати те, в чому доведено не правий, але в іншому – вибачте!

Самовпевненість в мене як у 13-річного, але те, про що я пишу, народжується з того, що я РОБЛЮ і відчув всім єством, а не з філософських роздумів на кофебрейках і навіть не за пляшкою водки, сидячи в сімейках перед вебкамерою чухаючи жирне чисто політологічне пузо.

Тут не міркування пітної рептилії в піджаку про ворогів народу на політичному каналі, а прямий ефір з підбитого, люто ширяючого чорного яструба.

Моя войовничість уходить куди далі затишних бложиків та обмежується тільки бюджетами, що поступають помірно, та не валяться з неба за допомогою позитивного мислення.

Це, до речі, до тих чуваків, хто вважає, що будь-яка спроба продати – це і є моя кінцева ціль і я сволота. Чуваки не думають, що просто за те, щоб звинуватити мене в меркантильності, я вже заплатив. Цікаво виходить, так?

Коротше, я не лайки збираю, і не кивки схвалення головою.

Гірше, що я можу уявити, це якщо людину, яка сидить в офісі та страждає, мій допис просто повеселить. Він сьорбне гарячого чаю, в голос орне, поставить лайк, репостне колезі (хай теж прокашляється) і… І все. Довбана сцена з «Чорного дзеркала». Брр…

З допомогою контенту можна зробити багато, але просто строчити дописи і думати думи – не те. Я хочу отримати відчутний результат.

Можна було б намутити курс по виходу зі зони комфорту та візуалізації. Розказати, як з його допомогою школьник з Красносілка заробив 300 тис чистими, да зрубити на домохазяйках мільйони через 3 дні. Зря, чи шо, я знаю, як по кроково застосовувати маніпуляції, про які пишу.

Сподіваюсь, в мене вже виходить якось впливати на життя людей, які встигли до мене звернутися. А може й тих, хто не звертався. Але прочитав і вплинувся.

Таким чином, поступово я краще розумію себе та аудиторію каналу. Завдячуючи чому знаю, що робити далі.

І пам’ятайте, перший костюм Залізної людини теж виглядав як банка шпрот!

Новий допис звичайного формату скоро буде на каналі. Прошу всіх, хто хоче вимовитись або хотів, але до сих пір не зробив цього, писати мені що завгодно на @loperok. Що подобається, чим допоміг, чим не допоміг, чого не вистачає, чому я козел і т.п.

За це і за прочитання низький вам уклін, вірні друзі та бойові подруги. Піду візуалізувати руль бмв!

#ЛіричнийВідступ
Читать полностью
Погріб 9 Aug 2019, 18:59
Синій екран – DeadInside

Відкладаєте гроші, чи не так?
У кожного банкрота є кровні збереження в коробці з під взуття, десь глибоко в шафі. Тільки вони вже йому не потрібні.

Ми не знаємо хто старий, а хто молодий. Сивий дід може прожити ще 30 років після його останнього сексу, а паралельно молодняк не доживає й до першого. Так для кого ми живемо?

Я звичайно знаю, що АК-м вірніше чужих порад і слухатись потрібно тільки себе, в крайньому випадку, людину з АК. Але, ще я знаю, коли у вас відкладається відпочинок на завтра, понеділок, з наступного місяця – ви приречені чахнути над своїм золотом до імпотенції.

Тож, відірвіться від душі. Вижміть все тіло до останньої краплі та залийте все божественним вином. Причастіться марокканськими приправами на островах з ескортом так щоб вас депортували.

Кожній людині потрібна перезагрузка. Очистіть розум жахливо непристойними вчинками, дайте волю всім емоціям назовні. КРИЧІТЬ від щастя в дзеркало – не соромтесь особистості там.

Научно доведений факт – перед смертю мозок починає клинити на найсильнішому спогаді. Так ось: потрібно прожити так, ЩОБ МОЗОК НАХУЙ ЗАКЛИНИЛО ВІД ШИРОТИ ВИБОРУ СПОГАДІВ, ЗМУСИВШИ ЧЕКАТИ СМЕРТЬ ГІРШИХ ЧАСІВ.

А після обряду, на хвилі екзальтації, божевільно занурюйтесь у свої справи, бізнеси, роботу. Гарантований прорив труби-фантазії чекає на вас, що самооцінка почне посміхатися від щастя. І я буду радий.

Треба півотити життя, як мать їх, стартапи.

#Жиза
_
Читать полностью
Погріб 1 Aug 2019, 19:19
Справа допомоги потопаючим

Я демотивую, так. Демотивація – це чудово, тому що краще відштовхнутись ногами від дна, аніж хвататися руками за воду (цитати великих цукерджобсів).

Але я не кажу «нічого не робіть». Робіть хоча б щось! Саме зараз, зараз, ЗАРАЗ. Але дивіться на свою ситуацію та не сподівайтесь на чудо.

Так, світ [особливо коли живеш несвідомо] неймовірно суворий та холодний. Ні, візуалізація – це не Шлях до Щастя і підкоп під тюремною стіною – позитивним мисленням не зробиш.

Так, якщо ви власних «інвесторів» не знайдете одразу, прийдеться вйобувати в 10 разів, в 100 разів, в 1000 разів більше, аніж Васяну. Вчитись та намагатись, ще раз, і ще раз.

Розраховуйте на те, що у більшості людей це займає багато часу. Якщо знайдете лазейку і доб’єтесь дуже швидких результатів – що ж, приємний сюрприз, молодці. Але, будь ласка, не починайте повчати інших робити бізнес. Радуйтесь, що фортануло. В лотерею теж хтось виграє.

Припустимо, подобаються вам мої статті. А чому я роблю велику ставку на канал? В мене є «інвестори» для щастя? Знання, досвід, люди?

Те, що я роблю в своїх унікальних умовах може зайняти у вас в десять разів більше часу. Або навпаки, менше. Це не важливо, може й моментально, тому що у вас давненько відкладено декілька мільйонів і ви просто боїтесь відірватися від кормушки, рахуючи, що радуватися будете коли небудь потім, а зараз «потрібно ще відкласти, дома, машини, квартири» - і так до сивого волосся, поки жопа не стане випльовуватися з офісного крісла з тугим клацанням чи карета швидкої увезе з інфарктом.

Виходячи з вашої ситуації, офігенно супер-конкретної і реальної на відмінну від кейса на сайті БМ-а, ви будуєте власний справжній план евакуації.

Я на каналі намагаюсь створити схему, дорожню карту. Але як і за який час ви цей шлях подолаєте, залежить від того, їдете ви на Харлеї або повзете пішком з цеглинами в рюкзаку. Різні ситуації бувають, і перший крок – визнати, що Херлея у вас немає, якщо у вас його немає.

Не будуйте стратегію на самообмані та вчіться терпіти Біль, коли це потрібно.

Вловлюєте?
_
Читать полностью
Погріб 25 Jul 2019, 11:12
Давним давно, коли мені ще задавалося, що відео «Бизнес Молодость» дійсно можуть допомогти створити бізнес, мене мучило питання: якого фіга у чуваків в цих їх кейсах все так легко, шоколадно й швидко виходить?

В 99% випадків відповідь очевидно проста – це брехня, у цих людей немає того, що вони кажуть.

А що ж з тим 1%, у якого дійсно щось вийшло?

Ох, напевно, справа в «правильній постановці цілей»… А може вони якось особливо замотивовані? Дивовижно трудолюбиві? Ну фіг їх знає, я 6 років по синусоїді починав щось, провалювався і знову починав. Ось вам і мотивація.

Перестаньте мірятися по чужим історіям «успіху». Читати та дивитися для розваги або відмічати якісь деталі, які якось допоможуть у ВАШІЙ конкретній ситуації – можна. Мірятись – неможна.

А ось причина.

Необов’язково брехати, щоб здаватися крутіше. Можна просто не говорити всієї правди. Чорт забирай, навіть правду можна казати так, що суть зміниться повністю.
Так, відкрив хіпстер Вася чайну, мутив-мутив – і бах, у Васі вже 5 чайних.

«Після відкриття першої чайної я звернувся до інвестора.» - відповідає діловитий Вася.
Вася замовчує, що «інвестор» - це його батя. Вася поганий і не бізнесмен? Ні, він нормальний хлопець і бізнес в нього є.

Але чим, трясця, історія Васі допоможе Степану з Донбасу, який знімає кімнату в комуналці з папою-шахтером і мамою-медсестрою? Да нічим. Якщо Степан захоче вибратись з цього лайна, його стратегія буде відрізнятися від стратегії Васяна, як партизанська війна відрізняється від бліцкригу з літаками та танками.

Подібно баті Васяна, у кожного другого успішного «Васі» є свій «інвестор». Це може бути хто і що завгодно: доступ до грошей в тому чи іншому вигляді, особлива інформація, можливість довгий час проживати безкоштовно і не помирати з голоду (!!!) і т.п.

«особливий інвестор» – це той самий «секрет успіху», як в тому старому анекдоті з продажем помідорів та спадщиною тітки.
Нічого не відбувається просто так.

Ще раз, Васі – вони молодці, якщо не починають найобувати народ і роблять «бізнес». Мало, ДУЖЕ мало людей бачать навіть ті можливості, які в них під носом. В цьому і запорука підприємницької чуйки.

І я не про ті «зв’язки», коли чергове золоте дитя влаштовують на держ. Посаду. Багато корисних зав’язків треба ще вміти розпізнавати та грамотно визначити точку прикладання зусиль.

Але люди дуже переймаються про Почуттям Власної Важливості, і один з способів потішити його – показати свій успіх в найбільш «успішному» вигляді. Ти ж, блять, виглядаєш куди крутішим, коли розповідаєш про Бізнес-Шлях Спартанця-Самурая, а не про те, як жінка брата відстрочує тобі дозволи про земельні роботи одне за одним.

Наступний пост продовження.
Читать полностью
Погріб 24 Jul 2019, 16:10
Креативний дайджест

Перед основним контентом тут, зацініть дописи про типи людей та партнерство на моєму другому каналі @creativnyi, який ведеться підпільно від вас:

Перша частина

Друга частина

Третя частина(вийде вже сьогодні)

Там ще багато чого.

Всередині:

А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!

«...Стратег працює до пенсії і каже: "Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі"...»

«...Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види...»

«...але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН...»

«...їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються..хуйнею...»

А в «Погребі» завтра вийде продовження теми минулих дописів.

#Кріейтор
Читать полностью
Погріб 18 Jul 2019, 18:47
Печиво та водичка

Для тих, хто тільки приєднався до свята – починайте читати звідси.

Окрім всього затягнутого серед офісів є хіпстерські корівники. З кофейним автоматом, відносно вільним переміщенням по офісу, відносно неформальністю, відносно широкими можливостями. Відносно, відносно, відносно.

Потрібно розуміти, у всіх різний рівень допустимого. Комусь все це ну чесно підходить, тим більше, якщо вони комунікабельні, влучать в своє коло і взагалі з універу мріяли про атмосферу стартапного стартапу.

В кінці кінців, поглумитися над людиною можна по різному: посадити в тюрму фізично або змусити думати, що по іншому просто не буває, а в особливо витончених випадках – навіяти мрію про те, щоб сидіти в тюрмі, особливо якщо вона норвезького типу.

Те, що я пишу, направлено до людей, які принципово не можуть відчувати себе добре там, де будь-яким шляхом, жорстким, м’яким або дуже м’яким, в шахті або офісі, з печивом чи без, але обмежується свобода – і при цьому вони потрапляють в «тюрму в голові» та не бачать іншого виходу, окрім як залишити все як є.

Ок?

Я вам скажу стовідсотково, що в релаксно-хіпстерських, що в напряжно алькатрасних, енергія в мене висить на рівні 1-2 з 10, і я відчуваю себе немов у
трансі.

Саме в такий момент дупа на пару з головою починають безповоротно та остаточно вигадувати евакуацію. В цей чудовий момент підключаються всі енергетичні резерви. Все одно, що зробити квантовий стрибок в гіперпростір, коли ти знаєш, що пального залишилось як раз на один стрибок.

Кожен день перетворюється в відсторонене спостерігання, а мозок вирішує тільки одну задачу – де брати бабки, та куди їх жбурляти.
Варто віддати належне: братуха-мозок, непогано витягує ситуацію. Але потрібно бути чесним – його рішення базуються не на кофейній гущі, а на відчутному досвіді десятків граблів.

Що включає резерв(в моєму випадку так):

1. Розуміння, що мені по справжньому цікаво та чим хочу займатися. Навіть без довгострокового плану, тільки но з баченням найперших кроків. Для мене це виглядало так: почати писати, вкинути 10-15к в Телегу, дивитися що вийде, думати про наступний крок.

2. Чіткий термін шляху до світла – в моєму випадку два місяці до нового року, 30 з яких в «режимі скаженого бронепотягу», коли змінити рішення вже не можна.

3. Таємний інгредієнт, який робить все смачніше. Типу як в KFC. Він доволі хтонічний та про нього я вам якось ще розповім.

Був ще один дуже важливий момент, про який різні там «бізнес тренера» ніколи не говорять або дуже, дуже, ДУЖЕ сильно прикрашають, тому що правду дізнатися всю неможливо, а з нею все звучить не так переконливо.

Про це в наступній серії.

#зонаДискомфорту
#СеріалСловами
_
Читать полностью
Погріб 15 Jul 2019, 11:21
Офісний тріп

Ловіть новий допис з серіалу про зону дискомфорту.

Обмовлюсь: коли я говорю «офісна креветка» – я не ображаю і не роздуваю своє его. Я розумію, як це бути креветкою і пишу зі всією відповідальністю.

Майже всі офісні креветки живуть у потужнішому, але практично несвідомому стресі.

Вони схожі на кішку в дикому затупі, яку посадили на кактус та обвели крейдою довкола. Всередині цього кола кішка п’є пивас по п’ятницях, репостить меми про понеділок та начальника, обирає «все включено» в Турції, страждає, але з кактуса не вилазить. Тому що це крейдове коло довкола здається мордорською стіною.

Можна по різному опинитися в такій ситуації…

Знаючи, що на роботі можна заробити швидше та точно надійніше, аніж в бізнесі (це правда) – спокійно піти на роботу. Залежить від людини, але для когось це буде найтемніший час у житті.

Є доволі м’які робочі місця, є більш традиційні: обід за розпорядком, пильна увага начальника, скрипти продаж, лапша на вуха, вискакування зі стулу з натягнутої либою при появі клієнта та інша йухня.

В конвульсивних спробах ще тренуватися тілом паралельно, вичерпуються всі бичі запаси фізичної та психічної енергії, які залишились з розслаблених часів – і салати з майонезом.

В такому стані, навіть смикатись в сторону бізнесу за якимось там хитрожопими схемами «Садовод» немає ні сил, ні запалу. Думки про те, що потрібно їхати декілька годин на ринок у вихідні, ааааа, вихіднііі-і.

Протриматись місяць, після чого психіка скаже «Дякую, достатньо» і захворіти. А на третій день лікарняної, з пачкою пілюль думати про вихід на роботу.

Якщо коротко – про прогул.

Знайти нову роботу, можливо з іншими «хіпстерськими» умовами. І, можливо, буде здаватися, що це вже не «кішка на кактусі», але це просто трансформація, яка не допоможе вибратись.

Я пропав останнім часом тож будемо виправляти це. Завтра продовжу про «хіпстерські» офіси та енергію на квантовий стрибок у вихід до стратосфери

#зонаДискомфорту
#серіалСловами
_
Читать полностью
Погріб 8 Jul 2019, 11:21
Сонце, камінь та баклажан

А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!

Отже, три види людей:

1. Стратег може концентруватися на дрібних деталях задля загального успіху всієї картини. Розбивати космічно глобальну ідею на покрокові етапи та суворо їх додержуватися. Він може виявити та монотонно бити в одну точку і так, поки не отримає результат. Думаєте це легко?

Уявіть, що ви хочете полетіти на марс. Але простійте спочатку цілий день в черзі «Ашану» за ватманом для креслення та олівцями – і весь ваш запал розчиниться, як сніговик посеред липня. Стратегу вирішувати такі задачі не проблема, але йому потрібно допомога з питанням «яку задачу робити. Яка ідея?».

Він може опрацьовувати деталі 5-10 років, не знаючи, що поряд промайнули тисяча і одна ідея, на яких він міг би піднятися вже набагато вище.

Стратег працює до пенсії і каже: «Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі». І уходить, так не дізнавшись, що з його наполегливістю та постійністю можна було і на ензо заробити – для чого потрібно бачити далі свого носа.

2. П’яний майстер постійно скаче від ідеї до ідеї. Затримується на час ентузіазму та починає все з чистого листа. Люди з цієї категорії стріляють ідеями немов з кулемета, але з реалізацією дикі проблеми.

Відповідей на питання «що робити» на 1000 більше, аніж потрібно, але кожен політ в марс тут завершується на етапі вставання в чергу до каси за канцелярією для креслення.

І справа не в ліні! Лінивим може бути і стратег.

Справа в тому, що ідея, яка пів години тому лоскотала мізки своєю грандіозністю, вже померла на фоні нової СУПЕРГРАНДІОЗНОЇ, яка також через пів години стає «минулим сторіччям».

П’яному майстру важко контролювати всю цю фігню.

П’яний майстер в новій для себе області швидко доходить рівня «вище середнього», але потім з радістю забиває болт.
Зазвичай такий тип називають «творчими особистостями». Що, звичайно, туфта. Серед стратегів теж є творчі особистості.

3. Баклажани – це стратеги та п’яні майстри, що опинилися підсмаженими в клітці забуття – їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються не тим, що люблять: вирощують зад в офісі, пашуть на заводі т.п. Простіше кажучи – займаються хуйнею.

Стратег в баклажанному режимі буде страждати, але робити те, що не любить, бо «треба». П’яний майстер буде просто страждати, може ще читати різні «саксел-лайф-сторі».

Власне, більша частина людей відносяться до баклажанного підвиду. І я теж якийсь час до нього відносився.

Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види. І ось офісна креветка сидить з думками така «ой блін, так я ж П’яний майстер, в мене стільки ідей, стільки ідей, але на жодній не можу сконцентруватися!», після чого побіжить на обідню перерву.

Ні, вибач, офісна креветка, але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН.

«Баклажан» – це НЕ образа, а примус до дії. Заклик щось змінити та всіма силами вибратись з грядки.

У кожного типу повинна бути своя стратегія і тактика поведінки.

Ось десь в захмарному майбутньому розкажу про це. Скоро вийде серія дописів про маніпуляцію і як з її допомогою заробляють в інеті.

Жмакай на баклажан, якщо тема цікавить.

#Дисципліна
#дЕмотивація
_
Жбурнути в автора чимось словесним
Нео, Вийти з матриці
Читать полностью