Погріб

@pohrib Нравится 6

Погріб думок
Пейотна вечірка здорового глузду. У пошуках критичного мислення, руйнуючи шаблони.
Про маніпуляції, ілюзії, грошики.
.
.
.
@LOPEROK
Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги


Написать автору
Гео канала
Украина
Язык канала
Украинский
Категория
Блоги
Добавлен в индекс
14.02.2018 20:58
реклама
Реклама
Аудитория живая, без ботов и накрутки
TGStat Bot
Бот для получения статистики каналов не выходя из Telegram
TGAlertsBot
Мониторинг упоминаний ключевых слов в каналах и чатах.
5 879
подписчиков
~0
охват 1 публикации
~80
дневной охват
N/A
постов в день
N/A
ERR %
28.07
индекс цитирования
Репосты и упоминания канала
94 упоминаний канала
50 упоминаний публикаций
2 репостов
Инсайдер UA
cogito ergo sum
Територія
Почни Щось!
Робота в Українi
Відкритий космос
КУНІВЕРМАG
Реклама
Реклама
Otzyvy
Етикет
Досконала мова
Українська мова. Тест
Територія
Карпатський волоцюга
Пасок небезпеки
Відкритий космос
Фройд би плакав
Книжное Братство
Платина
Данило Яковлев | Блог
Цитати та афоризми
Сповідь невдахи
Навігатор по ТГ
Робота за кордоном
Робота в Українi
Блог юриста
Територія
НЕ ЗДАВАЙСЯ
Америка навиворіт
Цитати та афоризми
Польська мова
МОЖЛИВОСТІ
Пасок небезпеки
Український бізнесмен
Джерело в АП
Про Мандри
Verum
Відкритий космос
Цитати та афоризми
Цитати та афоризми
Smartan
Платина
Чорнозем
Цитати та афоризми
Етикет
Каналы, которые цитирует @pohrib
Почни Щось!
Obozrevatel.ua
Новостройки Киева
GymTraining
Sale Ukraine
Виталий SHARK
Почни Щось!
Электромобиль
Электромобиль
ЯжеМаркетолог
PM без проблем
SUPERLUDI
Почни Щось!
Конкретика
Никита Копыльцов
Вільна думка
Територія
The history of time
?DОВЖЕНКО
Timinsky
Пасок небезпеки
KermoUA
9 Новостей
На що підписатись
the Шалений
?DОВЖЕНКО
Український бізнесмен
Солов'їна 2.0
Солов'їна Мова
Цитати та афоризми
BITSIDE
Infeach
Меломанія
Lowcost.UA
Catalog UKRTG
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
Погріб 23 Sep, 17:17
Давайте чесно

Давайте чесно – тим, хто перераховує копійки, що залишаються після виплат за комуналку, кредиту на їжу, бізнес не потрібен. Йому не потрібен інтернет магазин, онлайн-школа чи студія дизайну.

Тут як.

Мріяти збудувати міжнародний стартап – один вид болі. Хотіти відкрити власний бар – трохи інший.

Але зовсім інше – з ломкою в кістках, синяками під очима та язвою в животі від мівіни несамовито бажати вирватись зі злиднів.

Саме до третього почуття апелюють засновники «бізнес-тренінгів», мавроді та інші казино вулкани.

Вам обіцяють, що ви зробите бізнес з нуля та заробите 200 чистими через місяць?

Людина, якій потрібен справжній бізнес, покрутить пальцем біля скроні.

А що зробить Коля, якого в час пік в забитій маршрутці бабка прижала до поручнів сумкою з цеглинами?

Він захоче повірити.

Час пік, бабка та сумка з цеглами в 100 разів сильніші критичного мислення.
Біль, з якою Коля дивиться на лексус, вальяжно пропливаючий поряд, поки хлопець чекає на зупинці маршрутку з бабкою та сумкою з цеглинами – в 100 раз сильніше критичного мислення.

Йому не потрібен бізнес. Він просто не хоче бачити цю срану бабку більше ніколи, ніколи, НІКОЛИ в житті. І через це він готовий повірити в будь-що, будь-яку маячню, в будь-який бінарний опціон та продажи щебню на ОЛХ.

В цій ситуації начхати на покликання, начхати на те, ЩО САМЕ робиш – головне, щоб на цій єбучій зупинці в 19:00 після офісу та холодних продаж змішувачів стояв і чекав маршрутку НЕ ти.

Тому так приємніше, ТАК хочеться вірити в те, що та 19-річна студентка з полосами для відбілювання зубів існує в тому вигляді, в якому вона про себе розповідає. Хворому на рак також щиро хочеться вірити, що молитва допоможе від пухлини.

Для більшості людей, як і для Колі – це тупик, аномальна бульбашка, з якої, по відчуттям, немає виходу. Постійне розчарування, жирна жопа, секс раз у рік, депресія, біль, біль, біль.

Подібних аномальних бульбашок може бути багато. Свої різновиди є у бідних, і у багатих, і у гопника, і у хіпстера на фрілансі.

Але фішка в тому, що всі «навігаційні карти», які ви покупали чи находили, щоб вирватись з бульбашки, затягували вас в неї ще більше…Isn’t it?

#КвадратноГніздовим
Читать полностью
Погріб 10 Sep, 11:11
Декілька важливих питань про бідність

Бачу, після всього, що я розмусолював про злидні, виникають питання.

Чи може бути по іншому?

Звісно. Не просто може, а буває – деяких так штирить абсурд, що відбувається, що на декілька років вони уходять в режим бронепотягу до тих пір, поки не витягнуть себе з кабали.

Хто в цьому винен?

Кожен сам розпалює в собі полум'я під жопою або дозволяє йому розпалитись бездіяльністю.
Левову долю роботи по втиранню лайна в голови проводять батьки з дитиною до 7 років.

Таке відбувається, коли батькам не вистачає масла в голові, щоб вирватись з ілюзії до того, як вони нароблять дітей. Тобто, майже в кожному першому випадку. Коли їх діти виростуть і втягнуть в ілюзію своїх дітей – вина перейде на них. Порочне коло.

У свідомому віці в тому, що в тебе все погано, винен тільки, тільки й тільки ти.

Чи є вина у держави?

Опосередковано. Скажімо так, держава створює перепони, як, наприклад, паплюжить та знищує освіту. Ускладнює вхід, але не перекручує шлях.

Пряма вина може бути тільки в тому випадку, якщо над тобою стоять з автоматом і насильно пхають назад в гівно. В Україні такого вже не має і не певен, що буде.

Зрозуміло, що якщо ти починаєш замахуватись на корупційний гомеостаз, то отримаєш дубиною по голові. Але так не замахуйся, є речі більш нагальні.

Чи зможуть вони самі собі допомогти?

У всіх є шанс – це та пара десятків років, коли молодість дає енергію. Потім все гірше і гірше.

Майже з кожен, хто народився в злиднях, помре в злиднях. Витаскують себе одиниці.

Чи можна допомогти зі сторони?

Можна – довго, важко, дорого та без гарантій. Навіть більше, те, кого спасаєш, в результаті можуть тебе «повісити» в тій чи іншій формі.

Як їм допомогти?

Тільки освітою, інше – тимчасові костилі.

В Україні, як ви знаєте, освіти немає взагалі, від слова «зовсім». За виключенням одиничних викладачів – в кожному універі вони є і дуже цінуються адекватними студентами.

В школі навіть при гарному вчителю себе проявити дуже важко, тому що там повна систематична жопа.

Коротше, освіта у ваших руках. Добре, інтернет дозволяє в момент вступу в універ знати і, головне, розуміти більше, аніж 95% викладачів.

Нафіга тоді універ? Ну тому що мама з папою перестануть давати грошики, якщо опинишся слідувати по їх програмі.

Чи прагнуть злидні змінюватись та чи приймуть допомогу?

Одиниці приймуть, решта напише гнівний комент, відстоюючи можливість ніхуя не робити та захищати своє страждання – єдину відому їм сильну емоцію.

Чи повинен хтось їм щось?

Ні, і ніхто нікому не повинен. Якщо є внутрішні причини діяти – роби, якщо немає – реалізуй себе іншим чином.

В цьому світі немає інших правил, окрім фізично-хімічних законів – та й ті руйнуються один за одним.
Читать полностью
Погріб 29 Aug, 13:04
Сонний параліч

Продовження попереднього допису

Людина «прокинулась» з чітким усвідомленням, що життя, яке йому впарювали з дитинства – суцільна лажа.
Вона бачить, що потреби її організму зовсім не співпадають з нав’язаним способом життя. Вона не хоче половину життя просто сидіти на стільці, тому що це, як мінімум, дещо дивно.

Одночасно з цим усвідомленням людина розуміє, що повністю скована в русі. Не тому, що в принципі не здатна рухатись, а тому що їй ніхто не пояснив, як це робиться.

Вона хоче вирватись, збігти, врятуватись, в цю саму мить перескочити з 1 рівня на 99-тий. Але вона вже встигла накосячити. Влізти в борги, одружитись, наробити дітей, набрати купу зобов’язань – все, що завгодно, чого б вона ніколи б не зробила, якщо б вже не спала.

Становиться максимально душно.

В панічному режимі людина на 100% схильна до таких штук.

1. Вона довіряє всьому, що обіцяє швидкий результат.
2. Швиряє заощадженнями куди попало.
3. Молить Бога, щоб чергова «схема заробітку», з непристойними мільйонами за тиждень, запрацювала.
4. Метається зі сторони в сторону, здійснюючи сотні хаотичних дій.
5. Дуже сильно нервує, постійно злітаючи в емоціональну яму – одна глибше іншої.

Коли пробудження та «сонний параліч» трапляються в перше, паніка практично неминуча. Це етап, через який прийдеться так чи інакше пройти.

Ніхто не готував нас зі зіткненням з Бездною. Батьки взагалі не в курсах, в школі не вчили, в універі не розповідали. Нас готували тільки до одного, єдиного та безапеляційного – сидіти і не рипатись.
Доводиться наступати на таку кількість граблів, що під кінець обличчя нагадує бабусину відбивну.

Якщо ви зрозуміли, що знаходитесь на панічному етапі – знайте, це ще не кінець. Так буде не завжди. Це не більше за проміжний агрегатний стан, первісний суп, в якому тільки зароджуються зачатки життя.

В якийсь момент напруження досягає точки сингулярності, з якої відкривається два шляхи:

Або провалюватись назад в сон з ватними ногами, вже розуміючи, що це таки сон і змиритись з цим.

Або охолодити трахан’є, видохнути і не становитись божевільним, яким робить одне й те ж і чекає іншого результату.

І ось один палець починає рухатись, другий, сіпнулась рука, за нею й нога. Очі відкрились.

«Приснилося ж…»

#Жиза
_
Читать полностью
Погріб 27 Aug, 19:19
Бігаючий в кисілі

Знаєте ось ці сни, коли за тобою женеться якесь жахливо громіздке скотомудило?

1. Береш низький старт і починаєш, що є сили дриґати ногами.
2. Розумієш, що залишаєшся на місці. Намагаєшся бігти ще швидше.
3. Якщо на початку було страшно, то тепер просто пиздець.
4. Усвідомлюєш – чим більше напружуєшся, тим повільніше перебираються ноги.
5. Скотомудило все ближче, страх досягає 110%, навертаються сльози.
6. Ноги перетворюються у вату. Чудовище близько.
7. Бах! Дивовижно: страх зникає. Розслабляєшся, видихаєш.
8. Скотомудило протягає лапу до твоєї спини.
9. Просипаєшся, вскакуєш з ліжка, вмикаєш світло та Смішариків.

До чого це я? Та все до того ж.

Перша ситуація нагадує людей, які кожні вихідні після умовного «трудового тижня» закидується великим сетом ролів під віскі та 10 епізодами нового серіальчику.

Умовний «трудовий тиждень» – це зовнішній прояв внутрішнього скотомудилища. Воно міцно вхопило жертву за дупу, а жертва на ватних ногах бігти вже не збирається. Навіть якщо і здійснює спроби, то цей біг схожий на спробу виграти спринт в кисілі.

Адже я пережив таке ж почуття: коли за те щоб ти взявся, деприсоїд в підсвідомості шепче «це маячня, це не спрацює, нічого не зміниться». І ось вони ватні ноги, ось вони роли, ось воно віскі, і ось він серіал. Знайомо?

А коли у жертви все-ж відбувається перехід до пункту 9 – пробудженню – наступна підніжка.

Є така цікава штука – сонний параліч. Це коли мозок майже прокинувся, але не подає сигнали рукам, очам, ногам, і навіть вухам подає з викривленням.

Зазвичай в цей момент ти розумієш, що вже не спиш. Якщо починаєш панікувати, становиться тільки гірше. Навпаки, потрібно заспокоїтись, рівно та спокійно дихати, і подавати сигнал спочатку в пальці, потім кісті рук, а потім і на руки в цілому. Поступово тіло починає рухатись, і все приходить у норму.

Встаєш, зарядку робиш, зубки чистиш і т.п. А там і в космос летіти можна.

Але ось як раз в тому, щоб не панікувати, і полягає заковика.

#Жиза

П.С. Менше ніж за тиждень буде нова «класна година», на тему телеграму. На цей раз все буде коротше та швидше, але так само круто – тож не пропускайте, анонс буде на каналі.
_
Написати комент
Читать полностью
Погріб 22 Aug, 19:29
​Дифузія уваги

Абсолютно передбачувано раз у рік роздуваються до масштабів Пальчатки Безкінечності нудотні питання: «скільки коштує парад», «де патріоти кращі захід\схід», [ваш варіант].

Ці та подібні їм в будь-який інший день розмови можна назвати «розмивателем уваги» або «блокуванням концентрації». В них є багато ознак. Саме сьогодні я примітив декілька таких:

1. Одна елементарна точка зору висказується з року в рік, не змінюючись.

2. Від думки нікому не становиться не легше чи гірше, не рахуючи підгорілих філейних частин у надлишково емоційних людей.

3. Полярні думки транслюються групами людей, які це вже чули й давно погодились. «Казочки на ніч», сюжет якої до дрібниць відомий дитині, але він зі слюнями просить ще.

4. Через причини 3 пункту нічиї погляди не змінюються. Як можна витягнути на свою сторону людей, які вже на цій стороні?

5. Якщо мова йде про суперечку – переконання опонента, скоріш за все, ні на що не впливає, наприклад, переконати когось в тому, були чи ні американці на Луні.

Чи беру участь в таких обговореннях я особисто? Деколи, але іноді аж до стану тремтячого ока, становлячись людиною з пункту 2.

Чи є в цьому хоч крихітний сенс? Ні, аж ніяк, я спускаю свій час в унітаз.

Влипли в суперечку – використовуйте це як тренажер. Спробуйте в якусь мить «зупинити світ»: виключити телевізор, перестати читати чергову нейуха собі важливу точку зору, перестати писати коментар, відкласти телефон, замовчати.

Суха решта на річницю:

1. В країні є ветерани ВОВ, а також інших кампаній. Деякі з ветеранів за певними причинами не можуть нормально самі себе обслуговувати та їм потрібна допомога. Їх достатньо багато для того, щоб в нинішній реальності на державному рівні звертали увагу в бік ветеранів, не лише раз у рік.

2. Протягом всього року (не тільки в певні дати) ви на своєму рівні (студента чи бізнесмена з доходом лям+) можете надати підтримку руками чи грошима, через фонди та волонтерські організації.

3. Також ви можете взяти на себе будь-яку з тони інших проблемних сфер, не пов’язаних з ветеранами або історичними датами.

4. Можна нічого не робити та подивитися «Кіборгів».

Будь-які обговорення, зовнішні оформлення й символи – хуйня на пісному маслі, тому що завтра відправиться в реальний або ментальний смітник.

Не витрачайте на це часу й займіться чимось корисним, бо ніхто вас окрім вас не врятує, а ось зжерти увагу, щоб ще хоча б на 1 день відстрочити вашу свободу – завжди будь-ласка.

#КвадратноГніздовим
_
Читать полностью
Погріб 22 Aug, 19:29
Дифузія уваги

Абсолютно передбачувано раз у рік роздуваються до масштабів Пальчатки Безкінечності нудотні питання: «скільки коштує парад», «де патріоти кращі захід\схід», [ваш варіант].

Ці та подібні їм в будь-який інший день розмови можна назвати «розмивателем уваги» або «блокуванням концентрації». В них є багато ознак. Саме сьогодні я примітив декілька таких:

1. Одна елементарна точка зору висказується з року в рік, не змінюючись.

2. Від думки нікому не становиться не легше чи гірше, не рахуючи підгорілих філейних частин у надлишково емоційних людей.

3. Полярні думки транслюються групами людей, які це вже чули й давно погодились. «Казочки на ніч», сюжет якої до дрібниць відомий дитині, але він зі слюнями просить ще.

4. Через причини 3 пункту нічиї погляди не змінюються. Як можна витягнути на свою сторону людей, які вже на цій стороні?

5. Якщо мова йде про суперечку – переконання опонента, скоріш за все, ні на що не впливає, наприклад, переконати когось в тому, були чи ні американці на Луні.

Чи беру участь в таких обговореннях я особисто? Деколи, але іноді аж до стану тремтячого ока, становлячись людиною з пункту 2.

Чи є в цьому хоч крихітний сенс? Ні, аж ніяк, я спускаю свій час в унітаз.

Влипли в суперечку – використовуйте це як тренажер. Спробуйте в якусь мить «зупинити світ»: включити телевізор, перестати читати чергову нейуха собі важливу точку зору, перестати писати коментар, відкласти телефон, замовчати.

Суха решта на річницю:

1. В країні є ветерани ВОВ, а також інших кампаній. Деякі з ветеранів за певними причинами не можуть нормально самі себе обслуговувати та їм потрібна допомога. Їх достатньо багато для того, щоб в нинішній реальності на державному рівні звертали увагу в бік ветеранів, не лише раз у рік.

2. Протягом всього року (не тільки в певні дати) ви на своєму рівні (студента чи бізнесмена з доходом лям+) можете надати підтримку руками чи грошима, через фонди та волонтерські організації.

3. Також ви можете взяти на себе будь-яку з тони інших проблемних сфер, не пов’язаних з ветеранами або історичними датами.

4. Можна нічого не робити та подивитися «Кіборгів».

Будь-які обговорення, зовнішні оформлення й символи – хуйня на пісному маслі, тому що завтра відправиться в реальний або ментальний смітник.

Не витрачайте на це часу й займіться чимось корисним, бо ніхто вас окрім вас не врятує, а ось зжерти увагу, щоб ще хоча б на 1 день відстрочити вашу свободу – завжди будь-ласка.

#КвадратноГніздовим
_
Читать полностью
Погріб 19 Aug, 19:23
Та дайте йому вже ствола

Егоїзму допис.

Отримую від вас багато славнозвісного «фідбеку»: від товстого тролінгу і трешу інтернет-божевільних до цілих автобіографій, вдячності, влучних питань і свого бачення того, про що і для чого пишу.

Ось на останньому хочу зупинитися ближче.

Деяка частина підписників сприймає мене як спостерігача-висловлювача скромної думки. По аналогії з політичними анонімними блогерами, каналами дівчат про любов чи щось на кшталт того.

Не відчуваю потреби нав’язувати думки та готовий коректувати те, в чому доведено не правий, але в іншому – вибачте!

Самовпевненість в мене як у 13-річного, але те, про що я пишу, народжується з того, що я РОБЛЮ і відчув всім єством, а не з філософських роздумів на кофебрейках і навіть не за пляшкою водки, сидячи в сімейках перед вебкамерою чухаючи жирне чисто політологічне пузо.

Тут не міркування пітної рептилії в піджаку про ворогів народу на політичному каналі, а прямий ефір з підбитого, люто ширяючого чорного яструба.

Моя войовничість уходить куди далі затишних бложиків та обмежується тільки бюджетами, що поступають помірно, та не валяться з неба за допомогою позитивного мислення.

Це, до речі, до тих чуваків, хто вважає, що будь-яка спроба продати – це і є моя кінцева ціль і я сволота. Чуваки не думають, що просто за те, щоб звинуватити мене в меркантильності, я вже заплатив. Цікаво виходить, так?

Коротше, я не лайки збираю, і не кивки схвалення головою.

Гірше, що я можу уявити, це якщо людину, яка сидить в офісі та страждає, мій допис просто повеселить. Він сьорбне гарячого чаю, в голос орне, поставить лайк, репостне колезі (хай теж прокашляється) і… І все. Довбана сцена з «Чорного дзеркала». Брр…

З допомогою контенту можна зробити багато, але просто строчити дописи і думати думи – не те. Я хочу отримати відчутний результат.

Можна було б намутити курс по виходу зі зони комфорту та візуалізації. Розказати, як з його допомогою школьник з Красносілка заробив 300 тис чистими, да зрубити на домохазяйках мільйони через 3 дні. Зря, чи шо, я знаю, як по кроково застосовувати маніпуляції, про які пишу.

Сподіваюсь, в мене вже виходить якось впливати на життя людей, які встигли до мене звернутися. А може й тих, хто не звертався. Але прочитав і вплинувся.

Таким чином, поступово я краще розумію себе та аудиторію каналу. Завдячуючи чому знаю, що робити далі.

І пам’ятайте, перший костюм Залізної людини теж виглядав як банка шпрот!

Новий допис звичайного формату скоро буде на каналі. Прошу всіх, хто хоче вимовитись або хотів, але до сих пір не зробив цього, писати мені що завгодно на @loperok. Що подобається, чим допоміг, чим не допоміг, чого не вистачає, чому я козел і т.п.

За це і за прочитання низький вам уклін, вірні друзі та бойові подруги. Піду візуалізувати руль бмв!

#ЛіричнийВідступ
Читать полностью
Погріб 9 Aug, 18:59
Синій екран – DeadInside

Відкладаєте гроші, чи не так?
У кожного банкрота є кровні збереження в коробці з під взуття, десь глибоко в шафі. Тільки вони вже йому не потрібні.

Ми не знаємо хто старий, а хто молодий. Сивий дід може прожити ще 30 років після його останнього сексу, а паралельно молодняк не доживає й до першого. Так для кого ми живемо?

Я звичайно знаю, що АК-м вірніше чужих порад і слухатись потрібно тільки себе, в крайньому випадку, людину з АК. Але, ще я знаю, коли у вас відкладається відпочинок на завтра, понеділок, з наступного місяця – ви приречені чахнути над своїм золотом до імпотенції.

Тож, відірвіться від душі. Вижміть все тіло до останньої краплі та залийте все божественним вином. Причастіться марокканськими приправами на островах з ескортом так щоб вас депортували.

Кожній людині потрібна перезагрузка. Очистіть розум жахливо непристойними вчинками, дайте волю всім емоціям назовні. КРИЧІТЬ від щастя в дзеркало – не соромтесь особистості там.

Научно доведений факт – перед смертю мозок починає клинити на найсильнішому спогаді. Так ось: потрібно прожити так, ЩОБ МОЗОК НАХУЙ ЗАКЛИНИЛО ВІД ШИРОТИ ВИБОРУ СПОГАДІВ, ЗМУСИВШИ ЧЕКАТИ СМЕРТЬ ГІРШИХ ЧАСІВ.

А після обряду, на хвилі екзальтації, божевільно занурюйтесь у свої справи, бізнеси, роботу. Гарантований прорив труби-фантазії чекає на вас, що самооцінка почне посміхатися від щастя. І я буду радий.

Треба півотити життя, як мать їх, стартапи.

#Жиза
_
Читать полностью
Погріб 1 Aug, 19:19
Справа допомоги потопаючим

Я демотивую, так. Демотивація – це чудово, тому що краще відштовхнутись ногами від дна, аніж хвататися руками за воду (цитати великих цукерджобсів).

Але я не кажу «нічого не робіть». Робіть хоча б щось! Саме зараз, зараз, ЗАРАЗ. Але дивіться на свою ситуацію та не сподівайтесь на чудо.

Так, світ [особливо коли живеш несвідомо] неймовірно суворий та холодний. Ні, візуалізація – це не Шлях до Щастя і підкоп під тюремною стіною – позитивним мисленням не зробиш.

Так, якщо ви власних «інвесторів» не знайдете одразу, прийдеться вйобувати в 10 разів, в 100 разів, в 1000 разів більше, аніж Васяну. Вчитись та намагатись, ще раз, і ще раз.

Розраховуйте на те, що у більшості людей це займає багато часу. Якщо знайдете лазейку і доб’єтесь дуже швидких результатів – що ж, приємний сюрприз, молодці. Але, будь ласка, не починайте повчати інших робити бізнес. Радуйтесь, що фортануло. В лотерею теж хтось виграє.

Припустимо, подобаються вам мої статті. А чому я роблю велику ставку на канал? В мене є «інвестори» для щастя? Знання, досвід, люди?

Те, що я роблю в своїх унікальних умовах може зайняти у вас в десять разів більше часу. Або навпаки, менше. Це не важливо, може й моментально, тому що у вас давненько відкладено декілька мільйонів і ви просто боїтесь відірватися від кормушки, рахуючи, що радуватися будете коли небудь потім, а зараз «потрібно ще відкласти, дома, машини, квартири» - і так до сивого волосся, поки жопа не стане випльовуватися з офісного крісла з тугим клацанням чи карета швидкої увезе з інфарктом.

Виходячи з вашої ситуації, офігенно супер-конкретної і реальної на відмінну від кейса на сайті БМ-а, ви будуєте власний справжній план евакуації.

Я на каналі намагаюсь створити схему, дорожню карту. Але як і за який час ви цей шлях подолаєте, залежить від того, їдете ви на Харлеї або повзете пішком з цеглинами в рюкзаку. Різні ситуації бувають, і перший крок – визнати, що Херлея у вас немає, якщо у вас його немає.

Не будуйте стратегію на самообмані та вчіться терпіти Біль, коли це потрібно.

Вловлюєте?
_
Читать полностью
Погріб 25 Jul, 11:12
Давним давно, коли мені ще задавалося, що відео «Бизнес Молодость» дійсно можуть допомогти створити бізнес, мене мучило питання: якого фіга у чуваків в цих їх кейсах все так легко, шоколадно й швидко виходить?

В 99% випадків відповідь очевидно проста – це брехня, у цих людей немає того, що вони кажуть.

А що ж з тим 1%, у якого дійсно щось вийшло?

Ох, напевно, справа в «правильній постановці цілей»… А може вони якось особливо замотивовані? Дивовижно трудолюбиві? Ну фіг їх знає, я 6 років по синусоїді починав щось, провалювався і знову починав. Ось вам і мотивація.

Перестаньте мірятися по чужим історіям «успіху». Читати та дивитися для розваги або відмічати якісь деталі, які якось допоможуть у ВАШІЙ конкретній ситуації – можна. Мірятись – неможна.

А ось причина.

Необов’язково брехати, щоб здаватися крутіше. Можна просто не говорити всієї правди. Чорт забирай, навіть правду можна казати так, що суть зміниться повністю.
Так, відкрив хіпстер Вася чайну, мутив-мутив – і бах, у Васі вже 5 чайних.

«Після відкриття першої чайної я звернувся до інвестора.» - відповідає діловитий Вася.
Вася замовчує, що «інвестор» - це його батя. Вася поганий і не бізнесмен? Ні, він нормальний хлопець і бізнес в нього є.

Але чим, трясця, історія Васі допоможе Степану з Донбасу, який знімає кімнату в комуналці з папою-шахтером і мамою-медсестрою? Да нічим. Якщо Степан захоче вибратись з цього лайна, його стратегія буде відрізнятися від стратегії Васяна, як партизанська війна відрізняється від бліцкригу з літаками та танками.

Подібно баті Васяна, у кожного другого успішного «Васі» є свій «інвестор». Це може бути хто і що завгодно: доступ до грошей в тому чи іншому вигляді, особлива інформація, можливість довгий час проживати безкоштовно і не помирати з голоду (!!!) і т.п.

«особливий інвестор» – це той самий «секрет успіху», як в тому старому анекдоті з продажем помідорів та спадщиною тітки.
Нічого не відбувається просто так.

Ще раз, Васі – вони молодці, якщо не починають найобувати народ і роблять «бізнес». Мало, ДУЖЕ мало людей бачать навіть ті можливості, які в них під носом. В цьому і запорука підприємницької чуйки.

І я не про ті «зв’язки», коли чергове золоте дитя влаштовують на держ. Посаду. Багато корисних зав’язків треба ще вміти розпізнавати та грамотно визначити точку прикладання зусиль.

Але люди дуже переймаються про Почуттям Власної Важливості, і один з способів потішити його – показати свій успіх в найбільш «успішному» вигляді. Ти ж, блять, виглядаєш куди крутішим, коли розповідаєш про Бізнес-Шлях Спартанця-Самурая, а не про те, як жінка брата відстрочує тобі дозволи про земельні роботи одне за одним.

Наступний пост продовження.
Читать полностью
Погріб 24 Jul, 16:10
Креативний дайджест

Перед основним контентом тут, зацініть дописи про типи людей та партнерство на моєму другому каналі @creativnyi, який ведеться підпільно від вас:

Перша частина

Друга частина

Третя частина(вийде вже сьогодні)

Там ще багато чого.

Всередині:

А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!

«...Стратег працює до пенсії і каже: "Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі"...»

«...Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види...»

«...але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН...»

«...їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються..хуйнею...»

А в «Погребі» завтра вийде продовження теми минулих дописів.

#Кріейтор
Читать полностью
Погріб 18 Jul, 18:47
Печиво та водичка

Для тих, хто тільки приєднався до свята – починайте читати звідси.

Окрім всього затягнутого серед офісів є хіпстерські корівники. З кофейним автоматом, відносно вільним переміщенням по офісу, відносно неформальністю, відносно широкими можливостями. Відносно, відносно, відносно.

Потрібно розуміти, у всіх різний рівень допустимого. Комусь все це ну чесно підходить, тим більше, якщо вони комунікабельні, влучать в своє коло і взагалі з універу мріяли про атмосферу стартапного стартапу.

В кінці кінців, поглумитися над людиною можна по різному: посадити в тюрму фізично або змусити думати, що по іншому просто не буває, а в особливо витончених випадках – навіяти мрію про те, щоб сидіти в тюрмі, особливо якщо вона норвезького типу.

Те, що я пишу, направлено до людей, які принципово не можуть відчувати себе добре там, де будь-яким шляхом, жорстким, м’яким або дуже м’яким, в шахті або офісі, з печивом чи без, але обмежується свобода – і при цьому вони потрапляють в «тюрму в голові» та не бачать іншого виходу, окрім як залишити все як є.

Ок?

Я вам скажу стовідсотково, що в релаксно-хіпстерських, що в напряжно алькатрасних, енергія в мене висить на рівні 1-2 з 10, і я відчуваю себе немов у
трансі.

Саме в такий момент дупа на пару з головою починають безповоротно та остаточно вигадувати евакуацію. В цей чудовий момент підключаються всі енергетичні резерви. Все одно, що зробити квантовий стрибок в гіперпростір, коли ти знаєш, що пального залишилось як раз на один стрибок.

Кожен день перетворюється в відсторонене спостерігання, а мозок вирішує тільки одну задачу – де брати бабки, та куди їх жбурляти.
Варто віддати належне: братуха-мозок, непогано витягує ситуацію. Але потрібно бути чесним – його рішення базуються не на кофейній гущі, а на відчутному досвіді десятків граблів.

Що включає резерв(в моєму випадку так):

1. Розуміння, що мені по справжньому цікаво та чим хочу займатися. Навіть без довгострокового плану, тільки но з баченням найперших кроків. Для мене це виглядало так: почати писати, вкинути 10-15к в Телегу, дивитися що вийде, думати про наступний крок.

2. Чіткий термін шляху до світла – в моєму випадку два місяці до нового року, 30 з яких в «режимі скаженого бронепотягу», коли змінити рішення вже не можна.

3. Таємний інгредієнт, який робить все смачніше. Типу як в KFC. Він доволі хтонічний та про нього я вам якось ще розповім.

Був ще один дуже важливий момент, про який різні там «бізнес тренера» ніколи не говорять або дуже, дуже, ДУЖЕ сильно прикрашають, тому що правду дізнатися всю неможливо, а з нею все звучить не так переконливо.

Про це в наступній серії.

#зонаДискомфорту
#СеріалСловами
_
Читать полностью
Погріб 15 Jul, 11:21
Офісний тріп

Ловіть новий допис з серіалу про зону дискомфорту.

Обмовлюсь: коли я говорю «офісна креветка» – я не ображаю і не роздуваю своє его. Я розумію, як це бути креветкою і пишу зі всією відповідальністю.

Майже всі офісні креветки живуть у потужнішому, але практично несвідомому стресі.

Вони схожі на кішку в дикому затупі, яку посадили на кактус та обвели крейдою довкола. Всередині цього кола кішка п’є пивас по п’ятницях, репостить меми про понеділок та начальника, обирає «все включено» в Турції, страждає, але з кактуса не вилазить. Тому що це крейдове коло довкола здається мордорською стіною.

Можна по різному опинитися в такій ситуації…

Знаючи, що на роботі можна заробити швидше та точно надійніше, аніж в бізнесі (це правда) – спокійно піти на роботу. Залежить від людини, але для когось це буде найтемніший час у житті.

Є доволі м’які робочі місця, є більш традиційні: обід за розпорядком, пильна увага начальника, скрипти продаж, лапша на вуха, вискакування зі стулу з натягнутої либою при появі клієнта та інша йухня.

В конвульсивних спробах ще тренуватися тілом паралельно, вичерпуються всі бичі запаси фізичної та психічної енергії, які залишились з розслаблених часів – і салати з майонезом.

В такому стані, навіть смикатись в сторону бізнесу за якимось там хитрожопими схемами «Садовод» немає ні сил, ні запалу. Думки про те, що потрібно їхати декілька годин на ринок у вихідні, ааааа, вихіднііі-і.

Протриматись місяць, після чого психіка скаже «Дякую, достатньо» і захворіти. А на третій день лікарняної, з пачкою пілюль думати про вихід на роботу.

Якщо коротко – про прогул.

Знайти нову роботу, можливо з іншими «хіпстерськими» умовами. І, можливо, буде здаватися, що це вже не «кішка на кактусі», але це просто трансформація, яка не допоможе вибратись.

Я пропав останнім часом тож будемо виправляти це. Завтра продовжу про «хіпстерські» офіси та енергію на квантовий стрибок у вихід до стратосфери

#зонаДискомфорту
#серіалСловами
_
Читать полностью
Погріб 8 Jul, 11:21
Сонце, камінь та баклажан

А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!

Отже, три види людей:

1. Стратег може концентруватися на дрібних деталях задля загального успіху всієї картини. Розбивати космічно глобальну ідею на покрокові етапи та суворо їх додержуватися. Він може виявити та монотонно бити в одну точку і так, поки не отримає результат. Думаєте це легко?

Уявіть, що ви хочете полетіти на марс. Але простійте спочатку цілий день в черзі «Ашану» за ватманом для креслення та олівцями – і весь ваш запал розчиниться, як сніговик посеред липня. Стратегу вирішувати такі задачі не проблема, але йому потрібно допомога з питанням «яку задачу робити. Яка ідея?».

Він може опрацьовувати деталі 5-10 років, не знаючи, що поряд промайнули тисяча і одна ідея, на яких він міг би піднятися вже набагато вище.

Стратег працює до пенсії і каже: «Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі». І уходить, так не дізнавшись, що з його наполегливістю та постійністю можна було і на ензо заробити – для чого потрібно бачити далі свого носа.

2. П’яний майстер постійно скаче від ідеї до ідеї. Затримується на час ентузіазму та починає все з чистого листа. Люди з цієї категорії стріляють ідеями немов з кулемета, але з реалізацією дикі проблеми.

Відповідей на питання «що робити» на 1000 більше, аніж потрібно, але кожен політ в марс тут завершується на етапі вставання в чергу до каси за канцелярією для креслення.

І справа не в ліні! Лінивим може бути і стратег.

Справа в тому, що ідея, яка пів години тому лоскотала мізки своєю грандіозністю, вже померла на фоні нової СУПЕРГРАНДІОЗНОЇ, яка також через пів години стає «минулим сторіччям».

П’яному майстру важко контролювати всю цю фігню.

П’яний майстер в новій для себе області швидко доходить рівня «вище середнього», але потім з радістю забиває болт.
Зазвичай такий тип називають «творчими особистостями». Що, звичайно, туфта. Серед стратегів теж є творчі особистості.

3. Баклажани – це стратеги та п’яні майстри, що опинилися підсмаженими в клітці забуття – їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються не тим, що люблять: вирощують зад в офісі, пашуть на заводі т.п. Простіше кажучи – займаються хуйнею.

Стратег в баклажанному режимі буде страждати, але робити те, що не любить, бо «треба». П’яний майстер буде просто страждати, може ще читати різні «саксел-лайф-сторі».

Власне, більша частина людей відносяться до баклажанного підвиду. І я теж якийсь час до нього відносився.

Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види. І ось офісна креветка сидить з думками така «ой блін, так я ж П’яний майстер, в мене стільки ідей, стільки ідей, але на жодній не можу сконцентруватися!», після чого побіжить на обідню перерву.

Ні, вибач, офісна креветка, але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН.

«Баклажан» – це НЕ образа, а примус до дії. Заклик щось змінити та всіма силами вибратись з грядки.

У кожного типу повинна бути своя стратегія і тактика поведінки.

Ось десь в захмарному майбутньому розкажу про це. Скоро вийде серія дописів про маніпуляцію і як з її допомогою заробляють в інеті.

Жмакай на баклажан, якщо тема цікавить.

#Дисципліна
#дЕмотивація
_
Жбурнути в автора чимось словесним
Нео, Вийти з матриці
Читать полностью
Погріб 8 Jul, 10:36
​Чому так важко щось змінити

Спочатку прочитайте цей допис:
https://t.me/pohrib/235

Отже, якщо ви не у зоні комфорту, чому ж настільки важко змусити себе щось змінити?

Відповідь: ви знаходитесь в ситуації, яка витягує всю енергію, не віддаючи нічого назад.

Коли це трапляється? Коли ви робите те, що не хочете, та не бачите світла в кінці тунелю на чіткій та зрозумілій відстані.

Точніше, так: замість справжнього світла, вам підсовують бутафорію – зарплату, відпуску, підвищення, пенсію (ага, подорожувати на пенсії) і тому подібне. Ви-то намагаєтесь себе переконати, що це нормально, більшість так і живе й нічого не вдієш.

Але серце не обманеш – і як орган, якому загрожує інфаркт, та як щось всередині вас, що постійно, кожну секунду пручається цьому жорсткому збоченню над природою.

Не «комфорт» змушує вас кожного дня з пепсі-колою залипати серіальчики, а повна відсутність енергії, причому в гіршому варіанті, коли більша її частина уходить не на фізичну активність, а на нівелювання перманентної нервової перенапруги.

В такій ситуації єдиний варіант підтримати здихаючі ендорфіни – заїсти стрес кілограмом майонезу та відключитися.

Якщо хтось каже, що йому так «норм» – ніфіга. В нього немає сил навіть усвідомити своє положення та робити хоча б щось.

Із «зони комфорту» вийти важко, тому що на це потрібен величезний енергетичний викид.
Справа не в езотериці, я говорю буквально про фізичний стан.

Уявіть, ви біжите крос босими ногами по розпеченому вугіллю, на плечах у вас величезний рюкзак, при цьому вас фігачать метровою лінійкою по голові. Ви біжите вже як 40 годин, ноги підкошуються, дихання зривається… І тут вас наздоганяє симпатяга на кабріолеті та кричить в ухо: «Чувачелло, час тобі виходити із зони комфорту!».

Так ось, вийти з цієї, кхм, «зони комфорту» – це розігнатися як Усейн Болт в ситуації, яку я описав вище.

Щоб провернути подібне, не вистачить одних мрій про особистий вертоліт, так мене заєбавшої «правильної постановки цілей» та «хочу не дивитися на ціну в меню». Це все хуйня на пісному маслі.
А що не хуйня? Я розкажу. Але не в наступній серії :)

В наступній серії йтиметься про те, як кардинальний стрибок змінює життя, різким поштовхом витягуючи з дупи.

#зонаДискомфорту
#серіалСловами

Клікай 🐎, якщо знаєш, хто такий Усейн Болт або зараз нагуглиш.
🐎 304
Читать полностью
Погріб 2 Jul, 12:55
А ви ще не знаєте про таке

Летс рок

Сюрприз, про який я говорив давненько – новий авторський канал, який повністю присвячений практиці зачаровування текстів, Телеграму та жорсткому витрушуванню з інтернету грошей всіма можливими методами.

Вітаю вас на вечірці у @creativnyi! Підписуйтесь, читайте з вступного допису та готуйтесь до початку пригоди.

Чому я називаю «сюрпризом» та взагалі вважаю чимось, що повинно вас порадувати?

Лихі повороти

Якщо вам до душі «Погріб», ви можете помітити, що моє сприймання та погляди дещо відрізняються від того, що зазвичай виникає в голові у середнього по лікарні хворого.

Такий же підхід я зберігаю на новому каналі. Навіть якщо я напишу про те, що вам знайомо, я роблю це з несподіваного боку, що може повністю змінити уявлення про звичні речі.

Практична магія

Я постараюсь надавати як можна більше інформації, яку можна застосовуват тут і зараз. Інформацію цю я беру не з сайту «Цукерберг подзвонить», а з власної практики.

Коротше, ви безкоштовно отримуєте знання, які мені надходять за бабки та нерви.

Що, можливо, ще важливіше – я розповідаю, що робити точно не варто, якщо ви не хочете спустити все в молоко.

Нестерпна жорсткість

В мене взагалі немає тормозів. Ні граму політкоректності та поваги до «колег», які роблять хуйню.

Я пишу жорстко та чесно, називаючи речі своїми справжніми іменами. А значить, це цікаво та корисно читати.

Своїх не кидаємо

Те, про що пишеться, знадобиться не тільки тим, хто вже зрозумів, що гроші можна заробляти на дивані, сидячи в трусах з ноутбуком, але і чуваку з Дупосранську, який живе з мамою та бабусею на 40 квадратних метрів та працює в «АТБ».

Я чудово розумію, що реальність більшості людей сувора та не дуже приваблива, і хочу, щоб з неї міг вибратись кожен.

Кому це потрібно

Адмінам різних інтернет проектів, авторам блогів, маркетологам, підприємцям, інфобізнесменам та всім, хто хоче стати кимось з цього списку.

Кому не потрібно

З усього цього добра, на каналі буду писати про те, як текст на абзаци розбити, заголовок правильний вставити, а таке не буде цікавим прохожим людям та тим, хто не сприймає текст як інструмент та джерело заробітку.

Для «Погребу» на днях вийде звичного формату допис – там буде цікаво.

І підписуйтесь на @creativnyi .

#Анонс
Читать полностью
Погріб 26 Jun, 10:01
Метаморфоза ідеї. І це далеко не метелик

Ось та стаття, через яку я підняв сир-бор з Джорданом. Завдячуючи вам він зараз утихомирює хвилі та Лолу, це та що скоро 20. Ух яка несподіванка.

В середині багато про війну, навіть слово «політика» є, але суть далеко пішла і не туди. Просто війна – це банально зрозумілий приклад того, як ідея вилазить за рамки «ідеї» і становиться
реальністю.

Всередині

«...Проявляється де завгодно. В кастрованих формах ви розлучаєтесь з часом та грошима – машину там кадилом освятити...»

«...Якщо в вашу сторону лунають ці слова, значить вас приймають за ідіота...»

«...Звісно, ти, як Джейн, береш рушницю і докладаєш всіх зусиль, щоб наваляти кретинам пизди...»

«...Якщо ти нафантазував, що ти з таких, подумай – може краще ще раз пройди «Кол оф дюті»?...»

Читайте, не заляпайтесь:
https://telegra.ph/Kvadratno-gn%D1%96zdovim-po-grablyah-06-25
Квадратно-гніздовим по граблях
Ідея – політична, релігійна та будь-яка інша – прагне створити ілюзію, що ви і є та ідея. Неважливо, що у вас є тіло, потреби, почуття. Перед ідеєю все це випаровується, тому що ідея типу безсмертна. Це фігня проявляється де завгодно. В кастрованих формах ви розлучаєтесь з часом та грошима – машину там кадилом освятити. В більш запущених формах ви робите погано іншій людині – сина в кадети відправити або дочку змусити піти на фігурне катання проти волі, щоб олімпійська чепіонка виросла. Але сама жесть починається…
Читать полностью
Погріб 23 Jun, 20:28
​​​​Ніхто крім вас

Зараз буде питання, яке впливатиме на матеріал, що планується на вихід вже скоро. Більше стосується хлопців, але дівчата теж по фантазуйте.

Ось уявіть, ви молодий добродушний хлопець – Джордан. Є прекрасна дружина, яку ви любите, син – гордість фамілії «Лаундер». У вас все добре. Останні 3 роки працювали за кордоном, бо у влади вашої Лапландії мадагаскарські таргани в голові. Працюєте добре і заробляєте непогано – на хліб з салом вистачає.

Осіннім проливним ранком по телеку почали кричати про якісь польоти ворожої авіації. На славетну землю напала погана країна «Х», ну так сказали.

З почуттям патріотизму та іншими атрибутами брошури призовника, ви ставите підпис у витягу присяги. Через міцну спортивну статуру вас направляють в ДШБ «НІХТО КРІМ НАС». До татуювань не дійшли, ви ж не дурак, але…

Оскільки Ніхто Крім Вас, зібравши весь патріотизм в кулак після 3-ьох місяців учебки, вже летите авіацією на висадку в тил ворога. Від цієї операції залежить майбутнє Славетної Лапландії.

Літак підбивають. З взводу товаришів залишилась в живих третина, з яких половина 300-сотих парять на парашутах – про них ви вже не почуєте. Приземлившись на берег бачите, що Дюк – ліпший корєш з дитинства – біжить в слинявій паніці до вас. Це перше завдання для вас обох.

За 5 кроків до зустрічі, ворожий снайпер знімає голову Дюка з плечей, немов дипломат знімає капелюха перед тим, як увійти. А вам лишає тіло товариша. Ви шоковані від такого ресепшену впадаєте в ступор: в учебці такого не розказували.

Впавши на коліна перед Дюком і прицілом снайпера, ви інтуїтивно передрікаєте кулю. Опускаючи очі до низу, на відстані декілька кроків бачите гранату без чеки.

Протверезне сяйво осліпило ваші очі – це був Гад. Не той, що на небі, але теж з над можливостями.
Подивившись йому в очі, у вас з’явилось декілька варіантів продовження квесту:

1. 🐹 Якийсь олух кинув імітаційну гранату. Ви вже видихаєте з поліпшенням, але снайпер тільки затримав подих. Перед очима мерехтять вогні – в спектрі яких видніються всі моменти життя. Пуля трагічно розмазала ваш мозок по полю, але вже байдуже. В цинковій труні під постріли салютної групи ви зустрічаєте смерть. Почуття гордості наповнює кожного присутнього, прийшов навіть мер міста для вручення почесної відзнаки «Посмертно».

За мить до нірвани ви знали, що виконали велику місію і будете героєм. Вас занесуть в історію про переможну битву під ЛаВе.

Тисніть – 🐹, якщо цей варіант ваш.

2. 💂‍♂️Від розриву гранати вас відкидає на 10 метрів: берці в одну сторону, ноги по коліна в іншу. Пуля снайпера влучила в пах. Вдома на вас чекають почесті, але без мера. Вам дають виплату-компенсацію, понижують кредитні процентні ставки, пільги на проїзд та ставлять в чергу на квартиру. Всі вважають вас героєм. Ви намагаєтесь теж так вважати. Країни йдуть на мирову, а по вашій історії знімають фільм і ви стаєте відомим, поки тільки в Лапландії.

Клік на 💂‍♂️, якщо так буде норм.

3. 🥃 Відкривши очі по справжньому, ви опиняєтесь на серф-дошці десь на берегах Тихого океану. На спині у вас Лола 19 років. Яйця та голова на місцях. Лапландія з позором програє війну, ви – дезертир, який навіть у військкомат не прийшов. Ніякої вічної слави не має. Деякі мужики вважають вас сикуном. Але ви завжди можете послати їх нахуй. Що з Дюком – невідомо.

Жмакни на 🥃, якщо це те що треба.

#НадПитання
#КвадратноГніздовим
🐹 80
💂‍♀ 48
🥃 338
Читать полностью
Погріб 16 Jun, 20:02
Табір уходить в небо

«Телеграм» – тут випадок, що спочатку потрібно трохи подумати, потім декілька разів зробити, а потім вже думати глибше. Таким чином я почав з «Погребом» і не пошкодував.

Приємно, що люди стукають до мене з відгуками та питаннями. Я не з тих, для кого головне участь. Вже якщо вписуватися в щось, так робити це круто. Те, що мій канал розігріває комусь свідомість – це вже щось.

Тільки зараз у мене в голові потиху формується образ подальших дій. І знаєте? Мені цей образ до душі.

Написав статтю, куди рухається канал і вся його вільна концепція:
https://telegra.ph/V%D1%96dbijnij-molotok-dlya-st%D1%96n-06-15

Всередині

«…Цей етап – коли ти ще вважаєш, що зможеш терпіти начальників за ніякі гроші – проходить швидше, аніж здається…»

«…Справа не в тому, що мама перевела мені на карточку лямів так десять і тепер я такий охуєнний сиджу в бмв та розказую про свободу…»

«...Навіть якщо долетимо до Андромеди та відкриємо 10 вимірів. Це не добре, не погано, не сумно, але трохи весело…»

«…я не буду продавати рекламу або взагалі…. хоча пишуть по ній кожного дня регулярно…»

#Телеграм
#ЛіричнийВідступ
Вікно на волю
Канал «Погріб» я запустив стихійно, без особливого плану, окрім як, що вкинути гроші на розкрутку та писати, писати про свободу. Свобода зараз центральна тема мого життя, і була такою ледь не з дит. садку. Фішка не в тому, щоб стирчати засаленим та бородатим на Балі. Це всього лиш один з тисячі варіантів. Свобода – це коли тобою неможливо маніпулювати та керувати у своїх цілях. Коли краще померти, аніж прогинатися під чужу волю. Коли ти чітко відокремлюєш, що в тебе пхають, а що йде від тебе. А ще розумієш…
Читать полностью
Погріб 13 Jun, 19:19
​​​​Свобода..свободі..свободи..

Я сумнівався, чи брати свободу за основу каналу. Заїздили її останнім часом, до вульгарностей, «Свобода!». Тільки я так і не вигадав, що було б актуальніше та ближче мені.

Звучить як фраза з промови кіношного американського пана президента, але свобода – це вища цінність. Я вам кажу, будь-яка спроба обмежувати, роздавати команди та маніпулювати викликає в мене різку задуху з позивами хутчіше та жорсткіше позбутися від джерела подразника.

Ми й так залежні – від навколишнього середовища, базових потреб, часу, це об'єктивні штуки, які можна, ̶а̶л̶е̶ ̶н̶е̶ ̶п̶о̶т̶р̶і̶б̶н̶о̶ частково обходити за допомогою науки. Цікаво спостерігати, з якою баранячою ретельністю люди заганяють себе в додаткові рамки штучних ідей, ідеологій, заздрості, графіків, мундиру, в погоні за бабками, «діснеївських» відносин та іншого сміття, яким заміщається природне сприйняття світу.

Так вийшло, що в якийсь момент я вилетів з цього. В голові розлився океан. Канал – спроба перелити вам цей океан через воронку пляшкової горлянки. З безлічі я хапаю випадкові теми. Це відбувається майже рандомно та в крайні дні я обмірковував дещо систематизувати все це.

На днях детально розповім про концепцію каналу «Погріб», про те, куди буде рухатися канал та чому варто залишатися зі мною тут. Або не варто – самі вирішуйте.

#ЛіричнийВідступ
Читать полностью