Погріб

@pohrib Нравится 6

Погріб думок
Пейотна вечірка здорового глузду. У пошуках критичного мислення, руйнуючи шаблони.
Про маніпуляції, ілюзії, грошики.
.
.
.
@LOPEROK
Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги


Написать автору
Гео канала
Украина
Язык канала
Украинский
Категория
Блоги
Добавлен в индекс
14.02.2018 20:58
реклама
Новый робот Гена
Быстрая покупка/продажа рекламы в Телеграм-каналах!
TGAlertsBot
Мониторинг упоминаний ключевых слов в каналах и чатах.
TGStat Bot
Бот для получения статистики каналов не выходя из Telegram
6 753
подписчиков
~3.4k
охват 1 публикации
~1.1k
дневной охват
~2
постов / нед.
50.5%
ERR %
26.65
индекс цитирования
Репосты и упоминания канала
91 упоминаний канала
44 упоминаний публикаций
2 репостов
Територія
Почни Щось!
Робота в Українi
Відкритий космос
КУНІВЕРМАG
Реклама
Реклама
Otzyvy
Етикет
Досконала мова
Українська мова. Тест
Територія
Карпатський волоцюга
Пасок небезпеки
Відкритий космос
Фройд би плакав
Книжное Братство
Платина
БРАТИ ЯКОВЛЕВИ
Цитати та афоризми
Сповідь невдахи
Робота за кордоном
Робота в Українi
Навігатор по ТГ
Блог юриста
Територія
НЕ ЗДАВАЙСЯ
Америка навиворіт
Цитати та афоризми
Польська мова
МОЖЛИВОСТІ
Пасок небезпеки
Український бізнесмен
Джерело в АП
Про Мандри
Verum
Відкритий космос
Цитати та афоризми
Цитати та афоризми
Smartan
Платина
Чорнозем
Цитати та афоризми
Етикет
Територія
Українська мова. Тест
Українське слово
Каналы, которые цитирует @pohrib
Почни Щось!
Obozrevatel.ua
Новостройки Киева
GymTraining
Sale Ukraine
Виталий SHARK
Почни Щось!
Электромобиль
Электромобиль
ЯжеМаркетолог
PM без проблем
СУПЕРЛЮДИ
Почни Щось!
Конкретика
Копыльцов
Путешествия из Украины
Вільна думка
Територія
The history of time
🌋DОВЖЕНКО
KermoUA
Timinsky
Пасок небезпеки
9 Новостей
Тук-тук. Хто там?
the Шалений
🌋DОВЖЕНКО
Український бізнесмен
Солов'їна 2.0
Солов'їна Мова
Цитати та афоризми
BITSIDE
Infeach
Меломанія
Lowcost.UA
Catalog UKRTG
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
Погріб 16 Jun, 20:02
Табір уходить в небо

«Телеграм» – тут випадок, що спочатку потрібно трохи подумати, потім декілька разів зробити, а потім вже думати глибше. Таким чином я почав з «Погребом» і не пошкодував.

Приємно, що люди стукають до мене з відгуками та питаннями. Я не з тих, для кого головне участь. Вже якщо вписуватися в щось, так робити це круто. Те, що мій канал розігріває комусь свідомість – це вже щось.

Тільки зараз у мене в голові потиху формується образ подальших дій. І знаєте? Мені цей образ до душі.

Написав статтю, куди рухається канал і вся його вільна концепція:
https://telegra.ph/V%D1%96dbijnij-molotok-dlya-st%D1%96n-06-15

Всередині

«…Цей етап – коли ти ще вважаєш, що зможеш терпіти начальників за ніякі гроші – проходить швидше, аніж здається…»

«…Справа не в тому, що мама перевела мені на карточку лямів так десять і тепер я такий охуєнний сиджу в бмв та розказую про свободу…»

«...Навіть якщо долетимо до Андромеди та відкриємо 10 вимірів. Це не добре, не погано, не сумно, але трохи весело…»

«…я не буду продавати рекламу або взагалі…. хоча пишуть по ній кожного дня регулярно…»

#Телеграм
#ЛіричнийВідступ
Вікно на волю
Канал «Погріб» я запустив стихійно, без особливого плану, окрім як, що вкинути гроші на розкрутку та писати, писати про свободу. Свобода зараз центральна тема мого життя, і була такою ледь не з дит. садку. Фішка не в тому, щоб стирчати засаленим та бородатим на Балі. Це всього лиш один з тисячі варіантів. Свобода – це коли тобою неможливо маніпулювати та керувати у своїх цілях. Коли краще померти, аніж прогинатися під чужу волю. Коли ти чітко відокремлюєш, що в тебе пхають, а що йде від тебе. А ще розумієш…
Читать полностью
Погріб 13 Jun, 19:19
​​​​Свобода..свободі..свободи..

Я сумнівався, чи брати свободу за основу каналу. Заїздили її останнім часом, до вульгарностей, «Свобода!». Тільки я так і не вигадав, що було б актуальніше та ближче мені.

Звучить як фраза з промови кіношного американського пана президента, але свобода – це вища цінність. Я вам кажу, будь-яка спроба обмежувати, роздавати команди та маніпулювати викликає в мене різку задуху з позивами хутчіше та жорсткіше позбутися від джерела подразника.

Ми й так залежні – від навколишнього середовища, базових потреб, часу, це об'єктивні штуки, які можна, ̶а̶л̶е̶ ̶н̶е̶ ̶п̶о̶т̶р̶і̶б̶н̶о̶ частково обходити за допомогою науки. Цікаво спостерігати, з якою баранячою ретельністю люди заганяють себе в додаткові рамки штучних ідей, ідеологій, заздрості, графіків, мундиру, в погоні за бабками, «діснеївських» відносин та іншого сміття, яким заміщається природне сприйняття світу.

Так вийшло, що в якийсь момент я вилетів з цього. В голові розлився океан. Канал – спроба перелити вам цей океан через воронку пляшкової горлянки. З безлічі я хапаю випадкові теми. Це відбувається майже рандомно та в крайні дні я обмірковував дещо систематизувати все це.

На днях детально розповім про концепцію каналу «Погріб», про те, куди буде рухатися канал та чому варто залишатися зі мною тут. Або не варто – самі вирішуйте.

#ЛіричнийВідступ
Читать полностью
Погріб 12 Jun, 10:10
​​Мене тут допіру спитали, чому дописи так рідко.

Я би не сказав, що для авторського каналу такі дописи прям аж рідко, тим не менше: основа мого каналу – великі опрацьовані тексти. Я накидую декілька тем, пишу м'ясо, а потім його «обробляю». Іноді одразу декілька статей майже готові. Стан «майже» може затягнутися, і поки вони не достатньо добрі, публікувати їх не можу. Іноді такий матеріал готовий, але по плану я показую пізніше. Бувають і затупи на декілька днів з проривом в кінці.

Тем багато, розказувати хочеться і я постійно пишу, як мінімум в голові, але публікую по мірі готовності та плану.
Якщо якийсь час статті не виходять, значить я весь в їх підготовці та скоро вам буде цікаво. Ну а постити щось аби було – це не моє.

Якось так.

#ЛіричнийВідступ

Тисни пончик 🍩, щоб я так не хвилювався.
🍩 494
Читать полностью
Погріб 6 Jun, 13:13
Картонний бедтріп в піджаках

Під офісом я маю на увазі не тільки чотири стіни, стільці з столами, а нерухомий образ життя з графіками, начальниками, імітацією діяльності, безрезультатними загальними зборами, кофе-брейками, вимушеним соціальною взаємодією та повною відсутністю гідності.

Сьогодні в програмі:
https://telegra.ph/Velika-of%D1%96sna-st%D1%96na-06-06

«Офісній системі начхати, що ви – людина, а не мозок в колбі...»

«Зарплата, може, підвищується, зад просижується в кріслі все м’якіше, але суть не змінюється...»

«Не впишетесь в загальну структуру – вас швидко замінять, яким би ви охуєним та неповторним себе не вважали...»

«... Резонне питання – навіщо я не це пішов...»

Для особливо уважних, все тут:
https://telegra.ph/Velika-of%D1%96sna-st%D1%96na-06-06
Велика офісна стіна
Тіло людини створено для руху. Діяльність, де потрібно постійно сидіти та витріщатися на світ – антиприродна. Крапка. Вихід на перекур в обід – це не рух. Сходити в качалку, відсидівши перед цим 8 годин в кріслі – краще, чим нічого, але не рух. Офісній системі начхати, що ви – людина, а не мозок в колбі. Просто виконуйте свою функцію, тисніть копку, отримуйте результат і геморой. Жінки краще адаптовані для сидячої роботи, але не так, щоб взагалі не рухатись. Для мужика– це пришвидшена в рази 1,5-2 смерть з…
Читать полностью
Погріб 25 May, 19:19
Штормове попередження в стакані

Повернемося до 'https://t.me/c/1309940815/239' rel='nofollow'>теми попередніх дописів де черговий Васян із Дупосранську має масштабний розмах думок, як Boeing 777. Що тільки погіршує ситуацію.

Людям у всіх кутках земної кулі, життя здається дуже складним. Більшість з нас відчуває тривогу перед нібито масштабними проблемами.

Наприклад, поїхати до Києва.

Для Васі це була ціла подія, що супроводжується народженню самопроблем.

Це ж столиця! Там же конкуренція! А житло скільки коштує! А їжа яка ж дорога! А скільки людей туди їздять! Ууу…

Відносно крупну компанію з оборотом у декілька сот мільйонів Вася буде сприймати, як дещо неосяжно велике з чудернацькими внутрішніми процесами, доступними тільки обраним, неймовірно розумним, та що там, тільки богоподібним людям!

Думає про це Васян – і у нього починає кружити голову. «Ну нафіг.» – пролітає в голові Васяна, і він далі продає плитку в Дупосранську.

Якщо б Вася відчув бурю в стакані на собі – він не зміг би дивитися на ці речі як раніше.

Якщо зовсім коротко, буря в стакані – це коли щось здавалося складним і масштабним, а коли ти це зробив, глянув назад або трохи зверху – зрозумів, яка ж фігня це все.

Банально, але складання іспиту ЗНО – та ж буря, зміна місця роботи – знову починає штормити.

Наприклад, коли бачиш ту ж громіздку структуру з середини, розумієш, що, кажучи дуже м’яко, нічого такого немає. Декілька відповідальних людей, стадо ідіотів, кілотонни нікому нафіг не потрібних процесів, рішень, проблем – все як у людей.

Будь-які «складності» – цілком штучні. Чим більше якась сфера життя намагається здаватися «елітарною» та «недоступною» – тим менше в ній буде суті. Заходиш всередину – і відчуваєш тонкий флер найобу.

Пізнавши бурю в стакані, з одного боку, світ більше не здається повним загадками. На справі все ЗАВЖДИ в тисячу разів прямолінійніше і до смішного простіше, аніж думав.

З іншого боку – завдячуючи розумінню простих та логічних законів, ти бачиш, що все, що обмежувало тебе – розсипається в пух і прах.

Питання, які ти задавав колись, перетворилися в дещо смішне, на рівні «Па, звідки беруться діти?».

Хтось скаже, що я говорю про звичайне отримання досвіду. Анн-ні.

Тому що я зробив одне з найголовніших відкриттів: навіть опинившись в цій «бурі», людям так і не доходить, що буря ця – в сраному пластиковому стаканчику.
Читать полностью
Погріб 23 May, 14:14
Слава Дурову, слава..!

Що робити в Телеграмі чуваку, який щойно звільнився з роботи та доїдає останню пачку гречки?

Кому він може бути цікавим?

Якщо нікому, то як зробити так, щоб був цікавим?

Приблизно такі й ще десяток-других питань я задавав собі більше року тому.

Однак, вже літом 2018 почав заробляти перші більш-менш серйозні гроші з Телеги (не мільйон, але...), і ось в листопаді гарний вихлоп — більше 30 тисяч за три дні на запусках в один допис на цьому каналі. По факту, 30 хвилин реальної роботи, але..

Це був ні на краплю не простий та зовсім не швидкий шлях, він з'явився не на порожньому місці.

Сумнівні генії, які обіцяють швидко, «300к через місяць» і всякі такі балачки для малолітніх дебілів — обманюють вас і маніпулюють базовим бажанням халяви.

Тільки 26 травня на ПРИВАТНІЙ конференції у вигляді самознищувального тексту, я викладу вам весь свій досвід ведення істино крутого каналу:


Програма передачі

— Як заробляти хоча б перші 5 косарів в Телезі, якщо ви не те, що починаєте з нуля, а самі — повний нуль?

— Що робити, якщо вчора ви звільнились і вибираєте між тим, щоб вкласти в Телегу чи купити собі носки?

— Як не стати черговим розчарованим телеграм-лузером і вийти хоча б на 10-15 косарів в місяць

І багато іншого — цілих 3+ дня інтенсивної конференції, починаючи з неділі, 26 травня.

Не прогавте шанс, підписуйтесь саме зараз, доступ закрию через три дні.

Посилання розчинилося, адмін готує нове
Читать полностью
Погріб 21 May, 17:17
​​​Всього лише чергова втрачена можливість

Текст нижче особливо актуальний для всіх тих, хто хоче завершити історію з офісами або злізти з маминої шиї. :)

Коли я проспав тренд пабліків «Вконтакте» — мені було сумно. Коли я прогавив тренд «Інсти» — я істерично реготав.

Якщо б я, інакше не скажеш, проєбав «Телеграм», тоді б відмовився від престолу, видалив інтернет, заліз під шафу і став би там жити, харчуючись пилом і тараканами в знак власної неспроможності як людини, наділеної здатністю хоча б чуток рухати мізками.

Це дивовижно, але все вийшло. Почуваю себе доктором Франкенштейном над ожилим монстром.

Перший текстовий запуск курсу в листопаді падаючими мені на карточку грошима під звуки саундтрека «Інтерстелар», попиваючи сідр, окупили всі мої витрати на канал зверхом, ще вершки залишилися. Такого я не відчував давненько.

Адже сам запуск я проводив на 300 підписників! Так рано, по-моєму, ще ніхто запусків не робив. Більш того, я майже не використовував ніяких єбанутих маніпуляцій на кшталт впарювання по акції, розтягування вебінару на тижні для підвищення значимості, того дурного капсу через букву нашпигованого смайликами. Хоча ефект з такими спеціями був би жирнішим, це точно.

Коротше кажучи, я вірю в «Телеграм». Аве, Дуров!

Два рази підряд в одну лузу, красень. Годує вже друге покоління проникливих людей, які бачать можливості, хочуть гідно заробляти і, при цьому, жити де завгодно і як завгодно. (майже)

Зрозумійте правильно, я не «серійний підприємець» і не успішний успіх. Я звичайний розслаблений чувак з елементарними потребами. У мене було вдосталь моментів, коли в гаманці навіть кактуси не росли. Це навчило мене бачити далі свого носу і, коли це необхідно, переводити мізки з режиму очікування в дію. Хтось на це витрачає місяць, хтось рік, я, наприклад, барахтався років 5. Але більшість проводить в очікуванні дива все життя, навіть не намагаючись шолохнутися. Се ля ві.

Що буде через два дні:

1. Я стартую Конференцію по телеграму, а після – 2-ий потік курсу з оновленими умовами, набагато більш жирними, ефективними і смачними для вас. Якщо, звичайно, ви хочете заскочити в набираючий швидкість потяг. Коли за 2-3 місяці та якихось 15-20 тисяч гривень вкладень можна створити собі напівпасивне джерело доходу від 20 тисяч щомісяця на найближчі 5 років.

Такий прогноз ви вже могли чути та я його офіційно підтверджую. Саме тому я сам перенаправляю всі свої сили на «Телеграм», залишаючи зі всіх сторонніх джерел доходів тільки один, який мені особисто подобається. Звичайно, думок про майбутнє в офісі, кар'єру криветки з мозолями на дупі в моєму житті більше не буде в принципі.

2. Трохи пізніше, разом з цим буде крутий сюрприз для тих, хто хоче робити контент для себе, для бізнесу або як фрілансер; да такий контент, який приносить гроші, увагу і навіть серце читача.

Що далі

Після запуску курсу Погріб запрацює в штатному режимі. Ще більше контенту, ще цікавіше, ще жорсткіше.

Тисни 👨‍🚀, якщо падаючі на картку гроші, з ковтком сідру під «Інтерстелар», не так вже й погано.
👨‍🚀 282
Читать полностью
Погріб 19 May, 19:33
У нас не відпустка – ми завжди так живемо

Сьогодні вихідний день. Я дізнався про це зовсім випадково, коли в суботу покликав товариша прогулятися.

Ось вони – приємні моменти з Lay's, коли тобі абсолютнішим чином, від усієї чорноти душі начхати, який сьогодні день. Будні, вихідні, свята, день, ніч, місяць, рік – ти взагалі не в курсі. Гей, хто-небудь, дайте календар – Зева Делюкс закінчилася.

Це ж круто в середу піти в свій улюблений парк і побачити натовп людей: о, сьогодні вам, щасливчикам, свято призначили, яка краса!

Як завод переробляє сміття і отримує на виході, наприклад, пластик, так офіси переробляють життя, час і здоров'я людей, на виході видаючи квартальні звіти.

В офісі завдання і «реальність» підганяються під розклад. В адекватному світі все кардинально навпаки: розклад відштовхується від завдань і реальності.

Якщо я знаю, що весь день відчуваю себе краще, коли бахну пару-трійку кілометрів о 6 ранку, то я встаю о 6 ранку тільки з цієї причини, а не тому що в 9 мені вже потрібно посадити жопу на крісельце.

Зрозумійте правильно, роботи у мене дуже багато, але я не відчуваю ніякого тиску, крім того, що встановлюю собі сам, щоб досягти певних ясних цілей.

Є люди, які пішли у фрілансери, але вирішили повернутися на роботу, тому що «не змогли себе організувати». Так ось, це піздабольство або напівправда.

а) Вони кинулися у фріланс наосліп, не володіючи нормальними знаннями і не розуміючи, як шукати клієнтів; в результаті пожили місяць на мівіні, прострочили виплату по кредиту за Солярис і побігли сідати назад на «причандали» сюзерена за стабільний оклад.

б) Вони абсолютно інфантильні, психологічно залежні та, швидше за все, косячат у всьому – не можуть схуднути, не можуть припинити жерти всяке лайно, не можуть знайти собі дівчину / хлопця і взагалі настільки сірі та похмурі, що фільм «Туринський кінь» на їх тлі – «Месники: Фінал».

Суворо – ну так і я не мати Тереза.

Є окрема позиція тих, хто ходить в офіс і обожнює раніше зайняти чергу до кулера. Звучить вона приблизно так: «офіс – це серйозно, це кар'єра, а ваші інтернети – дитячий садок».

Як не дивно, в 2019 році дуже і дуже багатьом людям як і раніше незрозуміло, яким чином можна заробити грошей, якщо ти не одягнув сорочку і не згорнувся калачиком на килимку начальника.

Про це буде в наступних серіях
Читать полностью
Погріб 18 May, 19:19
Вибір ліжка

Запам'ятайте, для людини «без зв'язків та грошей» завжди є два шляхи:

Шлях перший: дивний

Це той, що я вже описував дописами вище.

Він дуже короткий та його обирають майже всі. Це навіть не зовсім шлях, тому що людина дорогу, як правило, обирає сама, а в цьому випадку дорога з'являється з людиною.

1. Йдеш на нудну низькооплачувану роботу в рідному Дупосранську або таку ж нудотну низькооплачувану в великому.
2. Вважаєш, що тобі ще пощастило — бач. однокурсник вже 3 роки шукає, знайти не може. Ех, тяжко, безробіття в країні, Велика, мать її, Депресія!
3. Ходиш на нудну низькооплачувану роботу, по тиху виплачуєш іпотеку.
4. Помираєш.

Метафорично це виглядає так: спиш на не зручному ліжку зі старим продавленим матрацом та старчачою пружиною. Все болить, все мліє, і навіть коли краще спати на підлозі, аніж на такому ліжку — ти нічого не змінюєш.

Другий шлях: логічний

Цей шлях вимагає використання мізків хоча б на середній інтенсивності, тому доступний одиницям.

Тут зрозумійте правильно: я нікого не хочу образити.

Використання мізків — здатність, що набувається, розвивається і про те, чому у такої кількості людей стоїть блокиратор цієї здібності, я напишу окремий допис.

На другому шляху ти не залишаєш собі право залишатися на місці, постійно рухаєшся, якщо почуваєш щось неладне — ти пробуєш наступне.

Якщо ліжко незручне — ти негайно змінюєш його. Ти пробуєш водяний матрац, жорсткий, ортопедичний, спальний мішок, кріокапсулу, спати на ходу — що завгодно, але не залишаєшся там, де тобі погано, доки не зрозумієш, що весь цей час і спати не хотів (наприклад).

Це, свого роду, внутрішній природній відбір, який в результаті приводить і до зовнішнього відбору.

«Але ж змінювати ліжко так страшно!» — думає чувак, який йде по першому дивному шляху.

А говорить він так, тому що ніколи не пробував на собі ефект «бурі в стакані», який став одним з найголовніших факторів мого нинішнього прориву.

Звичайно, все розкажу, залишайтесь на зв'язку.
Читать полностью
Погріб 15 May, 15:15
Чисто символічно

У минулій серії ми з'ясували, що в більшості випадків батьки не заохочують спроби дитини вирватися з того рівня, на якому застрягли самі батьки.

Дотримуючись стандартного патерну, вони відправляють позбавлених волі істот в університет або шарагу простіше.

Так вже вийшло, що знань, які потрібні в реальному світі, в наших універах не дають. Отримати їх можна тільки самоосвітою. Який середньостатистичний студент цим займається? Один з...?

І після універу діти, отримавши на руки заповітний туалетний папір в твердій обкладинці, «без досвіду і зв'язків» йдуть працювати в рідному Мухосранську на єдину доступну їм спеціальність — менеджерами з продажу

В манагерах може опинитися і «юрист», і «геолог» і «лікар» — в загальному, будь-який «дипломований спеціаліст». Забавно, що вони дуже люблять на це скаржитися. Мовляв, раз вони «відсиділи» 5-6 років за партою, то тепер їм хтось щось винен. Хі-хі.

Іноді «роботу мрії» братці шукають за роченят 5, за які встигають залетіти і одружитися / вийти заміж, продовжуючи жити з батьками.

Коли робота знайдена і дитя садить дупу в офісне крісло, батьки радіють — дитина «влаштувалась», фух, слава богу. Можна видихнути.

Отже, що отримує щасливчик.

Оклад — чисто символічний, в результаті дохід вражає уяву: тисяч 5-7, за умови, що не наєбут. У найуспішніших — 15, а якщо 18 — то прям у Христа за пазухою людина, а грім цього успіху ще довго луною лунатиме в небі Мухосранську.

До речі, фраза «чисто символічно» — це прямо-таки девіз всього майбутнього життя нещасного. Її можна написати на двері, викласти плиткою у ванній або написати в Пейнті і поставити на робочий стіл.

«Я ЖИВУ ЧИСТО СИМВОЛІЧНО».

Рік-другий-третій чуваки проходять через Чистилище під пильним поглядом місцевого пупа Землі, п'ють «Жигулівське», беруть кредити на смартфони і бюджетні говновозки з хорошим кліренсом і місцем для 2-3 піздюків.

Створюють такі ж чисто символічні «сім'ї», живуть з вічно незадоволеними дружинами і чоловіками, за все життя так і не дізнаються, що таке справжній секс, ростять нещасних дітей.

А потім... А потім ніякого потім не буде. Тільки смерть(нарешті).

Пів життя вони продають гарячі тури, так і не дізнавшись, що ще на початку було 2 шляхи... Про них я, ймовірно, розповім у наступній серії.

rel='nofollow'>Відправляй цей допис знайомим. Так, чисто символічно.
Читать полностью
Погріб 15 May, 11:00
Т-1000

Щоб дістатися до зрозумілої мети, наприклад, схуднути - необхідно бездоганно слідувати заздалегідь визначеному плану.

Припустимо, ви вирішили бігати вранці 3 рази в тиждень і, о диво, дійсно почали це робити. Протрималися місяць і не пропустили жодного ранку, як раптом ... перестаратися з п'ятничною гульньою.

І ось, коли в суботу потрібно бігати, не можете підняти голову-гирю з подушки.

«Нічого, замість сьогодні побігаю завтра» - думаєте ви, але виявляється, що завтра вранці є якісь інші справи.

З одного такого просереного моменту мозок починає бачити причини НЕ робити там, де раніше навіть не намагався їх шукати.

Єдине відходження від плану - і все летить в пекло за принципом карткового будиночка.

Кожен рік бездіяльності – мінус 10% до шансу, що ти щось почнеш змінювати.

Якщо прогрес-бар твоїх перспектив і мотивації не в мінусах, раджу вибиратися.

В чому чудово допоможе канал — @startsomethingnow. Тут є все: від мануалів на кшталт «Де взяти ті 50к», до інструкцій, як їх не профукати.

Почни щось – це квінтесенція мастрідів, на які ми заслуговуємо. Добірки книг, що допоможуть вправляти мізки, та івенти для відточеня навичок на максимум.

Щоб стати довбанним термінатором, ви маєте стати ідеальним у всьому.

Як говорив Гендельф:

"Кріпись. Твій земний шлях не закінчен".

Я додам: закінчувати будете деінде, а починати треба з чогось.

@startsomethingnow
Читать полностью
Погріб 10 May, 14:14
Життя квадратно-гніздовим

Продовжуючи пройдусь по темі, на яку отримую багато запитань: про оточення-болото, що намагається тебе всмоктати.

Деякі мої родичі та знайомі при зустрічі досі дивляться на мене як на блаженного й убогого, місцевий експонат.

Мовляв, займаюсь якоюсь ну зовсім вже термінальною фігнею, якщо відмовляюсь стояти кожного понеділка в пробках о 8 ранку. Хоча, є і ті, кого я переконав, навіть із старшого покоління.

Окей, думаю, всі вже зрозуміли, що я стою весь такий в білому пальто. Але фішка в тому, що надіти біле пальто та встати поряд – не так вже й важко. Щоб взагалі легко, треба зрозуміти, звідки взагалі взялися обмеження.

Ось одна така причина.

У покоління по старше, що пройшло через радянський автоматичний розподіл після училищ або чехарду дев’яностих, виробилась певна алергія на активний рух.

Грубо кажучи, якщо їх дитина займає грошей на бізнес, бігає, метушиться, падає, вибирається, знову намагається – це погано. До того ж, не має різниці, скільки він при цьому заробляє: -100, 0, 100 або 300. В будь-якому випадку – це небезпечно, це ненормально, це хвороба і закінчиться дуже погано (скоріше за все, гратами або суїцидом), які не були б успіхи.

Якщо ж малий кожен день відпрацьовує на свої 7к відповідаючи на гудки, або тулить горбачів на держ. службі – то це в рамках допустимого, навіть добре.
Краще так, аніж страждати в бізнесах, в яких «нічого не можна без зв’язків».

Для них сам факт присутності в офісі несе за собою флер серйозності, незрозуміло великої надійності та відчуття, що там можуть навчити чомусь загадковому та недосяжному, хоча нічого подібного там і близько немає (це вже зовсім інша історія).

Пріоритет – та сама омріяна «стОбільність». Чхати на почуття, чхати, що живеш як кріпосний, чхати, що твоєю сракою можна потопити авіаносець – головне, що копійку на горбушку батону завжди дадуть. А там, гляди, й до начальника доростеш!

Така програма, як і пара сотень інших, програмується протягом всього дитинства.

Накладається все це на депресивну пост-радянську реальність і отримуємо ефект, що порівнюється з експериментальною хіміотерапією, проведеною на абсолютно здоровій людині.

До чого це приводить ще зелену незміцнілу свідомість? Про це у наступній серії, не перемикайтеся та включайте оповіщення.
Читать полностью
Погріб 5 May, 19:19
І це вони називають виходом?

Всі говорять, мовляв, «виходь із зони комфорту!». А як то, сука, в неї потрапити?

Тема зі зоною комфорту – це чудова можливість оцінити, як недолуге, зашорене мислення, вдало розжовується всіма достигаторами особистого тренінгу, і всіма, хто бездумно підтримує їх.

Що взагалі таке «комфорт»?

Заради фану зачитаю вікі: «комфорт – затишок, зручність, сукупність побутових зручностей.
І ви мені хочете сказати, що прагнете покинути затишок в сукупності з побутовими зручностями?

Скажіть, будь-ласка, що з наведеного нижче можна назвати затишком, комфортом:

1. Небажання прокидатися, бо попереду на вас чекає метро, час-пік і пробки по 3 години.
2. Постійний свербіж поміж мозковими півкулями з параноїдальними думками, в стилі «Де брати гроші на виплату іпотеки?»
3. Мігрень від проблем, що вже відбулися, і страх, від тих, що чекають завтра.
4. Ожиріння різної ступені з симптомами дзеркальної хвороби.
5. Безповоротні черги в АТБ з 10 людей, кожен з яких скупився, наче на, чорт забирай, Різдво.

Ні, ну серйозно, дискомфортніше може бути тільки рак яєчок або параліч.

Зони комфорту не існує. Знаєте чому? Тому що коли ви в ній, ви навіть не думаєте про це. Коли спіднє вам не тисне, ви не помічаєте, що воно на вас.

Ви не будете вирішувати суперечки з дружиною, поки все добре.
Ви не будете заробляти більше, поки колектори не зажмуть вас в кутку.
Ви не будет жити краще, поки не повірите в смерть завтра.

Поїхати в тропіки або гори – це не вихід із зони комфорту. Як мінімум ви стаєте сильнішими, розумнішими та задовольняєте потребу інтересу – це піздець, як комфортно.

Отримавши по пиці у бійцівському клубі – це не вихід із зони комфорту. Вихід з стабільності – так. Але комфорт тут ні до чого.

Якщо «особистий тренер» каже вийти на майдан і клянчити гроші у зустрічних – це не вихід, а ідіотизм, що викликає емоції нібито ЩОСЬ таки відбувається.

Пролог: якщо вам радять виходити зі зони комфорту, переконайтесь, що саме мається на увазі.
Читать полностью
Погріб 28 Apr, 21:12
Невдоволений огірок

Політика та спостереження за нею цікавить мене тільки з боку вивчення механізмів матриці.

Це точно не останній допис з політикою, але в кожному я намагатимуся уникнути висказувань «експертних» думок щодо конкретних подій.

Отже, припустимо, ви не задоволений огірок. Сидите в банці з іншими не задоволеними огірками...

До речі, з деякими змінами ця алегорія буде працювати і для інших тем насущних: відношення до роботи, різні сімейні питання.

...Вам не подобається полиця, на якій ви стоїте, вона підгнивша. Причому на підгнившій частині стоїть ваша банка. Воняє.

Чомусь ви вирішили (може батьки сказали, огірок-вчитель, або телеящик), що залежите від полиці, і що вона якось впливає на ваше находження в заквасці. Мовляв, полиця – століттями невід’ємна частина банки.
Ви не питали себе, чому це так і навіщо ви в банці. МЕНШЕ ПИТАНЬ, ще не доріс.

20-30-40-50-60 років ви незадоволений кваситесь у власних «випорожненнях» і обговорюєте з іншими огірками, яка хуйова полиця вам дісталась, іноді вставляєте, що раніше полиці були кращі (хоча на молекулярному рівні дерева аж нічого не змінювалося).

У вас є три варіанти:

1. Далі обговорювати всіма можливими способами, наприклад, у Вільному Телеграмі або в поліцейському огурпазику, яка все-ж хуйова полка. І наче всім це зрозуміло, мовляв, ну так хуйова. Але, сука, так приємно обговорити; такі згущені, смачні емоції.

Цей варіант обирають майже всі огірки.

Достатньо цікаво виходить. Всім вистачає розваг, є, чим зайнятися вечері, що обговорити за стаканом, а потім пустою пляшкою помахати на майдані в масці огірка-аноніма. Норм.

Також можна розібратися в інтерфейсі та вести канал в ГрядкаTube, проговорювати різні політичні теми, проводити розслідування, далі читати срачі в коментах, збирати лайки, потім знімати наново. Загалом, серіал. Нанести-змити-повторити.

Чудовий симбіоз: огірки не можуть піти з полки, полка – без огірків, тому що огірки заряджають одне одного.

Всі по своєму щасливі.

2. Переконати себе безповоротно, що всі проблемні проблеми від полиці, що саме полиця – це та сама точка, куди, взагалі, потрібно прикладати всю увагу та зусилля, і спробувати єдино можливим способом напряму вплинути на неї зі закваски – розхитати банку та йобнути разом з полицею. Вам, до речі, із задоволенням допоможе банка поряд з помідорами – їм більше кисню буде в цьому перенаселеному Погребі.

Не факт, що полиця впаде, та й коли впаде – вона ж, блять, з дерева. А банці точно все: втрата закваски, масова гибель огірків.

Суїцидально-параноїдальні корнішони-дебіли моляться на цей варіант, думаючи, що вони знаходяться в якомусь Кал оф Д’юті з автосейвами на кожному віражі.

Потім, звісно, з’явиться нова полиця, яка з ймовірністю 99.999% одразу буде прогнившею, або рано чи пізно неминуче підгниє (закони фізики), та й з новою банкою і новими огірками, які, знову ж таки, будуть не задоволені, щоб не відбувалося, тому що невдоволення та самостраждання – це їх особистий сорт героїну.

В обох випадках огірки так і не дізнаються, що полиця сильно гниє тому, що банка протікає.

А який третій варіант?

Прокинутись.

rel='nofollow'>Відновлюємо популяцію огірків. Поширюйте – кисню вистачить на всіх.
Читать полностью
Погріб 23 Apr, 17:17
Реальність н̶е̶ ̶д̶і̶й̶с̶н̶і̶с̶т̶ь̶

Політиканам присвячується.

Вечер. Ви сідаєте за стіл з улюбленим дядя Женею, або не дуже улюбленим. Після другої чарки вже не так важливо.

Купуєте 0.7 "Стандарту", шпроти, сало, ніжинськи корнішони. Одягаєте білу майку й треники, дядя, чи хто там, робить теж саме.

Завчасно готуємо обстановку: плейлист душевний, стол накритий.

Комбо х1: накатити, закусити не запиваючи. Ввімкнути перший трек, під кінець якого повторити.

Коли шпроти будуть на дні, а за огурчиками вже хочеться бігти до Ніжину — кондиція достатня для головної страви.

Обережно, без зайвих рухів вмикаєте телевізор, або ноутбук — і вмикаєте СЛАВЕТНА_КРАЇНА 24 або НАША ПРАВДА. Пульт ламається, кум заводиться і...

Доки ви дивитесь — не забувайте накатувати. Закусувати вам вже не обов'язково.

В принципі, ще до початку перегляду ви сягнули стану алкогольного катарсису.

Помітивши привабливий заголовок для його обсмоктування...

Починається↓
Читать полностью
Погріб 23 Apr, 17:17
В інтернетах зняли відео, як великий чинуша купив золотий унітаз за гроші, на які можна було зробити 475 приютів для котиків або пенсію підняти у стільки ж разів.

Звісно, що ці гроші він викрав у Вас і вашого кума, який вже банку шпротів жбурнув в екран. Вони належать вам, як космічний пил, що вилітає з чорних дір.

Правда це, чи ні — не так важливо.

Єдине мірило істинності інформації — горіння вашої жепи.
Чим більше горить, чим більше хочеться клікнути на такі токсичні заголовки — тим правдивіша й цінніша для Вас ця інфомація.

Все різко погіршується, коли дядя Женя встає і з горла починає висмоктувати нову пляшку, як та воронка в Середземному морі. Ти його підтримуєш в його починанні, бо ваші, сука, страждання, кислотно-ядюча плазма з іншої паралелі.

Є вони — ЗЛО, а є Народ. Це два різних не пересічних біовида.

Ось, воно. Налітайте. Не забувайте закусувати. Тема, заговори, емоції, більше експресії! Іноді можете хвилину-дві мовчки дивитися скрізь товариша і наново накатувати.

Вам вже реально хуйово. Ви — концетрований згусток кинутого Народу як він є.

В такій реальності ви розкриваєтесь. Атмосфера становиться настільки душної, що мозок плавиться у своєму ж поті, як в теплому киселі.

Як у мазохістів. Після різкої болі розслаблення і кайф, що виникає від болі.

Розслабилися?

Тепер спатки, зранку на завод, куди той депутат на унітазі, під дулом автомата змусив САМЕ ТЕБЕ, як раба на плантації, працювати.

І ні в якому разі не повинні відходити від шляху страждання.

Страждання — самоціль, страждання — насолода. Прямуйте цим шляхом, або отримайте ілюзорну кулю в лоб.

Н̶і̶

Будьмо. Тисни 🍺, накатимо!
🍺 226
Читать полностью
Погріб 17 Apr, 12:12
Все або нічого. Жирна математика

Сьогодні незвичайний допис, такого ще не виставляв.

Я все пишу про втрати, «з нуля не буває», про грошики, та вічний невроз.

Але жодного разу не показував, як саме це відбувається.

Відкривай експеримент саме зараз, ось тут:

https://telegra.ph/Vse-abo-nіchogo-Praktika--Matematika-04-17

Всередині йдеться про клятий інтернет, звісно ж. Але не тільки їм все обмежується, прикинете самі.

Тиснемо на 🙉, якщо вам зайшло.
Все або нічого. Практика & Математика
Так вже влаштований інтернет ( і бізнес, і життя), що для отримання хоча б якогось статистично значимого результату потрібно багато тестувати. А що взагалі таке тест? Як він виглядає? Куди топають грошики? Візьмемо 8 рандомних варіантів з інтернет-маркетингу, тому що ним легше за все показати: 1. Посадочна сторінка в мережі Гугл. 2. Таргет по школярам в Інсті. 3. Реклама в Телезі + текстові вебінари, як це робить ваш непокірний слуга. 4. Карательна емейл-розсилка. 5. Термоядерний спам пенсіонерам з Вайберу…
🙉 172
Читать полностью
Погріб 9 Apr, 21:21
​​​​​​Все або нічого
— Частина 2


Чувак відклав 15 косарів, для першого кроку в Світ Серйозного Бізнесу та Великих Продаж.

Чи довго він їх заощаджував, чи коротко, але у Васяна не було досвіду втрати й отримувати його він не сильно таки прагнув, тому п'ятнашка для нього — Священний Грааль.

І ось, коли прийшов час закинути їх в особистий кабінет для налаштування таргету, кожна тисяча відривається від серця із душегубним тріском. З такими ж відчуттями Васян прикурював би цигарку після покращення демографічної обстановки України.

Заварюючи кофейок в кулері, Васян ставить собі 4 питання:

1. Якщо я просерю ці 15к — що я відчую?
2. Чи готовий я на регулярній основі просирати по 15к і більше, протягом 10 років.
3. Чи сприймаю я втрату як вірогідний результат?
4. Нафіга мені такі танці з бубном?

Якщо всюди відповідь зводиться до суті "та пофіг" — тоді прошу до клубу, Вася.

А зі своїми сумнівами йдіть на роботу, тому що ризикуєте поїхати дахом.

Якщо Васян зніме обмежувачі швидкості в своїй голові, за 5 років на нормальній роботі він дійде до топ-манагера, спокійно придбає БМВ з пробігом, оплатить кредити, ще залишиться на мазь від геморою.

А так — як я буде, тріска в оболонці, ні туди, ні сюди, телеграми не зрозумілі відправляти, трафік шукати не ясно для чого.

Якщо йдете шляхом Васяна з 15 косарями, прийміть втрату математичненько, як овер вірогідний результат.

Черга втрат і крахів — ось воно що таке. Точніше, це сприймається вами, як втрата і крах, а так, по факту, рух частиць не більше. В якійсь мірі, це навіть весело, хоча, не на третій рік.

Не закликаю налаштовуватися на те, що все буде хуйово, я говорю саме про сприйняття. Прийняв — і забув.

Не потрібно взагалі думати, що нічого не вийде, тому що робите ви як раз для того, щоб вийшло. Так може і вийде, і навіть не через 10 років.
Господи, та можете навіть візуалізувати собі мерседерси, хто ж проти.

Фішка в тому, що якщо не вийде, то всім начхати. Спробуйте ще раз або відмовтесь від цього. За спробу не вб'ють.

Що характерно — коли реально начхати, тоді і виходить, тому що невроз стихає. Надія — невід'ємна частина неврозу.

Праві та невинні, сильні та слабкі давно мертві, залишилася тільки гра. Все, що ви можете зробити — це попросити красуню дмухнути на кубики та припинити грати, коли набридне, незалежно від результату. Або навіть не починати.

Заощадили 15 тисяч? Задавайте собі 4 питання, як Вася — і успіхів вам у всіх починаннях.

І так, я ще розповім на прикладі, як працює така математика крахів і втрат.

На сьогодні все.
Читать полностью
Погріб 9 Apr, 14:44
Топова начинка

Перед наступною серією вічно страждальної теми "Все або нічого" є приємна звістка.

Колеги з @uaobozrevatel випустили свій топ телеграм каналів, в якому є і наш Погріб.

Не те, щоб це кардинально на щось впливало, але сам факт уваги від провідного ЗМІ нехило піднімає ЧСВ.

Статтю можна знайти за лінком http://bit.ly/2uPfhtf.

Давненько цього не робив, але дякую за те, що не залишаєте канал на самоті.
Читать полностью
Погріб 3 Apr, 10:10
​​​​Все або нічого
– Частина 1

Є речі, на які грошей не шкода.

Один собі купує ксяомі в розстрочку, інший має нездоровий глузд до мармурної яловичини, а третій може запити всю зп та проковтнути її за одні вихідні в компанії молодих куртизанок.

І кожному може бути шкода грошей на те, на що витратив інший.

Я достатньо довгий час, як прокажений маячив у потугах перетворити один карбованець у два або хоча б повернути його назад.

Витрачаю 1к за один похід у кафе – починаю кипіти.

Викидаю 10 тисяч на рекламну компанію без віддачі – не відчуваю нічого як після ін’єкції евтаназії. «Ну ок» – думаю.

Так-то, у всіх випадках доводити себе до білого накалу сенсу не має. Витрати – вони або здійсненні, або ще ні, чому бути, того не минути, тим паче, коли вже є.

Мова про пріоритет. Ось мені потрібно вижати біль/менш серйозний бізнес для себе. А він, в свою чергу, потрібен для іншого кроку, та й взагалі там багато питань і внутрішніх протирічь в стилі «диван, пузом до гори», але це вже інша історія.

Якщо я отримую на роботі 10 кесів, і мені за рахунок квартплати та картопельних чисток залишається 5 кесів – я всі їх викину на чергову спробу, не думаючи. А паралельно буду шукати роботу, де платять не 10, а 25, щоб витрачати на свої спроби ще більше.

Я не піду з друзями в клуб, пропущу прем’єру в плазі, залишусь без підписки на ютуб.мюзік і ще тисячу «ні». Через це нульове підприємництво, коли без досвіду та з вітром в гаманці – це мазохізм важкої стадії, з боку виглядає як психічний розлад.

Це добре? Це погано? Це як взагалі?
Це є так, як і є, коли ти людина, якій не потрібен ксяомі в розстрочку.

Я знаю, що ці 5 тис не вирішать нічого глобально, але за них я, як мінімум, куплю собі ще один шмат ебанутого пазлу, який може знадобиться потім, а може і ні – для мене головне спробувати.

А що на цей рахунок думає сисадмін Васян, який прагне фінансової незалежності від своєї бабці? Дізнаємося в наступній серії...
Читать полностью