Погріб

@pohrib Нравится 6

Погріб думок
Пейотна вечірка здорового глузду. У пошуках критичного мислення, руйнуючи шаблони.
Про маніпуляції, ілюзії, грошики.
.
.
.
@LOPEROK
Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги


Написать автору
Гео канала
Украина
Язык канала
Украинский
Категория
Блоги
Добавлен в индекс
14.02.2018 20:58
реклама
Мужской блог "Каменный лес"
Личности, оружие, мода.
Жизнь в четыре строчки
Чтоб выразить мысль в мире из сотен строк достаточно 4
Telegram Analytics
Подписывайся, чтобы быть в курсе новостей TGStat.
6 538
подписчиков
~2.8k
охват 1 публикации
~727
дневной охват
~2
постов / нед.
42.7%
ERR %
27.92
индекс цитирования
Репосты и упоминания канала
94 упоминаний канала
50 упоминаний публикаций
2 репостов
Инсайдер UA
cogito ergo sum
Територія
Почни Щось!
Робота в Українi
Відкритий космос
КУНІВЕРМАG
Реклама
Реклама
Otzyvy
Етикет
Досконала мова
Українська мова. Тест
Територія
Карпатський волоцюга
Пасок небезпеки
Відкритий космос
Фройд би плакав
Книжное Братство
Платина
БРАТИ ЯКОВЛЕВИ
Цитати та афоризми
Сповідь невдахи
Навігатор по ТГ
Робота за кордоном
Робота в Українi
Блог юриста
Територія
НЕ ЗДАВАЙСЯ
Америка навиворіт
Цитати та афоризми
Польська мова
МОЖЛИВОСТІ
Пасок небезпеки
Український бізнесмен
Джерело в АП
Про Мандри
Verum
Відкритий космос
Цитати та афоризми
Цитати та афоризми
Smartan
Платина
Чорнозем
Цитати та афоризми
Етикет
Каналы, которые цитирует @pohrib
Почни Щось!
Obozrevatel.ua
Новостройки Киева
GymTraining
Sale Ukraine
Виталий SHARK
Почни Щось!
Электромобиль
Электромобиль
ЯжеМаркетолог
PM без проблем
СУПЕРЛЮДИ
Почни Щось!
Конкретика
Никита Копыльцов
Вільна думка
Територія
The history of time
?DОВЖЕНКО
Timinsky
Пасок небезпеки
KermoUA
9 Новостей
Тук-тук. Хто там?
the Шалений
?DОВЖЕНКО
Український бізнесмен
Солов'їна 2.0
Солов'їна Мова
Цитати та афоризми
BITSIDE
Infeach
Меломанія
Lowcost.UA
Catalog UKRTG
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
Погріб 9 Aug, 18:59
Синій екран – DeadInside

Відкладаєте гроші, чи не так?
У кожного банкрота є кровні збереження в коробці з під взуття, десь глибоко в шафі. Тільки вони вже йому не потрібні.

Ми не знаємо хто старий, а хто молодий. Сивий дід може прожити ще 30 років після його останнього сексу, а паралельно молодняк не доживає й до першого. Так для кого ми живемо?

Я звичайно знаю, що АК-м вірніше чужих порад і слухатись потрібно тільки себе, в крайньому випадку, людину з АК. Але, ще я знаю, коли у вас відкладається відпочинок на завтра, понеділок, з наступного місяця – ви приречені чахнути над своїм золотом до імпотенції.

Тож, відірвіться від душі. Вижміть все тіло до останньої краплі та залийте все божественним вином. Причастіться марокканськими приправами на островах з ескортом так щоб вас депортували.

Кожній людині потрібна перезагрузка. Очистіть розум жахливо непристойними вчинками, дайте волю всім емоціям назовні. КРИЧІТЬ від щастя в дзеркало – не соромтесь особистості там.

Научно доведений факт – перед смертю мозок починає клинити на найсильнішому спогаді. Так ось: потрібно прожити так, ЩОБ МОЗОК НАХУЙ ЗАКЛИНИЛО ВІД ШИРОТИ ВИБОРУ СПОГАДІВ, ЗМУСИВШИ ЧЕКАТИ СМЕРТЬ ГІРШИХ ЧАСІВ.

А після обряду, на хвилі екзальтації, божевільно занурюйтесь у свої справи, бізнеси, роботу. Гарантований прорив труби-фантазії чекає на вас, що самооцінка почне посміхатися від щастя. І я буду радий.

Треба півотити життя, як мать їх, стартапи.

#Жиза
_
Читать полностью
Погріб 1 Aug, 19:19
Справа допомоги потопаючим

Я демотивую, так. Демотивація – це чудово, тому що краще відштовхнутись ногами від дна, аніж хвататися руками за воду (цитати великих цукерджобсів).

Але я не кажу «нічого не робіть». Робіть хоча б щось! Саме зараз, зараз, ЗАРАЗ. Але дивіться на свою ситуацію та не сподівайтесь на чудо.

Так, світ [особливо коли живеш несвідомо] неймовірно суворий та холодний. Ні, візуалізація – це не Шлях до Щастя і підкоп під тюремною стіною – позитивним мисленням не зробиш.

Так, якщо ви власних «інвесторів» не знайдете одразу, прийдеться вйобувати в 10 разів, в 100 разів, в 1000 разів більше, аніж Васяну. Вчитись та намагатись, ще раз, і ще раз.

Розраховуйте на те, що у більшості людей це займає багато часу. Якщо знайдете лазейку і доб’єтесь дуже швидких результатів – що ж, приємний сюрприз, молодці. Але, будь ласка, не починайте повчати інших робити бізнес. Радуйтесь, що фортануло. В лотерею теж хтось виграє.

Припустимо, подобаються вам мої статті. А чому я роблю велику ставку на канал? В мене є «інвестори» для щастя? Знання, досвід, люди?

Те, що я роблю в своїх унікальних умовах може зайняти у вас в десять разів більше часу. Або навпаки, менше. Це не важливо, може й моментально, тому що у вас давненько відкладено декілька мільйонів і ви просто боїтесь відірватися від кормушки, рахуючи, що радуватися будете коли небудь потім, а зараз «потрібно ще відкласти, дома, машини, квартири» - і так до сивого волосся, поки жопа не стане випльовуватися з офісного крісла з тугим клацанням чи карета швидкої увезе з інфарктом.

Виходячи з вашої ситуації, офігенно супер-конкретної і реальної на відмінну від кейса на сайті БМ-а, ви будуєте власний справжній план евакуації.

Я на каналі намагаюсь створити схему, дорожню карту. Але як і за який час ви цей шлях подолаєте, залежить від того, їдете ви на Харлеї або повзете пішком з цеглинами в рюкзаку. Різні ситуації бувають, і перший крок – визнати, що Херлея у вас немає, якщо у вас його немає.

Не будуйте стратегію на самообмані та вчіться терпіти Біль, коли це потрібно.

Вловлюєте?
_
Читать полностью
Погріб 25 Jul, 11:12
Давним давно, коли мені ще задавалося, що відео «Бизнес Молодость» дійсно можуть допомогти створити бізнес, мене мучило питання: якого фіга у чуваків в цих їх кейсах все так легко, шоколадно й швидко виходить?

В 99% випадків відповідь очевидно проста – це брехня, у цих людей немає того, що вони кажуть.

А що ж з тим 1%, у якого дійсно щось вийшло?

Ох, напевно, справа в «правильній постановці цілей»… А може вони якось особливо замотивовані? Дивовижно трудолюбиві? Ну фіг їх знає, я 6 років по синусоїді починав щось, провалювався і знову починав. Ось вам і мотивація.

Перестаньте мірятися по чужим історіям «успіху». Читати та дивитися для розваги або відмічати якісь деталі, які якось допоможуть у ВАШІЙ конкретній ситуації – можна. Мірятись – неможна.

А ось причина.

Необов’язково брехати, щоб здаватися крутіше. Можна просто не говорити всієї правди. Чорт забирай, навіть правду можна казати так, що суть зміниться повністю.
Так, відкрив хіпстер Вася чайну, мутив-мутив – і бах, у Васі вже 5 чайних.

«Після відкриття першої чайної я звернувся до інвестора.» - відповідає діловитий Вася.
Вася замовчує, що «інвестор» - це його батя. Вася поганий і не бізнесмен? Ні, він нормальний хлопець і бізнес в нього є.

Але чим, трясця, історія Васі допоможе Степану з Донбасу, який знімає кімнату в комуналці з папою-шахтером і мамою-медсестрою? Да нічим. Якщо Степан захоче вибратись з цього лайна, його стратегія буде відрізнятися від стратегії Васяна, як партизанська війна відрізняється від бліцкригу з літаками та танками.

Подібно баті Васяна, у кожного другого успішного «Васі» є свій «інвестор». Це може бути хто і що завгодно: доступ до грошей в тому чи іншому вигляді, особлива інформація, можливість довгий час проживати безкоштовно і не помирати з голоду (!!!) і т.п.

«особливий інвестор» – це той самий «секрет успіху», як в тому старому анекдоті з продажем помідорів та спадщиною тітки.
Нічого не відбувається просто так.

Ще раз, Васі – вони молодці, якщо не починають найобувати народ і роблять «бізнес». Мало, ДУЖЕ мало людей бачать навіть ті можливості, які в них під носом. В цьому і запорука підприємницької чуйки.

І я не про ті «зв’язки», коли чергове золоте дитя влаштовують на держ. Посаду. Багато корисних зав’язків треба ще вміти розпізнавати та грамотно визначити точку прикладання зусиль.

Але люди дуже переймаються про Почуттям Власної Важливості, і один з способів потішити його – показати свій успіх в найбільш «успішному» вигляді. Ти ж, блять, виглядаєш куди крутішим, коли розповідаєш про Бізнес-Шлях Спартанця-Самурая, а не про те, як жінка брата відстрочує тобі дозволи про земельні роботи одне за одним.

Наступний пост продовження.
Читать полностью
Погріб 24 Jul, 16:10
Креативний дайджест

Перед основним контентом тут, зацініть дописи про типи людей та партнерство на моєму другому каналі @creativnyi, який ведеться підпільно від вас:

Перша частина

Друга частина

Третя частина(вийде вже сьогодні)

Там ще багато чого.

Всередині:

А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!

«...Стратег працює до пенсії і каже: "Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі"...»

«...Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види...»

«...але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН...»

«...їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються..хуйнею...»

А в «Погребі» завтра вийде продовження теми минулих дописів.

#Кріейтор
Читать полностью
Погріб 18 Jul, 18:47
Печиво та водичка

Для тих, хто тільки приєднався до свята – починайте читати звідси.

Окрім всього затягнутого серед офісів є хіпстерські корівники. З кофейним автоматом, відносно вільним переміщенням по офісу, відносно неформальністю, відносно широкими можливостями. Відносно, відносно, відносно.

Потрібно розуміти, у всіх різний рівень допустимого. Комусь все це ну чесно підходить, тим більше, якщо вони комунікабельні, влучать в своє коло і взагалі з універу мріяли про атмосферу стартапного стартапу.

В кінці кінців, поглумитися над людиною можна по різному: посадити в тюрму фізично або змусити думати, що по іншому просто не буває, а в особливо витончених випадках – навіяти мрію про те, щоб сидіти в тюрмі, особливо якщо вона норвезького типу.

Те, що я пишу, направлено до людей, які принципово не можуть відчувати себе добре там, де будь-яким шляхом, жорстким, м’яким або дуже м’яким, в шахті або офісі, з печивом чи без, але обмежується свобода – і при цьому вони потрапляють в «тюрму в голові» та не бачать іншого виходу, окрім як залишити все як є.

Ок?

Я вам скажу стовідсотково, що в релаксно-хіпстерських, що в напряжно алькатрасних, енергія в мене висить на рівні 1-2 з 10, і я відчуваю себе немов у
трансі.

Саме в такий момент дупа на пару з головою починають безповоротно та остаточно вигадувати евакуацію. В цей чудовий момент підключаються всі енергетичні резерви. Все одно, що зробити квантовий стрибок в гіперпростір, коли ти знаєш, що пального залишилось як раз на один стрибок.

Кожен день перетворюється в відсторонене спостерігання, а мозок вирішує тільки одну задачу – де брати бабки, та куди їх жбурляти.
Варто віддати належне: братуха-мозок, непогано витягує ситуацію. Але потрібно бути чесним – його рішення базуються не на кофейній гущі, а на відчутному досвіді десятків граблів.

Що включає резерв(в моєму випадку так):

1. Розуміння, що мені по справжньому цікаво та чим хочу займатися. Навіть без довгострокового плану, тільки но з баченням найперших кроків. Для мене це виглядало так: почати писати, вкинути 10-15к в Телегу, дивитися що вийде, думати про наступний крок.

2. Чіткий термін шляху до світла – в моєму випадку два місяці до нового року, 30 з яких в «режимі скаженого бронепотягу», коли змінити рішення вже не можна.

3. Таємний інгредієнт, який робить все смачніше. Типу як в KFC. Він доволі хтонічний та про нього я вам якось ще розповім.

Був ще один дуже важливий момент, про який різні там «бізнес тренера» ніколи не говорять або дуже, дуже, ДУЖЕ сильно прикрашають, тому що правду дізнатися всю неможливо, а з нею все звучить не так переконливо.

Про це в наступній серії.

#зонаДискомфорту
#СеріалСловами
_
Читать полностью
Погріб 15 Jul, 11:21
Офісний тріп

Ловіть новий допис з серіалу про зону дискомфорту.

Обмовлюсь: коли я говорю «офісна креветка» – я не ображаю і не роздуваю своє его. Я розумію, як це бути креветкою і пишу зі всією відповідальністю.

Майже всі офісні креветки живуть у потужнішому, але практично несвідомому стресі.

Вони схожі на кішку в дикому затупі, яку посадили на кактус та обвели крейдою довкола. Всередині цього кола кішка п’є пивас по п’ятницях, репостить меми про понеділок та начальника, обирає «все включено» в Турції, страждає, але з кактуса не вилазить. Тому що це крейдове коло довкола здається мордорською стіною.

Можна по різному опинитися в такій ситуації…

Знаючи, що на роботі можна заробити швидше та точно надійніше, аніж в бізнесі (це правда) – спокійно піти на роботу. Залежить від людини, але для когось це буде найтемніший час у житті.

Є доволі м’які робочі місця, є більш традиційні: обід за розпорядком, пильна увага начальника, скрипти продаж, лапша на вуха, вискакування зі стулу з натягнутої либою при появі клієнта та інша йухня.

В конвульсивних спробах ще тренуватися тілом паралельно, вичерпуються всі бичі запаси фізичної та психічної енергії, які залишились з розслаблених часів – і салати з майонезом.

В такому стані, навіть смикатись в сторону бізнесу за якимось там хитрожопими схемами «Садовод» немає ні сил, ні запалу. Думки про те, що потрібно їхати декілька годин на ринок у вихідні, ааааа, вихіднііі-і.

Протриматись місяць, після чого психіка скаже «Дякую, достатньо» і захворіти. А на третій день лікарняної, з пачкою пілюль думати про вихід на роботу.

Якщо коротко – про прогул.

Знайти нову роботу, можливо з іншими «хіпстерськими» умовами. І, можливо, буде здаватися, що це вже не «кішка на кактусі», але це просто трансформація, яка не допоможе вибратись.

Я пропав останнім часом тож будемо виправляти це. Завтра продовжу про «хіпстерські» офіси та енергію на квантовий стрибок у вихід до стратосфери

#зонаДискомфорту
#серіалСловами
_
Читать полностью
Погріб 8 Jul, 11:21
Сонце, камінь та баклажан

А ви коли небудь ділили людей на різні групи? Я теж обожнюю!

Отже, три види людей:

1. Стратег може концентруватися на дрібних деталях задля загального успіху всієї картини. Розбивати космічно глобальну ідею на покрокові етапи та суворо їх додержуватися. Він може виявити та монотонно бити в одну точку і так, поки не отримає результат. Думаєте це легко?

Уявіть, що ви хочете полетіти на марс. Але простійте спочатку цілий день в черзі «Ашану» за ватманом для креслення та олівцями – і весь ваш запал розчиниться, як сніговик посеред липня. Стратегу вирішувати такі задачі не проблема, але йому потрібно допомога з питанням «яку задачу робити. Яка ідея?».

Він може опрацьовувати деталі 5-10 років, не знаючи, що поряд промайнули тисяча і одна ідея, на яких він міг би піднятися вже набагато вище.

Стратег працює до пенсії і каже: «Ось який я молодець, купив будинок, є сім’я, Грант Черокі в гаражі». І уходить, так не дізнавшись, що з його наполегливістю та постійністю можна було і на ензо заробити – для чого потрібно бачити далі свого носа.

2. П’яний майстер постійно скаче від ідеї до ідеї. Затримується на час ентузіазму та починає все з чистого листа. Люди з цієї категорії стріляють ідеями немов з кулемета, але з реалізацією дикі проблеми.

Відповідей на питання «що робити» на 1000 більше, аніж потрібно, але кожен політ в марс тут завершується на етапі вставання в чергу до каси за канцелярією для креслення.

І справа не в ліні! Лінивим може бути і стратег.

Справа в тому, що ідея, яка пів години тому лоскотала мізки своєю грандіозністю, вже померла на фоні нової СУПЕРГРАНДІОЗНОЇ, яка також через пів години стає «минулим сторіччям».

П’яному майстру важко контролювати всю цю фігню.

П’яний майстер в новій для себе області швидко доходить рівня «вище середнього», але потім з радістю забиває болт.
Зазвичай такий тип називають «творчими особистостями». Що, звичайно, туфта. Серед стратегів теж є творчі особистості.

3. Баклажани – це стратеги та п’яні майстри, що опинилися підсмаженими в клітці забуття – їх замкнули в середовищі анти природньому – і тепер вони займаються не тим, що люблять: вирощують зад в офісі, пашуть на заводі т.п. Простіше кажучи – займаються хуйнею.

Стратег в баклажанному режимі буде страждати, але робити те, що не любить, бо «треба». П’яний майстер буде просто страждати, може ще читати різні «саксел-лайф-сторі».

Власне, більша частина людей відносяться до баклажанного підвиду. І я теж якийсь час до нього відносився.

Якийсь жіночій журнал написав би тільки про два перших види. І ось офісна креветка сидить з думками така «ой блін, так я ж П’яний майстер, в мене стільки ідей, стільки ідей, але на жодній не можу сконцентруватися!», після чого побіжить на обідню перерву.

Ні, вибач, офісна креветка, але ти не П’яний майстер, ти – БАКЛАЖАН.

«Баклажан» – це НЕ образа, а примус до дії. Заклик щось змінити та всіма силами вибратись з грядки.

У кожного типу повинна бути своя стратегія і тактика поведінки.

Ось десь в захмарному майбутньому розкажу про це. Скоро вийде серія дописів про маніпуляцію і як з її допомогою заробляють в інеті.

Жмакай на баклажан, якщо тема цікавить.

#Дисципліна
#дЕмотивація
_
Жбурнути в автора чимось словесним
Нео, Вийти з матриці
Читать полностью
Погріб 8 Jul, 10:36
​Чому так важко щось змінити

Спочатку прочитайте цей допис:
https://t.me/pohrib/235

Отже, якщо ви не у зоні комфорту, чому ж настільки важко змусити себе щось змінити?

Відповідь: ви знаходитесь в ситуації, яка витягує всю енергію, не віддаючи нічого назад.

Коли це трапляється? Коли ви робите те, що не хочете, та не бачите світла в кінці тунелю на чіткій та зрозумілій відстані.

Точніше, так: замість справжнього світла, вам підсовують бутафорію – зарплату, відпуску, підвищення, пенсію (ага, подорожувати на пенсії) і тому подібне. Ви-то намагаєтесь себе переконати, що це нормально, більшість так і живе й нічого не вдієш.

Але серце не обманеш – і як орган, якому загрожує інфаркт, та як щось всередині вас, що постійно, кожну секунду пручається цьому жорсткому збоченню над природою.

Не «комфорт» змушує вас кожного дня з пепсі-колою залипати серіальчики, а повна відсутність енергії, причому в гіршому варіанті, коли більша її частина уходить не на фізичну активність, а на нівелювання перманентної нервової перенапруги.

В такій ситуації єдиний варіант підтримати здихаючі ендорфіни – заїсти стрес кілограмом майонезу та відключитися.

Якщо хтось каже, що йому так «норм» – ніфіга. В нього немає сил навіть усвідомити своє положення та робити хоча б щось.

Із «зони комфорту» вийти важко, тому що на це потрібен величезний енергетичний викид.
Справа не в езотериці, я говорю буквально про фізичний стан.

Уявіть, ви біжите крос босими ногами по розпеченому вугіллю, на плечах у вас величезний рюкзак, при цьому вас фігачать метровою лінійкою по голові. Ви біжите вже як 40 годин, ноги підкошуються, дихання зривається… І тут вас наздоганяє симпатяга на кабріолеті та кричить в ухо: «Чувачелло, час тобі виходити із зони комфорту!».

Так ось, вийти з цієї, кхм, «зони комфорту» – це розігнатися як Усейн Болт в ситуації, яку я описав вище.

Щоб провернути подібне, не вистачить одних мрій про особистий вертоліт, так мене заєбавшої «правильної постановки цілей» та «хочу не дивитися на ціну в меню». Це все хуйня на пісному маслі.
А що не хуйня? Я розкажу. Але не в наступній серії :)

В наступній серії йтиметься про те, як кардинальний стрибок змінює життя, різким поштовхом витягуючи з дупи.

#зонаДискомфорту
#серіалСловами

Клікай 🐎, якщо знаєш, хто такий Усейн Болт або зараз нагуглиш.
🐎 299
Читать полностью
Погріб 2 Jul, 12:55
А ви ще не знаєте про таке

Летс рок

Сюрприз, про який я говорив давненько – новий авторський канал, який повністю присвячений практиці зачаровування текстів, Телеграму та жорсткому витрушуванню з інтернету грошей всіма можливими методами.

Вітаю вас на вечірці у @creativnyi! Підписуйтесь, читайте з вступного допису та готуйтесь до початку пригоди.

Чому я називаю «сюрпризом» та взагалі вважаю чимось, що повинно вас порадувати?

Лихі повороти

Якщо вам до душі «Погріб», ви можете помітити, що моє сприймання та погляди дещо відрізняються від того, що зазвичай виникає в голові у середнього по лікарні хворого.

Такий же підхід я зберігаю на новому каналі. Навіть якщо я напишу про те, що вам знайомо, я роблю це з несподіваного боку, що може повністю змінити уявлення про звичні речі.

Практична магія

Я постараюсь надавати як можна більше інформації, яку можна застосовуват тут і зараз. Інформацію цю я беру не з сайту «Цукерберг подзвонить», а з власної практики.

Коротше, ви безкоштовно отримуєте знання, які мені надходять за бабки та нерви.

Що, можливо, ще важливіше – я розповідаю, що робити точно не варто, якщо ви не хочете спустити все в молоко.

Нестерпна жорсткість

В мене взагалі немає тормозів. Ні граму політкоректності та поваги до «колег», які роблять хуйню.

Я пишу жорстко та чесно, називаючи речі своїми справжніми іменами. А значить, це цікаво та корисно читати.

Своїх не кидаємо

Те, про що пишеться, знадобиться не тільки тим, хто вже зрозумів, що гроші можна заробляти на дивані, сидячи в трусах з ноутбуком, але і чуваку з Дупосранську, який живе з мамою та бабусею на 40 квадратних метрів та працює в «АТБ».

Я чудово розумію, що реальність більшості людей сувора та не дуже приваблива, і хочу, щоб з неї міг вибратись кожен.

Кому це потрібно

Адмінам різних інтернет проектів, авторам блогів, маркетологам, підприємцям, інфобізнесменам та всім, хто хоче стати кимось з цього списку.

Кому не потрібно

З усього цього добра, на каналі буду писати про те, як текст на абзаци розбити, заголовок правильний вставити, а таке не буде цікавим прохожим людям та тим, хто не сприймає текст як інструмент та джерело заробітку.

Для «Погребу» на днях вийде звичного формату допис – там буде цікаво.

І підписуйтесь на @creativnyi .

#Анонс
Читать полностью
Погріб 26 Jun, 10:01
Метаморфоза ідеї. І це далеко не метелик

Ось та стаття, через яку я підняв сир-бор з Джорданом. Завдячуючи вам він зараз утихомирює хвилі та Лолу, це та що скоро 20. Ух яка несподіванка.

В середині багато про війну, навіть слово «політика» є, але суть далеко пішла і не туди. Просто війна – це банально зрозумілий приклад того, як ідея вилазить за рамки «ідеї» і становиться
реальністю.

Всередині

«...Проявляється де завгодно. В кастрованих формах ви розлучаєтесь з часом та грошима – машину там кадилом освятити...»

«...Якщо в вашу сторону лунають ці слова, значить вас приймають за ідіота...»

«...Звісно, ти, як Джейн, береш рушницю і докладаєш всіх зусиль, щоб наваляти кретинам пизди...»

«...Якщо ти нафантазував, що ти з таких, подумай – може краще ще раз пройди «Кол оф дюті»?...»

Читайте, не заляпайтесь:
https://telegra.ph/Kvadratno-gn%D1%96zdovim-po-grablyah-06-25
Квадратно-гніздовим по граблях
Ідея – політична, релігійна та будь-яка інша – прагне створити ілюзію, що ви і є та ідея. Неважливо, що у вас є тіло, потреби, почуття. Перед ідеєю все це випаровується, тому що ідея типу безсмертна. Це фігня проявляється де завгодно. В кастрованих формах ви розлучаєтесь з часом та грошима – машину там кадилом освятити. В більш запущених формах ви робите погано іншій людині – сина в кадети відправити або дочку змусити піти на фігурне катання проти волі, щоб олімпійська чепіонка виросла. Але сама жесть починається…
Читать полностью
Погріб 23 Jun, 20:28
​​​​Ніхто крім вас

Зараз буде питання, яке впливатиме на матеріал, що планується на вихід вже скоро. Більше стосується хлопців, але дівчата теж по фантазуйте.

Ось уявіть, ви молодий добродушний хлопець – Джордан. Є прекрасна дружина, яку ви любите, син – гордість фамілії «Лаундер». У вас все добре. Останні 3 роки працювали за кордоном, бо у влади вашої Лапландії мадагаскарські таргани в голові. Працюєте добре і заробляєте непогано – на хліб з салом вистачає.

Осіннім проливним ранком по телеку почали кричати про якісь польоти ворожої авіації. На славетну землю напала погана країна «Х», ну так сказали.

З почуттям патріотизму та іншими атрибутами брошури призовника, ви ставите підпис у витягу присяги. Через міцну спортивну статуру вас направляють в ДШБ «НІХТО КРІМ НАС». До татуювань не дійшли, ви ж не дурак, але…

Оскільки Ніхто Крім Вас, зібравши весь патріотизм в кулак після 3-ьох місяців учебки, вже летите авіацією на висадку в тил ворога. Від цієї операції залежить майбутнє Славетної Лапландії.

Літак підбивають. З взводу товаришів залишилась в живих третина, з яких половина 300-сотих парять на парашутах – про них ви вже не почуєте. Приземлившись на берег бачите, що Дюк – ліпший корєш з дитинства – біжить в слинявій паніці до вас. Це перше завдання для вас обох.

За 5 кроків до зустрічі, ворожий снайпер знімає голову Дюка з плечей, немов дипломат знімає капелюха перед тим, як увійти. А вам лишає тіло товариша. Ви шоковані від такого ресепшену впадаєте в ступор: в учебці такого не розказували.

Впавши на коліна перед Дюком і прицілом снайпера, ви інтуїтивно передрікаєте кулю. Опускаючи очі до низу, на відстані декілька кроків бачите гранату без чеки.

Протверезне сяйво осліпило ваші очі – це був Гад. Не той, що на небі, але теж з над можливостями.
Подивившись йому в очі, у вас з’явилось декілька варіантів продовження квесту:

1. 🐹 Якийсь олух кинув імітаційну гранату. Ви вже видихаєте з поліпшенням, але снайпер тільки затримав подих. Перед очима мерехтять вогні – в спектрі яких видніються всі моменти життя. Пуля трагічно розмазала ваш мозок по полю, але вже байдуже. В цинковій труні під постріли салютної групи ви зустрічаєте смерть. Почуття гордості наповнює кожного присутнього, прийшов навіть мер міста для вручення почесної відзнаки «Посмертно».

За мить до нірвани ви знали, що виконали велику місію і будете героєм. Вас занесуть в історію про переможну битву під ЛаВе.

Тисніть – 🐹, якщо цей варіант ваш.

2. 💂‍♂️Від розриву гранати вас відкидає на 10 метрів: берці в одну сторону, ноги по коліна в іншу. Пуля снайпера влучила в пах. Вдома на вас чекають почесті, але без мера. Вам дають виплату-компенсацію, понижують кредитні процентні ставки, пільги на проїзд та ставлять в чергу на квартиру. Всі вважають вас героєм. Ви намагаєтесь теж так вважати. Країни йдуть на мирову, а по вашій історії знімають фільм і ви стаєте відомим, поки тільки в Лапландії.

Клік на 💂‍♂️, якщо так буде норм.

3. 🥃 Відкривши очі по справжньому, ви опиняєтесь на серф-дошці десь на берегах Тихого океану. На спині у вас Лола 19 років. Яйця та голова на місцях. Лапландія з позором програє війну, ви – дезертир, який навіть у військкомат не прийшов. Ніякої вічної слави не має. Деякі мужики вважають вас сикуном. Але ви завжди можете послати їх нахуй. Що з Дюком – невідомо.

Жмакни на 🥃, якщо це те що треба.

#НадПитання
#КвадратноГніздовим
🐹 77
💂‍♀ 45
🥃 329
Читать полностью
Погріб 16 Jun, 20:02
Табір уходить в небо

«Телеграм» – тут випадок, що спочатку потрібно трохи подумати, потім декілька разів зробити, а потім вже думати глибше. Таким чином я почав з «Погребом» і не пошкодував.

Приємно, що люди стукають до мене з відгуками та питаннями. Я не з тих, для кого головне участь. Вже якщо вписуватися в щось, так робити це круто. Те, що мій канал розігріває комусь свідомість – це вже щось.

Тільки зараз у мене в голові потиху формується образ подальших дій. І знаєте? Мені цей образ до душі.

Написав статтю, куди рухається канал і вся його вільна концепція:
https://telegra.ph/V%D1%96dbijnij-molotok-dlya-st%D1%96n-06-15

Всередині

«…Цей етап – коли ти ще вважаєш, що зможеш терпіти начальників за ніякі гроші – проходить швидше, аніж здається…»

«…Справа не в тому, що мама перевела мені на карточку лямів так десять і тепер я такий охуєнний сиджу в бмв та розказую про свободу…»

«...Навіть якщо долетимо до Андромеди та відкриємо 10 вимірів. Це не добре, не погано, не сумно, але трохи весело…»

«…я не буду продавати рекламу або взагалі…. хоча пишуть по ній кожного дня регулярно…»

#Телеграм
#ЛіричнийВідступ
Вікно на волю
Канал «Погріб» я запустив стихійно, без особливого плану, окрім як, що вкинути гроші на розкрутку та писати, писати про свободу. Свобода зараз центральна тема мого життя, і була такою ледь не з дит. садку. Фішка не в тому, щоб стирчати засаленим та бородатим на Балі. Це всього лиш один з тисячі варіантів. Свобода – це коли тобою неможливо маніпулювати та керувати у своїх цілях. Коли краще померти, аніж прогинатися під чужу волю. Коли ти чітко відокремлюєш, що в тебе пхають, а що йде від тебе. А ще розумієш…
Читать полностью
Погріб 13 Jun, 19:19
​​​​Свобода..свободі..свободи..

Я сумнівався, чи брати свободу за основу каналу. Заїздили її останнім часом, до вульгарностей, «Свобода!». Тільки я так і не вигадав, що було б актуальніше та ближче мені.

Звучить як фраза з промови кіношного американського пана президента, але свобода – це вища цінність. Я вам кажу, будь-яка спроба обмежувати, роздавати команди та маніпулювати викликає в мене різку задуху з позивами хутчіше та жорсткіше позбутися від джерела подразника.

Ми й так залежні – від навколишнього середовища, базових потреб, часу, це об'єктивні штуки, які можна, ̶а̶л̶е̶ ̶н̶е̶ ̶п̶о̶т̶р̶і̶б̶н̶о̶ частково обходити за допомогою науки. Цікаво спостерігати, з якою баранячою ретельністю люди заганяють себе в додаткові рамки штучних ідей, ідеологій, заздрості, графіків, мундиру, в погоні за бабками, «діснеївських» відносин та іншого сміття, яким заміщається природне сприйняття світу.

Так вийшло, що в якийсь момент я вилетів з цього. В голові розлився океан. Канал – спроба перелити вам цей океан через воронку пляшкової горлянки. З безлічі я хапаю випадкові теми. Це відбувається майже рандомно та в крайні дні я обмірковував дещо систематизувати все це.

На днях детально розповім про концепцію каналу «Погріб», про те, куди буде рухатися канал та чому варто залишатися зі мною тут. Або не варто – самі вирішуйте.

#ЛіричнийВідступ
Читать полностью
Погріб 12 Jun, 10:10
​​Мене тут допіру спитали, чому дописи так рідко.

Я би не сказав, що для авторського каналу такі дописи прям аж рідко, тим не менше: основа мого каналу – великі опрацьовані тексти. Я накидую декілька тем, пишу м'ясо, а потім його «обробляю». Іноді одразу декілька статей майже готові. Стан «майже» може затягнутися, і поки вони не достатньо добрі, публікувати їх не можу. Іноді такий матеріал готовий, але по плану я показую пізніше. Бувають і затупи на декілька днів з проривом в кінці.

Тем багато, розказувати хочеться і я постійно пишу, як мінімум в голові, але публікую по мірі готовності та плану.
Якщо якийсь час статті не виходять, значить я весь в їх підготовці та скоро вам буде цікаво. Ну а постити щось аби було – це не моє.

Якось так.

#ЛіричнийВідступ

Тисни пончик 🍩, щоб я так не хвилювався.
🍩 579
Читать полностью
Погріб 6 Jun, 13:13
Картонний бедтріп в піджаках

Під офісом я маю на увазі не тільки чотири стіни, стільці з столами, а нерухомий образ життя з графіками, начальниками, імітацією діяльності, безрезультатними загальними зборами, кофе-брейками, вимушеним соціальною взаємодією та повною відсутністю гідності.

Сьогодні в програмі:
https://telegra.ph/Velika-of%D1%96sna-st%D1%96na-06-06

«Офісній системі начхати, що ви – людина, а не мозок в колбі...»

«Зарплата, може, підвищується, зад просижується в кріслі все м’якіше, але суть не змінюється...»

«Не впишетесь в загальну структуру – вас швидко замінять, яким би ви охуєним та неповторним себе не вважали...»

«... Резонне питання – навіщо я не це пішов...»

Для особливо уважних, все тут:
https://telegra.ph/Velika-of%D1%96sna-st%D1%96na-06-06
Велика офісна стіна
Тіло людини створено для руху. Діяльність, де потрібно постійно сидіти та витріщатися на світ – антиприродна. Крапка. Вихід на перекур в обід – це не рух. Сходити в качалку, відсидівши перед цим 8 годин в кріслі – краще, чим нічого, але не рух. Офісній системі начхати, що ви – людина, а не мозок в колбі. Просто виконуйте свою функцію, тисніть копку, отримуйте результат і геморой. Жінки краще адаптовані для сидячої роботи, але не так, щоб взагалі не рухатись. Для мужика– це пришвидшена в рази 1,5-2 смерть з…
Читать полностью
Погріб 25 May, 19:19
Штормове попередження в стакані

Повернемося до 'https://t.me/c/1309940815/239' rel='nofollow'>теми попередніх дописів де черговий Васян із Дупосранську має масштабний розмах думок, як Boeing 777. Що тільки погіршує ситуацію.

Людям у всіх кутках земної кулі, життя здається дуже складним. Більшість з нас відчуває тривогу перед нібито масштабними проблемами.

Наприклад, поїхати до Києва.

Для Васі це була ціла подія, що супроводжується народженню самопроблем.

Це ж столиця! Там же конкуренція! А житло скільки коштує! А їжа яка ж дорога! А скільки людей туди їздять! Ууу…

Відносно крупну компанію з оборотом у декілька сот мільйонів Вася буде сприймати, як дещо неосяжно велике з чудернацькими внутрішніми процесами, доступними тільки обраним, неймовірно розумним, та що там, тільки богоподібним людям!

Думає про це Васян – і у нього починає кружити голову. «Ну нафіг.» – пролітає в голові Васяна, і він далі продає плитку в Дупосранську.

Якщо б Вася відчув бурю в стакані на собі – він не зміг би дивитися на ці речі як раніше.

Якщо зовсім коротко, буря в стакані – це коли щось здавалося складним і масштабним, а коли ти це зробив, глянув назад або трохи зверху – зрозумів, яка ж фігня це все.

Банально, але складання іспиту ЗНО – та ж буря, зміна місця роботи – знову починає штормити.

Наприклад, коли бачиш ту ж громіздку структуру з середини, розумієш, що, кажучи дуже м’яко, нічого такого немає. Декілька відповідальних людей, стадо ідіотів, кілотонни нікому нафіг не потрібних процесів, рішень, проблем – все як у людей.

Будь-які «складності» – цілком штучні. Чим більше якась сфера життя намагається здаватися «елітарною» та «недоступною» – тим менше в ній буде суті. Заходиш всередину – і відчуваєш тонкий флер найобу.

Пізнавши бурю в стакані, з одного боку, світ більше не здається повним загадками. На справі все ЗАВЖДИ в тисячу разів прямолінійніше і до смішного простіше, аніж думав.

З іншого боку – завдячуючи розумінню простих та логічних законів, ти бачиш, що все, що обмежувало тебе – розсипається в пух і прах.

Питання, які ти задавав колись, перетворилися в дещо смішне, на рівні «Па, звідки беруться діти?».

Хтось скаже, що я говорю про звичайне отримання досвіду. Анн-ні.

Тому що я зробив одне з найголовніших відкриттів: навіть опинившись в цій «бурі», людям так і не доходить, що буря ця – в сраному пластиковому стаканчику.
Читать полностью
Погріб 23 May, 14:14
Слава Дурову, слава..!

Що робити в Телеграмі чуваку, який щойно звільнився з роботи та доїдає останню пачку гречки?

Кому він може бути цікавим?

Якщо нікому, то як зробити так, щоб був цікавим?

Приблизно такі й ще десяток-других питань я задавав собі більше року тому.

Однак, вже літом 2018 почав заробляти перші більш-менш серйозні гроші з Телеги (не мільйон, але...), і ось в листопаді гарний вихлоп — більше 30 тисяч за три дні на запусках в один допис на цьому каналі. По факту, 30 хвилин реальної роботи, але..

Це був ні на краплю не простий та зовсім не швидкий шлях, він з'явився не на порожньому місці.

Сумнівні генії, які обіцяють швидко, «300к через місяць» і всякі такі балачки для малолітніх дебілів — обманюють вас і маніпулюють базовим бажанням халяви.

Тільки 26 травня на ПРИВАТНІЙ конференції у вигляді самознищувального тексту, я викладу вам весь свій досвід ведення істино крутого каналу:


Програма передачі

— Як заробляти хоча б перші 5 косарів в Телезі, якщо ви не те, що починаєте з нуля, а самі — повний нуль?

— Що робити, якщо вчора ви звільнились і вибираєте між тим, щоб вкласти в Телегу чи купити собі носки?

— Як не стати черговим розчарованим телеграм-лузером і вийти хоча б на 10-15 косарів в місяць

І багато іншого — цілих 3+ дня інтенсивної конференції, починаючи з неділі, 26 травня.

Не прогавте шанс, підписуйтесь саме зараз, доступ закрию через три дні.

Посилання розчинилося, адмін готує нове
Читать полностью
Погріб 21 May, 17:17
​​​Всього лише чергова втрачена можливість

Текст нижче особливо актуальний для всіх тих, хто хоче завершити історію з офісами або злізти з маминої шиї. :)

Коли я проспав тренд пабліків «Вконтакте» — мені було сумно. Коли я прогавив тренд «Інсти» — я істерично реготав.

Якщо б я, інакше не скажеш, проєбав «Телеграм», тоді б відмовився від престолу, видалив інтернет, заліз під шафу і став би там жити, харчуючись пилом і тараканами в знак власної неспроможності як людини, наділеної здатністю хоча б чуток рухати мізками.

Це дивовижно, але все вийшло. Почуваю себе доктором Франкенштейном над ожилим монстром.

Перший текстовий запуск курсу в листопаді падаючими мені на карточку грошима під звуки саундтрека «Інтерстелар», попиваючи сідр, окупили всі мої витрати на канал зверхом, ще вершки залишилися. Такого я не відчував давненько.

Адже сам запуск я проводив на 300 підписників! Так рано, по-моєму, ще ніхто запусків не робив. Більш того, я майже не використовував ніяких єбанутих маніпуляцій на кшталт впарювання по акції, розтягування вебінару на тижні для підвищення значимості, того дурного капсу через букву нашпигованого смайликами. Хоча ефект з такими спеціями був би жирнішим, це точно.

Коротше кажучи, я вірю в «Телеграм». Аве, Дуров!

Два рази підряд в одну лузу, красень. Годує вже друге покоління проникливих людей, які бачать можливості, хочуть гідно заробляти і, при цьому, жити де завгодно і як завгодно. (майже)

Зрозумійте правильно, я не «серійний підприємець» і не успішний успіх. Я звичайний розслаблений чувак з елементарними потребами. У мене було вдосталь моментів, коли в гаманці навіть кактуси не росли. Це навчило мене бачити далі свого носу і, коли це необхідно, переводити мізки з режиму очікування в дію. Хтось на це витрачає місяць, хтось рік, я, наприклад, барахтався років 5. Але більшість проводить в очікуванні дива все життя, навіть не намагаючись шолохнутися. Се ля ві.

Що буде через два дні:

1. Я стартую Конференцію по телеграму, а після – 2-ий потік курсу з оновленими умовами, набагато більш жирними, ефективними і смачними для вас. Якщо, звичайно, ви хочете заскочити в набираючий швидкість потяг. Коли за 2-3 місяці та якихось 15-20 тисяч гривень вкладень можна створити собі напівпасивне джерело доходу від 20 тисяч щомісяця на найближчі 5 років.

Такий прогноз ви вже могли чути та я його офіційно підтверджую. Саме тому я сам перенаправляю всі свої сили на «Телеграм», залишаючи зі всіх сторонніх джерел доходів тільки один, який мені особисто подобається. Звичайно, думок про майбутнє в офісі, кар'єру криветки з мозолями на дупі в моєму житті більше не буде в принципі.

2. Трохи пізніше, разом з цим буде крутий сюрприз для тих, хто хоче робити контент для себе, для бізнесу або як фрілансер; да такий контент, який приносить гроші, увагу і навіть серце читача.

Що далі

Після запуску курсу Погріб запрацює в штатному режимі. Ще більше контенту, ще цікавіше, ще жорсткіше.

Тисни 👨‍🚀, якщо падаючі на картку гроші, з ковтком сідру під «Інтерстелар», не так вже й погано.
👨‍🚀 302
Читать полностью
Погріб 19 May, 19:33
У нас не відпустка – ми завжди так живемо

Сьогодні вихідний день. Я дізнався про це зовсім випадково, коли в суботу покликав товариша прогулятися.

Ось вони – приємні моменти з Lay's, коли тобі абсолютнішим чином, від усієї чорноти душі начхати, який сьогодні день. Будні, вихідні, свята, день, ніч, місяць, рік – ти взагалі не в курсі. Гей, хто-небудь, дайте календар – Зева Делюкс закінчилася.

Це ж круто в середу піти в свій улюблений парк і побачити натовп людей: о, сьогодні вам, щасливчикам, свято призначили, яка краса!

Як завод переробляє сміття і отримує на виході, наприклад, пластик, так офіси переробляють життя, час і здоров'я людей, на виході видаючи квартальні звіти.

В офісі завдання і «реальність» підганяються під розклад. В адекватному світі все кардинально навпаки: розклад відштовхується від завдань і реальності.

Якщо я знаю, що весь день відчуваю себе краще, коли бахну пару-трійку кілометрів о 6 ранку, то я встаю о 6 ранку тільки з цієї причини, а не тому що в 9 мені вже потрібно посадити жопу на крісельце.

Зрозумійте правильно, роботи у мене дуже багато, але я не відчуваю ніякого тиску, крім того, що встановлюю собі сам, щоб досягти певних ясних цілей.

Є люди, які пішли у фрілансери, але вирішили повернутися на роботу, тому що «не змогли себе організувати». Так ось, це піздабольство або напівправда.

а) Вони кинулися у фріланс наосліп, не володіючи нормальними знаннями і не розуміючи, як шукати клієнтів; в результаті пожили місяць на мівіні, прострочили виплату по кредиту за Солярис і побігли сідати назад на «причандали» сюзерена за стабільний оклад.

б) Вони абсолютно інфантильні, психологічно залежні та, швидше за все, косячат у всьому – не можуть схуднути, не можуть припинити жерти всяке лайно, не можуть знайти собі дівчину / хлопця і взагалі настільки сірі та похмурі, що фільм «Туринський кінь» на їх тлі – «Месники: Фінал».

Суворо – ну так і я не мати Тереза.

Є окрема позиція тих, хто ходить в офіс і обожнює раніше зайняти чергу до кулера. Звучить вона приблизно так: «офіс – це серйозно, це кар'єра, а ваші інтернети – дитячий садок».

Як не дивно, в 2019 році дуже і дуже багатьом людям як і раніше незрозуміло, яким чином можна заробити грошей, якщо ти не одягнув сорочку і не згорнувся калачиком на килимку начальника.

Про це буде в наступних серіях
Читать полностью
Погріб 18 May, 19:19
Вибір ліжка

Запам'ятайте, для людини «без зв'язків та грошей» завжди є два шляхи:

Шлях перший: дивний

Це той, що я вже описував дописами вище.

Він дуже короткий та його обирають майже всі. Це навіть не зовсім шлях, тому що людина дорогу, як правило, обирає сама, а в цьому випадку дорога з'являється з людиною.

1. Йдеш на нудну низькооплачувану роботу в рідному Дупосранську або таку ж нудотну низькооплачувану в великому.
2. Вважаєш, що тобі ще пощастило — бач. однокурсник вже 3 роки шукає, знайти не може. Ех, тяжко, безробіття в країні, Велика, мать її, Депресія!
3. Ходиш на нудну низькооплачувану роботу, по тиху виплачуєш іпотеку.
4. Помираєш.

Метафорично це виглядає так: спиш на не зручному ліжку зі старим продавленим матрацом та старчачою пружиною. Все болить, все мліє, і навіть коли краще спати на підлозі, аніж на такому ліжку — ти нічого не змінюєш.

Другий шлях: логічний

Цей шлях вимагає використання мізків хоча б на середній інтенсивності, тому доступний одиницям.

Тут зрозумійте правильно: я нікого не хочу образити.

Використання мізків — здатність, що набувається, розвивається і про те, чому у такої кількості людей стоїть блокиратор цієї здібності, я напишу окремий допис.

На другому шляху ти не залишаєш собі право залишатися на місці, постійно рухаєшся, якщо почуваєш щось неладне — ти пробуєш наступне.

Якщо ліжко незручне — ти негайно змінюєш його. Ти пробуєш водяний матрац, жорсткий, ортопедичний, спальний мішок, кріокапсулу, спати на ходу — що завгодно, але не залишаєшся там, де тобі погано, доки не зрозумієш, що весь цей час і спати не хотів (наприклад).

Це, свого роду, внутрішній природній відбір, який в результаті приводить і до зовнішнього відбору.

«Але ж змінювати ліжко так страшно!» — думає чувак, який йде по першому дивному шляху.

А говорить він так, тому що ніколи не пробував на собі ефект «бурі в стакані», який став одним з найголовніших факторів мого нинішнього прориву.

Звичайно, все розкажу, залишайтесь на зв'язку.
Читать полностью