Все або нічого
– Частина 1
Є речі, на які грошей не шкода.
Один собі купує ксяомі в розстрочку, інший має нездоровий глузд до мармурної яловичини, а третій може запити всю зп та проковтнути її за одні вихідні в компанії молодих куртизанок.
І кожному може бути шкода грошей на те, на що витратив інший.
Я достатньо довгий час, як прокажений маячив у потугах перетворити один карбованець у два або хоча б повернути його назад.
Витрачаю 1к за один похід у кафе – починаю кипіти.
Викидаю 10 тисяч на рекламну компанію без віддачі – не відчуваю нічого як після ін’єкції евтаназії. «Ну ок» – думаю.
Так-то, у всіх випадках доводити себе до білого накалу сенсу не має. Витрати – вони або здійсненні, або ще ні, чому бути, того не минути, тим паче, коли вже є.
Мова про пріоритет. Ось мені потрібно вижати біль/менш серйозний бізнес для себе. А він, в свою чергу, потрібен для іншого кроку, та й взагалі там багато питань і внутрішніх протирічь в стилі «диван, пузом до гори», але це вже інша історія.
Якщо я отримую на роботі 10 кесів, і мені за рахунок квартплати та картопельних чисток залишається 5 кесів – я всі їх викину на чергову спробу, не думаючи. А паралельно буду шукати роботу, де платять не 10, а 25, щоб витрачати на свої спроби ще більше.
Я не піду з друзями в клуб, пропущу прем’єру в плазі, залишусь без підписки на ютуб.мюзік і ще тисячу «ні». Через це нульове підприємництво, коли без досвіду та з вітром в гаманці – це мазохізм важкої стадії, з боку виглядає як психічний розлад.
Це добре? Це погано? Це як взагалі?
Це є так, як і є, коли ти людина, якій не потрібен ксяомі в розстрочку.
Я знаю, що ці 5 тис не вирішать нічого глобально, але за них я, як мінімум, куплю собі ще один шмат ебанутого пазлу, який може знадобиться потім, а може і ні – для мене головне спробувати.
А що на цей рахунок думає сисадмін Васян, який прагне фінансової незалежності від своєї бабці? Дізнаємося в наступній серії...
– Частина 1
Є речі, на які грошей не шкода.
Один собі купує ксяомі в розстрочку, інший має нездоровий глузд до мармурної яловичини, а третій може запити всю зп та проковтнути її за одні вихідні в компанії молодих куртизанок.
І кожному може бути шкода грошей на те, на що витратив інший.
Я достатньо довгий час, як прокажений маячив у потугах перетворити один карбованець у два або хоча б повернути його назад.
Витрачаю 1к за один похід у кафе – починаю кипіти.
Викидаю 10 тисяч на рекламну компанію без віддачі – не відчуваю нічого як після ін’єкції евтаназії. «Ну ок» – думаю.
Так-то, у всіх випадках доводити себе до білого накалу сенсу не має. Витрати – вони або здійсненні, або ще ні, чому бути, того не минути, тим паче, коли вже є.
Мова про пріоритет. Ось мені потрібно вижати біль/менш серйозний бізнес для себе. А він, в свою чергу, потрібен для іншого кроку, та й взагалі там багато питань і внутрішніх протирічь в стилі «диван, пузом до гори», але це вже інша історія.
Якщо я отримую на роботі 10 кесів, і мені за рахунок квартплати та картопельних чисток залишається 5 кесів – я всі їх викину на чергову спробу, не думаючи. А паралельно буду шукати роботу, де платять не 10, а 25, щоб витрачати на свої спроби ще більше.
Я не піду з друзями в клуб, пропущу прем’єру в плазі, залишусь без підписки на ютуб.мюзік і ще тисячу «ні». Через це нульове підприємництво, коли без досвіду та з вітром в гаманці – це мазохізм важкої стадії, з боку виглядає як психічний розлад.
Це добре? Це погано? Це як взагалі?
Це є так, як і є, коли ти людина, якій не потрібен ксяомі в розстрочку.
Я знаю, що ці 5 тис не вирішать нічого глобально, але за них я, як мінімум, куплю собі ще один шмат ебанутого пазлу, який може знадобиться потім, а може і ні – для мене головне спробувати.
А що на цей рахунок думає сисадмін Васян, який прагне фінансової незалежності від своєї бабці? Дізнаємося в наступній серії...