Із розмови з Максимом Головко, архітектором у Агентах Змін, урбаністом.
Зі скульптора, котрий став архітектором, я став дизайнером, який почав досліджувати міський простір. Не так важлива професія, яку вивчив і про яку мріяв, як те, що хотів змінити навколишній простір.
Більшість часу я був архітектором, але зробив віраж в сторону дизайну, коли опинився в Агентах змін. Коли Агенти створювалися, у Києві було близько десяти людей, яких цікавили транспортні схеми (точно не найцікавіше у дизайні). Це була чи то випадковість, чи то маленьке диво, що я був одним з них.
«Якщо ми маємо так багато досвіду, архітекторів, силу-силенну книжок, тисячолітній досвід проєктування і 6 років навчання в університеті, то чому все, що навколо, виглядає якось не так?» — це стало найважливішим питанням, яке мене скерувало. Я побачив, що те чому мене навчають, ніяк не впливає на те, що є довкола.
Проєкти Агентів змін — про те, як зробити щось, що ніхто не знає як зробити.
Відчуваю себе дослідником. Коли виявилося, що можна відкрити Америку, — хтось вирішив шукати її, а хтось не зважився плисти туди. Ми з Агентами — ті, хто зважився на подорож. 5 років як ми висадилися на березі континенту і почали свій самостійний шлях. Спершу зробили вігвам на пляжі, пройшли через джунглі комунікацій, вийшли в пустелю, а звідти в степи. Продовжуємо йти далі.
Найскладніше у моїй роботі — в найпростішому. Ми навчилися робити складні проєкти, але не вміємо працювати із повсякденними. Знаємо, як по моху визначати сторони світу, але не знаємо, як зробити частокіл, засіяти поле і збудувати будинок.
Моя робота — це Луна-парк. Дивує, коли хтось туди потрапляє і каже «Ой, мені тут так добре і так весело, але я більше вже не можу». З кожним атракціоном стає лише цікавіше, тому як же можна піти, якщо я лише покатався на конику і каруселі, а попереду Американські гірки та Оглядове колесо?! Цікаві атракціони, смачна цукрова вата, клоуни бігають постійно — я не хочу звідси йти.
Немає складності в тому, щоб встати з ліжка і зробити щось краще для себе. Тому кожен день я прокидаюся для того, щоб зробити краще собі. Кращий простір, вулиці, навігацію, транспорт. Все це — для мене улюбленого.
Не існує якоїсь обов'язкової кількості правильних відповідей, яку ви маєте знати. Треба вміти вирішувати задачі, а не підставляти різні готові відповіді. Великий плюс незнання правильної відповіді, в тому, що ти можеш знайти таку, яку ніхто ще не знаходив. Тоді проєкт — це не спроба повторити щось, що бачив у когось, а спроба знайти найкраще рішення.
Читайте більше у Projector Mag.
Зі скульптора, котрий став архітектором, я став дизайнером, який почав досліджувати міський простір. Не так важлива професія, яку вивчив і про яку мріяв, як те, що хотів змінити навколишній простір.
Більшість часу я був архітектором, але зробив віраж в сторону дизайну, коли опинився в Агентах змін. Коли Агенти створювалися, у Києві було близько десяти людей, яких цікавили транспортні схеми (точно не найцікавіше у дизайні). Це була чи то випадковість, чи то маленьке диво, що я був одним з них.
«Якщо ми маємо так багато досвіду, архітекторів, силу-силенну книжок, тисячолітній досвід проєктування і 6 років навчання в університеті, то чому все, що навколо, виглядає якось не так?» — це стало найважливішим питанням, яке мене скерувало. Я побачив, що те чому мене навчають, ніяк не впливає на те, що є довкола.
Проєкти Агентів змін — про те, як зробити щось, що ніхто не знає як зробити.
Відчуваю себе дослідником. Коли виявилося, що можна відкрити Америку, — хтось вирішив шукати її, а хтось не зважився плисти туди. Ми з Агентами — ті, хто зважився на подорож. 5 років як ми висадилися на березі континенту і почали свій самостійний шлях. Спершу зробили вігвам на пляжі, пройшли через джунглі комунікацій, вийшли в пустелю, а звідти в степи. Продовжуємо йти далі.
Найскладніше у моїй роботі — в найпростішому. Ми навчилися робити складні проєкти, але не вміємо працювати із повсякденними. Знаємо, як по моху визначати сторони світу, але не знаємо, як зробити частокіл, засіяти поле і збудувати будинок.
Моя робота — це Луна-парк. Дивує, коли хтось туди потрапляє і каже «Ой, мені тут так добре і так весело, але я більше вже не можу». З кожним атракціоном стає лише цікавіше, тому як же можна піти, якщо я лише покатався на конику і каруселі, а попереду Американські гірки та Оглядове колесо?! Цікаві атракціони, смачна цукрова вата, клоуни бігають постійно — я не хочу звідси йти.
Немає складності в тому, щоб встати з ліжка і зробити щось краще для себе. Тому кожен день я прокидаюся для того, щоб зробити краще собі. Кращий простір, вулиці, навігацію, транспорт. Все це — для мене улюбленого.
Не існує якоїсь обов'язкової кількості правильних відповідей, яку ви маєте знати. Треба вміти вирішувати задачі, а не підставляти різні готові відповіді. Великий плюс незнання правильної відповіді, в тому, що ти можеш знайти таку, яку ніхто ще не знаходив. Тоді проєкт — це не спроба повторити щось, що бачив у когось, а спроба знайти найкраще рішення.
Читайте більше у Projector Mag.