про мистецтво


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Познавательное


про літературу, кінематограф, живопис і музику
усі питання до @woodyholy

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Статистика
Фильтр публикаций


​​📚Різдвяний О. Генрі та його «Дари волхвів»
Якщо ви не читали цю невелику новелу, то точно чули її назву. А якщо ви раптом не змогли визначитись з подарунком рідним, то О. Генрі вам розкаже, що турбота та любов – то і є найліпший подарунок.

«Дари волхвів» пронизана добротою, почуттям відданості один одному та жертовності заради коханої людини. Головні герої – Делла та Джим – і є тими волхвами. Сюжет простий, а вся суть – у несподіваній розв’язці. Пропоную про- або перечитати цю зворушливу історію про те, як Делла та Джим віддали найродожчі для себе матеріальні речі, але отримали радість і ще більше любові – чистої та щирої.

П. С. Кому потрібно більше різдвяних див, то є фентезійна новела «The Greatest Gift» Філіпа Ван Дорен Стерна, яка, на жаль, не перекладена українською (але раптом ви захочете прочитати її в оригіналі). Або ж фільм «Це прекрасне життя» Ф. Капри 1946 року, знятий за мотивами твору.


​​Привіт! Не було часу писати сюди, але все ж маю, чим з вами поділитись.

Зі школи ім’я Лесі Українки більшість з нас пов’язує з contra spem spero, але вона написала багато й інших цікавих речей. Серед них – драматична поема «На полі крові». Читається максимум 40 хвилин, тому ви знаєте, шо робити.

Про що ця драма?
Л. Українка по-своєму інтерпретує образ Юди, взятий з Євангелія від Матвія. Юда у Л. Українки цинічний та нахабний; це людина, яка вірить у свою особливість і вважає, що саме він може допомогти Богу.

Що робить Юда в «На полі крові»? Зраджує Христа, продає його.
Чого НЕ робить Юда у творі авторки? Він не кається і не вчиняє самогубство. Він не визнає своєї провини – свого духовного відступництва. Цей Юда мріє повернути втрачене на своєму полі ціною крові Христа.
Леся Українка дає зрозуміти, що неможливо виправдати духовного відступника, втілюючи ідею соціальної справедливості.

#про_літературу


​​Світ мистецтва – цікавий, захоплюючий та різносторонній завжди манив своєю загадковістю. Бажаєш побачити його зсередини? Дізнатися більше про мистецтво і, можливо, знайти своє місце у цьому мистецькому світі?

Наймасштабніше свято нашої студії – День Художника. Вже 11 жовтня ми зустрінемося дворі козацького дому де на вас чекатимуть:
▪️майстер класи
▪️розважальна зона для дітей 
▪️фотозони
▪️фудкорт
▪️ярмарок художників
▪️пізнавальні лекції
▪️кінопоказ

Початок 11 жовтня о 14:00
Вартість квитка: 50 грн
У день події: 100 грн
Придбати квитки можна за посиланням ➡️https://forms.gle/mur7XjEMHXdTYkFV7

Бажаєш приєднатися до ярмарку?
Реєструйся➡️ https://forms.gle/o5RKNCNHeAsFAVnK8


Автор намагається бути на зразок античних мислителів і осмислювати філософію щодення, записуючи потім думок у розмовні подкасти себе із собою. 

Медитативні подкасти і музичні плей-листи. 
Більше запропонувати нічого.

Ніхто не обіцяв, що це буде цікаво - але як мінімум щиро.

*жодного відношення до церковних організацій.

https://t.me/electric_church1


​​Що подивитись в братів Коенів?

Питання, насправді, важке, адже чи не кожен фільм заслуговує на те, аби його ввімкнути і дивитись. Тому цей список суб’єктивний, ділюсь з вами картинами, які вдарили у саме сердечко.

1. «О, де ж ти, брате?» | «O Brother, Where Art Thou?», 2000
Це не фільм, а поема. Америка 30х років та 3 каторжники, які проходять шлях повернення додому. Одного з ГГ, до речі, звати Улісс (але це лише одна маленька деталь, що одразу відсилає нас до «Одісеї» Гомера). Це роуд-муві, драмеді та просто зворушлива історія. А точніше – багато історій, зібрані режисерами в одну, без яких американська культура не могла б існувати.

2. «Людина, якої не було» | «The Man Who Wasn’t There», 2001
Стрічка, схожість якої вбачають з повістю А. Камю «Сторонній»: якісь апатичність, відстороненість і байдужість головного героя. Ед Крейн є, і його нема водночас. Він є рушієм фільму, але усі події (процес через вбивство) відбуваються наче й без нього. Нуарність кіна дещо штучна, а чорно-білий фільм, що ми бачимо, був знятий на кольорову плівку. Колір наче змили, як і (не)присутність головного героя.

3. «Фарго» | «Fargo», 1996
Дивно-геніальне кіно, при перегляді якого навіть не хочеться чогось очікувати. Це і трилер, і комедія, і трагедія. Але суть не в сюжеті. Режисери прямо нам кажуть: ти можеш робити усе, що захочеш, приймаючи «правильні» рішення, але помилка іншої людини може внести свої корективи у твоє життя. Або навіть зруйнувати його. Не намагайся зрозуміти, чому «дерьмо случается», а ти не завжди можеш повпливати на події свого ж життя.

#про_кіно


​​Ніхто не знає, де вперше запалить цигарку новий Енді Воргол, де вуса Далі ХХІ століття стануть дибки від подиву або куди одягне прем'єрне вбрання наступниці Яйої Кусами. 

😎Але ніхто й не здивується, якщо це буде біля Ггалереї Львівської академії мистецтв 

👉 Мистецтво стирає будь-які кордони. Ми потребуємо тебе - свідомої аудиторії, яка знає цінність сучасного українського мистецтва. Переходь у наш телеграм канал та надихайся 😍

#запідтримкиУКФ


Джон Вільям Вотергаус і його жінки

Джон Вотергаус – англійський художник, що писав свої картини у стилі прерафаелітів. Як і інші представники цієї течії, Вотергаус брав середньовічні і міфологічні сюжети: з грецької та римської міфологій, з легенд про короля Артура та з художніх творів, як от: «Трістан та Ізольда» або творів В. Шекспіра. Проте головними героїнями його полотен були саме жінки – Офелія, Психея, Пенелопа та інші. Його жінки сильні, чуттєві, ніжні, свободолюбиві, але при тому є в них щось неземне і казкове. Його жінки страждали. Але зображав він їхнє страждання так, що, дивлячись на картини, ти відчуваєш смуток і спокій водночас. 

#про_художників


​​Ця картина італійського художника Джузеппе Молтені чомусь дуже нагадала мені поезію Емілі Дікінсон: можливо, відчай, смуток і біль жінки, що зобразив Молтені схожі на те, про що писала поетеса. Хоча, направду, написала вона багато всього, і не усі її роботи про смерть та страждання – багато також й іронічних та релігійних віршів. А сама вона, до речі, одна з представників американського романтизму.

Ось один з найвідоміших її віршів, який мені дуже запам'ятався:
Я — Ніхто! А хто є ти? 
Теж Ніхто із темноти? 
Тож тепер ми тут удвох! 
Тихше! Виженуть обох!

Тоскно бути Кимось — так? 
Мов ропуха, без упину — 
Червень весь — ім'ям своїм 
Потішати трясовину.

І ось в оригіналі:
I'm nobody! Who are you?
Are you nobody, too?
Then there's a pair of us — don't tell!
They'd banish us, you know.

How dreary to be somebody!
How public, like a frog
To tell your name the livelong day
To an admiring bog!

Чому ж авторка і читач «ніхто»? Можливо, вона натякає на те, що в суспільстві кожен – це лише ніхто, тим ми усі подібні своїми чеснотами та вадами. І не потрібно чекати від людей і всього суспільства захоплення і схвалення. Цінуй себе сам і те, як ти живеш.

#про_літературу


​​Привіт! 
Шукаєш натхнення, хорошої музики, чи мотиваційних фотокарток? 

Запрошую відвідати затишний блог, який створила, щоб надихнути на прекрасне саме тебе 🍂

На тебе чекають тексти з чашкою кави, корисні чек-листи, що віють осінньою атмосферою та музика, що торкається серця 🍂

Завітай сюди 👇💫

https://t.me/lifeinthesweater


📽 «Історія Аделі Г.» | «L'Histoire d'Adèle H»,
Франсуа Трюффо, 1975

Читали чи принаймні чули про «Знедолених» чи «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюго? Так от, Франсуа Трюффо – відомий представник французької нової хвилі – вирішив зняти фільм про доньку письменника – Адель Гюго.

Це трагічна історія життя жінки, яка страждала від кохання. Кохання болісного –– її ніжні та теплі почуття до британського офіцера, який так і не зміг полюбити її у відповідь, можна сказати, звели її з розуму. Адель прожила довге, але нещасне життя, яке закінчилось у психіатричній лікарні.

Франсуа Трюффо зняв біографічну драму, спираючись на щоденник самого Віктора Гюго, а на головну роль покликав ще тоді не надто відому Ізабель Аджані.

Особисто я, коли дивилась фільм, відчула безвихідь і безсилля: і кольорова гамма фільму, і емоції героїні, які І. Аджані майстерно передала, не давали надії на щось краще, ніж воно є.

#про_кіно


​​Що таке мімесис?

Для всіх тих, хто хоче трошки більше знати про літературу. Ще й давньогрецьку.

Дослівно мімесис – це наслідування. Але наслідування чого?
Коротше, колись Арістотель у своїй «Поетиці» сказав, що для трушного поета (ширше – митця) важливо, аби він для фабули свого твору (поеми, трагедії або епічної оповіді) правильно репрезентував людей і їхні вчинки. Головне – не ідеалізувати. Поет не просто імітує певні дії тих людей, він має робити це високою мовою, аби в результаті читач зміг раціонально сприйняти сюжет і «побачити» героїв.

В результаті маємо «правило трьох» (сама його так назвала, якшо шо):
1. Що наслідують поети при написанні своїх творів – які характери людей вони зображають?
2. Чим наслідують – тобто якими засобами користуються? Ритм, мелодія та віршований розмір.
3. Як саме наслідують – оповідач розповідає про дію так, наче він спостерігає за дійством – це характерно для великих епічних творів таких як «Іліада» чи «Одісея». У драмі ж, навпаки, герої самі себе зображають через дію, а читачі дізнаються про них через діалоги.


Джузеппе Арчімбольдо як предтеча сюрреалізму

Картини Д. Арчімбольдо помітно вирізняються навіть від інших художників-маньєристів: його композиції не просто ненатуралістичні, дивні і екстравагантні, а виконані у техніці, де фрукти, овочі, квіти, тварини і рослини створюють ілюзію одного цілісного предмету.

Його натюрморти і портрети – це не просто жарт. Вони метафоричні і алегоричні, їх потрібно прочитувати та віднаходити символи. От, наприклад, 4 картини, які входять у цикл «Пори року», де весна символізує юність, літо – молодість, осінь – зрілість, а зима – старість. Зрозуміти, яка сама пора року зображена на полотні леко, бо Д. Арчімбольдо на кожному портреті зображав ті квіти, фрукті й овочі, які були характерні для зими, весни і т.д. На багатьох картинах він прославляв імператора.

Д. Арчімбольдо був успішним художником і малював при імператорському дворі – Максиміліан II дійсно знав толк у мистецтві.

#про_художників


​​Привіт, ми пропонуємо ТОБІ ерудицію, високий рівень інтелекту та обізнаність у філософії! Наш колектив веде канал, що розповідає про неймовірну науку філософію та інші цікавинки БЕЗ ВОДИ, бо її потребують в інших країнах! 
Якщо хочеш зростати, долучайся до нас. Не пошкодуєш!👊🧠


​​Маньєризм

Спочатку був ренесанс, але гармонія тілесної і духовної краси була втрачена – так і з’явився маньєризм. Течія, що сформувалась в Італії в 16 столітті, коли художники шукали нові методи висвітлення своїх ідей. Для цьго вони обрали особливу манеру (maniera – спосіб, прийом з італ.) – неприродність в зображанні людей, оголеність і еротизм, контрастні і яскраві кольори та помезність. Ця манера як спосіб звернути на себе увагу: митці акцентували не на сюжеті.

Форма формою, але розгадати картини могли також не всі, бо вважалось, що це мистецтво «для еліт» – прочитати картини, сповнені прихованих символів, могли лише освічені люди.

П.С. Побачила цей мем і вирішила, що не можу його не показати й вам. На ньому, до речі, картини художника Джузеппе Арчімбольдо, про якого й буде наступний пост.

#мистецькі_стилі


Репост из: trash w̶e̶ can

Показано 15 последних публикаций.

12

подписчиков
Статистика канала