Продакт борщ🔥

Понеділок…

І поки я готую весь контент до нашого онлайн-інтенсива про Синдром Самозванця, вирішив зробити вам gentle reminder.

💎 Продажі будуть закриті о 13:00 за Києвом у день старту
💎 Після закриття продажів - докупити місце, або доступ до записів - буде НЕМОЖЛИВО (навіть по знайомству)

І це може бути ще більш релевантно, якщо знати що наступний інтенсив буде про те, як будувати собі дохід з side hustles, де я розкажу що і як я робив, а також покажу свій p&l.

Свого часу саме синдром самозванця блокував мене, тож я просто хочу допомогти більшості з вас не страждати від того, від чого страждав я.

Посилання були раніше :)

Я напишу ще один допис про це за пару годин до закриття продажів, тож вважайте це майже останнім знаком :)

🥸 Всі ми знайомі з поняттям "Opportunity Cost", правда ж?

Ну окей, давайте ріфрешнемо що то за звір.

Отже Opportunity Cost це те, від чого ми відмовляємося заради чогось іншого. Уявіть, що у вас є 500 гривень. Ви можете купити або нову книгу, або відвідати кафе з друзями. Якщо ви обираєте книгу, то втрачена вигода - це приємний час, проведений з друзями в кафе, і навпаки.
Тож тримайте вам незручне запитання - "Як часто ми насправді замислюємося над Opportunity cost, приймаючи ключові рішення?"
Як продуктові менеджери, ми часто стикаємося з дилемою: витрачати час та ресурси на поліпшення існуючого продукту чи вкладати в нові ідеї? Більше фіч чи кращий UX? Розвиватися на існуючому ринку, або ризикнути вийти на інший? Кожен вибір має свою ціну, але не завжди ми її враховуємо.

Тут важливо зрозуміти, що Opportunity Cost - це не тільки гроші. Це час, енергія, навіть емоційний стан команди.

Приклад.
Ваша команда може витратити місяць на додавання нової функції, яка збільшить задоволеність користувачів на 5%. Але що якщо цей же час можна було використати на розробку нового продукту, який міг би відкрити новий ринок або збільшити дохід на 20%? Задумайтеся - вирішуючи, куди інвестувати ресурси, важливо дивитися не тільки на прямі вигоди, але й на те, що ми втрачаємо, не обравши альтернативний шлях.

Запитайте себе.
Які проєкти або ідеї ми залишаємо позаду, обираючи цей конкретний напрямок? Яка можлива вигода від тих можливостей, які ми відкидаємо?

Подумайте про це наступного разу, коли будете приймати важливе рішення. Бо особисто для мене, Opportunity Cost - це не просто економічний термін, це ключова частина стратегічного мислення.

І якщо ви її не використовуєте - you are missing out.

🥹 Лідерство — це шлях, який часто веде до самотності.

Бути лідером — означає брати на себе рішення, які не завжди знаходять розуміння чи підтримку. Іноді єдине, що підтримує тебе в цих рішеннях, — це власна впертість або віра, навіть коли всі інші вже сумніваються.

Історія знає чимало лідерів, які, залишаючись необхідними, ставали певною мірою «вигнанцями».

На них покладалися, але водночас уникали надмірної близькості, ніби тримаючи дистанцію від відповідальності за їхні вибори. От якщо подумати - команда поруч, але коли доходить до ключових моментів, остаточний вибір завжди залишається твоїм, і цей вибір не завжди є з ким розділити.

Ця самотність — непросте випробування, і часом вона виглядає як своєрідне зло, яке чекає на кожного, хто стає на шлях лідерства.

Вона давить усвідомленням, що в найскладніші моменти рішення та відповідальність залишаються тільки на твоїх плечах.

Багато нових менеджерів під цим тиском ламаються — у них ще немає внутрішнього стержня, що допоміг би прийняти цю ізольованість як частину шляху, і тому вони починають сумніватися у собі, боятися невдач або шукати постійного схвалення.

Але в цій самотності є і свої плюси.

Вона допомагає зосередитись, відкинути все зайве і триматися обраного курсу, навіть коли інші його вже не бачать.

Це не тільки про відповідальність, а й про те, як із часом ця самотність загартовує, дає силу бути чесним перед собою і відкриває простір для справжнього лідерства.

У цьому спокої народжується можливість краще розібратися в собі та ситуації, а разом з нею — і справжня стійкість.

Але все одно шлях лідера часто веде до самотності...

А ви - самотні?

Мені бояться писати...



За останній місяць я отримав 5+ повідомлень, приблизно одного наративу: "Я довго думав і боявся тобі написати, але все ж зібрався і написав".

І щось я трохи підвис. Почав думати — а чого мені можна боятися писати?

😯 Чи я зверхній? — здається ні.
😯 Можливо, я мегауспішний фаундер якого стартапу — та теж поки не дуже.
😯 Може я на людей кричу і матом крию коли мені пишуть? — теж ні, не мій стиль
😮 Одна людина цікаву штуку написала, що може не пишуть щоб попросити послуг, бо думають що я зараз прайс в $2000 на годину вивалю — і теж ні)

У мене:
👨‍💻 Багато ачівок — але є ті, у кого їх більше і калібр крупніший
👨‍💻 Два лями переглядів на рік у лінкедіні — але є ті у кого по 15, і норм
👨‍💻 Крутий нетворк і мене багато хто знає — ну і що, це не так важливо
👨‍💻 Найбільша кількість українських продактів у підписках(як мінімум мені так здається)
👨‍💻 Крутий трек-рекорд перемог, і прикольні кейс-стаді — а хтось в соло як консультант заробляє 6-8 лямів баксів на рік(знаю особисто одну таку людину) — тож мені ще рости і рости
👨‍💻 Карʼєра від сапорта до С-левела до стартапу — і при цьому я регулярно танцюю танго на граблях 😉

Коротше — я просто людина)
Якщо щось треба — пишіть, не треба боятися)

Попросити консультації для вас чи фірми, подякувати за контент, спитати про умови співпраці, замовити воркшоп по якійсь улюбленій темі для вашої фірми(про це скоро прикольний кейс розкажу) — пишіть, не бійтеся!) 👨‍💻

Я точно не роблю те, що я роблю для того, щоб мені боялися написати.