Пологівська районна військова адміністрація Запорізької області

Всеукраїнська акція “Запали свічку”

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалювання свічки на підвіконні.
“Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова отця Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «...Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема – ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?» Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!» – Джеймс Мейс, газета “День”, 18 лютого 2003 року. Тепер це усталена в суспільстві практика – щороку у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, українці по всьому світу запалюють свічки. Цього року 23 листопада о 16-й годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Опісля біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях осель українці запалюють свічки і лампадки. Цей вогник символізуватиме нашу пам’ять і віру в Перемогу!

Джерело: Український інститут національної пам’яті

Чому українців вбивали голодом?

Після Жовтневого перевороту впродовж 1917–1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони шляхом
прямої окупації знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби із українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919–1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові. Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Геть від Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму.
Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

До чого це призвело?
Саме за цей менш ніж календарний рік (1932–1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв. Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М. Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерла понад половина населення. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази. Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

Джерело: Український інститут національної пам’яті

У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні країна-агресор знову вчиняє злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі.

Україна внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом Українського народу.

Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив
для українців умови, не сумісні із життям. Голодомор став можливим тому, що українці під час Української революції не змогли вистояти у збройній боротьбі проти більшовицької агресії. Окупація України вилилася нашому народові у численні злочини, масові репресії, терор, депортації.

Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.
Сталін у XX столітті та Путін у XXI вдалися до геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, посилив терор. Путін застосовував повномасштабне
вторгнення, яке проявилося звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни з боку російських військ. Складовими геноцидної політики
РФ проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).

В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Сьогодні демократичний світ висловлює підтримку Україні. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про
злочини комуністичного тоталітарного режиму, всі сили повинен спрямувати на
підтримку наших захисників. Відтак вшанування пам’яті жертв Голодомору цього року проходить під гаслом «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».

Про сталінський геноцид українців дізнається дедалі більше людей в інших країнах світу. Знання про Голодомор в Україні 1932–1933 років допомагає людям
у всьому світі краще зрозуміти природу сучасної російської злочинної війни та геноцидних практик, які її супроводжують. Пам’ять про використання тодішнім
кремлівським режимом у 1932–1933 роках голоду як інструмента здійснення злочину геноциду проти українців повинна слугувати засторогою для недопущення виникнення голоду будь-де на планеті, засторогою недопущення провокування і використання продовольчої кризи нинішнім кремлівським агресором для досягнення своїх цілей.

Джерело: Український інститут національної пам’яті

Шановні земляки!

Щороку, в четверту суботу листопада, ми вшановуємо пам’ять жертв Голодоморів – жахливих трагедій, що залишили глибокі рани в серці українського народу. У ХХ столітті українці пережили три страшні Голоди: 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Ці роки є не просто сторінками нашої історії, а свідченням нечуваної жорстокості тоталітарного режиму, який, відбираючи хліб, відбирав в українців життя.

Наймасштабнішим для України був голод 1932-1933 років – саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським тоталітарним режимом. Злочинне вилучення зерна, заборона виїзду селян з голодуючих регіонів, репресії проти тих, хто намагався врятуватися, – це свідчення організованого терору, метою якого було зламати українську націю. У роки, коли Україна давала врожаї, здатні прогодувати мільйони, її люди помирали від голоду у власних домівках. За оцінками істориків, жертвами Голодомору 1932–1933 років стали від 7 до 10,5 мільйонів людей.

Сьогодні, згадуючи жертв Голодомору, ми не лише вшановуємо їх пам’ять, а й нагадуємо світові про злочини тоталітарного сталінського режиму, який цілеспрямовано знищував український народ, та про важливість збереження історичної правди задля недопущення подібних трагедій у майбутньому.

Запалимо свічку у наших домівках та вшануймо пам’ять у тиші й молитві за невинно втрачені життя! Нехай згадування про Голодомори буде вічним нагадуванням про цінність свободи, людської гідності та нашої єдності! Слава Україні!

Голова районної державної
адміністрації, начальник районної
військової адміністрації Артур КРУПСЬКИЙ

Шановні земляки!

21 листопада ми відзначаємо одне із знакових державних свят – День Гідності та Свободи. Ця дата нагадує нам про важливість єдності, незламності духу та боротьбу за вільну та сильну Україну! Саме в ці дні у 2004 році розпочалася Помаранчева революція, а у 2013 році – Революція Гідності, яку спершу називали Євромайданом. Це були часи, коли український народ об’єднався заради того, щоб відстояти своє право жити у вільній та демократичній державі.

Ми вшановуємо пам’ять всіх Героїв Небесної Сотні та всіх, хто віддав своє життя за незалежність і свободу України. Їх подвиг є вічним нагадуванням про те, що свобода ніколи не дається так легко і просто. Це те, що потрібно завжди берегти та захищати, бо без свободи немає справжнього життя, лише існування за чужими правилами.

Сьогоднішній день спонукає нас замислитись над тим, що кожен із нас може зробити для зміцнення нашої держави, адже саме від нас залежить, якою буде Україна завтра. Гідність та Свобода починаються з наших щоденних вчинків, з нашого прагнення до справедливості, поваги та любові до Батьківщини!

Давайте разом продовжувати шлях змін, підтримуючи один одного, допомагаючи тим, хто цього потребує, та об’єднуючись заради нашої спільної мети — сильної, вільної та незалежної України!

Голова районної державної
адміністрації, начальник районної
військової адміністрації Артур КРУПСЬКИЙ

Шановні земляки!

Сьогодні минає тисяча днів із початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. І от уже тисячний день, як кожен день стає для нас випробуванням на стійкість, витривалість та міцність.

За цей час ми втратили багатьох Героїв – тих, хто віддав заради нашої свободи найцінніше - життя. Кожне повідомлення про чиюсь загибель є для нас болем, адже ця людина була татом чи мамою, сином чи донькою, онуком, племінником, братом, сестрою… Ми схиляємо голови в пам’ять про тих, хто так і не повернувся з фронту додому, відтепер вони продовжують бій, але вже з небес. Війна – жорстока і безжальна, адже забирає життя військових і цивільних, дорослих та дітей. Ми маємо пам’ятати і про кожного, хто загинув за Україну! Вічна пам’ять!

Ми дякуємо кожному воїну, волонтеру, медику, вчителю, підприємцю, кожному українцю, який не здається, не втрачає віри та працює заради нашої вільної та незалежної України. Ця боротьба ще триває, але ми точно знаємо, що правда та справедливість обов’язково переможе!

Попри всі труднощі, незламний дух українського народу продовжує надихати увесь світ. Ми показали всім, що можемо боротися із великим злом, здатні протистояти найжорстокішим викликам та підтримувати одне одного у найважчі моменти. І поки хтось там давав прогнози «за три дні», ми от уже тисячу днів продовжуємо триматися та боротися за свою вільну та незалежну державу! Наша сила – у єдності, наші дії – у прагненні до свободи, а наша мрія – вільна, незалежна та мирна країна! Слава Україні!

Голова районної державної
адміністрації, начальник районної
військової адміністрації Артур КРУПСЬКИЙ

Шановні земляки!

Сьогодні Україна разом із світовою спільнотою відзначає День студента. І хоч зараз ця дата асоціюється з атмосферою свята, веселощів та студентською романтикою, проте насправді історія цього дня пов’язана з трагічними подіями. Саме восени 1939 року студентська молодь тодішньої Чехословаччини показала неймовірну силу й мужність, виступивши проти тоталітаризму і гноблення нацистських окупантів. Ця дата стала символом відданості ідеалам свободи та прав людини, а пізніше увійшла в історію як Міжнародний день студентів – день, що об’єднує молодь усього світу в прагненні до миру, справедливості та демократії.

Наразі ця дата є для нас особливою, адже вже третій рік ми зустрічаємо її в надскладних умовах. Війна відібрала тисячі життів, змусила наших студентів і викладачів покинути рідні домівки. Вщент розбито безліч навчальних закладів. Та попри тривоги, вибухи, відсутність світла та зв’язку студенти продовжують навчатися, створювати власні проєкти та підтримувати і допомагати власній країні.

Неможливо не згадати і про тих студентів, хто залишив аудиторію і доєднався до лав Сил оборони України, хто наразі стоїть на захисті нашої держави, хто віддав життя за те, щоб нарешті в країні настало мирне та спокійне майбутнє!

Нехай цей день стане ще одним нагадуванням про те, що молодь – це надія нації та її найпотужніший ресурс, який здатен змінювати цілий світ! Крокуємо разом до Перемоги! Слава Україні!

Голова районної державної
адміністрації, начальник районної
військової адміністрації Артур КРУПСЬКИЙ