Sexology_matter

Чи вдалося Самюелю стати «справжнім» домінантом у “Хорошій поганій дівчинці”?

Дивлячись фільм, у мене не покидало відчуття, що домінантність Самюеля виглядає ніби інколи не внушаюча довіри, сили, контролю. Самюель ніби ще не досяг остаточного відчуття своєї стиглості/зрілості. Його домінантна позиція відчувається як частина гри, а не органічний прояв сили та влади. І тому не виглядає органічною або природною, скоріше, вона є частиною гри або спроби відповідати фантазіям Ромі.

І я впевнена, що саме в цьому була і режисерська задумка, щоб не було класичного домінанта а-ля Мікелле Мороне. Бо дуже часто такі образи стають зовнішньо стереотипними і чоловіки починають прокачувати зовнішнє, щоб доторкнутися до домінантного контексту, замість того щоб досліджувати внутрішнє, що як раз потрібно.

Плюс це спроба режисерки є вдалою для того щоб люди знімали з себе вимушені кайдани ідеальності, які стопорять і не дозволяють рухатися.

Але при цьому всьому створюється враження, ніби він сам ще не до кінця зрозумів свою роль у динаміці домінації-підкорення, що й викликає відчуття "незавершеності". Він ніби експериментує з цією позицією, пробуючи, як вона працює, але без глибокого усвідомлення її сутності.

Самюель не відчувається як той, хто повністю розуміє суть домінантності. Його “незавершеність” може бути навмисною деталлю, яка підкреслює, що і для нього ця динаміка — не до кінця прожитий досвід, а радше пошук і проба себе. Його персонаж балансує між тим, ким він намагається бути, і тим, ким він є насправді. І за цим цікаво дивитися і ці пошуки не дратують.

Але і нагадує нам такий важливий момент, що справжня домінантність — це не просто роль чи маска, для якої потрібно купити флогер. Це стан, це якості, які вимагають впевненості в собі, бажання контролю, розуміння меж і відповідальності. І якщо цього немає, то гра легко може стати просто з розряду рольових та перформенсом.

А ось сцена з його танцем, це найсолодший момент особисто для мене… але він зовсім не про домінантний контекст, а скоріш про ублажання своєї жінки.

А як вам здалося? Чи вдалося йому передати цю домінантність? Чи, можливо, ви теж відчули «не вірю»?
#sexologymatterinspiration

Продовження допису зверху 👆🦋

Там, наодинці з собою, вона мастурбує, переглядаючи порно, зосереджене
на контекстах домінації та підкорення. Саме у цій сцені Ромі вперше досягає справжнього оргазму, що різко контрастує з її «перформансом» у шлюбному ліжку.
Цей епізод наочно демонструє глибокий розрив у її житті: між тим, що вона хоче, і тим, що дозволяє собі мати, між зовнішньою перформативністю (від сл.перфоманс) та внутрішньою справжністю, між пристрастю, соромом і відсутністю прожиття сексуального
контексту.

Звʼязок Ромі із молодим стажером
Самюелем починається після того, як він приборкав масивну собаку біля її офісу. Для Ромі ця сцена стає каталізатором підсвідомої зацікавленості, адже вона зчитує такі якості Самюеля, як влада, сила, контроль, увага і здатність підкорювати.
Саме ці риси для неї стають сексуально привабливими у контексті її фантазій про домінацію. Ну і мазохістичний контекст дійсно ці якості будуть збуджувати.
Символічність цього продовжується у сцені, де Самюель замовляє для Ромі молоко в ресторані, роблячи це таємно. Але для неї це стає легалізацією її прихованих
бажань і втілює акт підкорення, який зчитується тільки ними двома.

Фільм відмовляється від класичної еротики і замість цього фокусується на перших кроках у дослідженні своєї сексуальності, показуючи весь спектр реакцій: соромʼязливість, збентеження, шаріння, незручність, щирість і згодом насолода.
Наприклад, сцена, де Самюель сміється, просячи Ромі стати на коліна, є яскравим прикладом того, як вразливі автентичні емоції можуть бути привабливими і збуджуючими.

Така відкритість та готовність до незручностей створює інтимний простір для дослідження одне одного. При умові, якщо їх не уникати і не робити вигляд, що ти досвідчений і всезнаючий. Бо гарний секс — це не лише двоє тіл, які зіштовхуються. Це історія, уява, процес, який розгортається в контакті і звісно він може бути наповнений і незручностями, шарінням, збентеженням, бо люди досліджують один одного і відкривають один одному свій таємний інтимний сад вперше. Тому цих емоцій не варто уникати.

Фільм торкається важливої теми: як динаміка влади в сексуальних стосунках може бути як джерелом довіри, так і причиною маніпуляцій. Сцена, де Самюель погрожує перевестись в інший офіс, якщо Ромі не погодиться на їхній роман, показує, як тонка межа між бажанням і здоровою агресією і примусом, що може створити токсичну напругу.
Цей момент демонструє важливість моделювання таких аспектів, як згода, домовленості і кордони. Фільм не романтизує подібну динаміку, а навпаки, показує її реальні виклики, які виходять далеко за межі сексуального контексту. І це добре, що показано все не надто солодко, бо така динаміка-це домовленості, яким повинно приділятися дуже багато уваги.

Також для Ромі складність полягає у тому, що протягом 19 років вона спрямовувала всю
свою здорову агресію, енергію і силу на побудову карʼєри. Це стало формою компенсації, але призвело до значного розщеплення між її владною роллю у професійному житті та її безсиллям у власній сексуальності.

Інтеграція цих аспектів — перенесення здорової агресії у сферу інтимних стосунків — стає для Ромі центральним викликом. Здорова агресія в її випадку це сказати відверто про свої бажання. Цей конфлікт не лише відображає складність її особистої трансформації, але й піднімає ширші питання про те, як сучасні жінки балансують між владою і вразливістю у різних сферах життя.

"Хороша погана дівчинка" руйнує стереотипи, показуючи бажання/фантазіі як складну, але природну частину людського досвіду. Фільм дає глядачеві можливість поглянути на "заборонене" без осуду, з позиції емпатії.

Водночас, стрічка нагадує, що без легалізації своїх бажань неможливо подолати
розщеплення.
Саме через прийняття своєї сексуальності, вразливості та здорової агресії Ромі починає будувати шлях до більш автентичного інтимного життя зі своїм чоловіком. Це не лише її особиста історія, а дзеркало для багатьох глядачів та пар, які теж стикаються з викликами у дослідженні своєї сексуальності.
#sexologymatterinspiration

Вчора я подивилася фільм Хороша Погана дівчинка з Ніколь Кідман.
І готую для вас розбір.
Але перш ніж зробити його, я би хотіла поговорити про
Реакцію глядачів в кінотеатрі на фільм.
Це в більшості сором,шаріння і захисний сміх.

Коли глядачі в кінотеатрі реагують сміхом на відверті сцени сексуального характеру, це впливає як фон і на сприйняття фільму, хоч і розумієш, що люди не вміють проживати своє збудження і інтерес. А в більшості випадків вмикають захисний механізм — уникнення через засміювання. Це потужний індикатор психологічних процесів, що супроводжують сприйняття сексуальності.

Сміх у таких ситуаціях часто є маскою сорому. Сексуальність — це сфера, яка в багатьох культурах обмежена табу, правилами пристойності або моральними нормами. Відверті сцени у фільмі викликають у глядачів конфлікт: з одного боку, вони стикаються з темами бажання, які можуть бути їм близькими, але соромно визнавати своє шаріння, ніяковіння і головне інтерес.

Люди не можуть справитися зі своїм збудженням, зацікавленістю, інтересом(бо прийшли ж на фільм не просто так, інтерес є) і просто засміюють ці переживання, щоб скинути напругу таким чином.

Але ж це і демонструє, що те ж саме вони і не можуть проживати в своєму інтимному сценарії.
Інфантильна сексуальність, як спосіб уникнення дорослого досвіду проявляється у нездатності сприймати сексуальні теми як природну і важливу частину людського досвіду. І що шаріння- це нормально, коли ти досліджуєш сексуальність.

Бо якщо його актуалізувати,то я розумію, що

➖У мене виникає якась емоція
➖я її виділяю, і усвідомлюю (наприклад, шаріння(смущение-рос.))
➖ відчуваю як ця емоція відбивається в тілі (я посміхаюся, у мене рожевіють щоки, в животі приємний лоскіт)
➖у мене виникає дія, через яку я регулюю цю емоцію (Ой, я зараз соромлюся, ніяково якось, але мені це ще приємно, бо реагує моя сексуальність, а не токсично)
➖ регулюю свою сексуальну поведінку в комфортну для себе сторону (не тікаю- засміюючи, а насолоджуюся тим, що зараз відбувається).

У разі, якщо емоційне тло не усвідомлюється, ми не можемо регулювати його через комфортні для нас дії. І тоді доступ до насолоди від власної сексуальності буде закритий.

Бо шаріння(смущение) – впливає на наш потяг. Якщо я не даю собі можливості трохи бентежитися, шарітися, то у мене йде приємна цікавість до того, а що ж буде далі….

Тому ця реакція, хоч і може здатися поверхневою, насправді є цінним матеріалом для роздумів про те, як люди сприймають і усвідомлюють свою сексуальність в культурному та психологічному контексті. В більшості випадків по реакціям залу, мені стало дуже сумно від цього, що більшість не усвідомлюють.

А розбір чекаєте ?