Ми, як біологічний вид, сприймаємо як належне все, що нам дістається за замовчуванням. Більшість, без бажання замислитися про інший сценарій в голові. Такі собі однотактові двигуни з перероблення життєвого палива і виробництва сміття. Вважаємо, що світ нам щось винний, при чому й те, про існування чого дізналися десять хвилин назад. Не докладаючи ніяких зусиль для створення і не розуміючи, як це все працює, вимагаємо це тут і зараз. І так часто не хочемо нести відповідальність за свої дії.
Дземброня. Варто читати по складах із заплющеними очима. Дзем-бро-ня. Дзен-броня на Чорному Черемоші. Місце, що звучить дзенькотом дитячих дзвіночків у душі. Найулюбленіше місце в Українських Карпатах і все, що оточує найвисокогірніше село в Україні. Перетин трьох річок, чотирьох доріг та двох маршрутів у гори. Місце з мінімальним впливом соц. мереж, агресивного маркетингу й озлоблених людей. Місце, де тебе наповнює шум води, місцева кухня і тиша. Обіймає туман, шепочуть зорі, а гори кличуть за собою. Навіть дощ мені там теплий, і коли мені погано, уявляю, що я там. Місце, де навіть вранішня кава, що перетворює тебе на людину тобі смачніша. Бродячи там босоніж, наспівую класичне "Перекресток семи дорог, вот и я...". Таке собі місце сили, яке може бути знищено людьми.
Подорожуючи річками України, чітко видно, що ми йдемо по сценарію Балкан - Чорногорія, Боснія, Сербія. На перетині цих країн, абсолютно нормальним може бути пливучий диван, або мертва вівця у річці. В найгіршому випадку додається ще й "ааавтомобіль"(читати голосом Якубовича). В порівняні, в нас ще чисто, а багато місцевих живе за принципом "ріка забере". В цьому питанні ми точно "йдемо в Європу". Ситуація на Чорній Тисі вже із розряду трагічних. Потім люди дивуються, чому Черемош називають Чорним. Всі хто там живе поколіннями, не пам'ятає, щоб річка приносила щось крім лиха. Природа відповідає і реагує, як може. Це ж нормально, постійно купляти навіть те, що нам не потрібно, не усвідомлюючи чому саме це нам потрібно, продовжуючи забруднювати планету.
Давно не прагну будь-що змінити світ, хоча зараз сповідую зрілий максималізм(усвідомлене бажання амбіцій і прагнення більшого). Подорожуючи Швецією, бачив надсучасний завод з перероблення сміття - "SpaceX" цієї галузі. Існує в мене мрія ідіота збудувати такий самий в Україні колись. Припустимо, мені це вдасться, але без бажання людей змінити ставлення до того, що вони мають — це буде просто реалізована мрія одного хлопчика. Конструктор Lego національного масштабу, який не вирішить всіх питань. Чехів колись 7 років вчили сортувати сміття, й прибирати за собою. Вчили круговою порукою, де кожен відповідав за кожного. А ми досі палимо траву навесні, неандертальці з айфонами.
Декілька разів спостерігав конфлікти, через затримку "лоукоста" на зльоті. Серйозно? Все, що ти маєш робити під час польоту — радіти, що ти долаєш простір зі швидкістю 860 км/год або спати й не фонити. До сприйняття, як належного, часто додається власне здоров'я, і природа, за принципом “та що мені буде? Я ж безсмертний, а природи он скільки навколо". Давно зрозуміло, що світ такий, яким має бути. Чим більше ти з ним борешся, тим частіше він відповідає тобі тим самим. Хотілося б, щоб люди не були схожі на вірус, а ставали кращими з кожним поколінням. Хоча, в кожного своє краще.
А у вас є улюблене місце, яке б ви не хотіли бачити знищенним?
Дземброня. Варто читати по складах із заплющеними очима. Дзем-бро-ня. Дзен-броня на Чорному Черемоші. Місце, що звучить дзенькотом дитячих дзвіночків у душі. Найулюбленіше місце в Українських Карпатах і все, що оточує найвисокогірніше село в Україні. Перетин трьох річок, чотирьох доріг та двох маршрутів у гори. Місце з мінімальним впливом соц. мереж, агресивного маркетингу й озлоблених людей. Місце, де тебе наповнює шум води, місцева кухня і тиша. Обіймає туман, шепочуть зорі, а гори кличуть за собою. Навіть дощ мені там теплий, і коли мені погано, уявляю, що я там. Місце, де навіть вранішня кава, що перетворює тебе на людину тобі смачніша. Бродячи там босоніж, наспівую класичне "Перекресток семи дорог, вот и я...". Таке собі місце сили, яке може бути знищено людьми.
Подорожуючи річками України, чітко видно, що ми йдемо по сценарію Балкан - Чорногорія, Боснія, Сербія. На перетині цих країн, абсолютно нормальним може бути пливучий диван, або мертва вівця у річці. В найгіршому випадку додається ще й "ааавтомобіль"(читати голосом Якубовича). В порівняні, в нас ще чисто, а багато місцевих живе за принципом "ріка забере". В цьому питанні ми точно "йдемо в Європу". Ситуація на Чорній Тисі вже із розряду трагічних. Потім люди дивуються, чому Черемош називають Чорним. Всі хто там живе поколіннями, не пам'ятає, щоб річка приносила щось крім лиха. Природа відповідає і реагує, як може. Це ж нормально, постійно купляти навіть те, що нам не потрібно, не усвідомлюючи чому саме це нам потрібно, продовжуючи забруднювати планету.
Давно не прагну будь-що змінити світ, хоча зараз сповідую зрілий максималізм(усвідомлене бажання амбіцій і прагнення більшого). Подорожуючи Швецією, бачив надсучасний завод з перероблення сміття - "SpaceX" цієї галузі. Існує в мене мрія ідіота збудувати такий самий в Україні колись. Припустимо, мені це вдасться, але без бажання людей змінити ставлення до того, що вони мають — це буде просто реалізована мрія одного хлопчика. Конструктор Lego національного масштабу, який не вирішить всіх питань. Чехів колись 7 років вчили сортувати сміття, й прибирати за собою. Вчили круговою порукою, де кожен відповідав за кожного. А ми досі палимо траву навесні, неандертальці з айфонами.
Декілька разів спостерігав конфлікти, через затримку "лоукоста" на зльоті. Серйозно? Все, що ти маєш робити під час польоту — радіти, що ти долаєш простір зі швидкістю 860 км/год або спати й не фонити. До сприйняття, як належного, часто додається власне здоров'я, і природа, за принципом “та що мені буде? Я ж безсмертний, а природи он скільки навколо". Давно зрозуміло, що світ такий, яким має бути. Чим більше ти з ним борешся, тим частіше він відповідає тобі тим самим. Хотілося б, щоб люди не були схожі на вірус, а ставали кращими з кожним поколінням. Хоча, в кожного своє краще.
А у вас є улюблене місце, яке б ви не хотіли бачити знищенним?