📄 Книгохакінг

​«Якщо ми ляжемо на диван і будемо там лежати півроку, то не зможемо встати. Якщо мозок буде читати ідіотські журнали, спілкуватися з дурнями, слухати легку безглузду музику і дивитися тупі фільми, то нема на що скаржитися. Мозок повинен важко працювати. Важко – ключове слово. Мозку має бути важко.

Прогнози вчених про майбутнє читання неоптимістичні – пророкують серйозний розкол між можливостями інтелектуальної еліти і основної маси населення земної кулі. Здатність отримати висококласну освіту може стати елітарним привілеєм, доступним тільки «обраним». Відбудеться поділ на тих, хто буде вміти читати складну літературу, і тих, хто читає вивіски, хто таким кліповим чином виловлює інформацію з інтернету.

Але якщо діти будуть тільки коміксами займатися, у них не виробиться не тільки алгоритм для читання складної літератури, яка формує свідомість, а й алгоритм складного думання – вони будуть думати тільки на яку кнопку натиснути, щоб тобі гамбургер привезли".
Тетяна Чернігівська – доктор біологічних наук, професор, учений в області нейронауки і психолінгвістики

​Поверхня Землі становить приблизно 518 мільйонів квадратних кілометрів, із них 150 мільйонів займає суша. І навіть у XIII столітті більшість людей разом зі своїми рослинами і тваринами займали 11 мільйонів кв. км. — це лише 2% поверхні Землі. У всіх інших місцях їм було або надто холодно, або надто спекотно, надто сухо або надто волого, і т.д.

2% земної поверхні — ось і вся сцена, де розгорталась історія людства.
— Ювал Ной Харарі «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього»

А тепер уявіть, яку частинку від Всесвіту становить наша планета. А все решта — мертва чорнота вакууму. Не придатна для нашого існування. І на фоні цих фактів, людина виходить на беріг річки і лишає там гори сміття. Відчиняє вікно багатоповерхівки — і викидає сміття із вікна... Як сказав Ной Харарі — ми дуже молодий біологічний вид. Ми взагалі не усвідомлюємо, що робимо.

​Від самого початку індустріальної епохи надію й віру поколінь живили Великі Сподівання необмеженого прогресу — сподівання перемоги над природою, матеріального достатку і безперешкодної особистої свободи — тобто всеосяжного щастя для переважної більшості.

Індустріальний період не виконав отієї Великої Обіцянки, і чимдалі більша кількість людей починає усвідомлювати, що:
— необмежене задоволення всіх бажань не спрацьовує, не дає добробуту, не є дорогою до щастя і навіть до максимального задоволення;
— мріям бути незалежними господарями наших життів настав край, коли ми почали усвідомлювати той факт, що всі ми стали гвинтиками бюрократичної машини і разом з нашими думками, відчуттями і вподобаннями є об'єктами маніпуляцій уряду і промисловців, а також засобів масової інформації, які їм підконтрольні;
— економічний прогрес зачепив лише обмежене коло багатих країн, і відстань між багатими та бідними країнами дедалі збільшується;
— технічний прогрес породив екологічну небезпеку та загрозу ядерної війни, і кожна з них або обидві разом вони здатні покласти край цивілізації і, можливо, всьому живому на Землі.

Альберт Швейцер, відвідавши Осло для отримання Нобелівської премії Миру у 1952 p. cказав: Людина стала надлюдиною, але ще не піднялася до рівня надлюдського розуму.
Еріх Фромм “Мати чи бути”

​Нова рубрика Кінопоради!
Три фільми на вихідні:

1) Мій шпигун. Класна комедія із гарними героями!

2) Диявол завжди тут. Брутальна, безжалісна драма, котра демонструє людський соціум у його найгіршому світлі.

3) Соціальна дилема. Сенсаційна документальна стрічка від нетфлікс про вплив соціальних мереж та інтернету на наше життя і епоху. Обов'язкова до перегляду!

​Загальні закони людського пізнання, котрі проявились у відкриттях атомної фізики, не є чимось новим і небаченим для людства. Вони існували у нашій культурі, займаючи при цьому значно більше і вагоміше місце, у буддистській та індуїстській філософіях.

Роберт Оппенгеймер, американський фізик-теоретик

Світогляд східних містиків у головних і принципових рисах збігається зі світоглядом сучасної фізики, - пише Фрітьоф Капра у своїй книзі “Дао фізики”. “Оскільки головні властивості речей — рух і мінливість, походять не ззовні, як вважали представники класичної грецької філософії, а зсередини. Для східного містика Божественне втілюється не у образі владики, котрий керує світом із небес, а у певному принципі буття, що керує всім ізсередини”.

​Мозок запам’ятовує все, повз що він пройшов, пронюхав, спробував, почув, помацав і так далі. Мозок – НЕ решето. Нічого не висипається з нього. Ми, грубо кажучи, нічого не забуваємо, просто велика частина даних лежить в папці “Інше”. Тому: не треба слухати погану музику, не треба читати погані книжки, не треба всяке лайно їсти, не треба абищо пити, не потрібно спілкуватися з поганими людьми.

Щоб розвиватися, треба читати складну літературу. Важливо лінійне читання – від початку до кінця. Гіпертекст, що змушує клікати на виділене слово і наче занурюватися в нього, породжує твердість думки.
Люди, які виросли на такому типі читання, не в змозі прочитати великий текст цілком. У них рвана свідомість – дещо звідси, звідти. Коли питаєш дитини, про що була ця розповідь, вона вам її не може переказати.

Спробуйте оптимізувати процес вилучення інформації із зовнішнього, а також внутрішнього світу. Вчіться шукати смисли і правильно їх упаковувати. І взагалі — виконуйте інтелектуальну роботу найбільш ефективно, а не уникайте її.

Тетяна Чернігівська – доктор біологічних наук, професор, науковець у сфері нейронауки і психолінгвістики.

💥 Якщо тобі погано - дихай вовком. Якщо мало сил - дихай ведмедем. Якщо напружений і в стресі - дихай як сокіл! Як це робити? Дізнаєшся у цьому матеріалі ⬇️ З давніх давен люди практикували різні види дихання, щоб досягти важливих цілей. І це - таємна внутрішня алхімія твого тіла 🙏 https://bit.ly/3mOWzfa

​«Щоб щось стиснути, необхідно спочатку розширити його. Щоб щось послабити, необхідно спочатку зміцнити його. Щоб щось знищити, необхідно насамперед дати йому розквітнути. Щоб щось у когось забрати, потрібно насамперед дати йому». (C) Лао-цзи «Дао Де Цзін»

Це називається «найтоншою мудрістю» Дао, і це відповідає «закону парадоксальної зміни»: щоб позбутися чого-небудь, потрібно спочатку його посилити. Найтемніша ніч перед світанком — пригадайте, як симптом посилюється перед тим, як зникнути.

Якщо увагу вже звужено - звузьте її ще більше; підсильте хворобливу реакцію, якщо хочете вилікувати її. Здійснюючи це, ви слідуєте за Дао (згідно 36-й главі «Дао Де Цзін»), а також входите в стан Еріксоніанського терапевтичного трансу або подібний йому стан відсутності трансу.

Нотатки із квантової психології. Джерело цитати втрачене.

​Це історія про кохання у чорному місті. Про справжню війну між кримінальними бандами. Про Гру чорних Богів... Якби Девід Фінчер писав книги, то вона би виглядали саме так. Роман у стилі “Місто гріхів” і сучасних неуонуарних кінострічок. Роман Остапа Соколюка “Дарксіті”.

Давно не дивувала книга? “Дарксіті” здатна навіть на більше — змінити тебе!

​Вибух вибору.
У бізнесі за останні десятиліття відбулись сильні зміни, пов'язані із величезним ростом вибору у кожній категорії. Стався справжній вибух вибору! “За оцінками, у США існує 1 мільйон SKU (стандартних ринкових одиниць). У середньому супермаркеті ви знайдете 40 тисяч СКУ. А тепер увага: у середньому звичайна сім'я споживає до 150 СКУ. Тобто решта 39 850 їй не потрібні”, - пише Джек Траут у знаковій книзі по маркетингу “Диференціюйся або помри”.

Раніше , купуючи щось, ми могли вибирати між кількома брендами. Зараз же від вибору починає боліти голова. І потрібно потратити багато сил, щоб розібратись у асортименті.

“У Нью-йорку книга під назвою “Як знайти кращого лікаря” надрукована на 1 300 сторінках і є результатом опитування, респондентами якого було 28 тисяч людей. Чим більше інформації навалюється на нас — тим більше з'являється консультантів, довідників, пошукових серсурсів, котрі готові допомогти вам. І ставатиме лише гірше”.

Книга Джека Траута цікава не лише тим, хто прагне якось виділитись на ринку, але й споживачам — вони повинні зрозуміти механізми, за допомогою яких мініпулюють їх вибором. А тут можете бути певними — вашим вибором точно маніпулюють.

​У чому полягає пастка любові? «У «пастці любові» – певна система цінностей, котру ми отримали у спадок від батька і матері. Вони навчили дитину, що таке любов! Наприклад, мама і тато уклали неписаний договорі, що батько працює, а мама сидить вдома із дітьми. Передбачається, що цей договор і є “любов” (чи кохання)” - пише Стівен Волінскі у книзі “Темний бік внутрішньої дитини”.

“Якщо мама хоче поїхати до сестри на декілька днів — тато скаже: “Значить, ти мене не любиш”. Якщо батьки платили за вашу освіту, а ви кинули навчання — вони скажуть: “Значить, ти нас не любиш — ми ж платили за тебе”. “Любов” це і конкретний вчинок, і система цінностей! Спостерігач всередині вас дізнається, що таке любов (кохання), а після цього вчиться діяти і відчувати відповідним чином: засмучуватись, вважати себе обманутим, радіти, коли договір про “любов” дотримується або ж порушується”. (с) Стівен Волінскі

І справді, нам здається, що поняття любові прийшло із нашої глибини душі, із нашого єства. Натомість любов практично завжди має конкретні характеристики, нав'язані нам моделями поведінки батьків чи інших людей.

А ось цікава, але, можливо, найдієвіша формула любові: спробуйте просто відчувати вдячність. Вдячність за речі, які є у вас - роботу, гроші, людей, що вас оточують. І поспостерігайте за тим, як почуття вдячності трансформує ставлення.

​Медитація базується на ВІДЧУТТІ. Відчувайте простір. Тут і там. Де завгодно. Головне — це спиняє аналітичний, “мислячий” розум. Коли ви фокусуєтесь на ВІДЧУТТЯХ — ви організовуєте свій мозок. У цю мить ви перебудовуєте його. Позбавляєте себе від емоційної залежності.

Станьте вершником на коні своїх залежностей. Щойно ваш мозок відволікається — повертається у минуле, переглядає спогади або щось планує — мягко повертайте фокус до ВІДЧУТТЯ простору. Перебудовуйте свій розум ПО-НОВОМУ. Міняйте вібрації.

Тіло прагне управляти вами. Не дайте йому це зробите. Емоції будуть проявлятись жаром у різних місцях, підвищеним серцебиттям, тощо. Просто спостерігайте за ними. Не чіпляйтесь, не позбувайтесь — просто спостерігайте, як міняється ваша біохімія.

Нотатки із лекцій доктора Джо Діспензи, професора нейрохімії і нейробіології.

​Один із небагатьох “залізних законів” історії: розкіш перетворюється у необхідність і породжує нові обов'язки. Щойно людина звикає до нової зручності, вона приймає її як обов'язкову умову і розраховує на неї. Настає момент, коли без цього уже неможливо обійтись. Ми стаємо залежні від благ.

“Наведемо приклад: раніше, написавши листа, доводилось йти на пошту і відправляти його. А потім потрібно було чекати кілька тижнів, щоб отримати відповідь. Сьогодні ж я друкую електронний лист, відправляю його адресатові на інший кінець світу, і він миттю бачить моє повідомлення. Через хвилину я можу отримати відповідь. Ось скільки часу я економлю. Хіба не міг би я сказати, що життя стало легше і спокійніше?” - міркує Ювал Ной Харарі у книзі «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього».

“Аж ніяк! У епоху “паперової пошти” люди писали листи лише тоді, коли необхідно було повідомити щось дійсно важливе. Вони не виливали на папір перші-ліпші думки, а старанно продумували, що потрібно сказати. І відповідь розраховували отримати таку ж обмірковану. Сьогодні ж я отримую щодня півсотні листів і всі очікують на миттєву відповідь. І це стосується й інших благ цивілізації.

Ми прагнули зекономити час, а замість цього перемкнули бігову доріжку на наступну швидкість. І тепер наші дні ще більше наповнені клопотами і ми ще більше нервуємось та не контролюємо наше життя”.

​Моше Фельденкрайц якось запитав учасників семінару: Яка мета нервової системи?

Після того, як студенти висловили багато версій, із якими Фельденкрайц не погодився, він відповів: Мета нервової системи — створити порядок із хаосу.

Наша внутрішня дитина робить те саме. Вона переносить стратегії, створені нею у дитинстві, на життя дорослого, діючи на автопілоті, змішуючи минуле із майбутнім, у спробі зрозуміти загадковий і лячний довколишній світ. Проблема полягає у тому, що внутрішня дитина не дозволяє дорослому сприймати інформацію, котра не вкладається у рамки цієї системи. Світ стає безпечним, але, водночас, обмеженим.

“Коли я кажу про розширення фокусу уваги (або розототожнення), що дозволяє вийти за межі трансів і усвідомити своє справжнє “Я” у ширшому контексті, я уявляю собі безкінечне зоряне небо. Ми обмежуємо себе, стверджуючи: “Я — планета на ім'я депресія” (страх, злість, тривога, інше), замість того, щоб сприймати себе як Всесвіт. Тим самим ми створюємо проблему або ж симптом, котрий набуває влади над нами!” - Стівен Волінскі “Темний бік внутрішньої дитини”

​Мати чи бути? Видатний Еріх Фромм розглядає це питання як ключову проблему людського існування. І мушу визнати — ця книга зачепила мене за живе (а це не просто!).

“Альтернатива «мати» проти «бути» суперечить здоровому глузду. На перший погляд здається: щось мати — це нормальна функція нашого життя. Щоб жити, ми повинні мати речі. Окрім усього, ми мусимо мати речі, аби отримувати від них задоволення. У культурі, де найголовніша мета — мати, і мати все більше та більше, і в якій можуть говорити про когось, що «він вартує мільйони доларів», яка вже може бути альтернатива між «мати» й «бути»?

Навпаки, схоже на те, що сама сутність «бути» означає «мати»; і коли хтось не має нічого, то він тоді і є ніхто.

Але все ж великі Вчителі Життя зробили альтернативу між «мати» й «бути» центральною інтригою своїх філософських систем. Будда вчив: щоб прийти до найвищого рівня людського розвитку, ми не повинні бажати власності. Ісус повчав: «Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто заради мене згубить душу свою, той її збереже”. Мейстер Екхарт твердив, що не мати нічого й робити себе відкритим і «незаповненим», не даючи своєму «Я» ставати в себе на шляху, — це стан, потрібний для досягнення духовного багатства і сили. Маркс вчив, що розкіш — це така ж вада, як і бідність, і що наша мета — бути багато чим, а не володіти багато чим (я маю на увазі справжнього Маркса — радикального гуманіста, а не вульгарну підробку, створену радянським комунізмом).

Багато років я, вражений цією відмінністю, розмірковував над нею. Побачене привело мене до висновку, що відмінність між «мати» і «бути» — ключова проблема людського існування. Володіння та буття є двома основними способами існування людини”.

​Для чого нам новий мозок?

Нове життя — новий мозок. Все у наших мізках працює як комп'ютерна програма. При цьому — комп'ютерна програма створена У МИНУЛОМУ. Вона відтворює наші реакції на події, сформовані реакціями (механізмами), що відбулись У МИНУЛОМУ. Це творить одне й те саме життя. Старі схеми — старе життя. Старий мозок — стара реальність.

Проте коріння тут лежить у хімії тіла. Тіло реагує на подразники. Ми відчуваємо вину, чи гнів, чи пригнічення — відбувається хімічна реакція. Тіло впливає на мозок і він уже підкоряється. Якщо ви забажаєте змінити мозок (спосіб мислення), то тіло підніме бунт!

Ви входите у “ріку змін”, але тіло проти цього. Воно хоче відчувати те, до чого звикло. Наприклад, відчувати себе жертвою. Або — відчувати себе у спокої (комфорті). Ви асоціюєте себе із цим набором реакцій (хімічних процесів). Потрібно мужньо витримати цей перехідний період. Мозок повинен взяти під контроль тіло! Перебудувати систему. Коли тіло звільниться від старих реакцій — відкриються нові можливості!

Нотатки із лекцій доктора Джо Діспензи, професора нейрохімії і нейробіології, автора книг “Сила підсвідомості” та “Керуй своєю підсвідомістю”.

​Ми прагнемо привити собі корисні звички, не помічаючи, які у нас є шкідливі звички. І це не про куріння! Маршал Голдсміт у книзі «Стрибни вище голови» пише про 20 звичок, котрі заважають нам на шляху до вершини (я скоротив до 10 найважливіших):

1) Надмірне прагнення до перемоги.
2) Надмірне прагнення залишатись самим собою (не мінятись).
3) Прагнення все оцінювати.
4) Позиція супротиву іншій думці – «ні», «але», «тим не менше».
5) Завищена оцінка свого розуму.
6) Гнів, як спосіб управління.
7) Приписування собі чужих заслуг.
8) Схильність до самовиправдання.
9) Неуважність.
10) Невдячність.
«Візьміть блокнот і замість звичного, що зробити, запишіть, що потрібно припинити робити», - радить автор книги.

​Хто тобі сказав, що ти існуєш?
Подумай над цим питанням, а поки я розкажу тобі історію, про те, як ти втратиш все, що полюбиш. Я розкажу тобі історію, як біль і час забере у тебе все, що матимеш. Я зізнаюсь тобі, що все марно.
– Ось я стою тут на сцені перед вами! Небачений досі атракціон! Калейдоскоп людських життів! Суміш плачу, сміху, радості і смутку, чорного і білого!

Він розводить руками і низько вклоняється – лунають оплески.
– Дякую, дякую! Звісно, ви заплатили немалі гроші за цю виставу, і ми обіцяли вам таємницю. І видовище! Звісно… Спочатку видовище, а потім таємницю. Так от! Пора братися до видовища, правда ж? А таємниця… О-о, таємниця буде неабияка. І, як ви думаєте, що нового може відкрити для себе людина, котра прожила уже ВСЕ?! Тотально все! Бачила смерть і народження у різні часи і у різних світах! О-о, ви навіть не підозрюєте, що це буде.

Він ступає на самий край сцени. Так, що здається – зазивака зараз упаде.
– Обіцяю вам – ви ніколи не забудете цього! Більше того – ви уже не зможете бути таким, як досі. Але ми здивуємо не лише ваші очі і такі вимогливі, такі потужні інтелекти! Ми змусимо ваші серця обливатись кров’ю…
На губах у зазиваки полум’яніє посмішка диявола. Він відступає назад, аж поки не розчиняється у пітьмі сцени. Знову лунають гучні оплески. І ми повертаємось до питання: Хто тобі сказав, що ти існуєш? А?

Відповідь проста: твоя свідомість… (с) Роман «Різома» Остап Соколюк

​«Інколи те, що здається зволіканням, може швидко привести нас до успіху». (с) «Досягти більшого, роблячи менше» Марк Лессер.

Є один старий анекдот про чоловіка, який мчав на коні по дорозі. На краю дороги стояв його друг і крикнув йому: «Куди ти?». Той відповів: «Не знаю. Спитай у коня».
Лессер пише про те, що всі ми живемо у світі, де зайнятість вважається культом. І це проблемка :) «Є лише три задачі, котрі мають значення у житті. Перша, хоч і не головна: зупинити суєту у своїй свідомості. Друга: знайти свою пісню. Третя: заспівати свою пісню».

Проте не думайте, що ваша пісня, це щось таке хороше, що дається вам легко. «У дзен-центрі Сан-Франциско праця розглядалась як складова щоденного духовної практики. І людям зазвичай давали роботу орієнтуючись не на їхні навики, а дивлячись на те, наскільки та чи інша діяльність здатна кинути виклик і розширити свідомість конкретній людині».

І наостанок: «Якщо ти хочеш побудувати корабель, не потрібно скликати людей, щоб все спланувати, розділити роботу і рубати дерева – потрібно лише заразити інших прагненням до безкінечного моря!»