чому ти постійно говориш про смерть?
ти згадуєш її повсякчас, мимохіть, ненароком, замість ком та крапок.
ти так часто про неї згадуєш, що вона розрослася ранами на губах,
які важко загоюються.
вона лишає сліди на тілі, ходить по тобі,
зв‘язує вузлами думки,
ховає спогади
й лиш чекає слушного моменту, аби ти
почала боятися.
я часто думаю, що якби ти бачила
менше
смерті
в цій війні
ти б думала лише про мене
і про рани на губах, що чомусь так важко загоюються.