Не 1000 днів і навіть не 10 років:
1709 рік: Після поразки гетьмана Івана Мазепи у Полтавській битві Петр I знищив Батурин, столицю Гетьманщини. Десятки тисяч мешканців було вбито.
Мета: показати, що будь-яка спроба самостійної політики Гетьманщини буде жорстоко покарана.
1721 рік: Петро I змінив назву Московського царства на “Російська імперія” (лат. Imperium Russicum)
Ця зміна була спрямована на привласнення історичної спадщини Київської Русі, щоб виправдати претензії на землі України.
Московія почала називати себе прямим спадкоємцем Київської Русі, хоча її культура і державність виникли значно пізніше
Петро I підтримував концепцію, за якою Київська Русь була “колискою трьох народів” (росіян, українців, білорусів). Це дозволило москві претендувати на українські землі як на “історичну територію Росії”.
Петро I заклав основу ідеології, яка виправдовувала імперську політику Росії та заперечувала право українського народу на власну ідентичність та історію.
1764 рік: Катерина II ліквідувала Гетьманщину як автономну адміністративну одиницю.
1775 року: російська армія захопила і зруйнувала Запорізьку Січ.
Це було зроблено одразу після завершення російсько-турецької війни, коли козаки втратили стратегічну цінність для імперії.
1786 рік: Київська митрополія втратила автономію, а її майно та церковні землі перейшли під управління Московського патріархату.
Українська церковна традиція була замінена російськими нормами.
Києво-Могилянська академія втратила свій автономний статус і була переведена під контроль російської влади.
Закривалися українські школи та навчальні заклади, які використовували українську мову.
1876 рік: Емським указом заборонено українську мову
в друкованих текстах, на сцені та в освіті. Це стало одним із головних інструментів русифікації.
1920-1930 роки: Розстріляне Відродження
Радянська влада масово переслідувала та знищувала українських інтелектуалів, письменників, художників, науковців. Тисячі представників української еліти були репресовані або страчені.
Тому ви знаєте хто такий пушкін і майже нічого про Поліщука, Тичину, Ялового та інших представників української культури, яких знищили совєти
1932-1933 рр:
Штучно організований радянською владою голод в Україні забрав життя мільйонів українців. Це було частиною політики геноциду, спрямованої на винищення селянства, яке було основою національної ідентичності.
1940-1980-ті роки:
Нав’язування російської мови в освіті, адміністрації, ЗМІ та культурі. Українська мова була маргіналізована, а її використання часто прирівнювалося до прояву “націоналізму”.
1960–80:карали тих, хто боровся за українську культуру і незалежність, серед них: Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл.
Дисидентів відправляли до таборів, психіатричних лікарень або висилали за межі СРСР.
2014-2024: Сучасна війна (і повномасштабне вторгнення з 2022 р
Росія систематично руйнує українські міста, проводить політику терору на окупованих територіях, знищує культурні пам’ятки та депортує українських дітей.
1709 рік: Після поразки гетьмана Івана Мазепи у Полтавській битві Петр I знищив Батурин, столицю Гетьманщини. Десятки тисяч мешканців було вбито.
Мета: показати, що будь-яка спроба самостійної політики Гетьманщини буде жорстоко покарана.
1721 рік: Петро I змінив назву Московського царства на “Російська імперія” (лат. Imperium Russicum)
Ця зміна була спрямована на привласнення історичної спадщини Київської Русі, щоб виправдати претензії на землі України.
Московія почала називати себе прямим спадкоємцем Київської Русі, хоча її культура і державність виникли значно пізніше
Петро I підтримував концепцію, за якою Київська Русь була “колискою трьох народів” (росіян, українців, білорусів). Це дозволило москві претендувати на українські землі як на “історичну територію Росії”.
Петро I заклав основу ідеології, яка виправдовувала імперську політику Росії та заперечувала право українського народу на власну ідентичність та історію.
1764 рік: Катерина II ліквідувала Гетьманщину як автономну адміністративну одиницю.
1775 року: російська армія захопила і зруйнувала Запорізьку Січ.
Це було зроблено одразу після завершення російсько-турецької війни, коли козаки втратили стратегічну цінність для імперії.
1786 рік: Київська митрополія втратила автономію, а її майно та церковні землі перейшли під управління Московського патріархату.
Українська церковна традиція була замінена російськими нормами.
Києво-Могилянська академія втратила свій автономний статус і була переведена під контроль російської влади.
Закривалися українські школи та навчальні заклади, які використовували українську мову.
1876 рік: Емським указом заборонено українську мову
в друкованих текстах, на сцені та в освіті. Це стало одним із головних інструментів русифікації.
1920-1930 роки: Розстріляне Відродження
Радянська влада масово переслідувала та знищувала українських інтелектуалів, письменників, художників, науковців. Тисячі представників української еліти були репресовані або страчені.
Тому ви знаєте хто такий пушкін і майже нічого про Поліщука, Тичину, Ялового та інших представників української культури, яких знищили совєти
1932-1933 рр:
Штучно організований радянською владою голод в Україні забрав життя мільйонів українців. Це було частиною політики геноциду, спрямованої на винищення селянства, яке було основою національної ідентичності.
1940-1980-ті роки:
Нав’язування російської мови в освіті, адміністрації, ЗМІ та культурі. Українська мова була маргіналізована, а її використання часто прирівнювалося до прояву “націоналізму”.
1960–80:карали тих, хто боровся за українську культуру і незалежність, серед них: Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл.
Дисидентів відправляли до таборів, психіатричних лікарень або висилали за межі СРСР.
2014-2024: Сучасна війна (і повномасштабне вторгнення з 2022 р
Росія систематично руйнує українські міста, проводить політику терору на окупованих територіях, знищує культурні пам’ятки та депортує українських дітей.