Репост из: Неизвестно
Нова проблема нового покоління - це абсурдна постіронія.
Що ти бачиш у звичайному житті? У реальності твоя розмова є адекватна, без образ (звісно, якщо ти не хочеш образити людиу), а жарти зрозумілі всім. Сучасне ж покоління людей, а це в більшості діти до шістнадцяти ( в окремих випадках і далі, що є бридким), використовує постіронію аби жартувати. Вони можуть послати людину на рівному місці і це буде для них в порядку спілкування, бо цей стилістичний засіб став для них нормою на стільки, що воно стало фундаменом всієї бесіди.
Однак, якщо ти хочеш сказати, що ти цього не потерпиш чи не розумієш чому тебе просто так послали, то тебе сприймусь у найкращому випадку як надто серйозного, а гірше - токсичного. Але якщо говорити про токсичність, то тут варто сказати, що поведінка, коли ти доводиш свою точку зору і стараєшся обґрунтовано пояснити людині чому вона не права, для них є токсичною теж. Або я чогось не розумію? Мені здається, що коли людина говорить на біле чорне, а два на два це п‘ять, то варто людині пояснити що це не правильно, але зачасту вона не зрозуміє все це, якщо пояснювати їй кількома словами. Але таке ставлення засуджують і називають тебе ось таким, хто розводить срачі.
Якщо говорити на тему срачів, то тут ще одна цікава історія. Коли ти нормально, адекватно і повністю детально пояснюєш людині свою думку і при цьому не переходиш на особисте, не ображаєш ні її, ні нікого іншого і просто вказуєш їй на її неправоту - це виявляється срач. Це все викликано повним фіолетовізмом, тобто, відвертим помішательстом на спрощені всього і навіть добавлянням постіронії. Бо «срач» відверто не красиве слово, а з розрядку лайки. І от що у нас виходить: люди називають твою розмову з кимось срачом. А на що вони спираються? Все дуже просто. Людина яка таке пише просто ніколи у житті своєму не сперечалася нормально і не обговорювала щось нормальне, а тому лиш і сралась. От і висновок, що людина називає все через свій досвід. Все життя вона сралась і буде називати всі суперечки срачами. Особливості визначення прості: велика кількість символів, тобто, велике повідомлення і при цьому довгий період переписки з іншою людиною. Як я до цього дійшов? Все просто. Коли ти спілкуєшся з ним і, наприклад, дискусуєш, то переважно він тебе ображає, посилає і переходить на особисте. Це і є срач, що і доводить, що все життя людина тільки і вміла що сратись. Є багато синонімів: обговорювати, говорити, розмовляти, сперечатися, дискусувати, переговорювати, мати словесну перемалку, але всі вішають один ярлик.
Що цікаво: коли ти людям пояснюєш, що ти не срешся, то вони сприймають тебе як клоуна і потім потішливо пишуть, що ти, цитую, «розводить срачі і називає їх дискусіями». Мені було прикро таке читати, але що вже тут зробити. Тебе ніхто не зрозуміє ніколи. Варіанти є два: або верещати гучніше, або мовчати. Хех, але моя ідеологія все-таки буде у обговореннях насущого.
В результаті такого життя у тебе з‘являються люди, які тебе починають ненавидіти. Чи вони ледь не готові тебе розірвати, але що вже там? Вони глумляться над тобою. Ти їм в печінках сидиш і вже навіть не хоче з тобою ніхто поговорити і люди, ніби які були нормальними, цікавими, приємними, вже тобі встромили ніж у спину. Клейма у тебе різні, але прикрість одна.
Ось таке покоління сьогодні. Все це написано з власного досвіду і пережито у живу. Що вже говорити, коли було настільки образливо і прикро, що не хотілось вже ніколи в писати.
