⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію.
📖 Поетичні вечори @ursus_poetry
🏴‍☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr
🩸 Донори крові @ursus_donor
🦕 Батько @pasha_pishe
📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


🍒 ЧЕРЕШНІ

Хоча не вщухає розпачливий лемент боїв
й жахає пронизливим гулом зловіщий "Орєшнік",
я чую: не плачуть – сміються в садках солов'ї!
Я бачу: Вкраїна втопає у цвіті черешень.

Політ через прірву нормальний:  крізь пекло – в майбуть,
хоч в тіло землі ця війна надто глибоко в'їлась,
хоч рани нескоро загояться...
очі знайдуть,
як пнеться крізь біди і смерть білоцвітна Вкраїна!

Тілами і вирвами всіяно мінні поля.
Та більш ніж достатньо ми всі в цій війні настраждались!
Хоч душі живі за мерцями нестерпно болять,
розв'язка – близька.
Хай не скаже про це Нострадамус.

Блефує знекровлений ворог букетом з ракет.
Та вкрила іржа смертоносні диявольські квіти.
Над ворогом – бачу – "Орєшнік" завис у піке;
дістав "на горіхи" тиран – жалюгідний лакей.
А що Україна? – Квітчається вишнями й дітьми!

Сашко Обрій
28.12.24


заново
пізнавати чоловіка,
якого не
знаєш,
його змінює
щосекундно війна.
Ось він прийшов
на самий Святвечір
як колись.
Ось його руки
задуже
тонкі та ніжні,
ось його подих
густий.
Ось з ним
прийшли й інші —
постійно ходять
за ним вже як
тіні.
високі і дужі,
молоді і веселі,
замість них плаче
він —
чоловік, що вернувся
додому
на самий Святвечір.

за різдвяним столом
цьогоріч багато
пустих тарілок —
для усіх
невидимих гостей.
вони прийшли з чоловіком,
з яким я
знайомлюсь щоразу
як вперше.

Оля Лозинська


Репост из: що це коїться??? | Містер "Імба"
Всім привіт! Мені і взводу мого батька знову потрібна Ваша допомога!!

Хто ще не знає, мене звати Георгій Купрій, можливо хтось знає мене по каналу "Що це коїться???"🤘🤘🤘

⬇️⬇️⬇️

Мій батько нещодавно перейшов в інженерно-саперний взвод і зараз відкриває банку на збір для ремонту авто і потреб свого взводу!!

⬇️⬇️⬇️

Збір загалом відкритий на 100 тисяч гривень!
Банку ви можете знайти за посиланням або за особистим номером (4441 1111 2970 1854)!!

⬇️⬇️⬇️

Всіх прошу донатити та репостити!! Буду всім дуже вдячний!! Хай живе Україна і хай живуть наші військові🇺🇦🇺🇦🇺🇦


Репост из: Київ літературний (UrsusPoetry)
🌟 Прямий ефір з останніх в цьому році поетичних читань UrsusPoetry розпочато. Заварюй чай, діставай печиво з тумбочки — і приєднуйся! 🤗

https://www.facebook.com/ukrainepoets/videos/1323073242181960


🏦 Трішки задонатити на розвиток нашої скромної двіжухи можна за цим посиланням send.monobank.ua/8hbvoyTWtA


Репост из: Київ літературний (UrsusPoetry)
Коли плаче відьма, десь помирає світ,
Створений нею і зламаний також нею,
Коли плаче відьма тане одвічний лід,
Й відчиняються навстіж
Закриті назавжди двері,
Коли відьма плаче
Море виходить із берегів,
І з'їдає сушу, і стає таким темним-темним,
Коли відьма плаче народжуються сотні чорних котів,
Й похмуре небо стікає повільно на сіру землю,
І земля прокидається, солодко потягується,
Струшує сон,
І розквітає на ній щось нове, щось невідоме досі,
І мільйони сердець починають битися в унісон,
І тоді відьма бере себе в руки, посміхається й тихо говорить
"Досить... "

Іра Спірідонова
27.12.2024


Коти, зайці, ведмедики, лисиці,
рожева мавпа і зелений слон,-
мій зоопарк, і плюшевий, і ситцевий,
і черепаха, взута в поролон.

Їм в шафі тісно, а куди подіти?
У світі теж - там криза, там війна.
І діти виросли, вони уже не діти.
А я люблю зеленого слона.

Він гарний слон, у квіточки і в цятки.
Тут навіть є шовковий леопард.
А вже століття навіть не двадцяте,
ну, але то вже інший зоопарк.

Там все хтось в когось цілиться наосліп,
ніякі звірства вже не дивина.
Великий світ. І діти вже дорослі.
А я люблю зеленого слона.

Ліна Костенко


Хто б на армію бочку з людців не котив,
що б там злі язики не казали, –
жили з нами в учебці пліч-о-пліч коти
в дерев'яній котячій казармі.

Кожен котик сумлінно на службу ходив
в щодобові котячі наряди.
І щоденно несли Білий, Сірий, Рудий
хлопцям спокій, надію та радість.

Гріли душу м'яким м'явкотілим теплом.
Попри стрес і жорстку дисципліну,
те котяче тепло прямо в серце текло
з муркотливих клубків на колінах.

Так робилися м'якшими гострі кути
і не раз в грудях крига скресала,
як мене обсідали армійські коти,
з'ївши з рук шмат ковбаски чи сала.

Кожен котоприхильник – хотів не хотів –
затужив без котяцтва б на ділі.
Що робили би ми без армійських котів,
сам на сам, без тепла і надії?..

Сашко Обрій


Репост из: Єлісєєв Пише
Лагідно пригріло сонце –
Закривай той нудний чатик,
Одягай футболку й шорти,
Й вирушаймо на Хрещатик!

Посміхнемося, помрієм,
Колихаючись на рейках
І під небом чистим, синім
Пробіжимось по алейках.

Ще, веселку роздивившись,
Потанцюєм під фонтаном.
Хоч слони, що, склавши крильця,
Причаїлись на каштанах,

Можуть трохи заважати.
Як прокинуться, почують –
Розбурчаться: “Що за галас
Тут посеред наших вулиць?!”

Але я в минулім році
Танцював і добре знаю,
Що за стос пакетів соку
Все простить слоняча зграя.

Подаруєш – стануть добрі,
Хоботом потиснуть руку
І підуть в танок з тобою,
Як з торшером риба фуґу!

А якщо все ж таки страшно,
То прийдем ще восени –
Буде тепло, буде ясно,
Світло, але без слонів.


Нічні автостради зчорнілими венами,
людей міріади не стишують біль
Землі, де ще поки дерева – зеленими
і ріки ще є голубі.

Все вище, і вище, і вище за Цельсієм:
бліда лихоманка крізь тисячі літ.
Нещадно двонога смертельна інфекція
себе убиває і світ.

Легені твої із планети легенями
авто і заводи ще трохи – й зітруть,
і вдихи у горлі голками огненними,
повітря – розбавлена ртуть.

Тоді, як вода у морях закипатиме
і випаде чорний, засмолений сніг,
покинутий навіть містами-стигматами,
ти будеш питати, як міг

розп’я́сти святиню земної невинності
руками сліпої байдужості й зла.
Та пізно: природа не в змозі це винести –
і сонце закриє зола.

Ірина Саковець


Репост из: stavozero
Слово із часом твердне,
мов залишки клею у пляшці,
купленої у шкільному віці.

І лишається тиша,
що ріже пальці.

Тиша, що обвиває і тисне
на площах дитинства,
мов вітер лютневий,
мов стара сорочка,
спогадами обплямована —
а їх уже й не змити.
Тиша пахне пилом
у заражених пропагандою книжках,
де кожне слово — свідок,
але жодне не зізнається.

Іноді здається,
що тиша, що мовчання — це останні дари,
які в нас зостались між хаосу.

І повторюєш, немов мантру:
не зривай стоп-крану, прошу,
не ламай крихке,
бо не відновиться.

27.12.24


Репост из: Київ літературний (UrsusPoetry)
Комусь війна триває тільки рік
Для когось рік цей виявився вдалим
А я - немолодий вже чоловік -
Терплю удари

Там не потрібен, тут уже не той
У чомусь там некомпетентний чи невмілий
Не молодець, не майстер, не герой
Напів зотлілий

Колись горів, ще зовсім не загас
Запал, можливо, ще не весь розтратив
І пережив, мабуть, уже не раз
Публічні страти

Хотів чогось - давно перехотів
Лишились мрії - в кого ж їх немає?
Люблю собак і не люблю котів -
Таке буває

Не тішать і не пишуться пісні
Нема на них натхнення і наснаги
І не самотньо, і не холодно мені
Й не без уваги

Я мав багато друзів - зараз менше -
Війна забрала багатьох із них
Я пам‘ятаю їх - останніх, перших
Люблю живих

Мене не вабить компліментів злива
Не марю я ні золотом, ні сріблом
Та є одне - чи не найбільш важливим -
Бути потрібним

Сашко Положинський
#годнота


Репост из: Віршопліткарка FM
На провітрювання

Дивні люди довкола мене,
скільки у вашому дереві життя
літеросплетень?
Скільки у ваших думках
вічних мотивів і сивих ідей,
що здаються малюками?
Від яких пісень дитинства ви відмовились,
щоб виростити свідоме суспільство,
як МУР піснями й виставами?
Любі творчі предивні люди,
ви кажете, що користі з вас мало,
та на городі історії вже сієте зміни.
Урожай буде кращим, ніж здається.

Урожай буде щедрим, якщо
знати, як чинити зі шкідниками. 
Люди з колорадськими спинами,
які завжди обирають ілюзії, 
вигравіювані імперією
на могилах вільних борців,
скільки у ваших головах олівʼє, 
нарізаного з протиріч і дешевої ковбаси?
Скільки пісень засмальцьованою мовою
слухаєте на тлі балістики?
Ностальгія за імперським календарем
окреслює багряне коло,
відриває паперові життя від реальності.
Люди зі смачними словами й отруйними діями,
скільки ще монет ви зберете з очей?
Полум'я боротьби за владу, гар збайдужіння
потроху утворює зашморг,
накинутий на мапу DeepState.
Поки всі задихаються, 
ви волієте не помічати,
що самі стали чадним газом.

Треба провітрити.

© Олена Галунець 🔥

@virshoplitkarka #олена_галунець




Бувають жінки, у котрих і серце з перцем,
І в голові таракани і павуки,
Вони люблять життя,
Й якось мало бояться смерті,
І їх взагалі не цікавлять
Інших людей гріхи…
Вони грають у власній виставі –
Натхненно і просто,
Біля них навіть простір
Стає іншим – немов густим,
Вони можуть бути
не надто великого росту
Та до них чомусь
завжди хочеться
дорости…

Іра Спірідонова


ніякого відчуття свята
тільки порожнеча у грудях
в якій могли б поміститися
срібні сани якби їх витесали
ті самі теслі з вірша Антонича

та що там сани сніжиста путь
якою (ніколи не) везтимуть
Ясну Пані з Дитям на руках
могла б у мені прослатися
на сотні кілометрів аж до

тонкої червоної лінії (фронту)
тонкою червоною стрічкою
губи й очі візника зашиті
спить Ясна Пані і сниться їй
висохле чорне дерево

іноді думаю собі а що як
дорогою вони потрапили
під ракетний обстріл
десь посеред
святкового мегаполіса

Галина Гулієва
2023


***
Ми знову сперечались,
коли тебе зустрічати.
Але, знаєш,
і 25-го, і 7-го Вифлеєм
обстрілювали і бомбили.

Нема ясел, нема ягнят, нема
перинатального центру, нема
дитячого садочка, нема
дитячого майданчика.

Коли ти підростеш і вже говоритимеш,
скажи своїй мамі хай скаже моїй,
як їй це все
пережити.

Артур Дронь


Репост из: Київ літературний (UrsusPoetry)
Оля Воробєй вже розпочала. Долучайтесь до трансляції. Обов'язково ставте лайки та пишіть коментарі. 🟦🟨


Друзі, закиньте нашим друзям на зарядні станції. Збір рухається дуже кволо. ❤️‍🩹


Репост из: Соля Сойка
Пташка спитала мисливця-для чого тобі я в клітці?
Я змарнію і тугою крила вицвітуть,
Люби мене в небі, люби мене мій мисливцю.
Я завжди повертатимусь, яким би не був цей путь.

Мисливець відрізав-ти маєш бути моєю
Щебетати мені і співом цим втому знімать
Пташка злетіла, так високо як могли крила
І каменем впала,щоб більше йому не співать.


Репост из: Поетична терапія саме для тебе / Asia Eirena Poetry
Диплодок неквапливо смакує траву -
Сік стікає повільно униз стравоходом.
Хай весь світ зачекає на нього, бо хто там
Важливіше заняття колись відшука.

Він чека,
Мов чека, що допоки на місці,
Переконана: час відірватись вже близько,
Щойно пальці торкнуться до неї злегка…

Три, два, раз -
І немає шляху,
Вся дорога в труху -
Попелище страху…
І ніхто не крокує назад.

То казки,
То байки,
То безглузді думки…
Чи не краще спокійно жувати траву?
Все одно всі помруть:
Уві сні й наяву,
Ну а поки живуть…

Сподіваються щиро на вдачу:
Медитації,
Меду таці і
Афірмації,
Фірми акції,
Всякі цяцьки і
Два розклади таро
По ціні одного.
Та чи варте того,
Поки можна щасливо травичку жувати?

Щось таке диплодок обмірковував вранці.
Ще не знав, що дістався кінцевої,
Що останні ці паростки стевії,
Бо у Всесвіту розклад чіткий
І тепер це не просто чутки,
Астероїд з легкої руки
Вже сьогодні прибуде на станцію.

Диплодока втішало одне,
Що душа не впаде,
Тільки в ирій піде,
Крізь усюди й ніде
І нарешті знайде
Собі прихисток
Серед броколі й листячка,
Без мʼясного і випічки -
Він веґа́н в Сен-Тропе.

Ася Ейрена
25.12.2024

P.s. Не намагайтеся знайти в цьому вірші глибинний зміст. Я сказала лише те, що хотіла сказати. Саме такі вірші пишуться під час застуди з температурою, хоча комусь може здатися, що я просто й сама на травці як той диплодок 😄

Показано 20 последних публикаций.