⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Книги


▪️ Розвиваємо та популяризуємо українську поезію. 🍷
▪️ Поетичні читання у Києві: @ursus_poetry
▪️ Наші чати критики віршів: @tanok_salamandr і @litflib
▪️ Куди піти? Київ: t.me/+7X7sh-DxTKVjM
▪️ Поетична майстерня: @poets_ua
facebook.com/ukrainepoets

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
Уранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.

Стояло біля хати,
Ступило на поріг —
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

🗣️ Леонід Куліш-Зіньків
🎨 Кость Лавро


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Платон Воронько

🙂❄️


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
* * *
Білі мухи налетіли –
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.

– Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! –
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху.
Щоб спіймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.

Максим Рильський

🙂❄️


🍂🍂🍂

Перелітнице переправнице на межі
скільки літер у твоїм імені підкажи

я — пробач мені — ще не зламана ще жива
хоч життя моє — більше паузи — не слова

лялька-мотанка відвертається і мовчить
щось між піснею і розлукою між ключиць

щось між му'зикою й музи'кою щось між нас
щось ночами кровить із набряків десь у снах

а і правда ж ніхто не кликав і не просив
ніч накочує в чорне вмочені голоси

рукокрилою перепрілою тінню йде
щось безлике таке велике і молоде

здерти кірочку на п'ятірочку із колін
знов забракло у крилах певності на політ

до душі прикладаю папороть і полин
перелітнице
справді терпне а не болить

осінь-копанка — і не втопишся якби й хтів
лиш намочиш в болоті ніженьки золоті

лиш забудеш зміїну шкірку на камінцях
лиш ніколи вже не повернешся в ці місця

Єлизавета Жарікова


Репост из: Вероніка Мовчан
розкручу рулон фольги...
де її торкнеться сонце,
там ріки срібляста просинь
розтечеться. береги
лиш триматимуть у руслі,
поки лоскотливим вусом
котик не сполошить сни

#поезіяверонічки


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
Щойно підловив себе на думці, шо мене вже в прямому сенсі нудить від надміру тих єбучих верлібрів в укрсучліт. Я не кажу, що вони погані, просто в мене складається відчуття, що вони почали витісняти стару, добру римовану поезію — принаймні те, що конкретно я звик вважати поезією.

Вже близиться час, коли, задля того аби почути рими, доведеться шукати їх серед реперів. 🤌🏻


Репост из: Київ літературний (UrsusPoetry)
😎10 фактів про львівського поета, рок-музиканта, секс-символа усіх поетичних двіжух, шикарного мужчину та нового ведучого UrsusPoetry - Романа Лисенка:

1️⃣ Люблю музику: пишу пісні, виконую їх – співаю, все є на Ютубі (декілька кліпів навіть є, посилання в моєму профайлі ТГ). Рок/Метал/Альтернатива/Класика – це мої жанри, головне щоб не попса🤘
2️⃣ Основні музичні вподобання вокалістів по музичних жанрах. Рок: Клаус Майне (соліст Scorpions). Метал: Яніс Пападопулос (соліст Beast In Black). Альтернатива: Емі Лі (солістка Evanescence). Класика: Йонас Кауфман.
3️⃣ Фільми, які найбільше разів переглядав: трилогія Бетмена від Крістофера Нолана та обидві частини 300 спартанців.
4️⃣ Найбільш шанований поет: Василь Симоненко.
5️⃣ Перший власний вірш і пісню написав у віці 38 років.
6️⃣ Люблю робити різні справи по інерції. Прийшла думка в голову і є бажання – роблю. Не стали зорі в ряд – не роблю. Шкода, але на роботі інколи інакше приходиться.
7️⃣ Їм мʼясо, в любому вигляді: від баварських хот-догів і бургерів, до новозеландських ягнят і американських бізонів🌭🥩🍖😋
8️⃣ Вмію вишивати хрестиком. Серйозно. Але дуже багато років того не робив, але руки памʼятають.
9️⃣ Люблю чорнослив. В Саламандрах дражнюсь цим, щоб нервувати пів чату.
🔟 Вподобання по спиртних напоях: хороший ром, крутий ром або афігєнний ром!!!🥃


Репост из: Полум'я слів
Баттл-реп живе в столиці! І ми проводимо наш фінальний захід 7 грудня з найцікавішими учасниками. Це буде найгарячіший івент: у всіх учасників горять очі, щоб вербально знищити суперників вщент, тому на це видовище варто подивитися саме в живу. 🔥

Зверни увагу! Квиток коштує 200 грн до 2 грудня (включно), а з 3 грудня — 300 грн, тому поспішай купити. Скидаєте гроші на банку й присилаєте мені скрін оплати @Tony_Kyiv

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6g4KoewbLj

(До речі, можна закинути на неї й через https://donatello.to/NewBattleAge2024?g=na-rozvitok-nba тоді можна написати й повідомлення в групу)

За шикарну афішу подяка SDU!


Коли чистиш зброю
Коли щодня чистиш зброю
Розтираєш її духмяними оліями
Затуляєш її собою а сам мокнеш на дощі
Пеленаєш її як малу дитину
Хоча досі ти не пеленав дитину
Тобі лише 19 і ані дитини ані дружини у тебе немає
Ти ріднишся з нею зі своєю зброєю і стаєте ви суть одно

Коли копаєш землю
Коли щодня копаєш окоп чи траншею
Пригорщами вигрібаєш цю дорогу й ненависну землю
Кожна друга пригорща засипається тобі в душу
Вона скрипить у тебе на зубах
Ти ламаєш до неї нігті
Зрештою — у тебе немає і ніколи не буде іншої
Ти залазиш у неї як в лоно матері
Тобі в ній тепло й затишно
Ти раніше ніколи не відчував її так близько як зараз
І стаєте ви суть одно

Коли стріляєш
Навіть якщо це нічний бій і ти не бачиш обличчя ворога
Навіть якщо ніч ховає його від тебе так само як тебе від нього
І кожного з вас пригортає як свого
Ти пахнеш порохом
Твої руки обличчя волосся одяг взуття
Скільки не вмивай не пери — пахнуть порохом
Вони пахнуть війною
Ти пахнеш війною
І стаєте ви з війною суть одно

Борис Гуменюк


Репост из: Єлісєєв Пише
Розжарені колеса,
Міцна сталева рама,
Жорсткими рукавицями
Впиваюсь у кермо.

З-під чорного шолома
Нахабно визираю,
Щосили газ натисну,
Зареве мотор!

Як на проспект заїду –
То краще оминайте
За сотню-другу метрів –
Здоров’я бережіть.

Бо кожен, хто наблизиться –
Розсиплеться на атоми
Жену на повній швидкості,
Я рознесу вас вмить!

Я маленька бегемотна фея,
З вітерцем ганяти – то життя моє!
Їжджу по усьому місту з феном,
Щоб сушити суші людям у кафе!

А в фені батарейка,
Падлюка, розрядилась.
І не проста, а крона,
Їх спробуй ще знайди.

І їду я ще зліше,
Бо як таке можливо?!
Вже мало не блюю, бо як це,
Суші – й не сухі!

Я маленька бегемотна фея,
З вітерцем ганяти – то життя моє!
Їжджу по усьому місту з феном,
Щоб сушити суші людям у кафе!!!


Репост из: Соля Сойка
Ти прийшла вже надломлена, вже скалічена
Ти прийшла не доводити, не просити і не проситися.
Розтеклася душа, як плющ у бетонні тріщини
Коли вчора ще "ми", а сьогодні вже просто "я"

Ти пішла. І пішли за тобою дощі і істини.
І пішли всі моря, всі усмішки, рани, радості
Наростали вітри, напинались вітрила,  чорніли відстані.
Ти пішла. Бережи себе, моя слабкосте.


Широка ванільна завіса
зависла бейсиком.
Бог програмує, бавиться
нуликами, одиничками.

Хрестики з хрускотом
розхристано падають —
химерні біленькі ломики.

Кумкають черевики,
лишають незвіданий
слід гностики.
Хвостики хвильками
лоскочуть плесо.
Кригою слів
розбиваються весла.

Весело, сенсово
ключ відмикає двері.
А там —
нема стелі, там зима.

Там.
Там.
Там.

Хрестик
Нулик
Одиничка

Оксана Лихогляд


Наша тисяча...?
Ще одна?
Тисяча тисяч. Віки.
Чи скільки там триває ця війна?
Виплакані сльози
Вкрадені роки
Вимучені полки
Кров’ю сплачена наперед, та не складена ще ціна

Тисяча?
Тисяча тисяч. Чого?
Душ відлетівших в рай?
Нервів перенапружених кілометри?
Цистерн крові і сподівань?

Хто підрахує розпач і муки?
Чим виміряти крики катованих,
Зруйновані долі й міста?
Де мірило наснаги і подвигу загартованих,
Пройшовших пекло, але втримавших блокпоста?

У війни своя математика
Однак навчені вчені тут безсилі.
Чим вимірюється сміливість і тактика,
Смерть і любов, надії і дії?

Юлія Паєвська
19.11.24


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
#мемасіки #вірші


знайдена під завалами рука
тягнеться до телефону

- мені потрібно сказати: все добре -
шепочуть червоні від крові губи

мені потрібно сказати:
люблю
ще раз
нехай і востаннє

потрібно запитати:
як ви?

листя падає

падають люди
падають будинки
вулиці і міста

як ви?

в сни приходять полеглі:
- ти забув моє ім'я

ще трохи і зима

я не хочу її
куди втекти
від неї
ма?

зима -
білий аркуш війни

танки малюють лінії -
пульс країни
болотом
на сніговому
полі

пульс ще є

як ви?

Валерій Пузік


Кулеметною чергою линуть новини з етеру:

°обіцяють набої і зброю
°ювілей письменниці
°річниця чийогось весілля
°флешбеки початку вторгнення
°загинула дівчина із твого універу

Звали Настею. Двадцять два. Позивний Троя.
Жодного разу не бачились.
Сімдесят спільних знайомих

Спільні дороги. Спільні парти і кабінети.
Спільні лекції, трохи різні кафедри і предмети.
Читали книги сучасних крутих поетів,
Також уже полеглих

Знайома ця логіка спільних спальних районів:
Ось ви на відкритті пам’ятника таким як самі, стоїте на загальному фоні
Обоє підписані на сторінку Кантера Льоні
А ось у різному часі - медики у одному загоні

Позивний зникає з етеру.
Сонце ховається за териконом

Кінець географії.
Кінець усім нам відомим законам

Виє сирена, виють на площі трембіти.
Боляче з вами прощатись, вчорашні діти

Боляче молодість власну у вас впізнавати
Вчора студенти - сьогодні стаємо солдати

- Ким ти була до війни?
- Ще ніким і не встигла

Доля ламається, ніби ранкова весняна крига

Олена Герасим'юк


Репост из: Вероніка Мовчан
а де поезія?


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
#мемасіки #вірші


Репост из: Офіс Паші Броського 🥂
#мемасіки #вірші


Репост из: Поетична терапія саме для тебе / Asia Eirena Poetry
Колись я «двері відчиню». Благослови.
І більш ніхто не назбирає деревію.
Міста самотні нагадають острови -
Кремезні джунглі цегляні у бездовір'ї.

Не буду пОрожньо жалітися до сліз,
Вгамую наміри приходити завчасно.
Мурашник нАпханий - Андріївський узвіз -
Тобі пустинним виглядатиме. Дивацтво.

І запах лілій не лишиться назавжди,
Забудеш цінники на кіндерах у Форі.
Нема докучливих прохань алаверди
І рюмсань про татуювання "щось там Mori".

Чи ти забудеш стоїцизму постулат?
Чи, може, викинеш колекцію пінгвінів?
Насправді байдуже, бо велетень Атлант
З плечей однаково не впустить небосхилу.

Ася Ейрена
18.11.2024


P.s. Смерть це завжди щось непередбачуване і неминуче.
В сьогоднішніх реаліях це твердження набуло особливого значення.
Мені доводилося втрачати близьких, я і сама декілька разів мало не померла.
Іноді думки про смерть продовжують відвідувати мою свідомість, але зараз я не «ховаю голову в пісок», а дивлюсь в очі своїм страхам.
Саме так я написала цей вірш.

А поки давайте жити це життя наповну.

Показано 20 последних публикаций.