не давай мені більше нічого - я в собі більше ніц не втримаю
ні любові, ні радості, ні легеневого болю
ні судомних ночей, що обсипали голову зимами
ні надіями марними більше мене не розколюй

не давай ворогів, що ламають життя на атоми
не давай більше друзів, що тримають мій світ руками
і очей не давай - я не бачитиму, я не знатиму
не давай мені серця - бо як далі жити з каменем?

не давай ні надій, ні зневір, ні кохання із нерва голого
не давай ні могил, ні колисок, ні простору, ані тісності
і думок не давай - забиваю як цвяхи в голову
не давай мені спогадів - цілих нема, тільки тріснуті

не давай мені сміху, і злості, і відчаю білим по білому
не давай ні землі, ні повітря, води не давай і крові
не давай мені цілості - все, що лишилось, собі ламай
не давай мені слів, я не зможу тепер їх змовить

не давай мені рук - на вокзалах їх всі розтратимо
не давай кольорів - ані синього, ані чорного
не давай мені жити зі знайденим чи з утратами
не давай мені, боже, нічого
не давай мені, боже, нічого

Юлія Шевель