УП. Кляті питання

Чому Зеленський відкладає підвищення податків?

Президент вдає, що не помічає дефіциту держбюджету: понад 40 днів на підпис президента чекає законопроєкт про підвищення податків для більшості українців. Якщо цього не зробити, країна ризикує скоротити частину оборонних видатків. Чому ж Зеленський відкладає підписання, і про що у ньому йдеться? Пояснюємо:

1. До фінального пакету податкових змін, за які Рада проголосувала 10 жовтня, включили підвищення військового збору із зарплат фізосіб (включаючи учасників "Дія.Сіті") з 1,5% до 5% – з дати набуття чинності законом. Виняток – військовослужбовці (залишиться 1,5%). Крім того, з 1 січня 2025 року збільшується військовий збір з інших доходів громадян (крім зарплат) з 1,5% до 5%.

2. Запровадження військового збору в розмірі 10% від мінімальної зарплати (наразі – 800 грн) відбудеться для ФОПів другої та четвертої груп, 1% від доходу – для ФОПів третьої групи. Планується також підвищення ставки податку на прибуток за 2024 рік для банків з 25% до 50%. Оскільки вони вже сплатили податки за старою ставкою за більшу частину цього року, то новий податок запроваджується ретроспективно ("заднім числом"). Відбудеться також підвищення ставки податку на прибуток для небанківських фінустанов (крім страхових компаній) з 18% до 25% з 1 січня 2025 року.

3. Нові податкові правила мали запрацювати з 1 жовтня і принести до кінця 2024 року в бюджет 30 млрд грн для фінансування війни. Саме тому урядовці наполягали на скороченні процедур розгляду проєкту та його якнайшвидшому підписанні.

4. Протягом підготовки податкових змін президент усіляко від них відмежовувався. Президент до останнього відкладав підписання. На зустрічах з Мінфіном та депутатами він кілька разів питав, чи потрібно підвищувати ці податки, адже є кошти від заморожених російських активів. Затягування підписання закону співрозмовники ЕП пояснюють небажанням ухвалювати непопулярні рішення.

5. У ході розгляду змін надходження від них до бюджету 2024 року скорочувалися. Перша пропозиція Мінфіну передбачала додатковий 141 млрд грн, згодом сума впала до 57 млрд грн, а фінальний варіант мав принести лише 30 млрд грн. Проте навіть їх держава зібрала б лише в разі набуття чинності законом 1 жовтня. Затягування підписання закону про підвищення податків уже коштує бюджету близько 20 млрд грн неотриманих доходів, адже оновлені податки зможуть діяти лише протягом одного місяця року, якщо президент підпише закон.

Що нам розповів Валерій Залужний?

"Ласкаво просимо – Третя світова почалася", – впевнено озвучує те, що всі боялися сказати вголос колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Наші Роман Романюк та Роман Кравець записали першу за час великого вторгнення розлогу розмову Залужного з українськими ЗМІ. Подивитися її можна тут, послухати – ось тут, а ось дуже коротко:

Про ситуацію на фронті: Росіяни на сьогоднішній день не готові робити глибокі вкиди для того, щоб розширяти свій фронт, що потребуватиме величезних ресурсів, яких у росіян вже також немає. Тому саме ведення комбінованих дій, направлених на "ізмор", і призводить до того, що ми бачимо на полі бою, і того, що відбувається із мобілізацією, до ставлення громадян до ведення цієї війни. Це комплексний захід, який вписується в стратегію "ізмору" абсолютно. Можемо побачити, що майже всі елементи цієї стратегії виконуються.

Про (не)готовність Заходу: Кількість повітряних цілей зростає, а кількість засобів боротьби обмежена і надто дорога. Навіть по цьому показнику я вважаю, що ні Британія, ні країни Європи не будуть готовими. Незважаючи на те, що там є достатня кількість літаків F-16, але за 2–3 місяці можна повністю розрядити систему ППО. Чи займаються вони альтернативними заходами і засобами для того, щоб навчитися боротися з повітряними цілями – сказати важко. Ймовірніше за все, що ні.

Про те, чи готова Європа відбиватися на полі бою: Давайте подивимося на передній край. У жовтні і у вересні передній край отримав приблизно 4,5 тисячі керованих авіаційних бомб. Чи сьогодні в європейській країні або в тій же самій Британії є хоча б 5 тисяч ракет до систем "Patriot", щоби збити керовані авіаційні бомби? Я щось сумніваюся. Бо вони дуже дорогі і, як наслідок, їх неможливо мати дуже багато, тому що виробляти їх проблемно. 
Тому по цій військовій складовій можна сказати, що, мабуть, вони не готові.

Про інформаційні операції росіян в Європі: Є ще когнітивна сфера, вплив якої ми дуже сильно відчуваємо. Європа знаходиться в теплому середовищі і не хоче його зараз залишати. Тому, на мою особисту думку, якщо вони готові до такої війни в умовах "ізмору", то, мабуть, із дуже великими обмеженнями.

Про штучний інтелект: За моїми підрахунками, десь у 2027-му році нинішній розвиток технології ШІ зупиниться. Скажімо так, буде зрозуміло нові обриси танка, нові обриси ракет тощо, які в найближчі 100 років будуть просто видозмінюватися, ставатимуть більш точні, дешевші і так далі. У 2027-му році цей технологічний ривок завершиться, і тоді сторони зможуть накопичувати нову зброю як для нападу, так і для захисту. Зброя ця буде абсолютно безпощадна. І тоді для світу прийде нова загроза: чи йти із новою зброєю у великий наступ, чи, і це швидше за все, людству більш підійде стратегія "ізмору", яка дозволить отак дистанційно знищувати цілі нації, вбиваючи економіку, залякуючи людей, спонукаючи їх до здачі.

Про початок Третьої світової: В 2024 році ми можемо абсолютно точно вважати, що розпочалася Третя світова війна. Тому що в 2024 році перед Україною вже стоїть не Росія. Перед Україною стоять солдати з Північної Кореї. Вже в Україні абсолютно відкрито, нічого не соромлячись, вбивають цивільних людей іранські "Шахеди". Вже в Україну летять ракети саме північнокорейського виробництва, і вони про це відкрито заявляють. В Україні підриваються китайські снаряди, в ракетах російських застосовуються китайські деталі. Вибачте мені, але я думаю, що більшість військових зі мною погодяться. Я вас "вітаю" – те, чого ми так довго очікували, вже почалось. 

Що нам розповів Андрій Білецький?

Ми поговорили з командиром одного з топових бойових підрозділів в Україні, Третьої штурмової бригади, Андрієм Білецьким. Дуже рекомендуємо подивитися або прочитати це інтервʼю повністю, а ось декілька ключових тез:

Про ситуацію на фронті: Справді, зараз найскладніша ситуація за майже три роки війни. В деякій мірі я б її вважав навіть складнішою, ніж весна 2022 року. Причин багато: нестача особового складу, недостатній рівень підготовки.

Про те, як зима вплине на росіян: Радикально не вплине. Несприятливі погодні умови зменшують можливості операцій з використанням техніки. Що стосується піхотинця, так само, як вони діють малими групами і без жалю до свого піхотинця, діятимуть і далі. Їхні задачі – це неглибокі прориви, а не марші на 50 км. Вилізти з ями і зайняти нашу яму за 250–300 метрів, ну ок, кілометр. Він дійде по снігу, дощу, багнюці.

Про те, як зима вплине на нас: Для нас вплив зимової погоди може бути більш негативним. Зараз основний наш засіб ураження – дрони. Застосування дронів залежить від вітру, прозорості повітря: туман – не туман, дощ – не дощ, сніг – не сніг. Тому у нас може ускладнитися оборона через те, що основний наш засіб ураження знизить свою ефективність.

Про Запорізький напрямок: Схоже, що противник буде пробувати наступати. Наступ біля Великої Новосілки допомагає ворогу закінчити першочергову операцію – окупацію Курахового. Запорізька область – надзвичайно небезпечний напрямок. Місцевість там рівнинна, великих населених пунктів майже немає. І наші, скажімо так, всі комунікації витягнуті із заходу на схід. Їх можна перерізати. Це для нас може бути справді значимою проблемою для всього Донбасу.

Про військових з КНДР: Я вважаю, що навіть якщо їх залучать 50 тисяч, це радикально не змінить ситуацію на полі бою. Північна Корея – не надто сучасна технологічно країна. Я не думаю, що вони зможуть воювати в сучасних реаліях. Канєшно, для нас всіх це Terra incognita, але й не думаю, що у людей з ГУЛАГу надзвичайно висока мотивація. Гроші? Я не вважаю, що зарплати можуть мотивувати когось умирати.

Про те, як вирішити проблему нестачі людей в армії: Ті люди, які в армію попадають, мають бути навчені в рази краще, ніж вони навчені зараз. Тоді в СЗЧ піде набагато менше, менше загине або буде поранено, а втрати противника зростатимуть. Тоді наступного місяця ваша критична нестача буде трохи меншою, а потім ще меншою. Ви почнете нарощувати, а не зменшуватися безкінечно.

Війна, борги та популізм Зеленського. На що витрачатимуть бюджет 2025 року?

Верховна Рада остаточно ухвалила закон про державний бюджет на 2025 рік. Без сюрпризів не обійшлося. Як приємних, так і не дуже. За яким бюджетом житиме країна у 2025 році та чи існують ризики його виконання? Розповідаємо:

1. Більша частина видатків піде на безпеку та оборону – 2,2 трлн грн або понад чверть прогнозного ВВП. Цікаво, що частину озброєння купуватимуть не за внутрішні кошти, а за кошти партнерів. Велика Британія надасть для цих цілей близько 2,26 млрд фунтів стерлінгів або 90 млрд грн. Це британська частина фінансування в межах кредиту під заставу заморожених російських активів на загальну суму $50 млрд.

2. У 2025 році соціальні програми коштуватимуть державі близько 420 млрд грн – на 50 млрд грн менше порівняно з 2024 роком. Передусім "поріжуть" дотацію Пенсійному фонду, коштом якої виплачують "спецпенсії" – частину таких виплат ПФ почне фінансувати власними силами.

3. Серед інших важливих змін до видатків бюджету – скасування Дорожнього фонду, який наповнювався з податків на пальне та автомобілі. Це дозволить направити 39,3 млрд грн акцизів на військові потреби, а фінансування доріг здійснюватиметься безпосередньо урядовими рішеннями.

4. Ще одна новинка – фінансування інвестиційних проєктів, на які виділять 18,7 млрд грн. Більшість з них – у сфері освіти. 3 млрд грн планують витратити на компенсації за знищене житло, 827,9 млн грн – на функціонування операторів критичної інфраструктури в галузі цивільної авіації, 150 млн грн – на підтримку українців за кордоном та сприяння їх поверненню в Україну. На 18 млрд грн зростуть видатки на освіту (до 198,9 млрд грн) та на 12 млрд грн – на охорону здоров'я (до 217 млрд грн).

5. Уряд знайшов близько 10 млрд грн на виплату "тисячі Зеленського". Цю суму візьмуть із залишків коштів на рахунку Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Ще з приємних сюрпризів – доплати вчителям. На них у 2025 році заклали майже 12 млрд грн. Очікується, що з 1 січня кожному вчителю щомісяця доплачуватимуть по 1 300 грн, а з 1 вересня – до 2 600 грн.

6. Вищих зарплат не побачать бюджетники, адже у 2025 році держава не підвищуватиме мінімальну зарплату, від якої залежать їх оклади. Не зміниться й більшість соцвиплат та допомог, прив'язаних до розміру прожиткового мінімуму.

7. Інший неприємний сюрприз стосується пенсіонерів-переселенців. З їхніх банківських рахунків держава планує вилучити невикористані кошти, якщо такі особи не користувалися своїми пенсійними рахунками понад рік. Загалом ідеться про 11,3 млрд грн, які спрямують до Пенсійного фонду. Обмежити планують і "привілейовані" пенсії, які виплачуються окремим категоріям громадян.

Як зміниться система бронювання працівників?

Призупинене наприкінці жовтня бронювання працівників відновлюється, але вже за новими правилами. Якими саме? Пояснюємо:

1. Відтепер критерії критичності підприємства для тієї чи іншої територіальної громади або галузі економіки відповідні органи місцевого самоврядування або міністерства повинні будуть погоджувати з Мінекономіки та Міноборони.

2. Якщо раніше для визнання критичним середня зарплата на підприємстві мала становити не менше середньої у відповідному регіоні у четвертому кварталі 2021 року, то зараз вона має бути не меншою за 2,5 мінімальної зарплати, тобто 20 тис. грн. Щоправда, ця вимога стосується лише приватного бізнесу. Для державних та комунальних підприємств зарплатний критерій не змінився.

3. Важливий момент. Зарплатний критерій – не просто умова визнання підприємства критичним. В оновленій постанові уряд заборонив бронювати тих військовозобов'язаних, зарплата яких менше за 2,5 мінімальної зарплати (20 тис. грн). Все це частково відображає пропозиції щодо запровадження так званого економічного бронювання, від запровадження якого уряд наразі відмовився.

4. Держава моніторитиме розмір зарплати заброньованих на щомісячній основі. Щомісячне звітування підприємства зі сплати ПДФО прописане у законопроєкті про історичне підвищення податків, який Рада проголосувала 10 жовтня. Раніше депутати казали, що ця норма необхідна для запровадження економічного бронювання, проте від останнього вирішили відмовитися.

5. Нові правила визначення критичності підприємств запрацюють з 1 грудня 2024 року. З цього моменту всі критично важливі підприємства повинні будуть знову підтвердити свій статус, але вже відповідно до нових критеріїв. На практиці це означає, що працівники залишатимуться заброньованими до кінця лютого наступного року. Проте якщо підприємство не зможе підтвердити свою критичність за новими правилами, то і працівники втратять бронювання вже з 1 березня 2025 року.

Що насправді сталося в Кринках? Нерозказана історія висадки морпіхів на лівому березі Дніпра

Ми вирішили розповісти про цю операцію з трьох причин. По-перше, щоб привернути увагу до цієї непростої, замовчуваної теми. По-друге, щоб підкреслити складність умов, за яких цю операцію було проведено. А також відважність тих, хто її виконував, і особливо тих, хто загинув під час її реалізації. По-третє, щоб люди, відповідальні за наступні військові операції, не повторювали помилок, яких припустилися на Херсонщині. Щиро вважаємо, що цей текст є обовʼязковим до прочитання, а ось дуже і дуже коротко:

1. Співрозмовники в командуванні 36-ої бригади та оборонному комітеті Верховної Ради розповідають: задачею максимум операції в Кринках був вихід на Крим, ген до перекопського перешийку. Більш приземлено й зрозуміло виглядала друга задача, яку ставили перед операцією – розширити херсонський фронт і відтягнути на нього сили противника із Запорізького напрямку та Донеччини.

2. Командування давало трьом бригадам морпіхів 3–4 дні на те, щоб захопити широчезну 30-кілометрову смугу суходолу – приблизно від Антонівського залізничного мосту до Кринок – та просунутися до траси М-14. Просування до траси – це ще 5–7 км углиб окупованого берега. За мірками військових – величезна відстань.

3. Операція з висадки на лівому березі почалася приблизно 10–16 жовтня 2023 року. І в перші дні, за рахунок ефекту несподіванки й відносно слабкого противника, все було добре. 36-та перейшла Антонівський залізничний міст і зайняла село Пойма. 38-ма – захопила частину сонячних панелей, 35-та – почала чіплятися за Кринки.

4. Втім, практично одразу проти морпіхів зіграла найслабша сторона операції – її планування. Першою від цього постраждала 36-та бригада. Її штурмовики, що успішно рухалися вздовж залізничного мосту, залишилися без можливості підвезти БК, провізію та, що найболючіше, без укриттів. Приліт "Іскандерів" по скупченню бійців 36-ої бригади біля залізничного мосту був першою великою втратою Корпусу морської піхоти в цій операції.

5. Щоб потрапити в Кринки, морпіхам треба було перепливти широчезний Дніпро, вийти на островах, пройти по них пару кілометрів пішки, іноді зачекати в норах і перепливти ще річки Конку / Кринку. Загалом дорога від одного берега до іншого могла займати від кількох годин до доби. При цьому на островах неможливо було вкопатися.

6. Приблизно з грудня 2023-го, після розмінування дрібних річок, маршрут займав значно менше часу – 40–50 хвилин. Але залишався величезний брак човнів і РЕБів на них. Серед найтрагічніших історій – як довелося повертатися на правий берег на автомобільних шинах, оскільки човнів не було, як люди змушені були пити воду з Дніпра через відсутність логістики, як поранені зважувалися на самогубство через відсутність евакуації.

7. Співрозмовник, дотичний до морської піхоти та підготовки цієї операції, у розмові з УП запевняв, що союзники були готові забезпечити морську піхоту всім – від човнів до жилетів. Втім, вище військове командування, яке буцімто отримало перелік всього необхідного від морпіхів наприкінці весни 2023-го, не передало ці списки партнерам.

8. Генштаб на запитання УП про те, хто мав відповідати за забезпечення операції, відповів, що це "становить держтаємницю". Двоє не пов'язаних між собою героїв цього тексту в розмові з УП згадували непрості стосунки між Неїжпапою та Содолем. Влітку розслідувачі "Слідство інфо" з посиланням на поліцію повідомили, що в Кринках з жовтня 2023-го по червень 2024-го зникло безвісти 788 українських військових. УП відомо, що втрати загиблими й пораненими в одній із бригад морської піхоти за час операції склали приблизно 700 осіб.

Що у Німеччині думають про спроби Шольца відновити діалог з Путіним?

Для українців результативність "телефонної дипломатії" Шольца очевидна. Ми вже побачили її у ніч на неділю, коли Росія здійснила одну з наймасштабніших повітряних атак на Україну, і продовжуємо бачити кожного дня на світлинах з наслідками обстрілів українських міст. А от що про це думають у самій Німеччині? Зʼясовуємо тут:

1. За даними Bild, деталі розмови були погоджені, зокрема, 18 жовтня, коли Байден, Стармер і Макрон відвідали Берлін. А от позиція України вже не мала вирішального значення. Про свої наміри зателефонувати Путіну канцлер поінформував Зеленського. Київ, за даними джерел, заперечив проти цього – але не запобіг втіленню планів.

2. В офісі Шольца не було жодних ілюзій щодо Путіна, і там не чекали жодного прориву після розмови. Одним з мотивів канцлера, пише Spiegel, нібито було бажання розповісти Путіну правду про реальну ситуацію на війні й те, як критично сприймають Росію в світі. Шольц чомусь переконаний, що Путін отримує від оточення викривлену картину про війну.

3. Ще одна причина – Шольц також хотів запевнити Путіна, що західна військова допомога Україні не вичерпається, а майбутнє України не вирішуватиметься одноосібно Трампом, і що Європа має бути залучена до можливих мирних переговорів. Утім, згодом Шольц визнав: Путін свої погляди на війну не змінив.

4. Показово, що сумніви у доцільності переговорів з Путіним публічно висловили навіть призначені урядом німецькі посли. Глава німецької дипмісії у Києві Мартін Єгер зазначив, що Росія не хоче переговорів, а обирає ескалацію. Не вважає доцільним час для переговорів і посол Німеччини в Москві Ламбсдорф: "Росія бомбардує Україну щодня, і тому ми, на жаль, ще не на тому етапі, коли можемо обговорювати припинення вогню".

5. Незалежні оглядачі пояснюють дії Шольца внутрішньою політикою. Адже 23 лютого у Німеччині пройдуть дострокові вибори, і СДПН Шольца іде до провалу на них. До того ж усе більше соціал-демократів відкидають кандидатуру Шольца на пост канцлера. Переговори про припинення війни можуть видаватися інструментом, здатним зміцнити позиції Шольца перед виборами.

6. Не можна виключати, що у підсумку це наблизить передачу ракет Taurus ЗСУ – попри прагнення Шольца цьому запобігти. Лідер фракції вільних демократів Крістіан Дюрр допустив можливість винесення цього питання на голосування в Бундестазі. За умови підтримки ХДС/ХСС та "Зелених" така ініціатива цілком могла б отримати схвалення у Бундестазі вже зараз, особливо на тлі останнього рішення США дозволити Україні удари далекобійною зброєю вглиб Росії.

Месенджери як зброя. Як злочинці використовують Telegram та інші платформи?

"Економічна правда" провела аналіз Реєстру судових рішень, щоб дослідити, як месенджери перетворюються на знаряддя злочину, і які види криміналу найбільш поширені на популярних платформах. Отже, якщо коротко:

1. З початку 2021 року по жовтень 2024 року в реєстрі судових рішень міститься інформація про 13,2 тис. вироків, у яких згадується принаймні один із семи найпопулярніших месенджерів. Після початку великої війни кількість вироків, у яких звичайний месенджер кваліфікується як знаряддя злочину, суттєво зросла: якщо до 2022 року щомісяця суди виносили в середньому 100 таких рішень, то після вторгнення росіян їх стало вп'ятеро більше.

2. Найбільш поширеним протиправним діянням, у якому використовуються месенджери, є торгівля та зберігання наркотиків – на ці статті Кримінального Кодексу припадали 44% вироків, пов'язаних з використанням месенджерів. З 2022 року месенджери масово використовують для виготовлення фальшивих документів. На ст. 358 КК припадають 16% справ, де згадуються месенджери.

3. У провідну десятку статей КК, за якими у вироках згадуються месенджери, також потрапили: посягання на територіальну цілісність (ст. 110), держзрада (ст. 111), шпигунство (ст. 114), незаконне переправлення через кордон (ст. 332). Через месенджери зрадники отримують інструкції від кураторів з РФ. Багато справ мають схожу фабулу: "У серпні-вересні підозрювані, шукаючи підробіток, отримали повідомлення в Telegram з пропозицією за 1 тис. дол. спалити автомобіль військовослужбовця ЗСУ чи інших військових формувань".

4. На Telegram припадають 53-55% від усіх згадок у вироках за злочини 2023-2024 років. Це суттєво менше, ніж можна було очікувати, і менше, ніж частка користування цим месенджером населенням. Кримінальна статистика, імовірно, відображає той факт, що Telegram відмовлявся співпрацювати з правоохоронцями не тільки в Україні, а і в решті цивілізованих країн. Найчастіше злочинці використовують його дітище для торгівлі та зберігання наркотиків: 59% справ, де фігурує цей месенджер, стосуються цієї категорії.

5. Інші платформи теж мають свої специфічні ролі. Наприклад, Viber частіше використовують для підробки документів (32% вироків), зокрема довідок про непридатність до служби або дозволів на виїзд, WhatsApp чи Signal – для координації груп осіб, які намагаються незаконно перетнути кордон. TikTok частіше фігурує в судових рішеннях, пов'язаних з поширенням інформації про пересування українських військових або публікацією відео на підтримку країни-агресора.

Що Байден може змінити наостанок своєї каденції?

У Джо Байдена залишилося трохи більше ніж два місяці, щоб укріпити основні постулати демократичного світу. Чи вдасться йому такий "фінішний ривок" чи ні, ми зрозуміємо лише згодом. Але спробуємо проаналізувати, що від нього чекають протягом останніх тижнів у Білому домі:

1. Одним із пріоритетів адміністрації Байдена є намагання надіслати останній пакет військової допомоги розміром $6 млрд до України. Проте рішення можна приймати, а от терміни поставки зброї, як правило, займають декілька місяців, що означає, що навіть якщо рішення буде прийняте, новий президент зможе його зупинити. На додачу швидкість постачання визначається ще швидкістю виробництва зброї. Пентагон явно не піде на компроміси і не погодить поставку зброї зі своїх запасів. 

2. Дозвіл на далекобійні удари не потребує погодження ані в Конгресі, ані союзників по НАТО. Тож саме це рішення буде маркером справжніх намірів Байдена з підтримки України. Невипадково лідери Британії та Франції планують вкотре переконати президента США надати Києву такий дозвіл.

3. Запрошення України до НАТО є набагато складнішим, оскільки потребує консенсусу в Альянсі. Проте рішення лише одного Вашингтона про необхідність запрошення України могло б стати історичним рішенням президента Байдена, ігнорувати яке Трампу було би непросто. 

4. Інша велика можливість для адміністрації Байдена – конфіскувати та передати $5 млрд із резервів Центробанку РФ, і це потрібно зробити зараз. 

5. Одним з можливих останніх зовнішньополітичних рішень Байдена могло б бути чергове посилення санкційного режиму щодо Ірану. За оцінками Eurasia Group, додаткові санкції можуть зменшити експорт Ірану на 150–700 тисяч барелів нафти на день, що, можливо, змусить Іран переглянути свою підтримку таких груп, як "Хезболла" і ХАМАС.

6. Також деякі союзники пропонують встановити обмеження ціни на російську нафту, можливо, до $30 за барель, щоб посилити тиск на Москву. Дії Байдена в цих напрямках могли б продовжити підтримку України, послаблюючи джерела доходів РФ, одночасно протидіючи впливу Ірану в Західній Азії.

7. Радник з нацбезпеки Джейк Салліван зазначив, що Байден протягом останніх 70 днів на посаді буде намагатися донести до Трампа і Конгресу, що "США не повинні відмовлятися від України, адже це призведе до більшої нестабільності в Європі". Проте певні кроки Байден має можливість зробити і без підтримки Конгресу. Подивимося, чи стане в нього на це політичної волі.

Як Європа може "задобрити" Трампа та схилити його до підтримки України?

Характерні риси Трампа – непередбачуваність, непослідовність і чутливість до лестощів. І от з останньою з них європейським та українським дипломатам варто попрацювати, щоб схилити новообраного президента США на свій бік. Яким чином? Розповідаємо:

1. За Трампа особиста дипломатія має першорядне значення. Ідеальна кандидатура для цього – прем'єрка Італії, ультраправа Джорджія Мелоні. Вона поділяє вороже ставлення Трампа до нелегальної міграції та сповідує консерватизм у соціальних питаннях. Вона вже стала зіркою в очах американських консерваторів, а також була відзначена Ілоном Маском.

2. Утім, Мелоні є прагматичною лідеркою: італійські інтереси вона просуває через співпрацю з ЄС. Вона також вороже ставиться до Путіна і підтримує Україну. А оскільки її партія має значну підтримку малого бізнесу, вона активно захищає інтереси італійського експорту. Тож місія Мелоні має полягати в тому, щоб налагодити взаєморозуміння з Трампом і підкреслити спільні точки дотику.

3. ЄС має надати Трампу простір для оголошення негайних політичних перемог у питаннях торгівлі та оборони. Мелоні має прийти з подарунками, і не в останню чергу з планом збільшення американського експорту до ЄС. Адже Трамп вважає несправедливим значне позитивне сальдо ЄС у торгівлі зі США, і саме пропонує запровадити значні мита на європейський експорт.

4. Іншою великою політичною перемогою, яку європейці повинні віддати Трампу, є зобов'язання європейських членів НАТО збільшити витрати на оборону. Збільшення європейських оборонних витрат стало б захистом від того, що Трамп грозитиме не долучатися до захисту тих європейських країн, які недостатньо витрачають на оборону, або що він взагалі виведе США зі складу НАТО. Кращим комунікатором з цього питання є новий генсек НАТО Марк Рютте, який підтримував добрі стосунки з Трампом під час його першого терміну, коли Рютте був прем'єром Нідерландів.

5. Європейці повинні апелювати до марнославства Трампа, щоб спробувати врятувати Україну. Трамп одержимий ідеєю видаватися сильним. Потрібно довести, що відмова від України змусить його виглядати слабким. Що для нього було б краще протистояти Путіну і завершити війну у більш справедливий спосіб, зміцнивши таким чином свій статус "світового лідера з домовленостей".

Що нам розповів політтехнолог Ігор Гринів?

Раніше ми вже писали про зміни в електоральних настроях українців, а тепер – вирішили дослідити не лише цифри, а й глибинні процеси, що відбуваються в суспільстві. Про (не)можливість проросійського реваншу, нестачу державної стратегії руху, а також запит на нових лідерів – говоримо з політтехнологом та соціологом Ігорем Гринівим. Якщо коротко:

Про проблему відсутності великої стратегії: Бій можна виграти перевагою в тактиці, але війна виграється правильною стратегією. Відсутність великої стратегії – найбільша помилка України на всіх напрямках. Коли ми говоримо, що хочемо в ЄС, то складається враження, що для нас це не мета, а інструмент, як виграти війну. Але насправді ж наша справжня мета – на далеку перспективу бути учасником єдиної європейської системи безпеки. Тому ключова задача України – це все-таки зрозуміти співвідношення між стратегією і тактикою. І тут наступає дуже сильна й ризикована дискусія про те, чи мала стратегія війни і велика стратегія країни є взаємозв'язані, і що є пріоритетом.

Про допустимість компромісів: Для того, щоб вступити в ЄС і НАТО, не обов'язково треба "повісити над Кремлем жовто-сині прапори". Але якщо ми все підпорядковуємо стратегічній меті, то повинні бути готові на якісь або тимчасові, або системні компроміси. Ми повинні розуміти, що для досягнення стратегічної мети навіть деякі поразки можуть насправді бути перемогою, а деякі перемоги можуть приводити до наступних поразок. Щоб зрозуміти цю війну, треба зрозуміти, що це глобальний конфлікт, а не тільки українсько-російський.

Про стратегію Росії: Росія не воює тільки з Україною. Вона кинула виклик цілому світу, щоб змінити конфігурацію світобудови. І це не про те, щоб тільки відновити імперію. Це спроба повернутися до світу, умовно, G3 чи G4. G2 вже, очевидно, не буде. Росія хоче сидіти за столом, де визнають її як одного з найбільших лідерів. І для цього їм потрібна Україна як доказ їхньої сили. Вони витрачають величезні ресурси, бо хочуть довести світу, що вони світовий гравець. Але вони уже програли. Бо доказуючи таким способом світові своє лідерство, вони консолідують світ перед загрозою якраз такого лідерства.

Про неможливість російського реваншу: Я не вірю в можливість російського розвороту України. У нас пройшло щеплення від цієї хвороби. Нам треба готуватись до умовного ізраїльського сценарію, коли ми будемо жити, розвиватися, кохати, цілуватися під нашими пам'ятниками, шанувати тільки наших героїв і розуміти, що в будь-який момент інші люди можуть прийти і спробувати в тебе усе забрати.

Про лідера, який обʼєднав би суспільство: Якщо ключовою мрією суспільства 2019 року було "провітрити приміщення", запустити нового свіжого повітря, то зараз набагато вищі очікування суспільства. Є прагнення трохи такої фантомної справедливості. Але є два нових фактори: люди шукають, по-перше, професіоналів і, по-друге, людей з моральними цінностями. Сьогодні найближче до цих речей стоять ті люди, яких ми називаємо волонтерами. Ну і звичайно, люди вірять військовим.

Що нам розповіла Марія Берлінська?

Поради та прогнози волонтерки Марії Берлінської звучать іноді занадто песимістично для тилу, але завжди знаходять велику підтримку серед військових. Тож цього разу ми розпитали її про необхідні зміни в секторі оборони, зустріч громадських організацій із президентом та зміни у підходах до мобілізації – про все це читайте або дивіться у повній версії інтервʼю. А ось коротко:

Про те, на якому етапі війни ми перебуваємо зараз: Ми знаходимося в моменті, де росіяни в активному наступі, в них це успішно виходить. Цей наступ вони будуть розгортати і продовжувати. Ворог зробив висновки зі своїх помилок, перегрупувався і прийняв рішення йти до останнього.

Про стратегію росіян: Ворог прийняв рішення йти до кінця. І якщо так цинічно, грубо порівнювати зі спортом, то вони десь в умовному 3-му, максимум 4-му раунді за виснаженням, а ми десь у 10-11-му. Ми все більше схиляємося на канати, а вони тільки-тільки запустили цю машину війни. Кремлівська верхівка розуміє, що програш у війні або недосягнення якихось видимих результатів означає для них, в першу чергу, не тільки політичну, а й реальну смерть. Тому вони не відпускають ситуацію і будуть кидати в цей вогонь війни рівно стільки ресурсів, скільки буде потрібно, нон-стоп.

Про те, які території Путін хоче окупувати: Росія візьме рівно стільки, скільки ми віддамо. І якщо в них буде ресурс йти до Львова, то вони підуть до Львова. І тому я кілька разів повторювала, що дуже важливо думати як ворог. Ворог думає як маніяк.

Про найгірший сценарій: Найгірший сценарій – ми перетворюємося поступово, що зараз починає відбуватися, на одне з головних полів битви в Третій світовій війні між віссю країн зла і демократичних країн. Чи може Росія за умови бездіяльності країн Заходу, внутрішніх чвар всередині України і максимальної консолідації зі своїми союзниками в осі зла нас захопити? Так, може повністю. Не йдеться навіть суто про лівобережну Україну.

Про найкращий сценарій: Це не кордони 1991-го року станом на сьогодні. При хорошому прогнозі – це роки. Ми не відмовляємося від своєї землі, не відмовляємося від Криму й Донбасу. Але зараз найкращий сценарій – це стати в активну оборону, вибудувати 30–40 км ешелонованої, фортифікованої, замінованої смуги абсолютно по всій лінії. І патрулюватися ця територія має насамперед технологіями: ударні дрони, наземні дрони мають відпрацьовувати там, де відбувається якийсь найменший рух.

Про те, що треба робити надалі: Війна зароджується глибоко на території Росії: на танкових заводах, ремонтних підприємствах, їхніх науково-інженерних центрах. Туди треба бити і весь цей ресурс випалювати. Нам потрібна своя ракетна програма серйозна, і ми тільки-тільки починаємо до цього підходити. І третє – це однозначно переводити всю країну, все населення на історію про довгу війну, про марафон за правилами спринта і про те, що всі мають бути готові. Діти з 5–6 класу мають вже вчити програмування, робототехніку, розуміти основи зв'язку і т.д.

Непросто, але можливо: як Україні налагодити співпрацю з новим президентом США?

Через "історичне минуле" та різні підходи до дипломатії відносини між Трампом та Зеленським є дещо прохолодними. Проте це не означає, що українська дипломатія не здатна впоратися з новим викликом. Яким чином? Пояснює кандидат політичних наук, виконавчий директор YES Світлана Ковальчук:

1. У вересні Зеленський зустрічався особисто з Трампом, обговорив з ним шляхи закінчення війни в Україні і представив план перемоги. На цій зустрічі Трамп наголосив на важливості "взаємовигідної угоди для обох сторін". Звичайно, попереду складна дипломатична робота, але наближені до Трампа кола запевняють, що обраний президент укладе угоду з жорсткими наслідками для росіян.

2. Крім того, важливим для нового президента США є замороження відносин з Китаєм, що може включати повне виключення Китаю з процесу відновлення України. Відповідно, виключення Китаю з процесу відбудови України підтвердить прихильність Києва до своїх західних партнерів і відповідатиме очікуванням консервативної адміністрації США.

3. Безумовно позитивним сигналом для адміністрації Трампа буде посилення співпраці України з найближчими сусідами: Польщею, Румунією та Угорщиною. Важливим аспектом стане співпраця з Румунією для відбудови півдня України. Зокрема, Дунай є важливим маршрутом для транспортування вантажів і може стати ключовим для забезпечення зв’язку та економічного зростання.

4. Окремо можна розглянути регіональні енергетичні проєкти з використанням традиційних джерел енергії – нафти та газу. До пріоритетних проєктів варто віднести також розвиток малих модульних реакторів. Румунія вже є першою країною в Європі, де США розвивають цю технологію в партнерстві з американськими компаніями.

5. Посилення концепції "вільного та відкритого Чорного моря", безумовно, відповідає інтересам України, США, НАТО та ЄС. Ця концепція передбачає підтримання свободи навігації у Чорному морі, забезпечення вільного руху товарів та сприяння глобальному продовольчому постачанню, особливо в умовах війни.

6. Для успішної співпраці з новообраною адміністрацією США Україні необхідно зосередитися на транзакційному підході, що вимагає від Києва формулювання конкретних пропозицій і поступок, які б підкріплювали двосторонню вигоду. Водночас глибоке порозуміння з найближчими сусідами, а також спільні енергетичні та інфраструктурні проєкти із залученням американських компаній можуть створити міцну основу для стратегічної взаємодії з США.

Що перемога Трампа означає для економіки США і світу?

Попри чимало зовнішньополітичних викликів, таких як війна в Україні та на Близькому Сході, ключовими для американців були саме внутрішні проблеми, зокрема – стан економіки. Яку економічну політику задекларував Трамп, і як на попередні результати американських виборів реагують фінансові ринки? Розповідаємо:

1. Трамп обіцяв продовжити термін дії податкових послаблень та навіть запровадити ще сильніше зниження податків на корпоративні прибутки. Водночас республіканець пропонує запровадити додаткові мита на всі товари з усіх куточків світу у розмірі 10-20%. Для китайських їх розмір може становити 60%, а для компаній, які вирішать перенести своє виробництво зі США до Мексики, Трамп погрожує встановити мито у розмірі 100-200%.

2. Серед побічних ефектів такої політики експерти називають потенційне підвищення цін для простих американців через значне здорожчення імпорту, а також скорочення обсягів американського експорту через те, що інші країни запровадять мита на американські товари у відповідь.

3. Республіканець пропонував вираховувати сплачені проценти за автокредитами з оподатковуваного доходу громадян. Для допомоги людям похилого віку він обіцяв податкові пільги за догляд за такими людьми на дому. Також Трамп заявляв про намір обмежити максимальну ставку за кредитами на рівні 10%.

4. Боротися з високими цінами Трамп хоче, стимулюючи видобуток нафти у США. На його думку, такий крок має знизити ціни на пальне та витрати на доставку товарів. Знизити ціни на житло Трамп збирався, спростивши бюрократичні процедури та вивільнивши для будівництва будинків деякі федеральні землі. Ще одна обіцянка Трампа – масштабна депортація нелегальних мігрантів. Мовляв, мігранти створюють додатковий попит на житло, товари та послуги, що підживлює ріст цін.

5. Фінансові ринки прогнозують потенційне зміцнення долара з перемогою Трампа, оскільки запропоноване ним підвищення мит на імпортні товари призведе до росту цін. У разі її реалізації ФРС доведеться заморозити процес пом’якшення монетарної політики. А відтак, процентні ставки у США будуть високими набагато довше, ніж очікувалося раніше.

6. На ранок 6 листопада індекс долара (визначає ціну долара відносно кошика з інших світових валют) підскочив на 1,14%. Ключові американські фондові індекси також зростають. S&P 500 (відображає вартість 500 найбільших американських компаній) – на 1,2%, NASDAQ (виключно технологічних компаній) – на 1,4%, а індекс Dow Jones – на близько 1%.

7. Акції компанії Tesla Ілона Маска, який відкрито підтримував Трампа, зросли на 3,5%. Ціни на нафту реагують на попередні результати виборів незначним падінням – Brent подешевшав на 1,2%. Водночас криптовалюта, яку Трамп обіцяв легалізувати, дорожчає: Bitcoin зріс більш ніж на 9%, оновивши історичний рекорд в 74 тис. дол, а Etherum – на 7,2%.

Чому в США так бояться перемоги Трампа?

Американське суспільство підійшло до дня виборів як ніколи розколотим та знервованим. "Європейська правда" публікує український переклад тексту, що вийшов на сайті Project Syndicate. Він демонструє, яким є ставлення до ймовірної перемоги Трампа у ліберальному мейнстримі та що є найбільшою небезпекою в очах його противників. Якщо коротко:

1. Хоч Трамп і обіцяє принести стабільність через авторитарний контроль – насправді він принесе безпрецедентний хаос та соціальні заворушення. Така його сутність і його стиль лідерства – імпульсивний, конфліктний, егоїстичний.

2. Під час свого першого президентського терміну він неодноразово робив спроби послабити інституції, що десятиліттями були гарантами соціального порядку в Америці – включно з Міністерством юстиції, розвідувальними органами, пресою, Колегією виборників тощо.

3. Частка урядовців на високих посадах, змінених за один термін його президентства, перевищила 90% – найвищий показник в історії США. При цьому експертів замінювали за критерієм лояльності до Трампа, а багато ключових посад так і лишилися вакантними.

4. Трамп мав схильність несподівано змінювати політику держави – часто через нічні твіти. Часом йшлося про митні тарифи, питання торгівлі тощо. Егоїстичний стиль лідерства Трампа також призвів до хаосу в Капітолії США, а раптове виведення американських військ із Сирії (ще одне рішення, оголошене через Twitter) шокувало військове керівництво.

5. Трамп постійно вихваляв автократів і висловлювався негативно на адресу вірних демократичних союзників Америки, що підривало найважливіші безпекові партнерства США, навіть НАТО. Кожне його імпульсивне рішення сприяло міжнародній нестабільності, а не порядку.

6. США дійсно стикаються з реальними викликами, які потребуватимуть певного ступеня "жорсткості". Але суспільства, що загострюють контроль у неправильний спосіб, часто занурюються у більший хаос. Правильний підхід вимагає сильних інституцій і передбачуваного правозастосування, а не підступного й непередбачуваного лідерства потенційного автократа.

Як генпрокурор Костін посварився з Радою й ОП та ким його можуть замінити?

Зеленський хотів звільнити Костіна давно, але для цього потрібна була причина. І от історія з прокурорами-інвалідами стала чудовою нагодою. Звідки взявся Костін, як він посварився з Радою й Офісом президента та чи може хтось замінити його на посаді генпрокурора в нинішній конфігурації влади? Розповідаємо:

1. До політичної кар'єри Костін був помічником у шанованого одеського адвоката Йосипа Бронза. Якихось великих процесів Костін там не вів, але завів одне важливе знайомство – потоваришував з Андрієм Єрмаком. На днях народження глави ОП Костін виголошував дуже особисті тости і вони з Єрмаком так по-братському обіймались, що мало хто в команді міг собі таке дозволити. Тому призначення Костіна на посаду генпрокурора влітку 2022-го стало серйозним посиленням для Єрмака.

2. Більшість поточної роботи в ОГП Костін переклав на заступників і помічників генпрокурора. Сам же цікавився в основному департаментом війни і питаннями трибуналу для Путіна та відрядженнями за кордон. Все інше закривали заступники: вони самі визначали цікаві їм теми, самі вели кадрову політику в департаментах і навіть в обласних прокуратурах, самі ж ходили на доповіді до Татарова.

3. Депутати сприймали Костіна як свого, бо вони разом прийшли в Раду, разом працювали на комітеті й у залі. Проте з моменту його призначення в ОГП, Костін, мовляв, перестав брати слухавку. І навіть не в якихось простих депутатів, а й у Арахамії й інших топів "Слуги". Як переконує співрозмовник, Офіс генпрокурора Костіна навіть перестав відповідати на листи комітету.

4. Тому у ВР вже давно були голоси за відставку Костіна, але бракувало сміливості її ініціювати. Адже на посаді він опинився й залишався волею не депутатів, а президента і глави його ОП. Правда, і в їхньому дуумвіраті замилування новим генпрокурором зникло, коли для Костіна повага закордонних партнерів стала важливішою за поточні політичні потреби президента і його команди.

5. До речі, про поїздки. У 2023 році генеральний прокурор провів у закордонних відрядженнях 103 дні: тобто в середньому по два дні кожного тижня. Через це у владній команді Костіна саркастично називали "генпрокурором закордонних справ" і "туристом".

6. Наразі обов'язки глави ОГП тимчасово виконуватиме перший заступник – Олексій Хоменко. Серед можливих кандидатів на Банковій фігурувало ім'я голови Київської ОВА Руслана Кравченка та начальника Одеської ОВА Олега Кіпера. Обидва – плоть від політичної плоті Андрія Єрмака. Але перший видається ОП занадто молодим, а другий натомість має токсичний корупційний шлейф.

Що ЄС чекає від України та як оцінює готовність до вступу?

30 жовтня Єврокомісія оприлюднила щорічний звіт про розширення – масштабний документ з оцінкою справ в усіх державах-кандидатах. Звіт не дуже оптимістично оцінює обсяг реформ, проведених Україною за останній рік, але є й позитивні новини. Якщо коротко:

1. Прогрес, тобто швидкість втілення реформ Україною, Єврокомісія оцінила на минулорічному рівні – але це все одно дуже низький показник. За рівнями від 0 до 4, які застосовує Єврокомісія, ми отримали 1,79 бала (торік було 1,68). У 6 з 33 сфер Україна показала "добрий прогрес", тобто на трієчку. Найвищий бал оцінки швидкості реформ не маємо за жодною главою майбутніх переговорів з ЄС.

2. Можна, звісно, тішитися, що Україна також ніде не показала "відкату". Але це – слабкий привід для радості. Водночас те, що скринінг (підготовчий етап перед початком змістовних вступних переговорів) зараз має ключове значення і що він іде дійсно добре, підтверджує також сам звіт. Ще один позитивний сигнал – те, що Єврокомісія навіть у офіційній заяві наголосила на прагненні відкрити найближчим часом відразу кілька переговорних кластерів з Україною.

3. Брюссель не чекає від України проведення виборів до завершення воєнного стану. Водночас там стверджують, що знають про "випадки непропорційних обмежень на подорожі представників парламентської опозиції". Загалом у ЄС достатньо позитивно оцінюють роботу Верховної Ради. При цьому, у той час як влада частіше критикує опозицію за те, що її представники організовують онлайн-трансляції засідань – в ЄК наводять їхні дії як позитивний приклад.

4. Одне з критичних зауважень Брюсселя стосується фінансування з держбюджету телемарафону "Єдині новини". Також прозвучали сумніви щодо об’єктивності телемарафону. ЄС чекає, що влада України "має поступово відновлювати прозорий, плюралістичний і незалежний медіаландшафт", що означає, зокрема, можливість для телеканалів мовити незалежно від телемарафону.

5. А от у питанні протидії корупції оцінки ЄС – набагато кращі за очікування багатьох: "Показники боротьби з корупцією ще більше покращилися… а загальна кількість обвинувальних актів та судових рішень досягла найвищого рівня за весь час існування ключових антикорупційних інституцій". Водночас Україна має збільшити кількість суддів та персоналу ВАКС; надати НАБУ право проведення судекспертиз та оперативного прослуховування; повноцінно запустити систему електронного управління справами антикорупційних органів та ВАКС; забезпечити ВАКС постійним приміщенням.

6. В останній рік Україна працювала над формальним запуском переговорного процесу, але ще не розпочала переговори по суті. Тому не було ані списку найпріоритетніших реформ, ані строків. З відкриттям ключових глав з’являться цільові плани, а державна машина матиме шанс показати, що наше бажання вступити до ЄС є не лише риторикою.

Як працюватиме "тисяча Зеленського" і на що можна буде витратити гроші?

25 жовтня президент пообіцяв виділити по 1 тис. грн кожному українцю, аби "підтримати населення в зимовий період". Як її отримати і що на неї можна буде придбати? Пояснюємо:

1. Хто зможе отримати гроші? За словами Зеленського, отримати тисячу гривень зможе кожен українець. Однак є кілька "але". Поки невідомо, яким чином кошти зможуть отримати діти, у яких немає власних карток, і люди похилого віку, які часто не мають смартфона і, відповідно, не можуть пройти верифікацію в "Дії" та отримати картку "Національний кешбек". Не отримають "тисячу Зеленського" ті українці, які перебувають за кордоном або на тимчасово окупованих територіях. Верифікація нібито відбуватиметься за геолокацією користувача "Дії".

2. На що можна буде витратити гроші? Кошти можна буде витратити на оплату комунальних послуг, на ліки, транспорт, мобільний зв'язок, українські книги. Оскільки кошти будуть зараховані на картку "Національний кешбек", імовірно, витрачати їх можна на ті ж категорії, що й сам кешбек.

3. Коли діятиме програма? Очікується, що виплата коштів почнеться 1 грудня 2024 року, а використати їх можна буде протягом зими, тобто і в січні-лютому 2025 року. Про кінцевий термін виплати коштів поки не говорять. Тобто ті, хто отримають кошти пізніше, наприклад, у лютому, матимуть значно менше часу, щоб їх витратити.

4. Звідки гроші? Джерелом виплати коштів є залишки за деякими бюджетними програмами, які не встигають використати до кінця року. Через особливості бюджетної системи після закінчення бюджетного року ці невикористані залишки "згорають". Мовляв, тому влада вирішила виплатити ці кошти українцям.

5. Скільки програма коштуватиме бюджету? Наразі невідомо, скільки українців зможуть скористатися програмою, як і те, скільки громадян в Україні. Водночас в уряді заперечують оцінки, що виплата безумовної тисячі гривень коштуватиме державі 30 млрд грн, тобто що кошти отримають 30 млн осіб. Приміром "єПідтримка" під час ковіду коштувала приблизно 8 млрд грн. Неофіційно автори ініціативи оцінювали, що програмою зможуть скористатися близько 15 млн громадян.

6. Чи можна використати на дрони? Видатки на всі невійськові програми Україні допомагають профінансувати партнери. Держава не може спрямувати гроші партнерів на військові видатки, це заборонено. У той же час, коли ці гроші переказують людині, це вже стають гроші українця. І він вже може переказати кошти напряму на ЗСУ, у якусь бригаду або волонтерам.

Чи можливе відновлення ядерного потенціалу України?

Щоб зʼясувати відповідь на це питання, ми поспілкувались із українською дослідницею з Гарвардського університету Мар'яною Буджерин. Це перша в історії жінка-лауреатка премії Colby Military Writers' Award 2024, яку вона отримала за книгу "Успадкування бомби: розпад СРСР і ядерне роззброєння України". Тож коротко і по суті:

Про те, яким був ядерний арсенал України: По-перше, те, що Україна успадкувала в 1991-му році, це була частина ядерного арсеналу іншої країни, розробленого для стратегічних цілей тієї країни. Щоб стримувати не США й НАТО, на які він був націлений, а Росію, все треба перебудовувати. По-друге, самі ядерні боєголовки були розроблені, збудовані, складені докупи в Росії. Вони просто були дислоковані на системах та носіях в Україні.

Про те, чого в Україні не було: По суті, всього, крім видобутку і первинної переробки урану. У нас було 15 атомних реакторів, а паливо для цих електростанцій постачалося тільки з Росії. Точно не знаю, чому в плані цивільної енергетики ми не спромоглися розробити цей цикл палива. Але чисто промислова й наукова спроможність була. Йшлося про гроші, яких у 1990-х у країни не було. 

Про те, які носії залишались в Україні і були знищені: Стратегічні бомбардувальники Ту-95 та Ту-160,  біля тисячі крилатих ракет Х-55, які йшли як у звичайному, так і в ядерному оснащенні. Зараз ми бачимо, що Росія використовує у війні проти нас ті самі Ту-95, Ту-160 і з тими самими ракетами серії Х. Мені здається, в Україні був би справжній потенціал якогось стримування і, можливо, навіть на майбутнє ядерного, якби зберегли ті носії. Боєголовки віддали, ок. Тобто Україна була б неядерною державою де-факто.

Про те, у скільки часу і грошей нам могло б стати відновлення ядерного арсеналу: На початок 1990-х оцінювали побудову тих промислових потужностей, які потрібні для власної ядерної програми, десь у $2 млрд. І плюс – мінус від 5 до 7 років. Зараз у час війни дуже важко порахувати. По-перше, це, мабуть, буде дорожче. По-друге, в таких безпекових умовах, які ми маємо, Росія в першу чергу почне лупити так, як Ізраїль лупить по іранських ядерних інсталяціях.

Про те, як можна було б використовувати Чорнобильську АЕС: За даними МАГАТЕ, критично важлива для однієї бомби кількість цього матеріалу – це кг високозбагаченого урану або 9 кг плутонію. Я так думаю, що в Україні є такий потенціал, він там у Чорнобильській зоні, у сховищі відпрацьованого ядерного палива. Але під землю це не закладеш, воно буде назовні. Думаю, що це не стільки технологічно важко, як важко це буде вберегти від російських спецслужб та від російських ударів.

Серце української металургії. Які наслідки для економіки матиме втрата Покровська?

Покровськ має стратегічну роль для української металургії – тут розташоване шахтоуправління "Покровське", яке є основним центром видобутку коксівного вугілля. Що втратить металургійна промисловість і вся Україна в разі окупації Покровська? Пояснюємо:

1. Трохи західніше міста розташоване шахтоуправління "Покровське" (входить до групи "Метінвест" Ріната Ахметова), де видобувається критично важливе для нашої металургії коксівне вугілля. Ба більше, дуже якісне вугілля – марки "К".

2. У 2023 році Україна була забезпечена на 93% своєю сировиною, решту імпортувала. Є також шахти на заході України, у Львівській області, але мова не йде про обсяги, які могли б задовольнити наші підприємства. Поклади і видобуток там мізерні, тому вони, на жаль, не можуть бути заміною.

3. Тимчасова втрата Покровська призведе до необхідності забезпечення підприємств імпортним коксівним вугіллям, але з об’єктивних причин ми не зможемо це забезпечити в повному обсязі. Через це об'єми виробництва сталі на підприємствах повного циклу виробництва із залізної руди до кінцевої продукції можуть впасти до 50%.

4. До прикладу, минулі два роки ми виробляли 6,2-6,5 мільйона тонн. Цього року ми, думаю, вийдемо десь на 7,2-7,3 мільйона тонн. Замість того, щоб далі нарощувати виробництво ще на третину і довести його до рівня 2021 року, після теоретичної втрати Покровська ми можемо впасти до 3,5 мільйона тонн і навіть менше.

5. Одне робоче місце в цій галузі створює 7,5 робочого місця в інших галузях. Ми втратимо понад $5 млрд валютних надходжень і десь 15 млрд грн платежів до бюджету. Головне – це додатковий удар, який може призвести до того, що підприємства просто посипляться. Тому прогнозується великий удар по всій економіці держави.