Як пройшла Нормандська зустріч?
Поки ви спали, головний редактор Європейської правди Сергій Сидоренко писав текст по підсумкам "нормандського саміту". З головного, на що Сергій звернув увагу:
1. Деякий час здавалося, що проукраїнська коаліція на Заході – все. Бо Франція та Німеччина все більше говорять про діалог із РФ. Але нове керівництво ЄС підтримало Україну заявами, МВФ грошима, Росія вляпалася у нові скандали і фон для Зеленського був сприятливий.
2. По темі домовленностей. Дослівне прочитання "Мінська" каже, що вибори у ОРДЛО відбуваються без контролю за кордоном. Чесні вибори за таких умов неможливі, вважає Україна. Головне у цьому саміті, що Берлін цю позицію повністю підтримав, а Париж не виступив проти.
3. Заява Зеленського про те, що федералізація неможлива, вектор розвитку України визначає український народ, а Донбас, і Крим – це Україна – також є дуже важливою. Бо обіцянка, виголошена у присутності Путіна та лідерів ключових європейських держав, а також сформульована однозначно, без жодних "але", має найбільше шансів бути дотриманою.
4. Чи не єдиною претензією до Зеленського, є те, що обіцянки чинного президента досягти повної перемоги на саміті у Парижі не справдилися. Тому що не треба було обіцяти.
5. Важливим є обмін полонених до кінця року. Наразі домовленість обмежена в’язнями "підвалів Донбасу". Українців, що незаконно сидять у тюрмах Росії та окупованого Криму обмін не зачепить.
6. Досі у ОБСЄ не вдавалося домовитися про те, щоби надати моніторам дозвіл на нічне патрулювання. Зараз – це вдалося і якщо все буде гаразд, то ситуація на Донбасі може принципово змінитися.
7. Зеленський стверджує, що "перемога" є і у газовому питанні – мовляв, Україна та Росія наблизилися до газової угоди, при цьому річний чи дворічний контракт вже не розглядається, а також є згода про те, що Росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу – щоправда, сплативши $3 млрд не грошима, а газом.
8. Зеленський визнав, що свідомо не вживає щодо Росії та Путіна слово "агресор". " Якщо наша задача – приїхати і в когось плюнути, – то навіщо їхати і домовлятися? А якщо є задача домовитися, то нам потрібно знаходити такий формат діалогу, який буде більш-менш коректним", каже він.
Поки ви спали, головний редактор Європейської правди Сергій Сидоренко писав текст по підсумкам "нормандського саміту". З головного, на що Сергій звернув увагу:
1. Деякий час здавалося, що проукраїнська коаліція на Заході – все. Бо Франція та Німеччина все більше говорять про діалог із РФ. Але нове керівництво ЄС підтримало Україну заявами, МВФ грошима, Росія вляпалася у нові скандали і фон для Зеленського був сприятливий.
2. По темі домовленностей. Дослівне прочитання "Мінська" каже, що вибори у ОРДЛО відбуваються без контролю за кордоном. Чесні вибори за таких умов неможливі, вважає Україна. Головне у цьому саміті, що Берлін цю позицію повністю підтримав, а Париж не виступив проти.
3. Заява Зеленського про те, що федералізація неможлива, вектор розвитку України визначає український народ, а Донбас, і Крим – це Україна – також є дуже важливою. Бо обіцянка, виголошена у присутності Путіна та лідерів ключових європейських держав, а також сформульована однозначно, без жодних "але", має найбільше шансів бути дотриманою.
4. Чи не єдиною претензією до Зеленського, є те, що обіцянки чинного президента досягти повної перемоги на саміті у Парижі не справдилися. Тому що не треба було обіцяти.
5. Важливим є обмін полонених до кінця року. Наразі домовленість обмежена в’язнями "підвалів Донбасу". Українців, що незаконно сидять у тюрмах Росії та окупованого Криму обмін не зачепить.
6. Досі у ОБСЄ не вдавалося домовитися про те, щоби надати моніторам дозвіл на нічне патрулювання. Зараз – це вдалося і якщо все буде гаразд, то ситуація на Донбасі може принципово змінитися.
7. Зеленський стверджує, що "перемога" є і у газовому питанні – мовляв, Україна та Росія наблизилися до газової угоди, при цьому річний чи дворічний контракт вже не розглядається, а також є згода про те, що Росія виконає рішення Стокгольмського арбітражу – щоправда, сплативши $3 млрд не грошима, а газом.
8. Зеленський визнав, що свідомо не вживає щодо Росії та Путіна слово "агресор". " Якщо наша задача – приїхати і в когось плюнути, – то навіщо їхати і домовлятися? А якщо є задача домовитися, то нам потрібно знаходити такий формат діалогу, який буде більш-менш коректним", каже він.