Репост из: Konkretyka
Як перетворити свій голос на сміття, а державу на руїну?
Політика перетворюється в найпримітивнішу річ тоді, коли, абсолютно безідейні партії конкурують між собою, коли, головні лідери – банальні балакучі голови, які не розуміються навіть в базових питаннях економіки.
Якщо хтось думає, що те, що навколо нас це рівень парламентаризму? То, великі політики древньої Греції та римські сенатори, які приймали дійсно прогресивні зміни та вибудовували максимально досконалу форму державного апарату – просто ноунейми.
Системи, які перемогли Персію Дарія та Ксеркса або Карфаген Ганнібала Барки були побудовані по принципу професіоналізму, а не популізму! Вони вимагали й обирали ідеї та напрями, знання та досвід.
Римські консули Гай Марій, Сципіон Африканський, Сулла та інші не просто розумілися в питаннях економіки, але були й талановитими полководцями. Вони не були акторами, співаками чи чинушами, це були конкретні практики, які зробили свої статки не на приватизації 90-х і не мали батьків чи братішок міністрів.
Рівень підготовки кадрів до Сенату чи в афінській демократії відрізнявся в рази й щоб це зрозуміти, достатньо просто подивитися Вікі (якщо на щось інше немає часу).
Чому ж зараз не так? Бо той хто сьогодні віддає свій голос абсолютно пофігистично відноситься до долі своєї цивілізації. Він не читає програми, не цікавиться економічними ідеями, він просто обирає очима!
Примітивізм сьогодення дійшов до того, що до 90% виборців можуть не знати, про що написано в програмах, тому в політичних токшоу не говорять про розв'язання проблем, а говорять про історико-культурні питання та поливають один одного брудом, і це є реальним рівнем виборчої системи.
Ханс-Херман Хоппе у коментарі до своєї книги «Демократия низвергнутый бог» не дарма зазначає, до чого призвело такого роду виборче право сьогодення:
демократия – это движение вперед по отношению к монархии, именно она следствие экономического и морального развития. Такая трактовка становится занимательной в свете того факта, что демократия послужила первоисточником для всех форм социализма: европейского демократического социализма, американского либерализма и неоконсерватизма, также как и для интернационального (советского) социализма, итальянского фашизма, и национального (нацистского) социализма.
Вибори це свято популізму і більшість виборців розпоряджається своїм голосом, як ігроман з фішками в казино, просто ставить на все підряд і якщо на одних виборах голосував за один зашквар, то на другі вибори обирає новий.
Українські вибори з 1990 року (ще в СРСР) і до сьогодні ніколи не змінювались якісно, народу подобається голосувати за тих, хто наобіцяє маразму. Кожного разу він обирає осіб, які не те, що Адама Сміта не знають, там навіть базово відсутнє таке поняття, як економічна ідея.
Тому сьогоднішні лідери рейтингу – це партії, які збираються понижувати долю олігархату в ВВП, антиолігархічними законами, яких немає в природі,існує антимонопольне законодавство, яке у свою чергу не зможе змінити баланс в ВВП, для його реальної зміни треба зростання долі малих та середніх компаній, а також капіталу, який має походження не з 90-х. Тобто вони хочуть не вводити податок на приватизовані підприємства, при цьому зниження податків для малого бізнесу та стимулювання венчурних фондів, а просто нормативними методами розв'язувати проблему. Інші збираються боротися з корупцією шляхом створенням нових чинуш, проти яких потім ще створять чинуш, замість того, щоб просто прибрати державу з економіки.
Чому лідери рейтингу такі? Бо вини просто смузі соціалістичних та псевдо-консервативних ідей, які абсолютно не відповідають на питання, як зберегти націю та державність у XXI столітті особливо в умовах, коли нашого внутрішнього споживчого ринку не існує!
Примітка: Це не зрадофільство, це констатація факту, що український народ не готовий до загального виборчого права і якщо з часом якість виборців не виросте, то цивілізації просто не стане.
#лібертаріанство
Політика перетворюється в найпримітивнішу річ тоді, коли, абсолютно безідейні партії конкурують між собою, коли, головні лідери – банальні балакучі голови, які не розуміються навіть в базових питаннях економіки.
Якщо хтось думає, що те, що навколо нас це рівень парламентаризму? То, великі політики древньої Греції та римські сенатори, які приймали дійсно прогресивні зміни та вибудовували максимально досконалу форму державного апарату – просто ноунейми.
Системи, які перемогли Персію Дарія та Ксеркса або Карфаген Ганнібала Барки були побудовані по принципу професіоналізму, а не популізму! Вони вимагали й обирали ідеї та напрями, знання та досвід.
Римські консули Гай Марій, Сципіон Африканський, Сулла та інші не просто розумілися в питаннях економіки, але були й талановитими полководцями. Вони не були акторами, співаками чи чинушами, це були конкретні практики, які зробили свої статки не на приватизації 90-х і не мали батьків чи братішок міністрів.
Рівень підготовки кадрів до Сенату чи в афінській демократії відрізнявся в рази й щоб це зрозуміти, достатньо просто подивитися Вікі (якщо на щось інше немає часу).
Чому ж зараз не так? Бо той хто сьогодні віддає свій голос абсолютно пофігистично відноситься до долі своєї цивілізації. Він не читає програми, не цікавиться економічними ідеями, він просто обирає очима!
Примітивізм сьогодення дійшов до того, що до 90% виборців можуть не знати, про що написано в програмах, тому в політичних токшоу не говорять про розв'язання проблем, а говорять про історико-культурні питання та поливають один одного брудом, і це є реальним рівнем виборчої системи.
Ханс-Херман Хоппе у коментарі до своєї книги «Демократия низвергнутый бог» не дарма зазначає, до чого призвело такого роду виборче право сьогодення:
демократия – это движение вперед по отношению к монархии, именно она следствие экономического и морального развития. Такая трактовка становится занимательной в свете того факта, что демократия послужила первоисточником для всех форм социализма: европейского демократического социализма, американского либерализма и неоконсерватизма, также как и для интернационального (советского) социализма, итальянского фашизма, и национального (нацистского) социализма.
Вибори це свято популізму і більшість виборців розпоряджається своїм голосом, як ігроман з фішками в казино, просто ставить на все підряд і якщо на одних виборах голосував за один зашквар, то на другі вибори обирає новий.
Українські вибори з 1990 року (ще в СРСР) і до сьогодні ніколи не змінювались якісно, народу подобається голосувати за тих, хто наобіцяє маразму. Кожного разу він обирає осіб, які не те, що Адама Сміта не знають, там навіть базово відсутнє таке поняття, як економічна ідея.
Тому сьогоднішні лідери рейтингу – це партії, які збираються понижувати долю олігархату в ВВП, антиолігархічними законами, яких немає в природі,існує антимонопольне законодавство, яке у свою чергу не зможе змінити баланс в ВВП, для його реальної зміни треба зростання долі малих та середніх компаній, а також капіталу, який має походження не з 90-х. Тобто вони хочуть не вводити податок на приватизовані підприємства, при цьому зниження податків для малого бізнесу та стимулювання венчурних фондів, а просто нормативними методами розв'язувати проблему. Інші збираються боротися з корупцією шляхом створенням нових чинуш, проти яких потім ще створять чинуш, замість того, щоб просто прибрати державу з економіки.
Чому лідери рейтингу такі? Бо вини просто смузі соціалістичних та псевдо-консервативних ідей, які абсолютно не відповідають на питання, як зберегти націю та державність у XXI столітті особливо в умовах, коли нашого внутрішнього споживчого ринку не існує!
Примітка: Це не зрадофільство, це констатація факту, що український народ не готовий до загального виборчого права і якщо з часом якість виборців не виросте, то цивілізації просто не стане.
#лібертаріанство