Репост из: Konkretyka
Навіть не сподівайтесь на швидкі зміни
Міфологізація реальних можливостей України демонструє суттєву відсталість нашого суспільства, яке продовжує вірити, що воно живе ще на початку 90-тих, коли промисловість ще працювала і криза здавалася тимчасовою.
Просто для прикладу КНР з 2006-2020 рік згідно плану "Національний середньо- і довгостроковий план (MLP) по розвитку науки і технологій" витратили 75 млрд. дол. для стимулювання тільки розробок у сфері штучного інтелекту.
КНР в 00-вих інвестував та створював свою індустрію мікросхем вкладаючи сотні мільярдів замикаючи таким чином цілі ланцюги в електроніці, поки наші «генії» стрибали на вулицях за нового «лідера», який був на ЗП у олігархату.
Навіть в традиційних для нас індустріях, зокрема таких, як металургія ми за 30 років втратили усі позиції й навряд їх повернемо. На основі даних World Steel Association у 1990 КНР виробляв 66 млн. тон. сталі, а ми у свою чергу 54,6 млн, тон. У 2018 наші об’єми впали до 21,1 млн. а в КНР виросли до 928 млн. От Вам і конкретний приклад, що таке демографія і великий внутрішній споживчий ринок.
Звісно падіння деяких наших індустрій були пов’язані в першу чергу з рагулізмом уряду, який змінивши економічний лад залишив майже точну копію регуляторної системи СРСР, яка не була здатна регулювати ринок її створювали не для цього.
Можна довго сміятися з рагулізму радянської бюрократії, але більшими деградантами на її фоні все ж таки виглядаємо ми, бо ні Южмаш, ні Антонов, ні Мотор Січ, які мали потенціал перетворитися у корпорації ними не стали, бо ніхто і не збирався цим займатись. Уряд цікавило виключно те, як розказати таку казку, щоб лохи після 10 РОКІВ ПІДРЯД ПАДІННЯ ВВП повірили у відсталість своєї продукції (звісно споживчий сектор таким і був, але він не займав 100% ВВП).
Чому не буде швидкого зростання? Бо для того, щоб якісно змінити наше ВВП, необхідно, щоб хтось раптом почав створювати національного промислового виробника. Цей фактор в першу чергу збільшує ВВП через те, що в процесі наприклад створення телевізорів чи машинобудуванням бере участь велика кількість підприємств.
Від рівня промисловості залежить і якість освіти, сьогоднішній економіці України не потрібні конструктори та інженери, бо ніяких технологічних підприємств не збереглося. В кращому випадку їй потрібні ітішники на аутсорс, які через відсутність українського капіталу та ринку пишуть чужі продукти (навіть типу український проект Grammarly, по перше орієнтований на США і по друге давно вже не в Україні).
Тобто, якщо не буде промислових об’єктів, не буде і ніякого високого рівня життя, не може країна, яка продає по суті банани отримувати той же дохід, як і країни які продають електроніку.
Проблеми на шляху нової індустріалізації:
🧩 відсутність ринку збуту (нагадаю для Кореї, Японії та Тайваню США у 50-х відкрив свій ринок, більше подробиць тут: https://t.me/Konkretyka/380)
🧩 відсутність технологій ( і ми не Японія, яка купляла для своїх компаній технології).
🧩 відсутність робочої сили.
🧩 відсутність внутрішнього ринку для збуту товарів.
Головний фактор в тому, що ми не можемо розвивати промисловість, бо наш внутрішній ринок її продукти не буде споживати, відповідно вже зі старту ми програємо конкурентну боротьбу і змушені шукати ринки збуту граючи по чужим правилам. Тому передавайте привіт усім, хто вважає, що для европейської цивілізації демографія не важлива...
Що буде штовхати наше ВВП? Єдине, що реально штовхане ВВП це банальний вихід із тіні тіньової економіки, що може збільшити наше ВВП у півтора чи два рази за 5 років, але далі ми зіткнемося з тим, що в нас не буде факторів росту.
При цьому детінізація можлива лише в тому випадку, якщо буде проведена дерегуляція та радикальна зміна фіскальної політики (P.M. Gutmannn. The Subterranean Economy), на жаль, в наших реаліях жодна партія цього фактично не обіцяє. Тобто заяви Зе та Голосу дуже поверхневі та маніпулятивні, про що будемо говорити на наступному тижні.
#Україна
Міфологізація реальних можливостей України демонструє суттєву відсталість нашого суспільства, яке продовжує вірити, що воно живе ще на початку 90-тих, коли промисловість ще працювала і криза здавалася тимчасовою.
Просто для прикладу КНР з 2006-2020 рік згідно плану "Національний середньо- і довгостроковий план (MLP) по розвитку науки і технологій" витратили 75 млрд. дол. для стимулювання тільки розробок у сфері штучного інтелекту.
КНР в 00-вих інвестував та створював свою індустрію мікросхем вкладаючи сотні мільярдів замикаючи таким чином цілі ланцюги в електроніці, поки наші «генії» стрибали на вулицях за нового «лідера», який був на ЗП у олігархату.
Навіть в традиційних для нас індустріях, зокрема таких, як металургія ми за 30 років втратили усі позиції й навряд їх повернемо. На основі даних World Steel Association у 1990 КНР виробляв 66 млн. тон. сталі, а ми у свою чергу 54,6 млн, тон. У 2018 наші об’єми впали до 21,1 млн. а в КНР виросли до 928 млн. От Вам і конкретний приклад, що таке демографія і великий внутрішній споживчий ринок.
Звісно падіння деяких наших індустрій були пов’язані в першу чергу з рагулізмом уряду, який змінивши економічний лад залишив майже точну копію регуляторної системи СРСР, яка не була здатна регулювати ринок її створювали не для цього.
Можна довго сміятися з рагулізму радянської бюрократії, але більшими деградантами на її фоні все ж таки виглядаємо ми, бо ні Южмаш, ні Антонов, ні Мотор Січ, які мали потенціал перетворитися у корпорації ними не стали, бо ніхто і не збирався цим займатись. Уряд цікавило виключно те, як розказати таку казку, щоб лохи після 10 РОКІВ ПІДРЯД ПАДІННЯ ВВП повірили у відсталість своєї продукції (звісно споживчий сектор таким і був, але він не займав 100% ВВП).
Чому не буде швидкого зростання? Бо для того, щоб якісно змінити наше ВВП, необхідно, щоб хтось раптом почав створювати національного промислового виробника. Цей фактор в першу чергу збільшує ВВП через те, що в процесі наприклад створення телевізорів чи машинобудуванням бере участь велика кількість підприємств.
Від рівня промисловості залежить і якість освіти, сьогоднішній економіці України не потрібні конструктори та інженери, бо ніяких технологічних підприємств не збереглося. В кращому випадку їй потрібні ітішники на аутсорс, які через відсутність українського капіталу та ринку пишуть чужі продукти (навіть типу український проект Grammarly, по перше орієнтований на США і по друге давно вже не в Україні).
Тобто, якщо не буде промислових об’єктів, не буде і ніякого високого рівня життя, не може країна, яка продає по суті банани отримувати той же дохід, як і країни які продають електроніку.
Проблеми на шляху нової індустріалізації:
🧩 відсутність ринку збуту (нагадаю для Кореї, Японії та Тайваню США у 50-х відкрив свій ринок, більше подробиць тут: https://t.me/Konkretyka/380)
🧩 відсутність технологій ( і ми не Японія, яка купляла для своїх компаній технології).
🧩 відсутність робочої сили.
🧩 відсутність внутрішнього ринку для збуту товарів.
Головний фактор в тому, що ми не можемо розвивати промисловість, бо наш внутрішній ринок її продукти не буде споживати, відповідно вже зі старту ми програємо конкурентну боротьбу і змушені шукати ринки збуту граючи по чужим правилам. Тому передавайте привіт усім, хто вважає, що для европейської цивілізації демографія не важлива...
Що буде штовхати наше ВВП? Єдине, що реально штовхане ВВП це банальний вихід із тіні тіньової економіки, що може збільшити наше ВВП у півтора чи два рази за 5 років, але далі ми зіткнемося з тим, що в нас не буде факторів росту.
При цьому детінізація можлива лише в тому випадку, якщо буде проведена дерегуляція та радикальна зміна фіскальної політики (P.M. Gutmannn. The Subterranean Economy), на жаль, в наших реаліях жодна партія цього фактично не обіцяє. Тобто заяви Зе та Голосу дуже поверхневі та маніпулятивні, про що будемо говорити на наступному тижні.
#Україна