Репост из: Konkretyka
Мотор Січ. Або як Україна подарувала топ підприємство у 1992 році.
Історія заводу починається у 1907 році, але його перекваліфікація в двигунобудування відбулася у 1916 під час Першої світової війни. Тоді приватна компанія «Дюфлон, Константинович и К» викупила завод і через велике державне замовлення імперії, почало історію двигунобудування України.
Саме в 1915 році завод в останнє згідно з умовним "моральним правом" був придбаний в рамках капіталістичних відносин. Потім його чекала націоналізація більшовиками та дірібан 90-х їх потомками.
В добу СРСР завод виріс до титана індустрії, випускаючи величезний спектр технологічної продукції (десятки типів двигунів).
Однак одразу після розпаду СРСР, у 1992 році його з якоїсь радості, приватизують, і це робить не американська компанія українського походження Сікорського (хоча на мій погляд краще за все це чистий український капітал, який правда ніхто не збирався ростити), а якісь геній, який напевно за пару років капіталізму в СРСР підняв стільки грошей, щоб викупити ТОПОВЕ технологічне підприємство Європи (на той час). В мережі можна знайти інфо, що Мотор січ, який мав обороти в майже мільярд доларів був оцінений в пару лямів гривень, а точніше за ціною металолому (зазначу фонд державного майна взагалі не показує інфо про продаж майна до 2000 року).
При цьому 40% його акцій було просто з барського плеча держави передано «колективу», а до середини 90-х ще приблизно 35% потрапило до дбайливих «ручок» сьогоднішніх власників.
Потім вже в 00-ві держава подумала, що "варто" продати останній 20% пакет акцій, який був оцінений в 15+ млн. доларів, короч вартість якогось великого корівника десь в Австрії.
Вдумайтесь підприємство, яке у 2016 році мало оборот 10 млрд. грн. (у 2013 році 1 млрд. доларів) було приватизовано фактично за вартістю корівника в Австрії, тільки мені здається, що це трошки не ринкова ціна?)))
Що було зроблено після приватизації? А нічого, завод вже 30 років експлуатує радянські технології. Однак, якщо в часи СРСР через високі вимоги до держ замовлення, технології оновлювали, то зараз через монопольне становище на ринку СНД, йому ці стандарти якось до одного місця.
У НАС ЗАКУПОВУЄ АВСТРІЯ! - кричать на Мотор Січ. Однак Австрія купує двигун 1988 року AI-450C (400 штук) не через його фантастичні показники, а через те, що ця археологія просто дешева і має надійність, бо совок його розробляючи виходив з умов «холодної війни» (на армії тоді не економили).
Фактично сьогоднішні власники у 1992 році «випадковим чином» отримали контроль над фактично народним майном (згідно конституції СРСР/УРСР, яка діяла у нас до 1996) і ладно, якби вони створили мега-корпорацію (для цього були всі можливості), можна було б закрити очі (бо на податках ми б відбили вартість заводу). Однак, вони ж фактично планомірно вже 30 років експлуатують радянські технології за ЯКІ НІЧОГО НЕ ПЛАТИЛИ!
Примітка: При цьому так мило, коли власник/директор Мотор Січі в нульові казав, що ми заплатимо за 20% акцій навіть 30 млн. доларів в результаті чого виникає питання, а як ви ці 30 млн. заробили? Випадково не експлуатуючи держзамовлення та підприємство, яке отримали за безцінь?
Ця приватизаційна історія перевершила навіть купівлю Ахметовим металургійного комбінату Азовсталь (пост тут: https://t.me/Konkretyka/401), бо настільки відвертої халяви та тупості українського чиновничого апарату, я ще не бачив.
Хочу підкреслити, якщо Вас реально цікавить, чому УКРАЇНІ НЕ ВДАЛОСЯ, то відповідь треба шукати в роки наймасштабнішого дірібану майна, яке тільки бачив світ.
#податок_на_приватизацію
Історія заводу починається у 1907 році, але його перекваліфікація в двигунобудування відбулася у 1916 під час Першої світової війни. Тоді приватна компанія «Дюфлон, Константинович и К» викупила завод і через велике державне замовлення імперії, почало історію двигунобудування України.
Саме в 1915 році завод в останнє згідно з умовним "моральним правом" був придбаний в рамках капіталістичних відносин. Потім його чекала націоналізація більшовиками та дірібан 90-х їх потомками.
В добу СРСР завод виріс до титана індустрії, випускаючи величезний спектр технологічної продукції (десятки типів двигунів).
Однак одразу після розпаду СРСР, у 1992 році його з якоїсь радості, приватизують, і це робить не американська компанія українського походження Сікорського (хоча на мій погляд краще за все це чистий український капітал, який правда ніхто не збирався ростити), а якісь геній, який напевно за пару років капіталізму в СРСР підняв стільки грошей, щоб викупити ТОПОВЕ технологічне підприємство Європи (на той час). В мережі можна знайти інфо, що Мотор січ, який мав обороти в майже мільярд доларів був оцінений в пару лямів гривень, а точніше за ціною металолому (зазначу фонд державного майна взагалі не показує інфо про продаж майна до 2000 року).
При цьому 40% його акцій було просто з барського плеча держави передано «колективу», а до середини 90-х ще приблизно 35% потрапило до дбайливих «ручок» сьогоднішніх власників.
Потім вже в 00-ві держава подумала, що "варто" продати останній 20% пакет акцій, який був оцінений в 15+ млн. доларів, короч вартість якогось великого корівника десь в Австрії.
Вдумайтесь підприємство, яке у 2016 році мало оборот 10 млрд. грн. (у 2013 році 1 млрд. доларів) було приватизовано фактично за вартістю корівника в Австрії, тільки мені здається, що це трошки не ринкова ціна?)))
Що було зроблено після приватизації? А нічого, завод вже 30 років експлуатує радянські технології. Однак, якщо в часи СРСР через високі вимоги до держ замовлення, технології оновлювали, то зараз через монопольне становище на ринку СНД, йому ці стандарти якось до одного місця.
У НАС ЗАКУПОВУЄ АВСТРІЯ! - кричать на Мотор Січ. Однак Австрія купує двигун 1988 року AI-450C (400 штук) не через його фантастичні показники, а через те, що ця археологія просто дешева і має надійність, бо совок його розробляючи виходив з умов «холодної війни» (на армії тоді не економили).
Фактично сьогоднішні власники у 1992 році «випадковим чином» отримали контроль над фактично народним майном (згідно конституції СРСР/УРСР, яка діяла у нас до 1996) і ладно, якби вони створили мега-корпорацію (для цього були всі можливості), можна було б закрити очі (бо на податках ми б відбили вартість заводу). Однак, вони ж фактично планомірно вже 30 років експлуатують радянські технології за ЯКІ НІЧОГО НЕ ПЛАТИЛИ!
Примітка: При цьому так мило, коли власник/директор Мотор Січі в нульові казав, що ми заплатимо за 20% акцій навіть 30 млн. доларів в результаті чого виникає питання, а як ви ці 30 млн. заробили? Випадково не експлуатуючи держзамовлення та підприємство, яке отримали за безцінь?
Ця приватизаційна історія перевершила навіть купівлю Ахметовим металургійного комбінату Азовсталь (пост тут: https://t.me/Konkretyka/401), бо настільки відвертої халяви та тупості українського чиновничого апарату, я ще не бачив.
Хочу підкреслити, якщо Вас реально цікавить, чому УКРАЇНІ НЕ ВДАЛОСЯ, то відповідь треба шукати в роки наймасштабнішого дірібану майна, яке тільки бачив світ.
#податок_на_приватизацію