Подорожуючи Україною


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Путешествия


Цей канал — мій блог про місця, які я особисто відвідав і раджу вам 😉
Співпраця @Ihorrrrr

Связанные каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Путешествия
Статистика
Фильтр публикаций


Зібрали, купили, віддали в підрозділ 5 ОШБ 💪




✅ Квасове

Продовжуємо маршрут середньовічними митницями на «Соляному шляху» 💫

Наступна — руїни Квасівського замку орієнтовно 12 сторіччя. Хоча, і тут історики сперечаються і намагаються розвіяти міф про один з найстаріших кам’яних форпостів України, стверджуючи про його зведення на 400 років пізніше.

Перша версія мені більше подобається, бо від оцих залишків каміння дійсно аж віє сивою давниною 🏰

Тут історія схожа майже, як брати-близнюки, з іншими значущими будівлями: дарували, продавали, і зрештою знищили.
✍️ У 1563 році угорський сейм, прислухавшись до численних скарг на злочини місцевого феодала Мотузнаї, постановив розібратися, заразом зруйнувавши замок.

У 1564 році війська підійшли, однак замок був порожнім, оскільки Мотузнаї втік. Замок зруйнували. А шо ж, дарма стільки йшли 🤷

Правда, невдовзі власник все ж повернувся і відновив фортецю. Після того, як замок покинув вже нащадок Мотузнаї, у 1627 році він перейшов у власність Давида Шикован-Біловарі. Це був останній власник замку, чиє ім’я зберегла історія.




✅ Виноградів

Рушаймо далі по «Соляному шляху» 💰

Руїни замку Канків, про первісний вигляд якого згадується ще у 10 сторіччі, розташовані на схилі пагорба. Що якраз у 14 сторіччі (деякі історики стверджують, що саме у цей час насправді і було будівництво, не раніше) і давало війську угорського феодала Беке Борше перевагу у захисті, а також контролі доставки товару по Тисі.
Так само як і 5 масивних веж з брамою 🛡

Проте, це не допомогло, коли внаслідок політичних інтриг проти короля Карла Роберта, його армія під час штурму суттєво пошкодила замок, який згодом все ж відновили і подарували королеві Марії 👑

Пізніше сюди майже переїхав барон Петер Перені, щоб стати найзаможнішим землевласником регіону. Ще й на додачу король Сигізмунд І призначив барона керувати марморошськими соляними копальнями, забезпечивши тим самим повний контроль угорської влади над «Соляним шляхом» 🥇

Але Перені вирішив оселитися у більш затишному місці у Виноградові (тогочасному Севлюші) і збудував розкішний палац поруч. А над замком трохи «пошаманив» і передав монахам ордену св. Франциска під монастир.
Та й нормально, бо внаслідок сімейних чвар опонентів барона і юридичної плутанини, йому ще й віддали оборонну споруду у Королеві, про яку я писав вище.

Вже у статусі монастиря Виноградівська твердиня існувала орієнтовно півтора століття. Але за іронією долі, Франц Перені буквально вирвав з рук подарунок свого предка, вбивши більшість ченців-францисканців, адже сам був протестантом.

Таке нахабство було не до душі австрійській верхівці, які були католиками, тож вже приватні володіння Франца руйнують, а його самого беруть у полон. На цьому історія замку — все, тепер стоять лише порослі руїни 🥀


✅ Королево

Тутешній замок був троооошечки молодшим — за згадками, з’явився у 13 сторіччі 👀

Але у руїнах все ж проглядається деяка схожість з Хустською твердинею. В принципі, не дивно, адже тогочасні угорці й Королевську фортецю Нялаб використовували для контролю за «Соляним шляхом». Грубо кажучи, це була митниця 🛡

Та у сезон полювання сюди також приїздили угорські королі, щоб відпочити і розважитись, адже місця біля річки Тиси тут дійсно чудові. При дворі часто працювали діячі культури, переписували «Королівське Євангеліє», здійснювались переклади Біблії, створювались балади тощо. А що, одночасно і глянеш за тим, як грошики капають в казну і культурне дозвілля норм ☺️

Хоч, османи замком свого часу не заволоділи, його історія завершилась так само, як у Хусті — вибухом 💥
В 1672 році король Леопольд віддав такий наказ, ймовірно побоюючись зростання впливу місцевих магнатів. Угу, все, нікому не діставайся, збереглися лише окремі фрагменти стін та веж 🤷






✅ Хуст

Мабуть, найзатишніше містечко, де я бував. Особливо, коли вечоріє, все плавно завмирає, наче вбираючи впевнений спокій від Хустського замку, що, як досвідчений голова великої родини віками сидить по центру 🏰

З Днем Народження від «батька», угорського короля Ласло І, його можна вітати вже від 1191 року, відколи це укріплення й захищає та піклується про розвиток Хуста.

💪 Спочатку фортеця захищала від грабіжників «соляний шлях» і власне Солотвино, де й видобувалась сіль. Звичайно ж, в інтересах тогочасних власників. Так само інтересом угорців було й запобігання повстанням. Проте, небезпека прийшла з іншими — вже у 1242 році татаро-монголи захопили і зруйнували твердиню, проте мури швидко відбудували.
🥴 Вже вживаний, «битий, фарбований» подарунок у 1329 році отримав лицар Драгу, предок Влада Цепеша, більш відомого, як граф Дракула.

І понеслось: у 15 сторіччі замок з солекопальнями в околиці отримала у дарунок королева Беатриса Арагонська; у 1511 році його придбав барон Габор Перені; у 1526 році після перемоги Османської імперії, тут володарювали Трансильванські князі; згодом власником став угорський магнат Іштван Бочкої, а після нього — трансильванський князь Габор Баторі; у 16 сторіччі Хуст вже продається князю Мігалю Телеки. І, нарешті, коли на початку 18 сторіччя вибухнуло повстання куруців під проводом Ференца ІІ Ракоці, його соратник Емеріх Ілошваї хитрістю переманив на свій бік замкову сторожу та заволодів фортецею.
В принципі, типова доля нерухомості того часу 🤷

Але, за оповідками, 3 липня 1766 року у цей кругообіг втрутилась природа, тричі вдаривши блискавкою. Наче, все нормально, але пожежа перекинулась до запасів пороху — 💥.

І все, нікому він вже був непотрібний. Окрім людей, які вподобали собі трохи каміння.
На сьогодні залишились «потрощені зуби» в’їзних воріт та мури. І, звісно ж, панорама на місто. Вона тут просто топ 🤩

Як я й казав, замок й до нині вигідний місту. Та тепер за рахунок туристів.

Можна побачити і ще одну візитівку Хусту — Костел Святої Єлизавети 14 сторіччя.
Суворий, готичний — збудований, як храм кальвіністів, нині приймає прихожан реформаторської церкви. Далі по Закарпаттю я бачив схожі споруди доволі часто, але для ока мешканця центральної області України, це щось по-справжньому унікальне.



Показано 10 последних публикаций.