це мій щоденничок, привіт

Мій хлопчина купив Very short introduction про Шопенгауера (1) та про суперповідники (2) 🤠 дуже його розумію, мені теж цікаво

*** https://global.oup.com/academic/content/series/v/very-short-introductions-vsi/?type=listing&lang=en&cc=de

„Як ми побачимо, емпатичні реакції не конче приводять до дій у тих ситуа­ціях, коли ми достатньо думаємо й раціоналізуємо («Ця проблема роздмухана» або «Хтось інший усе виправить»). Але надмір почуттів теж становить проблему. Відчувати чужий біль — це боляче, і люди, які його відчувають найсильніше, з надзвичайно яскраво вираженими збудженням та тривогою, насправді менш схильні робити просоціальні вчинки. Натомість особисте душевне сум’яття спричиняє самозацикленість, яка спонукає людину уникати проблеми: «Це занадто жахливо; я не можу тут більше залишатися». Коли емпатичний біль посилюється, предметом вашої турботи стає насамперед власний біль.
І навпаки, що більше люди здатні приборкувати свої негативні емпатичні емоції, то більш схильні діяти просоціально. У зв’язку з цим, якщо прикрі обставини, які викликають емпатію, підвищують ваш пульс, ви будете менше схильні діяти просоціально, ніж якби вони його знижували. Отже, спрогнозувати, хто насправді діятиме, можна за допомогою здатності відсторонюватися, виїхати на хвилі емпатії замість того, щоб дати їй себе накрити з головою.“


Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас
Роберт Сапольскі

„Є ще одна нерадісна причина, чому стрес сприяє агресії — бо це зменшує стрес. Після удару струмом рівень глюкокортикоїдів і кров’яний тиск у щура підскочать; якщо цих ударів буде достатньо, може розвинутися «стресова» виразка. Під час ударів багато що може амортизувати стрес для щура — він бігає в колесі, їсть, від фрустрації гризе дерево. Але особливо ефективний для нього спосіб — вкусити іншого щура. Зміщення агресії під впливом стресу (тобто «зумовленої фрустрацією») поширене в багатьох біологічних видів. Наприклад, у павіанів майже половина всіх випадків агресії належить до цього типу: високоранговий самець програв у бійці й погнався за неповнолітнім самцем, який швидко вкусив самицю, а та кинулася на дитинча.“

Auszug aus
Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас
Роберт Сапольскі