Вільні від насильства

​Психологічні методи роботи у підтримці постраждалих осіб від домашнього насильства
 
Сьогодні ми розглянемо основні методи, які використовують психологи у роботі з постраждалими особами і почнемо з найбільш безпечного методу – це використання технік стабілізації та саморегуляції. Так звані інтервенції нижнього порядку, які постраждала може сама використовувати в повсякденному житті. Як приклад це можуть бути дихальні вправи, вправа «Безпечне місце» і багато інших.

Будь-яка допомога потребує роз’яснення постраждалим: що з ними відбувається, які процеси запущені в їх психіці й в яких станах вони зараз знаходяться. Психоедукація або психоосвіта – використовується кожним психологом чи психотерапевтом. Психоосвіта може включати навчання навичкам управління емоціями, комунікації та розʼясненням механізмів стресу. А надання інформації про травму та її наслідки може допомогти постраждалим краще розуміти та приймати свій досвід.

Наступний інструмент в арсеналі психолога – це психологічне консультування. Психологічне консультування – це процес надання психологічної підтримки, допомоги та порад особам, які постраждали від домашнього насильства. Це спеціалізований підхід, спрямований на допомогу і відновлення самопочуття, самоповаги та життєвого балансу постраждалих.

А тепер трохи «важкої артилерії»: методи, які потребують від психолога додаткового навчання і вкладення ресурсів.

▫️Арттерапія. Наразі ставлення до цього напряму різні. Хтось каже що це окремий метод, хтось – що він є допоміжним і частиною інших. Використання інструментів мистецтва, малювання, музики, письма, гри, танцю може допомогти постраждалим особам висловити свої почуття та досвід травми, коли не вистачає слів. Дуже часто арттерапія відкриває ті двері де інші методи виявились безсилими.

▫️Методи травмотерапії або травмофокусована терапія.  У світі є чимало напрямів психотерапії. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – цей метод допомагає особам змінювати думки та патерни поведінки, що спричиняють стрес або викликають тривогу. Спеціально розроблені терапевтичні методики для роботи з травмою, комплексною травмою та ПТСР, такі як EMDR (емоційно-мотиваційна реабілітація) або терапія за допомогою сенсорної інтеграції.

▫️Групова терапія. Групові методи можуть створити платформу для спілкування та співпереживання між постраждалими особами, яка сприятиме покращенню самопочуття та відчуттю підтримки. Групові методи дозволяють  постраждалим особам розвинути нові соціальні навички та навчитися управляти стресом. Груповими можуть бути психотерапія, психоедукація та інші форми.
Знання, навички та досвід психолога дозволяє комбінувати ці методи залежно від потреб та можливостей постраждалих осіб та специфіки їх ситуації.
Якщо вам потрібна більш детальна інформація про методи, їх переваги та обмеження поставте «+» у коментарях і зазначте інформацію про який метод ви хотіли б отримати. 
Чекаємо на зворотний зв'язок!

​Особлива роль роботи постраждалих с психологом, як запорука успішних змін
 
Як ми пам’ятаємо з базових навичок підтримки, першим та найважливішим кроком є створення безпечної атмосфери, побудова довіри та емпатії. Саме з цього починається робота з постраждалими. Як правило, їх життєвий досвід вказує нікому не довіряти, а їх  кордони не просто порушені, а знищені. Все їх життя – це небезпека. І саме психолог, завдяки підтримці інших, створює атмосферу, де люди, які пережили насильство, можуть вільно виражати власні почуття та переживання, без страху бути осудженим, звинуваченим та знеціненим. Постраждалі навчаються заново вибудовувати власні кордони.

Наступною важливою сходинкою, яка є продовженням попереднього етапу, буде навчання розпізнавати власні потреби та емоції. Про перші в нашій ментальності говорити заборонено, а другі не можна виказувати й проживати. Постраждала це стиснута пружина, якій важко розслабитись. Тому у взаємодії з психологом вона наново навчається розпізнавати, визначати, говорити про свої потреби та вчиться задовольняти їх. При цьому важливо навчити знаходити декілька можливих варіантів задоволення. А завдяки підтримці емоційного стану, разом з психологом виявляти та виражати свої емоції, навчитися визначати причини їх виникнення та наслідки.
Тому важливим кроком у роботі психолога з постраждалими стає навчити методам саморегуляції й стабілізації. Зокрема, дати ефективні стратегії управління стресом, тривогою та іншими негативними реакціями, які можуть  час від часу виникати. Цей напрям роботи допомагає постраждалим впоратися зі складними ситуаціями та покращує їх самопочуття.
Насильство – це завжди травматичний досвід. Розуміння такого досвіду та опрацювання його  – це найскладніший етап у роботі психолога з постраждалими. Психоедукація, нормалізація стану, знайомство з тригерами, інтрузіями  –  це лише верхівка айсберга, того з чим разом працюють психолог і постраждала. Саме на цьому етапі психолог допомагає постраждалим особам зрозуміти індивідуальні наслідки травматичного досвіду та знайти способи його переживання. Це інтеграція, опрацювання та переоцінка самих подій, що відбулися у житті, а також навчання методам підтримки себе у цьому процесі.

Ще один важливий напрям роботи психолога з постраждалими це мотивація до змін,  пошук та інтеграція ресурсів. Зміни це завжди страх і стрес. Постраждалі особи можуть потребувати підтримки та мотивації для внесення позитивних змін у власне життя. Психолог допомагає їм у цьому – разом визначають мету та розробляють плани. Протягом часу реалізації плану психолог підтримує постраждалу.

​Роль спільноти в боротьбі з домашнім насильством та стереотипами

Домашнє насильство – проблема, яка стосується багатьох людей у всьому світі. За даними ООН, щороку близько 50 тисяч жінок вбивають партнери або родичі. Домашнє насильство не обмежується фізичними травмами, але впливає на всі сфери життя цілої сімейної системи. Через психологічне напруження і зміну сприйняття світу ціла сімейна система зазвичай не може реалізувати свій потенціал, зазнають змін і поведінка та стиль контактування з іншими людьми, що також впливає на всіх в оточенні.

Через травми чи психосоматичні та психічні розлади збитків зазнає економічна сфера країни та самі сім’ї, в яких є прояви насильства. Постраждалі від домашнього насильства часто стикаються зі стереотипами та дискримінацією в суспільстві, які утруднюють їм звернутися за допомогою, отримати справедливість, відновитись і бути в безпеці.
Через те, що діти навчаються на прикладах і поведінці своїх значущих дорослих, стереотипна культура є руйнівною для майбутнього і стає естафетою для майбутнього покоління в толеруванні домашнього насильства.

Досі живі в культурі прислівʼя, які виправдовують насильство, хоча і не є вже такими популярними. «Бʼє – значить любить», «Бий бабу молотом – буде баба золотом», «Не винось сміття з хати» і тому подібне. Сенс таких упереджень загорнуто зараз в сучасні обгортки різноманітних курсів по розвитку жіночності та сексуальності. Поради на кшталт «не поводитися як чоловік, навіть якщо ти очолюєш власну компанію», «навчись ході від стегна та зміни свій стиль одежі з джинсів на спіднички», «будь слабкою і безпорадною та кокетуй з усіма», «мий посуд руками, бо так ти змиваєш гріхи карми зі свого серця». Цінність та успіх жінки подається лише з огляду того, як її оцінює чоловік, чи приваблива вона в чоловічих очах, чи задовольняє вона чоловіка сексуально. Досягнення жінки вважаються «жіночими», якщо вони йдуть з рук чоловіків. Такі навіювання щодо образу та ролі жінки вкорінює гендерну норму поведінки, за невідповідність якій можна «покарати».
Такі упередження щодо інакшості психіки дають родючий ґрунт не лише для непорозумінь, але й до неприйняття і бажання повернути до уявної «норми», що своєю чергою може призвести до гендерно зумовленого насильства. В транслюванні сексистських, знелюднюючих жінку, ідей, були помічені деякі викладачі вишів та лідери думок. Наприклад, О. Арестович стверджує, що місія чоловіка змінювати світ, а жінки – любити, що начебто жінки «служать сатані» і «мають дивитись на чоловіка, як на бога». Що це, як не толерування насильства?

Спільноти можуть відігравати важливу роль у боротьбі з домашнім насильством та стереотипами. Спільноти – це групи людей, які мають спільні інтереси, цінності, ідентичність або місце проживання. 
Спільнота може надавати підтримку та захист жертвам домашнього насильства, а також освічувати та залучати громадськість до проблеми. Політика держави щодо явища домашнього насильства достатньо ілюструє цей напрямок, через зміни в законодавстві, ратифікацію Стамбульської конвенції та інші дії. Спільнота може також сприяти зміні ставлення до домашнього насильства та стереотипів, які його підтримують. Наприклад, спільнота може проводити кампанії, тренінги, семінари, дискусії та інші заходи, щоб підвищити обізнаність та розуміння причин, наслідків та способів запобігання домашньому насильству.

Спільнота може також впливати на законодавство та політику, щоб забезпечити ефективну та справедливу реакцію на домашнє насильство. Громадські організації та об’єднання ведуть роботу в цих напрямках. І ці зусилля та робота не повинна припинятись, адже до безпечного та захищеного від насильства суспільства у нас ще довгий шлях.
Таким чином, спільноти є ключовим фактором у боротьбі з домашнім насильством та стереотипами. 

​Як впливає на особистість постраждалої особи стать та статус кривдника?

Стать і статус кривдника може суттєво впливати на особистість постраждалих від домашнього насильства. В цьому залучені різні психологічні механізми та взаємодія. Розгляньмо, що може відбуватися з постраждалою.

Для початку варто виокремити ситуації коли впливає стать, а коли статус.

Не зважаючи на те, що за результатами досліджень найчастіше кривдниками є чоловіки, а постраждалими – жінки різного віку, ми не можемо залишити без уваги той факт, що постраждалими бувають діти, недієздатні особи, або особи з обмеженою дієздатністю. І тут вже може працювати статус незалежно від статі.

В нашому суспільстві погляд на роль батька і чоловіка в родині дещо особливий та обґрунтовується традиціями, в психології рідна людина чоловічої статі – це про почуття безпеки та довіри. Якщо ця людина чи партнер стає кривдником, то постраждала, не важливо доросла це людина чи дитина, може втратити віру у свою безпеку та відчуття довіри. Як наслідок, це може привести до психологічного стресу та тривоги, а також до відчуття розпачу і втрати контролю. Також причиною такої ситуації може стати й жінка, якщо від неї залежить безпека постраждалої особи чи дитини.

Зруйнувати самооцінку та самоповагу постраждалої особи може кривдник, який за статтю є і жінкою, і чоловіком. Головне, щоб це була особа, яка має авторитет чи владу. Постраждала особа в цьому випадку може почувати себе безсилою, непотрібною, постійно під тиском критики, що, як наслідок може призвести до внутрішньої дезорганізації та низької самооцінки.
Ізоляція та руйнація відносин з іншими також більше виникає через статус кривдника. Найчастіше це відбувається, якщо кривдник – близька людина. Тоді постраждала особа поневіряється в оточенні, у неї виникають складнощі у встановлені та підтримці здорових відносин.
Постраждалі від домашнього насильства мають наслідки – депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад. У цьому випадку ми вже говоримо про значення статі кривдника, бо від неї залежить, як ці наслідки проявляються і які копінг-стратегії використовуються для їх подолання.
Порушення розвитку міжособистісних відносин – це ще одна проблема, яка виникає у випадках, коли кривдником є партнер/партнерка у стосунках. Це стає причиною формування міжособистісних шаблонів.

А от стать кривдника грає ключову роль у психологічному та емоційному відновлені постраждалих осіб, саме це враховується при наданні підтримки та послуг у терапевтичній допомозі. Бо в цьому випадку стать може стати навіть тригером. Недарма, за стандартами визначено що якщо кривдник чоловік, то опитування та робота з постраждалою, особливо на початку, ведеться жінками, якщо це кривдниця – бажано, щоб протилежна стать. Але не забуваємо і про озвучені потреби постраждалих, коли вони самі обирають стать фахівця.

​Як надати психологічну допомогу постраждалим від домашнього насильства

Домашнє насильство – це серйозна проблема, яка впливає на фізичне та психічне здоров’я постраждалих. Постраждалі відчувають страх, гнів, сором, провину, безнадію, самотність, депресію, тривогу. Довготривале страждання може призвести до розвитку психосоматичних та психічних розладів. Вони також можуть мати труднощі з довірою, самоповагою, самооцінкою, вираженням емоцій, встановленням здорових відносин та адаптацією до нормального життя.

Психологічна допомога постраждалим від домашнього насильства має на меті допомогти їм почуватися в безпеці, подолати свої травми, відновити самосприйняття, підвищити здатність впорядковувати життя після стресових ситуацій та побудувати майбутню життєву стратегію. Психологічна допомога має різні форми та рівні, залежно від потреб та ресурсів постраждалих.

Якщо є небезпека або є ознаки психологічної кризи, що загрожують існуванню, то важливо надати невідкладну екстрену психологічну допомогу.
Екстрена психологічна допомога – надати безпеку, заспокоїти, підтримати, інформувати та направити постраждалих до відповідних служб або організацій. Екстрену психологічну допомогу можна отримати за допомогою гарячих ліній, мобільних бригад, системи кризових кімнат тощо.

На етапі кризової психологічної допомоги важливо розробити план безпеки й повернути людині відчуття контролю над ситуацією. Треба подумати про безпеку та подбати про задоволення базових потреб: достатній сон, харчування, інші фізіологічні потреби. Психолог сприяє отриманню навичок ефективної самодопомоги при гострих емоційних станах, підтримує постраждалу людину в базовому розумінні неприйнятності самої ситуації насильства і відповідальності за його вчинення.

На етапі, де постраждала особа перебуває в стані відносної безпеки і її життю нічого не загрожує є сенс тривалого психологічного консультування. Цей процес має на меті допомогти постраждалій розібратися у своїх думках, емоціях, поведінці, потребах, цілях та ресурсах. Психологічне консультування може бути індивідуальним чи груповим, короткотерміновим або довготерміновим, залежно від ситуації та бажання постраждалої. Психологічне консультування допомагає постраждалій від домашнього насильства впоратися зі своїми травмами, змінити свої негативні переконання, покращити свої відносини з собою та іншими, розвинути свої навички саморегуляції та розв’язання проблем, знайти свої сили та можливості, реалізувати свої потенціали та плани.

Психологічне консультування можна отримати в спеціалізованих службах, центрах, організаціях, які працюють з постраждалими від домашнього насильства.

Психотерапія – це професійна допомога, яка надається постраждалій від домашнього насильства психотерапевтом, який використовує різні методи та техніки, щоб допомогти постраждалій змінити свої психологічні структури, процеси та функції, які заважають їй жити повноцінним безпечним життям. Психотерапія може бути індивідуальною, груповою, залежно від потреб та цілей постраждалої. Психотерапія допомагає постраждалій від домашнього насильства лікувати свої психічні рани, відновлювати свою ідентичність, самоповагу та самооцінку, переосмислювати своє минуле, сучасне та майбутнє, формувати свої цінності, потреби та бажання, розробляти свої стратегії адаптації та справляння зі стресом, відновлювати свої здорові відносини з іншими людьми. Психотерапія може бути доступною в приватних кабінетах, медичних закладах, спеціалізованих центрах, організаціях, які працюють з постраждалими від домашнього насильства.

Треба зазначити, що психологічна допомога, в будь-якому форматі не передбачає роботи націленої на примирення та порозуміння з кривдником. Сімейна, парна терапія чи консультування не є рекомендованим втручанням.

Самодопомога – це процес саморозвитку та самовдосконалення, який здійснюється постраждалою від домашнього насильства самостійно або за допомогою інших людей, які мають схожий досвід або співчуття.

​Особлива роль психолога у роботі із постраждалими від домашнього насильства


Як ми пам’ятаємо з базових навичок підтримки, першим та найважливішим кроком є створення безпечної атмосфери, побудова довіри та емпатії. Саме з цього починається робота з постраждалими. Як правило, їх життєвий досвід вказує нікому не довіряти, а їх кордони не просто порушені, а знищені. Все їх життя – це небезпека. І саме психолог, завдяки підтримці інших, створює атмосферу де люди, які пережили насильство, можуть вільно виражати власні почуття та переживання, без страху бути осудженим, звинуваченим та знеціненим. Постраждалі навчаються заново вибудовувати власні кордони.

Логічно, що наступною важливою сходинкою, яка є продовженням попереднього етапу, буде навчання розпізнавати власні потреби та емоції. Про перші в нашій ментальності говорити заборонено, а другі не можна виказувати й проживати. Постраждала особа – це стиснута пружина, якій важко розслабитись. Тому у взаємодії з психологом вона наново навчається розпізнавати, визначати, говорити про свої потреби та вчиться задовольняти їх. При цьому важливо навчити знаходити декілька можливих варіантів задоволення. А завдяки підтримці емоційного стану, разом з психологом виявляти та виражати свої емоції, навчитися визначати причини їх виникнення та наслідки.

Завдяки роботі з психологом постраждалі вчаться краще розуміти себе та свої реакції на стресові ситуації.
Тому важливим кроком у роботі психолога з постраждалими стає навчити методам саморегуляції й стабілізації. Зокрема, дати ефективні стратегії управління стресом, тривогою та іншими негативними реакціями, які можуть час від часу виникати. Цей напрям роботи допомагає постраждалим впоратися зі складними ситуаціями та покращує їх самопочуття.
Насильство – це завжди травматичний досвід. Розуміння такого досвіду та опрацювання його це найскладніший етап у роботі психолога з постраждалими. Психоедукація, нормалізація стану, знайомство з тригерами, інтрузіями - це лише верхівка айсберга, того з чим разом працюють психолог і постраждала. Саме на цьому етапі психолог допомагає постраждалим особам зрозуміти індивідуальні наслідки травматичного досвіду та знайти способи його переживання. Це інтеграція, опрацювання та переоцінка самих подій, що відбулися у житті, а також навчання методам підтримки себе у цьому процесі.
Ще один важливий напрям роботи психолога з постраждалими це мотивація до змін, пошук та інтеграція ресурсів. Зміни – це завжди страх і стрес. Постраждалі особи можуть потребувати підтримки та мотивації для внесення позитивних змін у власне життя. Психолог допомагає їм у цьому – разом визначають мету та розробляють плани. Протягом часу реалізації плану психолог підтримує постраждалу особу.

#колонка_психолога

​Діти, які вчинили домашнє насильство: огляд судової практики у справах за ст. 173-2 КУпАП

Діти, які вчинили домашнє насильство підлягають притягненню до адміністративної відповідальності з 16 років. Якщо дитину буде визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП до неї можуть бути застосовані заходи впливу, а саме:
🔸зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
🔸попередження;
🔸догана або сувора догана;
🔸передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Відповідно до даних Національної поліції України у 2023 року за результатами перевірки звернень до поліції, підтверджено вчинення дітьми 218 правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством. З них, 40 було вчинено дівчатками.
Ми проаналізували шість постанов судів першої інстанції у справах про притягнення дітей до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та отримали наступні результати.

◻️у 5 справах домашнє насильство було вчинено хлопцями, в 1 справі – дівчиною;
◻️у 4 справах домашнє насильство було вчинено щодо матерів, в 1 справі – щодо мачухи, ще в 1 справі – щодо батька;
◻️цікаво відмітити, що хлопці вчиняли насильство щодо матерів/мачухи, а дівчина – щодо батька;
◻️домашнє насильство, які вчиняли діти були психологічної форми: крики, погрози, нецензурна лайка;
◻️у 5 справах до дітей було застосовано захід впливу – попередження;
◻️1 справу було закрито у зв’язку з малозначністю;
◻️в 1 справі суд об’єднав три протоколи в одну справу: два за вчинення домашнього насильства та один за вчинення шуму;
◻️у 5 справах діти не були присутніми під час розгляду адміністративного протоколу, фактично рішення приймалися без їхньої участі та без заслуховування їх думки.
◻️у жодній з постанов не було зазначено про участь у справі законного представника в інтересах дитини;
◻️у жодній з постанов не було зазначено, як прийняте рішення буде відповідати найкращому інтересу дитини.

Аналіз судової практики показав, що суд доволі формально підійшов до розгляду справ щодо притягнення дітей до адміністративної відповідальності. Обґрунтовуючи розгляд справи без участі дітей, суд вказував: «достеменно знав про розгляд справи відносно нього, не цікавився про її хід, із заявами про відкладення розгляду справи не звертався», «Крім того, на офіційному сайті Кіровського районного суду м. Кіровограда (https://kr.kr.court.gov.ua/sud1109/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи».

Проте, важливо пам’ятати, дитина ефективно може реалізувати свої процесуальні права тільки тоді, якщо її інтереси будуть представляти законний представник, а так само адвокат. Тому має бути посилена увага суду, щоб у справі були вказані особи, а так само дитина. Суд має обов’язково почути історію дитини.

Народжуючись, діти не знають, як це вчиняти насильство. Насильство – це те, що дитина віддає найближчому оточенню, зазнаючи його у більш ранньому віці. Тому є дуже важливим, щоб уповноважені органи і служби у громадах надавали належний захист і підтримку кожній дитині, яка зазнала насильства або стала свідком насильства.
Так само, важливо пам’ятати, відповідно до ст. 40 Конвенції ООН про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

​Самоповага в процесі відновлення: як підтримати свою внутрішню силу

Відновлення після насильства – складний процес, але розвиток самоповаги та внутрішньої сили може допомогти подолати труднощі. Ось кілька рекомендацій, як підтримати свою внутрішню силу під час процесу відновлення:

🔸Процес відновлення може відбуватись лише в безпеці, і саме безпека є першочерговим завданням. Створення плану безпеки, фізичне дистанціювання від кривдника, переміщення в безпечні місця, які пропонують сервіси допомоги постраждалим, – це те, без чого неможливо відновити внутрішню силу.

🔸Не нехтуйте професійною допомогою. Зверніться до психолога чи психотерапевта. Професійна підтримка необхідна для відновлення після насильства. Терапевт або консультант може допомогти вам зрозуміти свої емоції, впоратися з травматичними досвідами і розвинути стратегії самопідтримки.

🔸Фізичне здоров’я впливає на емоції, і навпаки: при поганому самопочутті важко мати задовільний психологічний стан. Тому зверніть увагу на своє тіло. Здорове харчування, регулярна фізична активність та відпочинок позитивно впливатимуть на ваше емоційне самопочуття. Спробуйте знайти такий спосіб рухатися, який приносить вам задоволення (йога, прогулянки або заняття спортом).

🔸Вивчення технік самозаспокоєння та саморегуляції – необхідний й важливий крок, адже після тривалих травматичних подій вся система організму ще довго буде видавати реакції, які далекі від приємних. Це може бути глибоке дихання, медитація або йога, які знизять рівень стресу і покращують самопочуття.

🔸Зверніть увагу на свої сильні сторони, досягнення та позитивні взаємодії з іншими. Це дозволить відновити контроль над своїм життям і побачити ситуацію не лише з боку негараздів. Пам'ятайте про свою силу та здатність долати труднощі.

🔸Отримуйте підтримку від друзів, сім'ї та спільноти. Спілкуйтеся з людьми, яким ви довіряєте, оточуйте себе людьми, які підтримують вашу внутрішню силу. І якщо насильство зруйнувало родинні чи дружні стосунки, долучайтесь до активностей просторів, які працюють для постраждалих від насильства. Не бійтесь будувати нові зв’язки та отримувати підтримку серед рівних.


🔸Будьте уважними до своїх потреб та формуйте позитивне сприйняття себе. Жодна людина не заслуговує на насильство і має право на безпечне життя. Працюйте над покращенням своєї самооцінки та віри в себе. Шукайте позитивні аспекти у собі та своїх досягненнях. Приділяйте увагу своєму самопочуттю і відповідайте на свої потреби.

Не забувайте, що кожен процес відновлення є індивідуальним і необхідний час для відновлення може відрізнятися для кожної людини. Важливо дозволити собі час і підтримку у цьому процесі.

​Силова модель реабілітації постраждалих від домашнього насильства

Сьогодні ми розглянемо ще одну з моделей реабілітації постраждалих від домашнього насильства – силову модель. Підходи цієї моделі спрямовані на розвиток самої постраждалої особи і допомогу у пошуку власних ресурсів. В цій моделі акцент робиться на самоактуалізації та участі постраждалих у власному процесі відновлення після домашнього насильства.

Самостійність є основним моментом у цій моделі.
Ключові елементи силової моделі реабілітації постраждалих від домашнього насильства:

▫️Емпаурмент – сприяння у розвитку внутрішніх ресурсів у постраждалих, формування відчуття власної ефективності, мотивація до змін у своєму житті.
▫️Залучення самої постраждалої до процесу прийняття рішень та планування власного шляху відновлення.
▫️Розвиток внутрішніх опор самою постраждалої. Він полягає у формуванні навичок самодопомоги та стратегій зміцнення самої постраждалої, що має зміцніти її зсередини і навчити опиратися в першу чергу на себе і власні ресурси.
▫️Дуже цікавим є наступний – четвертий елемент. Він трохи іде в розріз з нашою ментальністю, установками у суспільстві та і, будемо відверті, в соціальній сфері. Зазвичай під час роботи з постраждалими ми звертаємо увагу на те що не вдалося, або недоліки. А в силовій моделі акцент робиться на позитивних змінах, навіть якщо вони мінімальні. Мистецтво радіти «маленьким крокам» може бути гарним мотивом для змін та «відрощувати постраждалим крила». Цей елемент має на меті спрямованість на розвиток позитивних змін та зміцнення, і сприяти створенню позитивної мотивації у постраждалої на шляху до іншого життя.
▫️Партнерство з постраждалою. Дуже часто ми в роботі з постраждалими начебто «всиновлюємо їх», стаємо рятівниками. Ми диктуємо що їй робити, як їй робити, куди рухатись. Силова модель розглядає реабілітацію та відновлення постраждалих від домашнього насильства як роботу рівноправних партнерів. Людина сама знає, як їй бути щасливою. В цій моделі фахівець може на певний час ставати опорними дорослими для неї, але не має носити її на руках протягом всього життя.

Варто зазначити, що силова модель визнає важливість внутрішніх ресурсів і сил постраждалих від домашнього насильства, їхню участь у власному процесі реабілітації та активну роль у визначені та реалізації власного шляху відновлення.

​Системна модель реабілітації постраждалих від домашнього насильства

Сьогодні розглянемо ще одну модель реабілітації постраждалих від домашнього насильства – системну. Основна ідея системної моделі – підходити до роботи з постраждалою особою та їі оточення як до складових великої системи взаємодії. В цю взаємодію можуть бути включені сім’я постраждалої, спільнота, в якій вона живе, соціальні служби та інші суб’єкти в її оточенні.
Як і при розгляді інших моделей, варто зазначити персоналії фахівців, роботи яких вплинули на розвиток системної моделі.

Це Сальвадор Мінучін (Salvador Minuchin) – аргентинський психотерапевт, що зробив значний внесок у розвиток сімейної терапії та системного підходу; Вірджинія Сатір (Virginia Satir) – американська психотерапевтка, відома своіми роботами в галузі сімейної терапії та комунікації; Карл Вітакер (Karl Whitaker) – американський сімейний терапевт, який багато зробив для розвитку системної та стратегічної терапії; Мішель Вебер (Michelle Weber) – фахівець у галузі травматерапії та сімейної терапії; Ліам Блек (Liam Blake) – австралійський дослідник та фахівець у галузі травматерапії та реабілітації.

Коючові елементи системної моделі реабілітації:

Перше, що передбачає ця модель – це оцінка системи. Визначення взаємодії та динаміки системи, включаючи постраждалу особу і все її оточення. Після цього відбувається залучення родини та оточення до процесу реабілітації. Вони стають активними учасниками цього процесу. Тому під час реабілітації особлива увага приділяється розвитку здорових комунікаційних навичок, навичок ненасильницького спілкування та підтримка позитивної взаємодії всередині системи.

Будь-які зміни – це стрес. А зміни системи, де є насильство і травматичні події – це не просто стрес, а ще й додаткова криза, через яку пройде все оточення. Тому системна модель реабілітації передбачає урахування впливу стресу та травми на систему та розробку стратегій їх подолання. Як посилення попереднього компоненту у цій моделі важливо забезпечити психосоціальну підтримку як для постраждалих, так і для їхнього оточення.
Ця модель враховує, що система має декілька рівнів, тому важливим елементом є співпраця з різними професійними службами – соціальними, юридичними, психологічними, медичними та іншими. Паралельно з цим відбувається виявлення та розвиток внутрішніх ресурсів системи для забезпечення стійкості та підтримки постраждалих.

Зазначимо, що представлена модель спрямована на роботу з усією системою допомоги постраждалим на усіх її рівнях. Мета моделі створити позитивні зміни та сприяти ефективній реабілітації постраждалих від домашнього насильства.

#колонка_психолога

​Особливості подання цивільного позову у справах домашнього насильства

Відповідно до ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постраждала особа має право на «відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством».
Відповідно до ст.30 цього ж закону, «Особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов’язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами».

Відшкодування шкоди постраждалій особі у результаті вчинення домашнього насильства є нормою та правом постраждалої особи.

Як постраждала особа може ініціювати відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством?

Правовою підставою відшкодування шкоди є ст.1166 Цивільного кодексу України, яка стосується загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду та ст.1167 Цивільного кодексу України, яка стосується підстав відповідальності за завдану моральну шкоду.

У чому саме полягає майнова та моральна шкода?
Майнова шкода полягає у:
▫️втратах, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
▫️доходах, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Моральна шкода полягає у:
▫️фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
▫️душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
▫️душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
▫️приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Які докази важливо зібрати?
Доказами спричинення майнової шкоди можуть бути різні чеки, які підтверджують витрати постраждалої особи на придбання ліків, оплату лікарських послуг, документи з роботи, які засвідчують, що постраждала особа не отримала доходу у зв’язку з неможливістю працювати через наслідки домашнього насильства, оплата різних експертиз, тощо.
Доказами спричинення моральної шкоди можуть бути висновки психолога, у т.ч. висновки судово-психологічної експертизи, звернення за медичною допомогою.

Як подати цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством?

Цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої домашнім насильством може бути поданий як в рамках кримінального провадження, так і в рамках цивільного провадження. Водночас, у будь-якому випадку, має бути подано позовну заяву, яка відповідає вимогам ст.ст. 175-177 Цивільного процесуального кодексу України.
Якщо цивільний позов подається в рамках кримінального провадження, краще його подати ще на етапі досудового розслідування слідчому/дізнавачеві. Так само постраждала особа, крім процесуального статусу потерпілої особи матиме статус цивільного позивача. Важливим є те, що подаючи цивільний позов в рамках кримінального провадження, потерпіла особа буде звільнена від сплати судового збору.
Якщо ж цивільний позов подається в рамках цивільного провадження, постраждала особа має сплатити судовий збір, водночас ці витрати можна покласти на кривдника.
У будь-якому випадку, складання та подання цивільного позову потребує спеціальних юридичних знань, тому дуже важливо заручитись підтримкою адвоката. Нагадаємо, що постраждала особа від домашнього насильства має право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Для її отримання важливо звернутись до місцевого центру надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Актуальну інформацію можна отримати за єдиним безкоштовним номером безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

​Стрес та травма: вплив на психічне здоров'я постраждалих від насильства

Психологічна травма – це подія в житті, яка несе безпосередню чи опосередковану загрозу життю та здоровʼю з стійким відчуттям безпорадності. Від особистої життєстійкості, наявності біологічних, психологічних, соціальних ресурсів, підтримки соціуму залежать наслідки і процес відновлення після травматичних подій.

Прояви травми подібні до проявів стресу, але є зміни в поведінці та свідомості, характерні саме психологічній травмі. Коли людина безпорадна, і будь-яка форма опору є марною, вона може впасти в стан поразки, і система самозахисту припиняє роботу. Тоді позбавлення від страждань відбувається не через дії в реальному світі, а через зміну свідомості. Діє стан постійної тривоги, з готовністю до того, що небезпека повернеться у будь-який час. Відчуття глибоко закарбовуються в образах та реакціях тіла, людині бракує слів, щоб виразити ці переживання. Найбільша боротьба розгортається між бажанням назавжди викинути із свідомості та розказати про травму усім. При спогадах подія переживається так, ніби вона постійно повторюються у теперішньому часі.
Спогади, образи чи відчуття або жахіття під час сну спонтанно вриваються у свідомість. Сни включають в себе фрагменти реальності та жахають своєю раптовістю та реалістичністю.

Травматичні події викликають глибокі і тривалі зміни у фізіологічному тонусі, емоціях, сприйнятті та памʼяті. Людина може переживати сильні емоції без чітких спогадів, вона здається істеричною та неврівноваженою, або памʼятати все у подробицях, але не без емоцій. Відчуття часу може змінитись в бік уповільнення і досвід може втрачати риси реальності. Це супроводжується відчуттям байдужості, емоційною відстороненістю та глибокою пасивністю, людина втрачає ініціативу та здатність боротися.

Лише, коли постраждала від насильства та психологічного травмування людина відчуває саме себе автором свого життя, вона є відновленою.
Спеціалісти, що дотичні до допомоги постраждалим від насильства, мають великий ризик вигорання саме через специфічні прояви травми, адже поведінка травмованої людини не піддається звичайній логіці. Зокрема, постраждала без наявних причин в будь-який момент може вийти із контакту і вся попередня робота стає ніби марною. Але розуміння природи психологічної травми надає можливість бути більш свідомими та професійними в своїх діях і вберегтись від засудженнь та розчарувань. Адже саме тенденція дискредитації та перетворення на «невидимку» постраждалих є предметом постійного протистояння в боротьбі проти насильства.

Стрес є більш керованим процесом. Він може виснажувати, навантажувати всі сфери життя людини, викликати захворювання та тривожні і депресивні стани, але не змінює особистість та свідомість людини. А от же відновлення відбувається хоча і складно, але менш драматично та повільно. Зцілюючим фактором може стати саме відновлення фізичної та психологічної безпеки.

#колонка_психолога

​Еволюція шаблонів поведінки кривдника та постраждалої особи з часом

Нещодавно ми розглянули шаблони поведінки постраждалих та кривдників. Зазвичай, така інформація не викликає нічого, окрім суму, безсилля та іноді роздратування. Бо часто у таких описах фахівець бачить своїх клієнтів чи клієнток.

Сьогодні розглянемо, як можуть змінюватись ці шаблони, особливо, коли постраждала особа чи кривдник працюють над змінами у власному житті з опорою на нас – фахівців.

Слід зазначити що еволюція шаблонів поведінки відбувається не сама по собі, а під впливом різних факторів (зміна обставин, психологічний розвиток, набуті навички та підтримка оточення).

🔸Як можуть змінюватись шаблони поведінки кривдника?

Буває, що кривдник усвідомлює власну роль у насильстві, і це може призвести до визнання своїх дій та відчуття відповідальності за них. На жаль, це відбувається рідше, ніж хотілося б. Але якщо це відбулося, кривдник може шукати допомогу, звертатися за психологічними або психіатричними послугами для розуміння та розробки стратегій контролю своєї агресивної поведінки. Відповідно, будуть відбуватися зміни у стосунках із постраждалою особою.

І ще одна зміна – він може почати відчувати потребу у психоосвіті та створенні нових моделей поведінки. Тоді кривдник може звернутися до програм або груп для кривдників, що допоможе йому зрозуміти природу насильства та навчитися здорового методу вираження своїх емоцій та вирішення конфліктів.

🔸А що відбувається з постраждалою?

З часом постраждала особа може почати усвідомлювати самоцінність, що може призвести до підвищення самоповаги та бажання захищати себе. Таким чином, змінюється ставлення до себе. Разом з цим вона може навчитися ефективним стратегіям копінгу у стресі та відчутті тривоги, що допоможе знизити рівень страждання та покращити психологічний стан. Через брак власного ресурсу постраждала не лише звертається по допомогу, вона залучає підтримку і стає активною учасницею процесу змін. Починає працювати з фахівцями психологічних або соціальних служб, активно залучає до змін родичів, друзів або стає членкинею груп підтримки, що допомагає їй відновити віру в себе та здатність до здорових відносин. І якщо ситуація з кривдником не змінюється, то постраждала може прийняти рішення розірвати коло насильства і вийти з насильницьких відносин.

Нам, як фахівцям, варто пам’ятати що процеси змін дуже складні та тривалі за часом. Вони залежать від багатьох аспектів і головними є особистості самих кривдника та постраждалої. Проте вони відображають можливі варіанти змін, які можуть виникнути у ході роботи з наслідками домашнього насильства.

#колонка_психолога

​Основні шаблони поведінки постраждалої особи й кривдника під час домашнього насильства

Домашнє насильство, особливо системне, призводить до формування різних шаблонів поведінки і у постраждалої особи, і у кривдника. Розглянемо основні з них.

🔸Почнемо ми з постраждалих осіб. Які найбільш розповсюджені шаблони їх поведінки?

Ми часто зіштовхуємося з тим, що постраждала особа намагається бути комфортною, підлаштуватися під кривдника, щоб уникнути подальшого насильства чи його наслідків. Так у постраждалої виникає стратегія уникнення конфліктів, і це один із шаблонів поведінки.

Фахівці не використовують в роботі з постраждалими термін «жертва». Але в психології є визначення – позиція/комплекс «жертви». Це також шаблон поведінки постраждалої, до виникнення якого призводить постійне відчуття безсилля, некомпетентності та неповаги до себе.
Ще одним з шаблонів поведінки постраждалої особи є самоізоляція. Сором, страх, відчуження призводять до таких наслідків як розрив соціальних контактів, ізоляції від соціального оточення.
Найгіршим шаблоном поведінки постраждалої особи може стати самовідмова, намагання виправдати насильство, коли дії кривдника пояснюються його стресом, поганими обставинами або особливостями.

Пошук допомоги – позитивний шаблон. В окремих випадках постраждала особа може робити спроби звернутися за допомогою до рідних, друзів, фахівців, представників органів правопорядку. На жаль, цей шаблон спрацьовує не так часто, як хотілося б фахівцям у сфері протидії та запобігання домашньому насильству.

🔸Шаблони кривдника.

Першим шаблоном є контроль та домінування. Кривдник намагається здобути та зберегти контроль над постраждалою особою. Для цього він застосовує різні методи маніпуляції, психологічного тиску, насильства.
Якщо постраждала намагається проявляти непокору чи робить спроби отримати незалежність, то кривдник через використання насильства та психологічного тиску запускає модель поведінки «реванш». Таким чином, він доводить, що краще жити за його правилами.
Ще декілька шаблонів поведінки кривдника нам добре знайомі з циклу насильства. Це виправдання. Кривдник завжди виправдовує свої дії, переконуючи себе та інших що лише вони є «правильними» або «необхідними» для збереження порядку. І відмова від відповідальності й звинувачення, які кривдник застосовує для того, щоб відкинути вину за насильство на зовнішні фактори або, і це найчастіше, на постраждалу особу.
Розглянуті шаблони можуть виявлятися у постраждалих та кривдників в різних комбінаціях, вони відображають загальні тенденції у їх поведінці в ситуаціях домашнього насильства.

#колонка_психолога