християнські вірші 🇺🇦

Хай ціниться святе

Подарував нам Бог прекрасний час:
Земля вдягнулась у вінок вінчальний.
Бог Сина Свого воскресив для нас,
Щоб ми раділи в славний день Пасхальний.

Христос Воскрес! Воістину воскрес!
І все живе навколо торжествує:
Всміхається нам сонечко з небес,
І хор пташиний нам пісні дарує.

Хоч ворог ще погрожує всім нам,
Але в це свято хочеться радіти -
Господь прийшов в сердечний кожний храм,
Сказав: - Не бійтесь, Я люблю вас, діти!

Ісус Христос пішов за нас на хрест…
Він є пасхальна жертівна овечка…
За нас помер і ради нас воскрес,
Відкриймо ж перед Ним свої сердечка.

Він так як учням ноги нам омив,
І Сам звершив нам таїнство причастя,
Він хліб і чашу з нами розділив,
Життя Він наше, істина і щастя.

Яка неперевершена любов,
Як дорого ми Господу прийшлися…
За нас пролив Свою невинну Кров…
Страждав за нас і плакав і молився…

З'явився Він згорьованим жінкам,
І Своїм учням після Воскресіння,
І в цей нелегкий час явився нам,
Щоб укріпити наше покоління.

Ні, не могла Воскресшого любов
З стражданням нареченої змиритись.
Він із небес в доми наші прийшов
Отерти сльози, в очі подивитись.

Ніщо не зможе нас перемогти
Захищених Божественною Кров'ю!
Він допоможе труднощі пройти,
Бог діючий в нас вірою й любов'ю.

Він силу дав улюбленій Своїй,
І захист в Крові дав і крила віри.
Обняв, потішив і промовив їй:
- Люблю тебе, голубко, Я без міри.

То ж хай весна царює і цвіте,
Хай Бог проллє на нас благословіння,
І хай в народі ціниться святе:
Пролита Кров і сила Воскресіння..
@muzyka_virshi @virsh_online

Лише Господь лікує серця рани.
Він знає, як потрібно прикладати
Цілющий пластир, і не буде шраму.
І підеш далі шлях важкий долати.

Можливо ти побачив, що втрачаєш
Духовну силу, біль здавлює груди.
Як далі бути? З погляду зникає
Надія й та остання, морок всюди.

І плачеш перед Богом, знемагаєш.
І просиш допомоги, хоч навколо
Бушує вітер, в хвилях потопаєш.
Та клич Ісуса - поруч Він незримо!

Я знаю, як нутро бува щемить.
Та ти довір приховане Ісусу.
Усі хвороби може Він зцілить,
Бо й Сам перетерпів усі спокуси.

Та будь готовим, якщо Він знайде
Щось чужорідне у твоєму серці,
То певно операція пройде,
Щоб видалити гріх, неправду стерти.

Візьме Він скальпель, дзеркало, зажим,
Розкриє всі найглибші закуточки.
Гріх не ховай, проблему знайде Він,
Очищення потрібне Божій доньці.

Буває не безболісний процес.
Та впокорися і прийми рецепти,
Які дає дбайливий твій Творець,
Щоб врятувати від гіркої смерті.

Можливо вирвати прийдеться корінь злий,
Що заважає правді проростати.
Перевернеться все в нутрі твоїм,
Та довіряй - Він буде помагати!

Прийми ти волю Господа Христа.
Він Бог, Учитель, Правда і Спасіння.
Лиш в Ньому віднайдеш вічне життя.
Дорога зцілення лежить через смиріння.

Тоді подіє Божа благодать.
Відчуєш ніжний дотик і тепло,
Що витісняє жаль і гіркий плач.
Простягне Дух Святий Своє крило.

Просвітить очі, розум осінить.
Побачиш славний спадок для спасенних.
І зможеш вірно Господу служить.
І підеш далі шляхом так натхненно!

Як дивовижно Бог лікує серце.
Він твій Цілитель, отже, довіряй
Те найдорожче. Потаємні дверці
Відкрий для Слова й глибоко приймай.

Жива вода тече потоком сильним.
Пізнаєш ти безмірну велич ту,
Як діє Він всередині незримо,
Міняє марне на святу красу.

Подяку щиру Спасу принесу,
Бо Він підняв із темряви безодні.
Поставив ноги на міцну скалу,
Мир закріпив і радість дав спасіння!
5.04.24
Анна Михайлус @virsh_online

Все буде так, як і повинно бути
Все буде так, як нам призначив Бог.
Багато що пройти нам треба буде
Але по переду нас всіх, нехай йде Бог!

Нехай веде Своєю Він рукою,
Нас по життю ,до вічних тих осель.
Все буде добре, тим хто Бога любить,
Все буде так, як нам призначив Бог!

Ти можеш сумніватися і падати у відчай
Коли в житті стається не по плану все.
Але задумайся на мить, що може бути кращим,
Як Господу довірить й віддати все життя своє?

Все буде так, як і повинно бути
В життєвім морі, серед бурхливих бурь
Зумій довірити Христу, життя сьогодні
Він не залишить тебе, ні за що!

Порою тяжко зрозуміти Божу волю,
І хоч у серці так багато є думок.
Довір йому себе, майбутьнє й долю
Все буде так, як нам призначив Бог!

Усе в житті, поразки та падіння,
Випробування, біль, це все мине…
У небі де співають зори величально,
Тебе чекає Богом приготовлений вінець.

Ти не сумуй, все буде так як треба,
Все буде так, як нам призначив Бог!
Все лиш на краще тим, хто любить Його
Все буде добре, так як хоче Бог!

Автор: Любов Трохимчук🤍 @virsh_online

Кого із нас,хто тут сидить в цім залі,
Друг за монету срібла продавав?
Кого через орду солдатську гнали,
Над ким безжально римський бич злітав?

Кого із нас тягли на суд розправи,
Кому хто смертний вирок приписав?
Хто замість кривдника узятий був Варавви,
На Ко́му стид людських гріхів лежав?
 
Хто був,як раб,якого обплювали,
Кому так сильно болю завдавали?
Кому хреста для страти готували,
«Розп'ятий буде хай!»–Кому кричали?

Кому знайома нам те́рня пекуча?
Хоч доторкнешся й біль візьме в той час...
Сплітали з неї той вінок колючий
І надягали на кого із нас?

Над Ким юрба жорстоко посміявшись,
Немов царю,дала Йому тростину?
І били нею,свіжих ран торкавшись,
В чиє вбивали тіло цвях невинне?

Хто перед смертю відчував томління
І чи залишив Бог когось із вас?
Хто помирав, щоб мали всі спасіння
І Хто чашу страждання пив за нас?

Ні,на хресті не ми терпіли муки,
Не наша кров стікала по землі. 
Були розтягнуті не наші руки,
Не ми несли прокляття на собі.

Хоч це життям своїм ми заслужили,
А покарання ніс Ісус Один.
Безгрішний,за гріхи страждав чужі Він,
Людський і Вишній Бога Син.
 
І хай простить нам Бог, що в днях суворих,
Не дивимося зовсім на Христа,
Не згадуємо про вінок терновий,
Не йдемо до підніжжя ми хреста.
 
Від сліз пролитих часто знемагаєм,
Згинаємось від горя між людьми.
І день за днем так часто нарікаєм
І долі іншої для сЕбе просим ми.
 
А треба–в древнє місто повертатись,
По вулицям пройтись вузьки́м.
Разом з Христом на го́ру підійматись,
Вдихнути пережите разом з Ним.

Побачити криваве те розп'яття,
Той погляд ніжний,мовчазні вуста
Того,Хто за всіх нас поніс прокляття,
Невинно був прибитий до хреста.

Ми часто перед Богом з вами винні,
Ніхто не скаже:«Чистий я,правий»
Якщо згадаєм про розп'яття нині,
То чи не нам їсти із гіркої трави?

І де б ми не були сестра,мій брате,
Бог проявляє милість і любов.
Так,ми страждаєм, але небагато
І після хмар сіяє сонце знов.

І дай Господь щоб по вузькій стежині
Перед очима нашими була,
Болю Ісуса нашого картина
І та вина,що на Його лягла.Амінь

Переклад Ангеліни Ющук ✝️ @virsh_online

О як Господь тебе сьогодні нам не вистачає...
Твоя любов завжди нас огортає.
Але про це ми часто так не пам'ятаєм...
Забуваєм в Біблію заглянути і прочитати слово Боже хоч одне...

Як сумно в світі стало...
Сучасність, мода та смартфони забрали з Господом розмови....
Ці довгі й теплі вечори....

А сьогодні в світі війни та катаклізми, зі страхом охопили всі людські серця.
Люди плачуть і не знають , що це коїться ,
але відповідь знайдете у Ісуса,
Хто буде з Господом завжди іти того ніколи, Він на дорозі не залишить.

Господь чекає й посилає нам всім випробування, щоб той хто увірував в нього мав життя вічне ....

Господь тебе чекає ти просто в тиші помолися, розкажи йому про все , а він тебе благословить .
Ісус Христос чекає каяття людей всіх на землі ...
Цінуйте час бо добрий він ще на землі і подяку Господу складайте!)
Marita R @virsh_online

Я буду плакати хоч сліз уже не має
Молитись буду,хоча вже сказані усі слова
До поки в Україні ще війна триває
Не змовкне і молитва ця моя.

Я вірить буду ,хоч сумніву немало
І не злякаюсь хоч страшно навкруги
І хоч велике зло на нас повстало
Я довіряю Господи Тобі.

Я буду жити,хоча мене вбивають
Але ж душа навіки є жива
Нас вороги ніколи не здолають
Господь не перестав робити чудеса

Я не боюсь ,бо Бог моя фортеця
І від біди сховаюся у Ній
Ніяке зло туди не пробереться
Там спокій знайде стомлений дух мій.

Я вірю в те що Бог є в Україні
Бо вже ми зникли б якби було не так
І Він відновить завданні руїни
Та Сам поставить захисту кулак.

Молитись буду за неньку Україну
За землю рідну,за доньок та синів
Господь врятує від ворога,країну
Хоч якби ворог грізно не кипів

В проломі стану хоч сили дуже мало
До поки в тілі є моїм душа
Господь є сильний вирвати те жало
Щоб Україна вільною була

Андрій Швегло
24.03.2024

О дай Господь, сьогодні пережити
Ту близькість із Тобою, Боже мій,
Коли переді мною став Розп'ятий
Й пробиті руки у любові простягнув...

Дай пригадати, як жахливо били,
І шматували Тіло у той час,
І як нестерпно все Тобі боліло,
Коли життя Своє віддав за нас...

Як Божий Син ішов побитий,
З хрестом, знівечений, на смерть.
В смирінні, гріх наш відкупити,
І чашу випити налиту вщерть.

Ти полюбив нас вічною любов'ю,
Не міг дивитися, як потопаємо у злі.
Платив за нас святою кров'ю,
Щоб жити вічно ми могли.

О ні, не дай Господь, зневажить Духа,
Ні потоптати Сина, що пролив
Святую Кров, нас відкупив від муки.
Не будемо безпечні на святій горі.

Підемо вслід за Ним, хреста узявши,
Куди б не повела стежина та.
І пам'ятаймо Він терпів найбільше,
Щоби життя подарувати в небесах.
02.03.24
Анна С. М.

Ну а якщо в цю ніч прийде Христос
Тебе забрати, чи готовий нині?
Чи не шкодуєш за часи марнот
В твоїм житті утрачені хвилини?

Чи може дяку Богу ти складеш
За те, що вів, навчав, зміцняв у вірі
Підняв із дна та до святих небес
Провадив, додававши сили.

Що Він поміг добро робить всякчас
Не забруднити чистоту одежі
Не заблукати, вірний бачить шлях
Та йти крізь бурі, труднощі бентежні.

Сьогодні ми вже звикли до того
Що час біжить, і забирає душі
Щодня у вічність відлітає хтось
А ми, чи ми Христа чекаєм досі?

Чи знайде Він в нас віру, як прийде?
Чи випрали ми одяг в Крові Агнця?
Чи той святий престол, що в небі є
Ми не знеславили бува в часи митарства

Чи трепет душу огорта в той час,
Коли про святість Божу ми говорим?
Чи сила в слові ще лунає в нас?
Чи може десь звикаємо до того,

Що Він нас любить, простить, пригорне...
І ненароком терпимо природу
Гріха в собі, покаємося ще
Так милостивий Бог не покарає...

О, ні! Не дай нам, Боже, засоромить
Твою Святиню, Кров дорогоцінну.
Тож пам'ятаймо друзі в кожну мить,
Що Бог бажає бачить нас святими.

Життя мине, як цвіт той трав'яний
І ми постанем пред престолом Божим.
Чи збережемо слово правди ми?
Пізнає нас Христос як прийде знову?
24.03.24
Анна С.М. @virsh_online

В одному із околиць нашого містечка
Жила одна сім'я така убога
Вони не мали грошей, жили бідно й скромно, все що мали віддавали для дітей.

Одного дня біда прийшла в містечко, грабіжники забрали у людей усе, що мали вони за прожиток..
А та сім'я вже з голоду не мала сили, попри все вони були щасливі та вдячні Господу за все.

І слізно мати впавши на коліна, на ту підлогу слізьми вже умиту, та у молитві до Христа заговорила:
-О Боже дай ти нам хоч крихту, бо з голоду вмираємо..

Настав світанок, теплий ранок
І раптом хтось постукав в двері.
-Хто це?
Відчинивши двері, вона слізьми гарячими умилась.
-Це вам, я знаю, що ви не маєте ні крихти, тримайте хліб цей й споживайте, за вас потурбувався сам Господь, тому подяку Йому віддавайте, бо я не заслуговую на це, а я лише слуга Його і звершую свій труд на цій землі..

Та мати з радістю побігла в хату, її радості не було меж, що вже нарешті буде вже що їсти..
Із щирою молитвою пішла вона
Із Богом розмовляти та дякувать за те, що милість проявив над ними Він велику..

У нашому житті усе не випадково..
А кожен крок Господь порахував
Він наглядає за всіма нами
І чекає слави для Нього,
А засмучених Господь потішить
Він ніжно сльози обітре та забере всі негаразди і до вічності бажанної всіх доведе...
Тому, цінуйте те, що маєте і дякуйте за кожну мить
Бо можливо те що є у вас сьогодні, в когось це може бути вже останнім..

Ще не змагавсь до крові я за Тебе І як Павло не мав таких випробувань. В житті своїм я дбав лиш сам для себе І лив у чаші ріки нарікань.

Ще не змагавсь за віру я до смерті І тіло не здригалось від палючого бича. Камінням я не був побитий до пів смерті І погляд мій не бачив погляд палача.

В сирій темниці я не моливсь до Бога. І руки й ноги ще не щеміли від кайдан В житті моїм була безпечною моя дорога. Ще не змагавсь за віру я до смертних ран

Я не змагавсь за віру наче Йосип Здавалося б залишений і Богом і людьми Скажи ж хоч слово можливо хватить, можливо досить.
Ти ж будеш раб в Єгипетській землі.

А Даниїл, скажи чому ослухав слово ти, царя Чому продовжив й далі Бога прославляти Не вже як зійде вранішня зоря Твій Бог зуміє і від левів врятувати.???

А Йова! Йова ти чому продовжуєш і далі довірять???
Чому продовжуєш ти вірити у те чого уже немає

Але ж Господь він сильний навіть з попелу піднять І вірних Він своїх благословляє!

Я не змагавсь, я не зробив нічого І за мій гріх помер сам Божий син Це я зробив, це я розп'яв св'ятого Це я забив у хрест останній клин.

Я не шукав Тебе, це Ти на мене подивився А я ж обірваний, поранений гріховно Але ж і там в долині Ти до мене нахилився І дав Своє спасіння просто, безкоштовно.

Я не змагавсь,я не платив за віру кров'ю І хрест тяжкий я зранений не ніс Мої гріхи Ти всі покрив любов'ю Для того щоби віри паросток в мені проріс!

Ціна велика, була заплачена за мене І я не маю права, Тебе тут Боже підвести Твоє ім'я хай буде у мені благословенне І віру дай Твою тут Боже зберегти!!!

Дай Боже сил змагатися за віру Змагатись так щоб раз і назавжди Плодів зростить для Тебе повну міру І щоб в мені прославлений був тільки Ти

Хтось заплакав,а хтось безпорадно,
Проводжали Ісуса Христа.
І були ті,хто кричав злорадно:
–«Хай врятує Себе від хреста!».

Він не був злим до тих,що кричали
І зброю піднімали в руках.
Дав втіху тим жінкам,що ридали,
Ніби смерті далеко був страх.

Приклавши сили і безліч старань,
Втілюючи в реальність мету,
Подолав Він,як воїн, без вагань,
Дуже важливу ту висоту.

До Голгофи Йому йти судилось,
Кров'ю гріх всього людства омив.
Всьому світу сказав Він–«Звершилось!»,
Щоб там в Небі із нас кожен жив.Амінь

Автор –невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

НА ГОЛГОФУ

у ДВОРІ КАЯФИ

Ранок наступає і десь чутно,
Вдалині крик півня зазвучав.
Наперед до трагедії смутно,
Горизонт недалеко палав.

В сутінках образ Божий схований,
Темніти стає Небо голубе...
Дикий крик,а Він весь обпльований:
–«Пророкуй,хто то вдарив Тебе!».

В насолоді звіринній раділи,
Над Ним руку свою кат підняв...
Били просто і били щосили,
Але Він,мов ягня те,мовчав.

Сумував,не просив про пощаду,
Та дивився в глибину двора.
Де на мить,Він стикнувся відразу,
Із заплаканим зором Петра.

В тім риданні здавалось, лунає,
Вся журба і весь біль від того́,
Що в безумстві Юда потопає,
Не збагнув,як Бог любить його.

Ось година су́ду вже настала,
Він стояв, як раб зганьблений знов.
Про Його так зовнішність казала,
Та в очах пломеніла Любов.

Мов до сонця, що стає, подібно,
Горіла Вона, щоб світити.
Щоб за злобних і самих негідних,
–«Ти прости Отче їм!»–молити.

НОВИНИ МІСТА

А новинна́, як та пандемія
І не один спіймав її слух.
З людей ніхто вуст своїх не закриє,
Бо розповсюджується навкруг.

І це самі найсвіжіші дані,
Що передавалися із вуст:
–«Мною виконувалось завдання,
Вже є взятий накінець Ісус.

Сад Гефсиманський пам'ятаєте?
Саме там протікає Кедрон.
Там Він збори влаштував, знаєте,
Весь зневажаючи наш закон.

Але час вже Його кінчається
І над Ним ось скоро суд почнуть.
Затим,весь народ дожидається,
Що на допит Його поведуть»...

До правосуддя дня погожого,
Все стривожене місто гуде.
Там, по вулиці Сина Божого,
Варта із ланцюгами веде.

І руки ременями стягнуті
І ноги і тіло так само.
Немов на біду є натягнуті,
Але очі дивляться прямо.

Та ось і дворець правосуддя вже
І чується наказ:–«Стояти!».
А площа якою є людною
І чи їй«Смерть Йому!»кричати?...

СУД

О, чому Ти мовчиш?Друзі і вороги,
Ждуть,що скажуть на захист слово вуста.
І затихне мовчання, щоб навіть глухим,
Була ясною в жестах Твоя правота!

І як так уявити, щоб замість Тебе,
Розбійник Варрава права волі мав?
Таких ж бо свобода їх зовсім не жде,
Бо він всю любов і добро розтоптав!

І Ти розкажи про хвилюючі дні,
Про радість сина Наїнської вдови.
Про сліпих,що додому ішли не в пітьмі,
А під колір,що їх надихав, синяви!

Пригадай,як любила Тебе дітвора,
Як тяглася до рук обійняти.
Як бажала зустріти Тебе знов з двора
І скажи,до кого́ іще їй прибігати?

А коли скажуть слово вони:«Розіпни!»,
Суд проси,щоби свідків надійних склика́в.
І щоб кожний із них,все як є,пояснив,
Що вчиняв і до чо́го людей закликав!

І тоді Ти помовч...Нехай скаже Яір,
Як дочку воскресив,Яким Добрим є Ти.
Вартимей хай розкаже,як світлим став зір,
Коли Ти йому в горі схотів помогти!

Прокажені нехай підійдуть на поміст
І покажуть рубці,наболівших їм ран.
Ну а інший нехай для юрби відповість,
На питання,які нині є в громадян!

Але всі вони де?Їх не видно ніде,
Чому з них на захист ніхто не стає?
Невже більше ніхто із них не підійде,
Знавши,що нещадним Пилат і народ оцей є?

Крик насильства потряс первозданну знов твердь,
Правосуддя упало,подолала брехня.
Із пекельних глибин була скликана смерть,
Щоб лишити життя Непорочне Життя!

РАДУЙСЯ ЦАРЮ

Ось преторія... Він в багряниці,
Воїн сплітає Йому вінця.
Щоб над Царем царів поглумитись,
Щоб протерпіти усе до кінця.

Злісним ударом шипи встромляли,
Він до гори так повинен йти.
Як між скель,ще слова долинами:
–«Радуйся Царю,радуйся Ти!».

Та якби в Небо голос полинув,
Про допомогу Сина в Отця,
Ворог мабуть би у морок поринув,
Був,як та іскра,згорів б до кінця.

Це означало,що жереб долі,
Ліг би на плечі людства всього́.
І не відкрилось Небо ніколи,
Душам,що гинуть світу цього́.

І не зійшло би світло від Пасхи,
Що в посмішці Симона було.
Що з'явилось Савлу до Дамаску
І що слабким силу додало.

І нас, що у безбожжя дивились,
Часто втомлених й до сьогодні.
Ми би світом знищені лишились,
Якби не радість Великодня.

ЗВЕРШИЛОСЬ

І вигляд Його там у картинах,
Величним і милим постає,
Що навряд чи сприймається нині,
Що до сих пір зневажений є...

Він Той Муж, що пройшов особисто
Усе і жар болей пережив.
Під хрестом Він виходив за місто
І життям Своїм не дорожив.

Хто я?

Хто я? Перед таким Великим Богом
Я як піщинка на березі морськім
Не заслуговую і погляду одного
Схиляюсь Боже перед іменем Твоїм

Хто я? Що маю право жити
Щоб обирати між смертю і життям
Чому за мене так дорого прийшлося заплатити
За грішника.Твоїм святим імʼям.

Хто я?що Ти звернув увагу
Невже я не було кращих за мене
Великий Бог терпів таку зневагу
Якщо можливо…Хай чаша ця мине???

Що Ти в мені побачив особливе???
Серед мільйонів таких же як і я
Чому моє життя Тобі таке важливе
Що записав на небі Ти моє імʼя.

Хто я?Що Ти за мене ніс хреста Голгофи
Під сонцем Палестини знемагав
Не розуміючи ще тої катастрофи
Що там Спаситель світу помирав.

Хто я???Що Ти відкрив небес блакиті
І для мене там місто збудував
Ти руки простягнув мені пробиті
І наче батько з любовʼю обійняв.

Хто я …?Що ще з початку світу
Ти на долонях ,своїх мене вписав
І в кожній прохолоді вітру
Люблю тебе !Мені Ти промовляв.

Хто я..?Що Ти залишив славу неба
Залишив славу від Ангелів своїх
Мені Господь вже більшого й не треба
Сам Бог прийшов за для гріхів моїх.

Хто я..?Що Ти прийняв мої образи
І мій тягар прийняв Ти на Себе.
Звільнив мене Ти від гріховної прокази
А я ж кричав щоб розпʼяли Тебе.

Це я кричав,свободу для Вараві
Це я сміявсь у натовпі людей
Це я забив Тобі ці цвʼяхи ржаві
І я підносив уксус до губей.

Хто я..?Що Ти мене пробачив
Творець світів ,Могутній Цар і Бог
Серед мільйонів Ти мене побачив
І став вести зі мною діалог.

Я є ніхто…Але Тобі я найдорожче
І сам Великий Бог назвав моє імʼя
Я дякую Тобі мій Батьку і мій Отче
Що я навіки є Твоє дитя!!!

10.11.2023
Андрій Швегло @virsh_online

Тобі подяку з серця я складаю
Тобі хвалу душа моя склада
І знаю, що Ти мене чекаєш у блаженстві
У прекрасному й величному Раю!

Із кожним днем, я йду туди все ближче
І шлях нелегкий та важкий
Та за Тобою Боже мій, я впевнено крокую!
Я йду туди де страху й горя вже не буде..
І сльози більш не будуть капати з очей
тоді обітреш й ніжно заспокоїш..
І серце більш не буде вже в жалю
А неземною радістю охоплене.

А що земне?...
-Воно мене не манить!
Тут стільки горя та біди
Воює брат із братом
Та війни між собою всі ведуть..
А серденько в тиші так плаче
За те, що тут печаль та біль
Приносять люди..
Але коли прийдеш до Бога
У свою малесеньку кімнату
І ніжно й ласкаво в молитві перед Богом, ти серце й душу виллєш у тиші
Тоді Господь потішить й ніжно заспокоїть і забере із серця цю печаль!

І на душі стає тоді так легко:
Його любов наповнює сповна!
І хочеться співати й славити ще більше Бога у житті..

А може в тебе вже немає сил і важко йти шляхом випробування?
Повір, що це лише для того щоб зміцнилась твоя віра, щоб сильним та відважним, ти прийшов, пройшовши шлях випробування,
тернистий та вузький,
переборовши все земне..
Ввійти до Господа у вічність ту бажанну!

Тому, мій друже не барися
Прийди до Господа скоріш!
І хоч здаватиметься нелегким та важким шлях
Пам'ятай якою, ціною дорогою
Його пройшов Ісус Христос!
І не знемігшися піднявся в небо до Отця!...
**Rita @virsh_online

А знаєш друг,
Буває надто пізно схилитись перед Богом в тишині.
сказать про те що ти людина грішна й
Просити прощення за всі свої гріхи

Живеш земним не думаєш про Бога
Так ніби вічний ти на цій землі
Та Він чекає покаяння твого
Щоб ти схилився щиро в простоті

Життя коротке наче мить незрима
Не встигнеш обернутися назад
І вже нема його,воно вже пролетіло
І ділі йти уже немає як

Ти пам’ятай мій друг життя коротке!
Й прожить його потрібно так
Щоб біля божого престолу
Почуть слова ти вірний добрий раб

Тому спіши не відкладай на завтра
Бо завтра може зовсім не прийти
І пам’ятай щоб жив ти вічно
Господь зійшов на землю щоб тебе спасти

Віддав себе на страшні муки
Віддав за тебе ти не забувай
Тому зроби Йому на зустріч крок сьогонодні
На потім на колись не відкладай

Ти знаєш друг буває надто пізно схилитись перед Богом в тишині
А ти зроби це вже сьогодні
І будеш з Ним у небі назавжди @virsh_online

А знаєш цінність слово є просте
Насправді воно просто у дрібницях
Та іноді не помічаємо ми це
Й даємо перевагу іншим речам

А цінність вона просто у житті
У людях тих які навколо тебе
Вона у посмішці що на дитячому лиці
Вона в обіймах теплих біля мами

А цінність у простих земних ричах
Сьогодні ти прокинулася з ранку
Аби побігти у своїх буденних справах
Зустрівши новий день ще з позаранку

А цінність вона там де є любов
Де тато який ніжно пригортає
Де материнський погляд ніжний той
Який у серці рани заживляє

А цінність у хлібині на столі
У глекові де свіжа є водиця
У Слові Божому що в тебе й мене є
У друзях, та сім’ї, у тому що на світ ти народився

Лише на мить ти уяви собі
Що в світі хтось вже матирі немає
А хтось в підвалі тихо без води
У Господа про охорону він благає

Хтось не побачить більше небо голубе
Та не почує більше спів спашиний
Комумь життя вже не таке ясне
Комусь доводиться залишити родину

Сьогодні діти які без батьків
Стоять в кімнаті тихо на колінах
І молять в Господа про тих
Хто замінити зможе їм родину

Сьогодні мати вже не бачить сенс
Щоб жити далі, бо нема вже сина
Лиш тільки фото, орден, та медаль
Нагадує що він залишився героєм

Сьогодні цінність втратила буття
Ми звикли до війни що йде роками
А там в людей немає вже життя
Там лише шрами, шрами, шрами

Тому цініть, цініть ви кожну мить
Підносять до небес ви вдячні очі
Настане день коли усе мине
І вже тоді цінити ти не зможеш @virsh_online

Небо Едему

Упавши долі, упавши низько,
Чи вічно боятись твоєї святості?
Хочу стояти, та знову слизько...
Знову збираю уламки радості...

Коли ти наснишся мені із вічності,
Небо Едему Адамо-Євине?
Я хочу пірнути у тебе високо!
Небо свободи, прошу, розбуди мене!

Випий мене, розчини у ясності,
Висип на землю новими римами!
Тільки спочатку дозволь просякнути
Світлом твоїм ультрамариновим.

Більше не хочу брести осліплено,
Міряти велич твою калюжами.
Тільки б насмілитися до істини
Врешті підняти зіниці звужені!

Тисячооко ти в душу дивишся,
Тисячокрило її овеснюєш.
Повниш мелодіями лебединими,
Строфи земні робиш небесними.

Ти усміхаєшся так сапфірово,
Білими хмарами запечатане.
Я у долоні твої довірливо
Серце своє віддаю, полатане.

Так виростають крила невидимі,
Віра їх повнить свіжими силами!
«Рачки до неба»? Та хто це вигадав?
Небо відкрите усім окриленим!

Дмитро Довбуш

@virsh_online