Нещодавні археологічні дослідження в Норвегії розповіли про культуру насильства в епоху вікінгів. Одним із ключових відкриттів були дослідження скелетів, загиблих від травм.Науковці порівняли свої дані з аналогічними дослідженнями в Данії. Переважна більшість травмованих скелетів із Данії належать страченим легальною владою. Водночас в Норвегії смерть рідко була наслідком травм, завданих офіційними катами.
Отже, Норвегія тих часів була суспільством, схильним до насильства. Зброя була всюди, а вирішення суперечок на мечах було звичайною практикою. Цілком можливо, що норвежці мали свої погляди на шлях до
Вальгалли – величного чертогу бога Одіна, де загиблі воїни готувалися до кінця світу. Можливо, що загибель у бійці з сусідом могла бути прирівняна до героїчної смерті на полі бою.
Також є припущення про те, що насильство могло бути частиною соціальних ритуалів. Вікінги бачили у розбірках можливість здобути славу, честі та духовне піднесення, що забезпечувало їм місце серед обраних воїнів у Вальгаллі.