Іній у бороді, руки порепались
Він заходить у місто, темне і насторожене
Ось його слово-пароль і перепустка
На взутті його - пил. Зоряний, наддорожний
Що нести у це місто, оборонним ровом окреслене
Тут усім вистачає риби, вина і хліба
Просять про воскресити. Або воскреснути.
Про - хоч би не схибити.
Він заходить у місто, освітлене мріями й зорями
Чує окрики вартових на воротах, на вежах
Бачать його. Просять надії і зброї
І сміються. Кутаються у шкури ведмежі
Ось це місто, що за нього молилися під атаками
Що вони прийняли. І що мають віддати у спадок
Миколаю, принеси їм, нарешті, все виплакати
Принеси їм - міцно поспати
Марія Пономаренко