НЕ кИцяй мені тут

Здається, я загубила щось важливе.

🗣Відчуття, ніби я стою у кімнаті, куди раптово вимкнули світло, і ти вже не впевнений, де двері, а де лише стіна. І це не страх темряви, ні. Це щось інше. Тут лише порожнеча, гнітюча й липка, як ранковий туман, який не розсіюється навіть під сонцем.

Я втратила своє світло…

🗣Я не можу сказати, коли це сталося. Можливо, світло не зникло раптово, а згасало поступово, віддаючи себе кожному неправильному вибору, кожному відчайдушному компромісу, кожній зраді самої себе.

🗣Невже я це заслужила? Так, світ справедливий — це єдина істина, яка б’є мене в обличчя. Але чи легше від цього знання? — не легше. Це лише додає ваги до того каменя, що тягне вниз.

🗣Сьогодні я на дні своєї хвилі. І це не те дно, про яке кажуть, що від нього можна відштовхнутися. Це не вигоряння чи втома. Це щось глибше.

🗣Ця безмежна прірва, де крок вперед чи назад — одне й те саме. Немає виходу. Але є питання.

Що я втратила? І, головне, чому?

🗣Мені страшно дивитися в себе. Я бачила ці куточки своєї душі: вони холодні, гидкі, їх запах неприємний. Це місця, про які легше забути, ніж побачити.

Але хіба можна жити, не визнаючи власної пітьми?

🗣Можливо, це і є причина, чому я зараз тут. Можливо, світло зникло не тому, що його поглинула темрява, а тому, що я сама його зрадила, залишаючи ці частини себе в тіні.

🗣 І ось я стою перед вибором: втекти чи зануритися глибше. Я розумію, що пітьма не піде сама. Вона чекає на мене. Вона, можливо, завжди чекала. І я вирішила: я прийду до неї.

🕯️Я візьму ті крихти світла, які залишилися, навіть якщо їх вистачить лише на те, щоб побачити найстрашніше.

🕯️Бо, можливо, саме цього і потребує моя темрява — не боротьби, а подарунка. Тієї маленької іскри, яка розтопить її холод.

🕯️А якщо світло згасне остаточно? Тоді нехай. Але я буду знати, що зробила все, щоб дізнатися, чи може пітьма бути не ворогом, а втраченим домом.

А твої бджоли 🐝не гудуть?

🤯Бо мої таке влаштували, що здається, мозок зараз розлетиться на дрібні шматочки.

😶Стільки всього довкола — інформація летить, завдання підганяють, дедлайни тиснуть… А мозок відмовляється це все переварювати.

І знаєш що⁉️

➕Я вирішила зробити паузу. Бо якщо не зупинюся, ці бджоли мене доб’ють.

👨‍💻Тобі теж може здаватись, що світ зупиниться, якщо ти хоч на годину все відкладеш. Але, спойлер: не зупиниться.

🌱Тому я кидаю все, лягаю догори ногами і буду слухаю шелест листя в навушниках.

З любовʼю, твоя Даша

«КАЗКА НА НІЧ» №6

Створюю казки для вас на психологічні теми📝

Жила-була в мальовничій долині молода дівчина на ім’я Аліна. У її серці завжди жевріла мрія — підкорити вершину найвищої гори, що здіймалася над її селом, і яку всі називали Гора Здійснень. Казали, що той, хто зможе дістатися її вершини, знайде відповіді на всі свої запитання і здійснить найпотаємніші бажання.

Одного ранку Аліна вирішила, що настав час вирушити у подорож. Зібравши найнеобхідніше та порадившись із мудрим старцем, який жив на околиці села, вона розпочала свій шлях.

— Пам’ятай, дівчино, — мовив старець, тримаючи її за руку, — підйом на Гору Здійснень — це не тільки шлях угору, а й у глибини власного серця. Твоя ціль — не лише дістатися вершини, а зрозуміти, що шукаєш насправді.

Перший відрізок шляху був легким. Аліна йшла з радістю та відчуттям новизни, але поступово стежка ставала крутішою і вкрита гострими каменями. У важкі моменти вона зустрічала подорожніх, які кидали свої зусилля та поверталися назад, кажучи, що ця гора занадто непідкорна.

— Тобі не вдасться, — казали вони, похитуючи головами.

Але Аліна йшла далі. Дорогою вона зустрічала різних людей: мудру жінку, яка навчила її спокою й терпіння, та ремісника, який показав їй, як виготовляти міцний посох, щоб легше долати шлях. Вона навіть натрапила на невелике поселення, де мешканці постійно намагалися підкорити гору, але ніколи не йшли далі половини, бо боялися невідомого.

— Чому ви не йдете до кінця? — запитала Аліна.

— Ми вважаємо, що навіть півшляху — це велике досягнення, — відповіли мешканці, вдоволені своїми результатами.

Аліна розмірковувала над їхніми словами, але серце підказувало їй, що її мета — вершина. Продовжуючи свій підйом, вона відчувала, що її ноги болять, а спина гнеться від важкої ноші. Вона вирішила зупинитися та оглянутися назад.

З висоти відкрився чудовий краєвид - село здавалося маленьким, а люди, що колись знеохочували її, були такими далекими, що їхніх голосів вона більше не чула.

— Чи варта моя ціль цих страждань? — подумала Аліна, відчуваючи сумнів.

Та саме в цю мить з’явився орел, який спостерігав за дівчиною з неба. Він тихо пролетів поряд і, мовби почувши думки Аліни, вигукнув:

— Твоя ціль - не тільки вершина, але й шлях, яким ти йдеш! Поглянь, скільки ти вже пройшла і чого навчилася!

Аліна відчула прилив сил. Вона зрозуміла, що кожна зустріч, кожен камінь, кожна перешкода на цьому шляху зробили її сильнішою і мудрішою. Коли вона нарешті досягла вершини, вона НЕ знайшла там скарбів чи магічних відповідей.

Але вона знайшла спокій у своєму серці і розуміння, що справжня ціль — це не тільки здобуття, а й подорож до неї❗️

Ціль

- це не тільки вершина,

а все, що ти відкриваєш у собі на шляху до неї.

З любовʼю, твоя Даша

«Як там діти?»

🏆І ти починаєш заводити звіт про всі їхні перемоги, правда?

🤌Ось, Танюша в мене – чемпіонка в математиці, а Макс уже на третій мовний олімпіаді…

💕Але стоп, уяви: коли востаннє ти питала, чи ці чемпіони взагалі щасливі?

🛀Чи вони кайфують від своїх супер-досягнень?

😙Може, поки ми збираємо колекцію медалей, варто також дізнатися, чи радіють наші діти життю?

😏Щоб було що розповісти не лише про успіхи, а й про їхнє щастя.

Але, що я там знаю, «щастя» - це ж дурниця якась не важлива, інша справа «досягнення» - вони то мають вагу в житті🙄

З любовʼю, твоя Даша

✨Магія трикутників 🔺

Хочеш трохи магії у своє життя?

Сакральна геометрія в нейрографіці – це, як відкрити секретний код до гармонії❗️

Наприклад, трикутник. Здається, проста фігура, але потужна. Трикутник – символ балансу між тілом, розумом і духом.

— Уяви, що у тебе важкий день.

Ти така: «що там уявляти, та мені і уявляти не треба»

Так от малюєш трикутник 🔻🔺, додаєш нейрографічні лінії, і наче створюєте свій особистий оберіг.

🧿 Лінії «заземлюють» думки, додають ясності – таємниця в тому, що кожен штрих допомагає знайти внутрішній спокій.

Спробуй і відчуй магію сакральних форм💎

А головне, що малювати може КОЖЕН, навіть той, у кого ручки з 🍑 це я про себе😆

З любовʼю, твоя Даша

«Тобі вже за тридцять? Чи, може, сорок? Або, того гляди, вже за п’ятдесят?»

😄Ну що ж, вітаю – з’явилося більше впевненості, досвіду, солідності. І, може, трішки більше кремів у ванній кімнаті.

😊Навчилася тримати спину прямо, ходити так, ніби тобі належить увесь світ.

👑Але чесно, якби ти зазирнула в дзеркало… ну от прям по-справжньому – кого б ти там побачила?

🛀Так-так, ту саму маленьку дівчинку, яка колись боялася темряви і хотіла, щоб її всі любили. Вона там досі сидить, вся така миленька і трохи наївна, і мріє про обійми та чарівні пригоди.

І знаєш що⁉️Вона й досі вірить у дива!

✨Просто часом їй треба нагадати, що вона все ще може на них розраховувати.

Тож, вже здогадалася, чого вона хоче❓

Ну, крім нових туфель, звісно😚

З любовʼю, твоя Даша

⏳«Зібрала для бусінок декілька цікавих фактів»

💭Ефект “кафе” на продуктивність

Легка фоновий шум, як у кафе, може підвищити креативність і продуктивність. Такий шум стимулює мозок працювати активніше, але не настільки, щоб відволікати.


🌈Люди краще запам’ятовують емоції, ніж факти

Ми частіше запам’ятовуємо, як почувалися під час певної події, ніж точні деталі того, що відбулося. Емоційні переживання глибше закарбовуються в пам’яті.


💕Завищене очікування майбутнього щастя

Люди часто переоцінюють, наскільки щасливими їх зробить досягнення певної мети (отримання роботи, новий дім, відпустка). З часом рівень задоволення повертається до початкового.

З любовʼю, твоя Даша

Поділитися з тобою, яку книгу зараз читаю❓

Став ♥️ - якщо так

Назбираємо від 20, розкажу 😉

«Коли страх знову стукає у двері, зупинись на мить»

💪Згадай, скільки разів ти вже долала труднощі. Кожен раз, коли життя ставило тебе на коліна, ти знаходила у собі сили про які навіть не підозрювала і піднімалася.

🤓Це не просто випадковість - це твоЯ сила. Ти маєш в собі все необхідне, щоб пройти через це знову.

— Втомилася❓

👌Цей момент - не кінець, а новий початок. Ти вже довела собі, що можеш.

🤓Твоя впевненість - це твій найсильніший союзник. Кожен виклик - це можливість стати ще сильнішою.

— Не хочеш❓

Згадай, хто ти є❗️

🤬Ти - не просто жертва обставин, ти - творець свого життя.

❤️Вір у себе, і ти здивуєшся, на що здатна. Твоя сила - це твоя Віра, і вона завжди з тобою.

З любовʼю, твоя Даша