Посадка тоді ще мала щільний листяний покрив. Їх ще не видно було, але вже дуже добре чути нам, при тому і з одної посадки, і з іншої те саме (а я нагадаю ми на перехресті).

Стало зрозуміло, що ситуація патова, і завдання коригується - вижити і вивести людей.

Ворог теж не повний валянок - почався просто дичайший контакт місцями в сліпу, місцями ні.

Там, де немає ні окопів, ні нормальних дерев, тобто укриття, навіть за нашими мірками це буллшит, та люди підготовлені. На щастя, дивом обійшлось без кульових, хоча літало всюди так, що я досі дивуюсь і не можу зрозуміти як.

Ввели щільний бій, доки бк не почало закінчуватись. Враховуючи це – почали плавно відкатуватись в тих же двійках і трійках. Все тьфу-тьфу.

Були майже на нашому передньому краю. Та в шумі стрілкового – не виявили ворожий коптер. Стався скид. У нас троє 300, я в тому числі, легкий.

Після була допомога тяжким, я собі сам надав. Доповідь про все. Виклик еваку. Довга і важка відтяжка спочатку в одну точку, потім бл*ть в іншу, бо ніфіга не налагоджено ще толком.

Кожен кидок по 1,5 км. Врешті, через півтори години виїхали і відправились на стаб. Далі все добре.

Та ворог в свою чергу продовжив штурмувати з тієї точки й надалі з ще більшим натиском і масштабами. Та як кажуть «Це вже зовсім інша історія»…

📍Інстаграм Верби

ЕПІЗОДИ ВІЙНИ